У себе на подвір’ї лучанка справляє мажорні поминки і весілля

«Торік ховали викладача університету. На столі було запечене на грилі м'ясо акули, бичачі яйця під вершковим соусом і королівські креветки на шпажках», - розповідає 51-річна лучанка Галина Мисковець.

«Пропонували у ресторан шеф-кухарем іти, навіть учитися в Італію відправляли. Коли відкрила їхні холодильники, трупним запахом понесло. Відбивні жарили з м'яса, що зіпсувалося півроку тому. Вирішила, що краще вдома свій ресторан відкрию», — каже лучанка.
Організовує весільні бенкети, хрестини, поминки на своєму подвір'ї. Ціни в Галини Олександрівни - з найдешевших у Луцьку. Бере від 70 гривень за людину, тоді як у кафе від 150, інформує Gazeta.ua.
«Зараз ніхто не робить весілля на 200 людей. Віддають перевагу родинним вечіркам на 20-30 персон. Чоловік спеціально зробив для мене довгу альтанку. Щоб посадити 20 людей, ставлю чотири столи.
Іноді поминки обходяться дорожче за весілля. Торік ховали викладача університету. На столі було запечене на грилі м'ясо акули, бичачі яйця під вершковим соусом і королівські креветки на шпажках. Наливали текілу, віскі, коньяк на п'ять зірочок і вино 20-річної витримки. Прошу, щоб спиртне гості приносили самі.
На 20 гостей купують 10 літрів горілки і чотири пляшки вина. У серпні гуляли весілля в українському стилі. Наливали тільки медовуху трьох сортів: з липового і гречаного меду та на вишневому сиропі. Спробувала — одразу сп'яніла», - ділиться спогадами пані Галина.
Жінка каже, що взяла на роботу трьох помічниць. Двом кухарям платить по 2,5 тисячі гривень, посудомийниці — тисячу.
«Чоловік подарував посудомийну машину. Тому з Вальою у жовтні буду прощатися. Візьму ще одну куховарку. Стояти на кухні по 15 годин на добу більше не можу. Кухаркам даю один вихідний на тиждень. Якщо до свадьби готуємося, то на роботу приходять о шостій ранку. За понаднормову зміну доплачую і дозволяю взяти продуктів додому.
З найдешевшої вечірки має 1,5 тис. грн.
«Третина йде на продукти. Свіже м'ясо двічі на тиждень купую у фермера. З мороженого гарних відбивних не зробиш. Курей на бульйон беру в сестри, овочі — з базару. Хліб і недоїдки чоловік потім возить швагрові в село свиням. Окорочки, рибні котлети і голубці заморожуємо. Їх доїдають діти й чоловік. Вдома варю тільки супи. Схудла на 20 кілограмів. Важила 90, а тепер маю 70. Страви постійно пробую, тому майже нічого не їм», - каже Галина Олександрівна.
Бізнесом вона займається четвертий рік.
«Двічі на рік їздимо на море. Влітку були в Чорногорії, зимою збираємося у Єгипет. Старшій доньці купили машину. Менша вчиться у Києві на юриста. За навчання платимо 20 тисяч гривень у рік. Хочемо в хаті кришу розібрати і другий поверх добудувати», - ділиться планами лучанка.
Купила тисячу тарілок за сто гривень
У травні до меню Галина Мисковець додала ціни за побитий посуд.
«Найчастіше б'ють стакани. Чоловік щомісяця докупляє по 10 штук. За півроку викинула 12 побитих тарілок. Часто забирають виделки і чайні ложечки. Кладу біля тарілки ножі, але ними користуються тільки 10 відсотків гостей. В Луцьку позаторік один завод закривався. В їдальні моя знайома працювала, я купила тисячу тарілок за 100 гривень. Мені цього на 10 років хватить», - підсумувала Галина Мисковець.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---