Генрик Юзевський – політик, який займався малярством

У ці жовтневі дні в нашому місті відбувається низка заходів до 125-ої річниці з дня народження Генрика Юзевського, видатної персоналії в історії Волинського краю.

Вкотре осмислюється визначний вклад волинського воєводи у соціально-економічну, культурну розбудову Луцька, Волині в часи Другої Речі Посполитої, аналізується його зважена позиція стосовно гармонізації українсько-польських відносин та невтомна політична діяльність на різних рівнях, де долею було призначено попрацювати цьому чоловіку, – чи то в підпіллі, чи на високих посадах.Тімоті Снайдер, професор Єльського університету і автор книги «Таємна війна. Генрик Юзевський і польсько-совєцька гра навколо України», в одному із своїх інтерв’ю говорить про три життя діяча: «Він був інтеліґентним у тому класичному сенсі того слова, котрий вже зникає. Він був малярем, сценографом, мистцем. Навіть коли мислив політично, то теж в категоріях естетики…Юзевський мав три життя: він був політиком в якості воєводи волинського. Потім у підпіллі протягом більш як 13 років діяв і проти німців, і проти совєтів. І мав третє життя як живописця – вже в комуністичній Польщі».

Цікава думка дослідника: польський політик мислив в категоріях естетики. Тому малярство як плідна царина його життя набуває тут сенсу дослідження та практики естетичних категорій, пізнання законів гармонії – можливо саме для того, щоб змінити світ на краще.Автопортрет

До малярства Юзевський звертався у різні періоди свого життя. Найперше, в родинному будинку в Києві. В сім’ї заможного інженера дуже шанували твори мистецтва, сюди часто навідувалися друзі батьків – художники. Батькові належала колекція із більш як 100 полотен, котрі прикрашали стіни їхнього помешкання. У 1917 році Генрик вже дебютував як живописець, представивши в місцевому мистецькому салоні кілька полотен, а також проектував декорації для театральних постановок. У Бібліотеці Варшавського університету зберігається одна із ранніх робіт молодого художника, що датується 1924 роком. Це робота «На сільській дорозі»: український селянин мусить схилитися перед польським землевласником.На сільській дорозі

У 1919 році Генрик одружився з художницею Юлією Болевською. А в січні 1920 року молоде подружжя приїхало до Варшави, де Генрик прагнув продовжити кар’єру сценографа. Певний час Юзевські винаймали помешкання поряд родиною Стемповських, з членами якої їх пов’язали гарні приятельські відносини. На фото від 1920 року молоді Генрик і Юлія разом із Станіславом Стемповським, котрий по-батьківськи обіймає їх за плечі. Питанням є чи належать полотна на стіні позаду них пензлю Юзевського? Це невідомо. На жаль, багато його довоєнних живописних творів не збереглися.Подружжя Юзевських із С. Стемповським. 1920

Заприятелював Генрик з молодим перспективним дипломатом Єжи Стемповським, сином пана Станіслава. Це було надзвичайно надихаюче – інтелектуально-філософсько-мистецьке – спілкування двох ерудитів, під час якого народились 3 випуски брошур під назвою «BibliotekaPstrykońska». Ця несерйозна назва відображала презирство авторів до «помпи та параду» та визначала загальний критичний характер публікацій. Єжи писав сатиричні есеї під псевдонімом «bratSerafin», а Генрик («bratHubert») створював відповідні візуальні образи. Ними були видані брошури «Пілігрим», «Гамлет» та «Візії». Крім гротескних ілюстрацій на соціальні теми, есеїст і художник у алегоричні формі викривали деструктивні риси людського характеру: дурість та жорстокість до беззахисних, брехливість і пиху. «Гамлет» також містить сценографічні проекти «брата Губерта».Єжи Стемповський

Ілюстрації Г.Юзевського

Певний час молодий Генрик Юзевський дійсно перебував на роздоріжжі вибору подальшої кар’єри, та знайомство із Юзефом Пілсудським ще у київський період університетського навчання і першого досвіду підпільної роботи визначила його долю у політиці остаточно.

Під час своєї каденції у якості волинського воєводи Генрик Юзевський всіляко сприяв культурному розвитку регіону. Луцьк став не лише адміністративним центром воєводства, а й помітним осередком різноманітних мистецьких подій. Особливою популярністю користувалися воєводський польський театр, український театр Миколи Певного, працювали музичні і танцювальні товариства.

Перша на Волині професійна виставка творів образотворчого мистецтва в міжвоєнний період відбулась 1927 р., де було представлено 250 робіт 57 творців. У 1929 році у приміщенні Волинського музею була відкрита виставка польських графіків, участь в якій взяли Вичовковські, Шкочиляс, Боровський.

Дружина воєводи Юлія докладала зусиль до створення осередку художників у місті. У квітні-травні 1931 році у Луцьку Волинське товариство краєзнавців та опіки над пам’ятками минулого організувало виставку «Польський пейзаж» (Krajobraz Polski). У експозиції були представлені відділи художнього мистецтва, графіки, фото, народного промислу, архітектури та природи. У Луцьку періодично відбувались виставки молодих мистців місцевих шкіл, зокрема учнів польської гімназії ім. Т. Костюшко.

Повністю віддатися живопису Генрику Юзевському вдалося після довгих років підпільної роботи під час окупації Польщі, арешту в 1953 та «народного суду». Довічне позбавлення волі, що загрожувало йому, змінили меншим строком. Після звільнення у 1956 році самотній Генрик (дружина Юлія померла у 1939 році) спочатку оселився у Кракові, де зупинився у сім’ї Хомичів, а потім у Варшаві. Тут Генрик Юзевський мешкав із сестрою Хеленою та художницею Михайлиною Кжижановською, яка теж залишила помітний слід у культурному житті Волині.Г.Юзевський і М.Кжижановська у майстерні

В художній майстерні на вулиці Кошиковій 24 були написані пейзажі, портрети. Деякі з них художником свідомо незавершені, бо він вважав, що краще висловитися менше, ніж надміру. Кольорова гама його останніх робіт – у відтінках рожевого, блакитного, сірого – передають сум старіння, меланхолійні настрої Генрика.У фондах Національного музею Варшави зберігаються його олійні твори. Колекція Збіґнєва Хомича зберегла численні рисунки, на яких зображені людські фігурки у різних алегоричних іграх і соціальних ритуалах – ніби маріонетки, керовані данинами ієрархії, статусу, людськими слабостями та інстинктами.У 1958 році художник був визнаним на рівні Спілки художників Польщі, ставши її повноправним членом. 11 квітня 1960 року в художній галереї на вулиці Маршалковській у Варшаві відкрилася перша персональна виставка Юзевського, де були презентовані 33 картини. Згодом відбулися ще декілька його презентацій. Художник брав участь у групових експозиціях, мистецьких подіях. На схилі років його життя було наповнене таким благотворним для нього малярством, читанням, написанням спогадів, спілкуванням з близькими йому людьми. Він ніколи не скаржився і не нарікав на труднощі, заповнивши час «насправді істотними справами», як пригадували згодом його приятелі.

У своїх спогадах Генрик Юзевський, аналізуючи різні стратегічні економічні, політичні чинники та взаємозв’язки, що скеровували суспільний поступ у певному напрямку, зауважив наявність і деяких прихованих факторів, порівнявши їх із режисерським задумом у реалізації театральної постановки: «Можливо, більш промовистою стала б театральна вистава. Мої думки б матеріалізувалися, кожна знайшла б своє втілення в акторській грі, а концепція – у режисерському задумі… Однак наважусь заявити, що невловимі фактори у театрі становлення людської реальності і міжнаціональних стосунків були б постаттю незамінною, вагомо впливали б на «виставу».Г.Юзевський в майстерні

Більше інформації про малярську діяльність Генрика Юзевського на сайті Галереї мистецтв.

Фото з архіву

Марія Пилипчук

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---