В ОДА намагаються «воскресити» КХП №2

Задум голови ОДА практично нереальний. З середини 90-хроків підприємство супроводжують кримінал, крадіжки зерна з "допомогою" високопоставлених київських чиновників. Млин і елеватор - це зерно. Його немає і в найближчому, доступному для огляду майбутньому, не буде. Авторитет підприємства затоптав в землю бездарний тракторист і полонківський злодій-конокрад Гнатюк. Без зерна підприємство - це місце для прогулянки горобців, тому сьогодні не повинне навіть висуватись на перший план питання його форми власності. Держава не є в такій галузі ефективним власником. Держрезерв - державний злодій, за яким останні 15 років тягнеться шлейф тяжкого криміналу (там навіть мило і керосин для гасових ламп розікрали). Млину можна приділити багато уваги, а результатів буде нуль. Хто туди повезе зерно і для чого? Щоб втратити гроші і мати купу судових позовів? Запитайте зерновиробників - Шумського, Діброву, Турака - вони поділяться своїм гірким досвідом. Тим паче, в області є міцний конкурент в особі Волинь-Зерно-Продукт з розгалуженим елеваторним господарством і сучасними компактними млинами. Повернути КХП-2 до нормального життя через форму власності, що отримати курчат з яєчні. Треба розглядати інші варіанти порятунку підприємства - не утопічні, а ефективні. В голови ОДА їх, як бачиться, немає.

Гнасюк

Волинь у 2010 року так писала про одного з найкращих благодійників МИХАЙЛА ГНАСЮКА, перед ним був Колісник Б.І. Вік: 55 років Посада: директор Луцького комбінату хлібопродуктів №2, заслужений працівник промисловості Родинні зв'язки: одружений, має п'ятеро дітей Стаж благодійної діяльності: понад 10 років -Бачите, якого я маю Миколайчика, - тішиться смачним подарунком хлоп'я у лікарні. Здається комусь: копійчана втіха. А насправді в тому Миколайчику живе дитяча віра в диво, в добро. Саме тому і вирішили у колективі КХП №2 не рахуватися з клопотами й затратами, дарувати дітям на свято Миколая символічні солодкі гостинці. Бо ж не у всіх дітей є дбайливі батьки, які покладуть синові чи донечці під подушку омріяний подарунок від Миколая. А свята хочеться кожному! Маленькі вихованці інтернатів, дитбудинків навряд чи цікавляться, чиї руки випікають для них солодощі, чия це була ідея відзначити таким чином свято. Але хіба то так важливо? Для Михайла Гнасюка, який сам родом з села Коршовець Луцького району, пам'ятні власні дитячі радощі, пам'ятна і мудра наука старших: добре діло завжди винагороджується. На Луцький КХП №2 Михайло Степанович прийшов працювати трактористом ще під час його спорудження. Пройшов майже всі щаблі службової драбини: працював змінним майстром, головою профкому, заступником директора комбінату, а з 1997 року призначений на посаду директора. «Хлібне місце» - це велика відповідальність за належне збереження десятків тисяч тонн зерна на елеваторі, за виробництво високоякісного борошна, за постачання людям смачних хлібобулочних і кондитерських виробів, яких на комбінаті щодоби випікають 8-15 тонн, причому, понад 60 видів. Кажуть, що добрий хліб вміють випікати лише добрі люди. Працівники Луцького КХП №2 підтверджують справедливість цих слів. Колектив підтримує свого керівника у благодійній діяльності. - Уже шість років перед Великодніми святами КХП №2 виділяє для усіх незрячих людей по кілька кілограмів борошна, щоб було з чого пекти пасочки, - розповідав Юрій Прокопович Симончук, дякуючи Михайлу Гнасюку від імені усіх членів обласної організації Українського товариства сліпих. Щорічно перераховує колектив Луцького КХП №2 чималі суми й на підтримку обласного відділення Дитячого фонду України, ці кошти йдуть на оздоровлення дітей-сиріт, на придбання для них необхідних речей. І про людей похилого віку, про мешканців Луцького геріатричного пансіонату Михайло Гнасюк не забуває. На свята є у стареньких на столі смачні булочки і печиво з КХП №2. Виділялась допомога і Липлянській школі-інтернату, і Боратинській школі, й багатьом іншим закладам. Окрема тема - пожертви на будівництво храмів. Про них нам не розповідали, але вже те, що Михайло Гнасюк, окрім багатьох державних відзнак, має і церковні, є свідченням його причетності до відродження духовності в Україні. Так директора Луцького КХП №2 нагороджено орденами Святого Рівноапостольного Великого князя Володимира ІІІ та ІІ ступенів за заслуги перед Українською православною церквою та у зв'язку з ювілеєм 1010-ої річниці Волинської єпархії, орденом Святого Архистратига Михаїла. Дорожить Михайло Гнасюк не тільки професійними відзнаками, а й грамотами за внесок у справу розвитку традицій благодійництва, меценатства, спонсорства, за особливі заслуги в благородній справі захисту дитинства. Їх він вважає високою оцінкою діяльності всього колективу КХП №2.

Як стверджує Вікіпедія, меценат, благодійник - особа, яка надає матеріальну допомогу з власних засобів. Як відомо, і ліс (Колісник), і млин (Гнасюк) - державні підприємства. Обидва "благодійники" благодіяли за рахунок державних ресурсів, тому й були вхожі і ногою відкривали двері до прокурорів, суддів, чиновників. За таку благодійність до 1991 року давали від 10 до 15 років каторги.