У селі на Волині, оточеному лісом, робить бізнес чудо-майстер. РЕПОРТАЖ

До майстра-столяра з Волині Романа Власюка замовники по півроку стоять у черзі. Його вироби знайшли господарів у Ратному та Ковелі, Луцьку, Дніпропетровську та Турійську, навіть у Білорусі, не кажучи вже про жителів рідного району, повідомляє «Слово Волині».
По один бік оселі Власюків у Залютті, де в родині виховувались троє синів та четверо доньок, мешкав майстер, що займався випалюванням по дереву. По іншу – столяр, тож Роман раз-по-раз заглядав до кожного з них. Виходило в хлопця вправно, а нині його роботи – по цілому світі.
«Він у майбутньому, мабуть, наш хліб забере», – жартували дорослі.
Нині Роман не без усмішки згадує свої перші «столярні» кроки, коли брат Микола тримав деревину, а він стругав її, як позабивали гвіздками у старенькій літній кухні усі мікроскопічні отвори, що знайшли в стінах... А як розпочалися в школі уроки трудового навчання, хлопець умів виготовити не тільки поличку під вазон, а й інші простенькі речі. Згодом взявся за складніше – косьє, граблі, а ще пізніше подарував сестрі стіл.
«Закінчивши профтехучилище, пішов працювати до приватного підприємця. Починав зі столів, стільців, меблів. А позаяк завжди мріяв про свою справу, то згодом подався на власні хліба і вже вісім років господарюю самостійно», – розповідає Роман Власюк.
До душі йому ця творча професія, у якій вдається реалізувати себе. Далося взнаки й те, що хлопець виріс у селі, яке оточене лісом. Та й дід у нього виявився неабияким столяром, своїм нехитрим інструментом, серед якого головним був рубанок, виготовив чимало вікон та дверей.
Нині Роман Васильович – знаний далеко за межами Дубечного, де проживає.
«Від початку своєї підприємницької діяльності отримував чи не найбільше замовлень на виготовлення дверей. – Тому цей вид продукції й став основним, хоч можу виготовити будь-яку дерев’яну річ, – наочно демонструє у власній оселі ліжко, комод, тумбочки, кухонний стіл – усе за власним оригінальним проектом», - каже майстер.
Половину деревообробних станків Роман Власюк зробив самотужки, чотири купив. Взагалі на інструментах столяр не повинен економити, вважає чоловік, бо без хорошого приладдя якісної речі не зробиш.
«Для виготовлення дверей використовую переважно сосну, – каже, – матеріал недорогий, легкий. За роки самостійної роботи змайстрував близько півтисячі дверей як для приватних осіб, так і для різних організацій, установ. Вільха більше підходить для виробництва меблів. Дуб і ясен не важко обробляти, хоч дошки з останнього мають неприємний запах, іноді здається, що він виїдає очі».
У Романа Васильовича замовлень на півроку вперед. Та й ціни на його вироби не кусаються. Їх можна замовити за власним дизайном, а ще скористатися зразками, які пропонує майстер.
І нова хата, й усе, що в ній, молода сім’я Власюків створила власними руками, на поміч приходила хіба що родина, чужих не наймали. Усе – для восьмирічної донечки Настуні та дворічного синочка Матвійка. Приємно ступати по теплій дощатій підлозі світлого кольору, покритій добротним лаком, відчиняти змайстровані батьком двері. А створює комфорт в оселі хороша господиня – дружина Наталочка. З такою сім’єю будь-яка робота у столяра горить в руках.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---