У Луцькому зоопарку «прописали» кількох столичних пернатих і голкастих

Луцький зоопарк знову тішиться поповненням колекції. Цього разу керівник комунального підприємства Людмила Денисенко привезла зі столиці до нас пернатих та самку дикобраза.

Про це йдеться на сторінці звіринця у Фейсбуці.

У Київському зоопарку, зі слів Людмили Денисенко, дуже втішені тими змінами, які відбулися останніми роками саме у Луцькому зоопарку. Тож візит до столичних колег, окрім суто робочих технічних та освітніх питань, мав і надзвичайно приємну для нас складову. Адже до обласного центру Волині привезли на утримання орлана-білохвоста, голубів-павичів та гірських куріпок.

Окрім того, віднині у нас мешкатиме самка дикобраза. Щодо неї є сподівання на збільшення популяції, бо у нас вже давно «холостякують» двійко дикобразів-самців.

А тепер трішки про нових підопічних. Отож, орлан-білохвіст є рідкісним червонокнижним птахом. Він – один із найбільших представників хижих птахів Євразії із розмахом крил, що досягають 2,5 метра. Характерною рисою виду є білий хвіст у дорослих особин (бо у молодих птахів воно буре). Мешкає у прибережних лісах, поблизу водойм, багатих рибою. Гнізда влаштовує на високих деревах, подалі від людей. У середині 20-го століття чисельність орлана-білохвоста драматично скоротилася внаслідок переслідування з боку людини та отруєння птахів отрутохімікатами. Проте протягом останніх декількох десятиліть популяція у багатьох країнах частково відновилася. В Україні теж - причому найпомітніше в Чорнобильській зоні.

Ще одні пернаті – декоративні. Голуби-павичі отримали свою назву через хвоста. Вони належать до однієї з найстаріших порід, виведених в Індії. Погано літають, але зачаровують витонченістю стійки і рухів. Їх відрізняють живий темперамент, плодючість, вони невибагливі і добре вигодовують своє потомство. У цієї породи голова на граціозно вигнутій шиї відкинута назад і лежить потилицею на пір'ї надхвістя; груди високо підняті; крила трохи зімкнуті, махові пір'я розміщуються під нижніми бічними пір'ям хвоста; хвіст плоский і широкий, добре зімкнутий, тримається вертикально.

Гірські куріпки – одні з найбільших і найяскравіше забарвлених куріпок, родичі сірих та кам'яних. Цей вид спочатку зустрічався тільки на європейській території. Згодом їх акліматизували на Азорських і Канарських островах та на острові Мадейра. Птахи тримаються зграями, їхній раціон - насіння та комахи, а також польові рослини.

Руді гірські куріпки швидко бігають, нерідко їм вдається сховатися від ворога, оскільки вони петляють, заплутуючи сліди. Птах, що сидить у гнізді, намагається відвернути ворога від кладки. Він тікає від нього, розпрямивши крила та спотикаючись – так самка прикидається пораненою.

Самка рудої гірської куріпки іноді влаштовує відразу 2 гнізда, які розташовані недалеко одне від одного. Тоді насиджує яйця також і самець.

Токуючий самець під час виконання шлюбного танцю часто тримає у дзьобі шматочок їжі – «частування». Самець дає його самці.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---