У Луцьку відкрили таємниці підземного міста. ФОТО

В обласному центрі Волині продовжується цикл безкоштовних екскурсій з циклу «Екскурсоводи у відпустці». 17 серпня учасники «подорожі в часі» дізнавалися таємниці підземного Луцька.

Про це інформує «Волинська правда».

Лучанам та гостям обласного центру запропонували дізнатися про Луцьк підземний. Цікаво, що на безкоштовну екскурсію прибуло понад 100 осіб, які просто таки заполонили стару частину міста. Мабуть, їх привабила історія «на халяву». За вхід у замок Любарта не довелося платити ані дітям, ані дорослим. Екскурсоводом цього разу виступив директор ДП «Волинські старожитності» Олексій Златогорський, який і розповів про розкопки на території Старого міста.

Побували учасники заходу і в церкві Іонна Богослова, що розташована у замку Любарта. Шкода, що такий натовп людей із дітьми не дозволяв нормально послухати екскурсію. Тим паче, що люди сновигали туди-сюди – одні заходили, а інші виходили. Звісно, нині від церкви залишилися тільки залишки фундаментів та фрагменти фресок та мозаїки. Храм був реконструйований у ХVІІ столітті, тож перед археологами стояла важлива місія відділити одні історичні знахідки від інших.

Церква Іоанна Богослова – перший християнський храм Луцька, перша кам’яна споруда Луцька, найдавніша споруда на території Верхнього замку, яка частково збережена.

У соборі був похований після смерті князь Любарт поряд з іншими князями. Поховання їх родин відбувалося на цвинтарі поряд з церквою. Де нині його рештки, на жаль, не відомо. Цей храм був соборним, класичного візантійського стилю. З амвону церкви виголошував свої палкі проповіді Петро Могила.

Далі Олексій Златогорський повів екскурсантів до скверу, де раніше стояв пам’ятник Паші Савельєвій. Виявляється, що на цій території у давні часи була церква святого Дмитра. У радянські часи тут велися значні розкопки, проте через те, що у 1941 році НКВДисти розстріляли у Луцькій тюрмі тисячі людей і сховали їхні тіла десь поблизу, розкопки були призупинені через ймовірність страшних знахідок.

Потім присутні підійшли до входу у луцьке підземелля під костелом Петра і Павла. Понад 100 людей одночасно потрапити всередину просто не могли. Відомий «луцький кріт» та хранитель луцьких підземель Олег Виноградов дозволяв заходити усередину групам тільки по 25 чоловік. До того ж він, чомусь, забороняє там фотографувати і уважно пильнує за цим через цікаву і хитромудру систему дзеркал. Лучани стояли біля решіток коло костелу, як у черзі за ковбасою. Дехто працював ліктями. Люди стояли щільно, так їм хотілося потрапити до луцьких підземель.

Зауважимо, що ці підземелля оповиті легендами. Дослідження тут розпочалося у 1970-х. Було виявлено понад 50 підземних приміщень, де знайдено чимало побутових речей, знарядь праці. Під костелом святих Павла і Петра виявлено і тюремний комплекс з камерою одиночкою й нижній, зимовий храм, і ціле підземне кладовище. За легендою, підземні ходи з’єднували Луцьк із навколишніми селами Шепелем, Жидичином, Оликою тощо.

Тут можна перенестися на кілька століть назад і побувати на місці справжніх в’язнів завдяки цілому тюремному комплексу підземелля. Камери вражають своїми розмірами – близько 50 квадратних сантиметрів кожна, тому людям, що бояться замкнутих приміщень, краще не експериментувати з такими «перенесеннями» в минуле. Посеред тюрми розташований колодязь, а поза її межами – склеп.

Виснажливими були тортури для в’язнів єзуїтів, які колись і збудували цей храм. Адже, вони тримали своїх в’язнів не лише у невеличких мішках, але поруч із колодязями. А пити в’язням, ймовірно, не давали, хоча вони могли увесь час чути хлюпання води.

У підземеллі також було поховання знаменитих людей того часу, які зараз повністю зруйновані: останки людей лежать звалищем, а домовини з червоної міді ще у 50-х роках були здані на металобрухт.

У підземеллі є й гробниця Магдалени Тализіної – дружини, першого коменданта Луцька, яка померла в 1795 році в 19-річному віці. Кажуть, що підземеллям іноді блукають і привиди. У часи Другої Світової війни тут переховувалися від бомбардування.

У радянські часи тут містилися сховища для зберігання овочів. А нагорі у костелі у 1980 році містився музей атеїзму.

Зауважимо, що землю із численних коридорів виніс своїми руками сам Олег Виноградов із ентузіастами. Дехто із них був школярем, а хтось – уже пенсіонером. Нині розчищено два яруси підвальних приміщень, а до деяких неможливо дістатися через воду, яка додає проблем археологам.

Кажуть, що на третьому ярусі підземель (якщо такий існує) містилася катівня із дибою та іншими знаряддями тортур. Зазначимо, що саме єзуїти були тим орденом, які були покликані боротися із єрессю.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---