МИ ЦЕ БАЧИЛИ: Один вечір з луцькими патрульниками

Вечір не передбачав нічого лихого. Але, чи може бути спокійним вечір п'ятниці? Навряд. У цьому переконався журналіст Волинських Новин, який вирушив на чергування з патрулем луцької міліції і став очевидцем кривавого побиття.
Патруль із чотирьох міліціонерів заступає на чергування о 17:00 і несе варту аж до 01 години ночі наступного дня. Є певний маршрут, в якому вказані об’єкти, котрі потрібно перевіряти особливо ретельно, – так звані контрольні точки. Про це розповів лейтенант міліції Василь Команюк, як тільки ми рушили від міськвідділу міліції, який знаходиться на вулиці Грибоєдова, 2.

Василь Олександрович пояснив, що на патрулювання він з колегами вирушає проінформованим про ситуацію на місцях, а також про події, які стались за минулу добу. Так, у маршруті вказані особи, які перебувають у розшуку. А також список речей, які у цей період шукає міліція. Можливо, котрусь із них вдасться помітити під час патрулювання. Крім того, міліціонерам доповідають про події, які стались за минулу добу.Отже, розпочалось патрулювання із «традиційної» процедури – правоохоронці перевіряють місця скупчення небезпечних елементів. Тому патруль рушає на проспект Відродження, де в підвалі одного з будинків часто збираються безпритульні.

«Зараз тільки 18 година, навряд когось застанемо. Але заїхати все одно потрібно», - каже старший сержант міліції Павло Лозовицький, який сидить поруч зі мною у патрульому авто.

Прибуваємо на місце – звичайний підвал п’ятиповерхівки, яких тут безліч. Мене попереджають про те, як потрібно себе поводити, видають бронежилет та ведуть углиб двору. Прогнози старшого сержанта не справдились: попри ранній час тут вже лежить чоловік, який, як мені тоді здалось, був мертвий. Ба ні, він живий. Ледве ворушить язиком, але таки живий.

Далі – стандартна процедура допиту. Від чоловіка дізнаємось, що живе він на вулиці Винниченка. Чому прийшов сюди, що тут робить, і чому спить прямо на землі, чітко пояснити не може.Та не потрібно бути генієм дедукції, щоб здогадатись, чому біля нього знаходиться майже порожня пляшка горілки, а навколо тхне сумішшю перегару та гнилі.«То ще рання година. Заїхали б ми сюди десь о 21, то зустріли б і його «колег». Вони тут на вечір більше збираються – приносять хто що «вполював» за день, та й пиячать», - пояснюють міліціонери.

Патрульні пропонують мені невеличку екскурсію по «готелю» безхатченків. Що ж, після недовгих роздумів, погоджуюсь:

«А що тут такого – на мені ж бронежилет!», - заспокоюю себе та спускаюсь уламками сходів.

До гидотного смороду ніс звик вже за декілька хвилин. А от картина, яку там побачив, забудеться ще нескоро. Прямо на трубах – лежанки, поруч з ними щось на кшталт столиків. Так як туалету тут немає (навіть умовного), місцевий контингент справляє нужду там, де бачить. Про це мене намагався завчасно попередити молодший сержант міліції Петро Стецюк.Проходимо велику «кімнату», звідки мене проводжають у другу частину лігва: «А це в них VIP-місця, якщо можна так сказати. Двомісні апартаменти», - жартують патрульні.

В підвалі - ні душі. Лише пляшки з-під спиртного, в перемішку зі сміттям, їжею та наслідками відсутності туалету та кіт, який байдуже спостерігав за нами.

Вусатий ніяк не реагував ані на звуки, ані на людей, ані на фотоспалахи.

Піднявшись наверх, патруль перевіряє і гаражі поруч з «бункером». Міліціонери кажуть, що тут часто збираються наркомани. Хоча сьогодні - ні душі.Ну, а що робити із затриманим? Адже відпустити його прямо тут не можна – він розпивав спиртні напої в громадському місці, чим порушував закон. Подумки уявляю, як його посадять у новенький чистий салон Тойоти Пріус, на якій ми сьогодні чергуємо.

Але, на щастя, зовсім поруч є дільничний пункт міліції. Так як чоловік сказав, що медична допомога йому не потрібна, пішим конвоєм його доправляють прямо туди. Вже на місці з’ясовується, що затриманий – 1981 року народження, в чому сильно засумнівались правоохоронці. Їм він розповів, що знайшов металолом, здав його, а на виручені кошти купив собі випивки. Скільки горілки випив, не пам’ятає: «Ну, літру… Може півтора». На здивовані запитання міліціонерів про те, як він себе почуває, чоловік відповідає: «Атлічно!».

Згодом працівники дільничного пункту перевірять його на причетність до інших злочинів, і відпустять.

«Маємо на це право. Якщо людина визнає свою провину та адекватно реагує на зауваження, можемо обійтися усним попередженням», - пояснює командир патруля лейтенант міліції Василь Команюк.

Перевіривши обстановку на луцькому Євромайдані, рухаємось далі, у напрямку наступної контрольної точки маршруту. Це – недобудована споруда, що на вулиці Шевченка. Тут, як і у підвалі безхатченків, теж ні душі.Лише сміття та залишки від декількох «водних».Як пояснив мені патрульний, так на жаргоні молодь називає саморобний пристрій для куріння коноплі.

Що ж, рушаємо далі: відповідно до патрульного маршруту маємо обстежити вулицю Володимирську та Львівську. Так, на швидкості до 40 км/год їдемо нічним містом та озираємось навколо. Як зазначив командир взводу, з новим автомобілем патрулювання стало набагато простішим:

«УАЗу на 100 кілометрів пробігу треба близько 15 літрів палива, в той час як новим Тойотам – близько 5. Самі розумієте, яка економія коштів».ЧИТАТИ ЩЕ: Як патрулюється луцькій міліції на нових гібридних авто. ФОТО. ВІДЕО

Цікавлюсь у правоохоронців, який з районів є найбільш неспокійним. Мовляв, багато хто нарікає, що на Львівській, чи на 40 кварталі, вночі особливо не погуляєш. На що Василь Олександрович каже, що як таких «фаворитів» немає – стараються проводити профілактику скрізь.

Але відповідь приходить сама - ДПЗ. По рації передають, що у гуртожитку невідомі щойно побили чоловіка. Водій патрульного авто прапорщик Юрій Ковальчук вмикає проблискові маячки та тисне на газ – ми в декількох кілометрах від місця події, а тому маємо встигнути по гарячих слідах.

Від хвилювання забуваю про бронежилет і намагаюсь не відставати від міліціонерів. Перше, що застаю у фойє приміщення, – це криваві сліди та самого постраждалого.Чоловік повідомив, що ті, хто його побили, живуть тут же – поверхом вище. Мене просять зачекати внизу, адже це може бути небезпечно. Тим часом від постраждалого дізнаюсь, що він прийшов до свого сусіда, який не так давно вийшов з місць позбавлення волі, для того щоб забрати у нього свій мобільний телефон. Нібито, молодик вкрав його. Але натомість отримав декілька ударів від хлопця і компанії, яка відпочивала з ним.

На виклик прибув і дільничний інспектор. Він розповів, що знає цих хлопців вже давно, – вони часті гості місцевого відділку. Хоча в скоєному хлопці зізнаватись не хочуть, у міліції є докази:

«По-перше, на них вказав постраждалий. По-друге, вони від нас тікали. Ну, а по-третє, у молодих людей збиті кулаки, а самі вони вимазані в крові. Думаю, доказів -більш ніж достатньо», - констатує командир взводу.Не дивлячись на те, що постраждалий відмовився від госпіталізації і медичної допомоги, патрульні все-таки викликають карету швидкої. Правоохоронці пояснюють, що людина в шоковому стані може й не відчути, що серйозно травмована. Тим більше, чоловік втратив чимало крові. Але, на щастя, серйозних травм у чоловіка не знайшли.Оперативності патруля здивувалась вахтер гуртожитку, де розгортались події:

«Звідки ви хлопці так прилетіли за п’ять хвилин? Бо минулого разу хвилин 40 чекала, поки приїдуть бійку втихомирять».

Вже після прибуття слідчо-оперативної групи, підозрюваних та постраждалого забрали до дільничного пункту міліції. Звідти, зі слів командира взводу, їх повезуть у наркодиспансер, а потім – на допит.

На моє запитання про те, чи часто приходиться ставати свідками таких подій, молодший сержант міліції Павло Стецюк зітхає:

- «Це сьогодні ще спокійний вечір!..»

- «Дивись не навроч!», - жартома перебиває його колега, старший сержант Павло Лозовицький.

Чоловіки пояснюють, що до постійних нервів та небезпеки вже звикли. Мовляв, це робота, і її хтось має виконували. А про ризик для здоров’я та життя воліють не згадувати. Що ж, мені залишається тільки побажати їм удачі в цій нелегкій справі.

- «Ну, дякую, що завітали. Якщо що, приходьте ще!», - каже на прощання Василь Олександрович.

- «Та ні, вже краще ви до нас…», - подумки відповідаю чоловікам, тисну руки, та прощаюсь. Адже на годиннику тільки 22:10, попереду в них ще чимало роботи.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---