Заповідник «Старий Луцьк» пропонують перекроїти, аби приватизувати

Культурний шар на території історичної частини міста сягає 5-7 метрів. На його території розташовані 42 історичні пам’ятки, з них 19 - національного значення. Але є й чимало будинків, де мешкають лучани. Однак вони не можуть приватизувати житло, оскільки вони мешкають на території заповідника.

Досі на пам’ятки немає паспортів та охоронних зон. Лише на 16 з 42 пам’яток наступного тижня мають бути завершені розроблені документи.

ЧИТАТИ ЩЕ: ЛУЦЬК З ДРЕВНЬОГО МІСТА ПЕРЕТВОРИВСЯ НА СЕЛИЩЕ, - КРАЄЗНАВЦІ

Нині ж міській раді міркують як захистити майнові права людей. Зокрема, прозвучала думка про те, аби межі заповідника охоплювали лише охоронні зони самих пам’яток. А ось будинки, де мешкають люди і де розташовані будинки, які не мають цінності, можна було б приватизувати.

Натомість у дирекції історико-культурного заповідника кажуть, що такого робити не можна: якщо цю змелю приватизують, власники зможуть робити все, що захочуть і не допустять туди археологів та істориків.

Сьогодні, 2 липня відбулося засідання тимчасової контрольної комісії міської ради щодо сприяння розвитку Державного історико-культурного заповідника в Луцьку.

Депутати заслухали доповідь директора історико-культурного заповідника «Старий Луцьк» Павла Рудецького про перспективи і проблеми старого міста.

Так, з його слів, триває робота з паспортизації і встановлення охоронних зон для 16 пам’яток, які перебувають на балансі заповідника. В заповідника є низка проблем: найперше треба обмежити рух транспорту, насамперед вантажних автомобілів, які приїздять на ринок.



Друга проблема – Центральний ринок. В генплані заповідника прописано, що ринок має бути реконструйований, на кшталт середньовічного ринку, де мають бути представлені ремісничий, сувенірний, продуктовий напрямки. А частину землі, яка є під ринком, варто було б перетворити на автостоянки, як і передбачено генпланом, щоб розвантажити рух в старому місті.



Третя проблема - земельні ділянки, на які не має впливу заповідник. Це ділянки, надані в оренду без врахуванням генпланом заповідника на вулиці Кафедральна, 13, Драгоманова, 17, Кафедральна, 21, Плитниця, 7. Ці ділянки сьогодні в жахливому стані й перетворюються на смітники.

Однак, депутатів цікавили будинки, в яких мешкають лучани. Зокрема депутат Олександр Семенюк зазначив: люди, які живуть в багатоквартирних будинках в старій частині міста, не можуть отримати землю у власність, а орендують її. І, згідно з чинним законодавством, орендна плата буде доволі великою, отож люди неспроможні будуть платити.

«Чи не думаєте ви, що було б правильно встановити межі по тих ділянках, які мають цінність. Адже це не одна людина, і не дві, хто має такі проблеми», - зауважив він.

Однак, директор заповідника Павло Рудецький вважає, що віддавати землю на території заповідника не можна. Можна просто зменшити орендну плату для таких громадян.

«Сама форма приватної власності на земельну ділянку дозволить нехтувати заповідником. На приватну ділянку не потрапиш. Там є археологія, є залишки церкви, а якщо земля буде в приватній власності – на неї не потрапиш. Наприклад, така ситуація вже є на Драгоманова, 17, де була церква. Ділянка огороджена дерев’яним парканом і в оренді. Біля Лесиного ясена, де був двір князя Острозького і його палац – те саме. Церква святої Катерини колись була біля БТІ. Свято-Троїцький кафедральний дерев’яний костел був розташований в дворі монастиря шаріток. Я вже не кажу про цвинтарі, церквища. В заповіднику культурний шар сягає 5-7 метрів. І будь-як вигрібна яма може дати речі, які можуть перевернути всю історію старого міста», - пояснює Павло Рудецький.



Натомість депутат Андрій Козюра цікавився, яку історичну цінність має ветха хата, де живуть 5 сімей, і яка валиться. Мовляв, люди там не мають права реконструювати житло, бо воно не їхнє. А держава на них махнула рукою.

Натомість Павло Рудецький зауважив: Міністерство культури, якому й підпорядковується заповідник, пояснює, що керуватися в своїй роботі адміністрація «Старого Луцька» має генеральним планом. Це й має бути опорним документом. А згідно з генеральним планом, ті всі прибудови, хліви, гаражі, розташовані на місці Окольного замку взагалі не повинні бути. А в договорах оренди землі має бути чітко прописано, що будь-які земельні роботи мають бути погоджені. Якщо землю віддати в приватні руки – цього не буде.

Зауважимо: хоч історико-культурний заповідник «Старий Луцьк» розташований в межах міста, але він підпорядковується управлінню культури облдержадміністрації і безпосередньо міністерству культури України. Тож звітуватися в міській раді він, де-юре, не повинен. Проте, жити поза містом заповідник теж не може. Відтак, і була створена така тимчасова контрольна комісія, аби розробити механізм співпраці між заповідником, який безпосередньо підпорядковується державі, та органом місцевого самоврядування - міською владою.

Та депутати вкотре поговорили і розійшлися: домовилися зустрітися знову, зібрати всі-всі документи щодо заповідника, у тому числі й перші архітектурно-опорні плани, які були розроблені ще за Радянського Союзу.

Зауважимо, свого часу один з творців заповідника Богдан Колосок, який був його архітектором і захистив цей проект у Києві, розповідав, що зони пам’яток хотіли розчистити від нетипової забудови. Однак, нині роль візуальних акцентів на себе перебирають новобудови, які не мають жодного відношення до історії міста.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---