Гонки на стадіоні від волинських стрітрейсерів

Доріжку стадіону перетворили на імпровізований автотрек учасники клубу «RC Волинь», які займаються проектуванням, створенням та керуванням іграшкових автомобілів на дистанційному керуванні.

Дехто жартує, мовляв, чоловіка від хлопчика відрізняє лише ціна його іграшок. Хтось може з цим сперечатись, проте факт залишається фактом – для багатьох чоловіків дитячі забавки згодом переростають в серйозне хобі чи захоплення. Так і трапилось у нинішніх учасників клубу «RC Волинь», які захоплюються створенням та керуванням моделей автомобілів.

На перший погляд – це звичайнісінькі «машинки на пульті», якими бавився чи не кожен хлопчина в дитинстві. Проте творіння чоловіків з «RC Волинь» мають лише віддалену візуальну схожість зі звичайними іграшками. Якщо у звичайних іграшкових автомобілів використовується маленький моторчик на батарейках, то під капотом «пластмасових коней» - справжні двигуни внутрішнього згорання, на кшталт тих, якими комплектують звичайні автомобілі. Як результат, маленька машинка маючи малу вагу, може розганятись до 50-60 кілометрів за годину і навіть більше.

Такі автомобілі користуються все більшою популярністю у світі, у деяких країнах є свої чемпіонати зі спринту, дріфтингу та інших автоспортивних дисциплін, де беруть участь іграшкові моделі.Потужність та швидкість – це не єдина відмінність моделей з ДВЗ (двигуном внутрішнього згорання) від звичайних машинок на дистанційному керуванні. В той час як останні можна придбати за 200-300 гривень, авто з ДВЗ обійдеться у 400-500. І йдеться тут вже не про гривні, а долари – за ці кошти можна придбати навіть яке-не-яке справжнє авто.

Засновник клубу «RC Волинь» Вадим з села Війниця, Локачинського району, за плечима якого є перемоги на тематичних змаганнях, зауважує, що обладнання та периферія коштують не дешево. Все як і в «дорослому» автоспорті – потрібно купувати не лише деталі для побудови автомобіля, але й запчастини, паливо, декілька комплектів покришок тощо. До слова, чоловік має звання кандидата в майстри спорту з трасових моделей і займається цим з 9 років. По мірі можливостей старається допомогти порадами іншим учасникам клубу та зацікавленим у автомоделюванні.Лучанин Ярослав розповідає, що «захворів» конструюванням і керуванням іграшкових автомобілів після того, як на День народження вирішив собі придбати не щось корисне, а дещо для душі:

«Так як з дитинства мене захоплювали радіокеровані іграшки я вирішив придбати щось серйозніше і не пошкодував. Єдиним недоліком можна вважати ціну (модель обійшлась мені ~ в 4000-5000 гривень), але цей «мінус» з лихвою компенсується тим задоволенням, яке я отримую, керуючи нею».

Після чого випадково зустрів на автомийці майбутнього «колегу по цеху» Тараса, який саме налаштовував двигун свого Мерседеса. Він і порадив Ярославу долучитись до спільноти волинських моделістів.«Поки що нас не так багато, як хотілося б. Але сподіваюсь, що з часом наші ряди поповняться ще не одним десятком осіб, серце яких також змушує битися швидше вигляд цього маленького, юркого та неймовірно швидкого і потужного чуда», - каже Ярослав.

Житель Володимира-Волинського Влад захопився автомоделюванням після того, як спробував створити власне авто згідно з інструкціями від журналу Deagostini. Проте його Мерседес від’їздив недовго, після чого хлопець вирішив продати його на запчастини. Натомість, у гаражі прописався монстр-джип з ДВЗ.На даний момент у нього є моделі і з двигуном внутрішнього згорання і з електромотором. Хлопець зауважує, що хобі є досить дороговартісним проте впевнений, що задоволення від керування варте того.

Таким же чином долучився до автомаделювання ще один член клубу «RC Волинь» лучанин Петро. Складаючи модель із запчастин у нього виникали питання, відповіді на які можна було знайти, лише спілкуючись з бувалими моделістами. На сайті журналу він знайшов інформацію про клуб, таким чином познайомившись з Тарасом та Вадимом.

Мешканець обласного центру Сергій каже, що мріяти про моделізм почав років з 11. Навіть став відвідувати СЮТ, але не встиг поставити двигун і корку на свою машину, як гурток пішов на канікули. Після чого перейшов на авіамоделювання, яким займався декілька років. Тим часом, дома своїми силами виготовляв автомобілі, шукаючи самотужки запчастини. Одну з машин взагалі виготовив з картону і паперу – амортизаторами для неї послугували пружини від авторучок і запальничок.«Ставив на автомобілі моторчики з магнітофонів, плеєрів тощо. Робив пульти з дротом на 1 метр і катав по хаті своїх хом’яків і ляльок сестри», - згадує Сергій.

Проте, як і його колеги, одного разу побачив рекламу журналу з автомоделювання і вирішив зібрати власного Мерседеса. Чоловік жартує, що чекав чергового випуску журналу з деталями «як батька з базару». Каже, що хобі йому дуже подобається, не дивлячись на те, що витрати на моделювання сягають до 6 тисяч гривень.

Лучанин Андрій, свого часу, спокусився на ідею створити власну модель, після того, як побачив рекламу все того ж журналу в газетному кіоску. Більше того, його дядько створив свою автомодель, що стало додатковим стимулом для Андрія. Чоловік згадує, що твердо вирішив взятись за цю справу, попри те, що його кум жартував з приводу цього – мовляв, скільки тобі років? Поки Андрій збирав свого Мерседеса, в нього з’явилась дружина, а потім і дитина. Попри це, він не полишив хобі – закінчивши роботу над автомобілем з ДВЗ, продав двигун від неї, а на своє авто встановив електромотор.

«Про витрачені кошти абсолютно не шкодую – воно того однозначно варте! Всім, хто зацікавиться, раджу приєднуватися. Команда у нас доброзичлива, допоможемо в усьому. Одним словом, заряджайте акумулятори і газуймо, бо ми того варті!», - жартує чоловік. Фото - Микола Мартинюк

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---