«Я – поліцейський, який свого часу бив міліціянтів», - Сергій Мерчук

Майданівець, екс-член «Правого сектору», воїн полку «Азов», а нині очільник патрульної поліції міста Рівного Сергій Мерчук розповів бандерштатівцям про те, чому вирішив стати поліціянтом. Молодий лучанин зізнався, що спочатку соромився власних намірів стати «доблесним поліцейським», адже під час Революції Гідності йому доводилось брати участь у сутичках з колишніми міліціянтами, проте з тих пір він жодного разу не пошкодував про свій вибір.

Про це та інше колишній друг «Звіробій», а нині – очільник рівненської патрульної поліції Сергій Мерчук розповів під час гутірок, що відбулися у межах другого дня Бандерштату-2016.Болючі майданівські спогади

«Після 20 лютого ми поховали шістьох молодих хлопців віком від 20 до 30 років. Найбільш скажені побігли на Інститутську, але їх відстрілювали, як собак. Якщо хтось скаже, що це було не страшно – він брехун. То був страшний день», - каже Сергій Мерчук.

Він зауважив, що нині серед бандерштатівців, присутніх під час гутірок, є подруга «Відьма», яка у 16 років отримала 18 осколкових поранень; подруга Оленка, яка втратила свого коханого Сашка та інші гідні люди.

Я, хоч і чоловік, та все ж плакав…

Полісмен, а тоді ще майданівець Сергій Мерчук пригадав, як тоді, після масових розстрілів на Інститутській, одна із відомих депутатів, споглядаючи на закривавлені тіла, жодних емоцій не проявляла, кинула йому гроші, мовляв, на, купи собі заспокійливе.

«Але я плакав, хоч я і чоловік», - каже він.

Повернувшись, я пішов в «Правий сектор»

«Так, я поліцейський, який був в «Правому секторі», - каже Мерчук, - але нас «крутило» із середини, й ми поїхали на війну, а саме в полк «Азов». Я не скажу, що я багато навоював чи був крутим воїном, але 8-9 місяців ми провели на сході з невеликими ротаціями додому. Під час перших бойових виїздів друзі мені вибрили козацький чуб. Він залишився і до цього часу. Це моє, і я його ніколи не позбудуся, бо навіть перед страхом потрапити в полон чуб у мене залишився», - розповідає полісмен.

З його слів, тоді, під час війни, азовці втратили багато хлопців. Зокрема, 12 грудня загинув волинянин Ігор Сливка.

«Це була найстрашніша для мене втрата», - каже «Звіробій».

Я почув, що хтось набирається в ППС. В мене як у майданівця і в атошника була гостра відраза до старої міліцейської форми

«Перша асоціація: «пепеесники» - це чоловіки, які збивали по 20 гривень з п’яних малоліток. На схід я вже не міг їхати, бо там був мій рідний брат. І я почав шукати себе тут, у Луцьку.

Зізнаюсь, мені було соромно, що я подав документи у поліцію, під час так званого відбору я ховався за колоною. Думаю, «о боже, чоловіче, ти ж їх недавно бив. Куди ти сунешся?», - зізнається лучанин.Відбирали нас, наче космонавтів

«З чотирьох з половиною тисяч чоловік пройшло 167. Сім складних відборів - ми вже були в Сокиричах. Навчання відбувалося дуже цікаво. Бороду і чуба я не збрив, посварився з усіма», - посміхається полісмен.

Спочатку нам казали, мовляв, маємо вивчити всіх депутатів і суддів в обличчя. І, борони Боже, їх оштрафувати. Мене аж тіпало…

«Але на щастя, цього робити не довелось. Після Луцька мене відправили у Рівне начальником управління. Я не розумів, що треба робити і не знав, до прикладу, що таке вхідна документація. Але правду кажуть, що якщо людину кинути у воду, вона навчиться плавати. Так вийшло і зі мною», - каже Мерчук.

Середній вік підлеглих лучанина - 25 років:

«Це мої ровесники, але й серед підлеглих є і підполковники, і мажори. Але я їм завжди казав, мовляв, хлопці, у вас ніхто не забирає людяність. Можна оштрафувати водія, який неправильно припаркувався, а можна зробити й зауваження, якщо людина усвідомлює, що вчинила неправильно. Але ж якщо людина неадекватна, я знаю точно – вона поїде в міський відділ», - підсумував поліцейський.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---