Що потрібно для того, щоб зробити Волинь вугільним регіоном

Попри те, що шахта №1 вже готується до закриття, а щодо шахти №9 вже прийнято рішення щодо переходу «в третю категорію», на Волині є можливості для того, аби стати вугільним регіоном. Нововолинський міський голова вбачає її у розвитку перспективних шахт: бужанської та №10.

Про це йшлося під час засідання інтерактивного прес-клубу на тему: «Залежність від російського газу допоможуть подолати місцеві види палива» сьогодні, 30 липня.

Міський голова Нововолинська Віктор Сапожніков зауважив, що за часів УРСР існувало 280 вугільних шахт, до війни на Сході – 90, а сьогодні тих, котрі підконтрольні країні, функціонує менше за 30. Що стосується Волині, то за станом на сьогодні, шахта №1 знаходиться в третій категорії (готується до закриття), щодо шахти №9 теж є рішення щодо переходу в третю категорію. І лише шахта №10 і Бужанська шахта є перспективними для розвитку.

Із 200 мільйонів гривень, передбачених на розвиток галузі, Волинь не отримала навіть 50. А тому існує заборгованість по заробітній платі та електроенергію, а це обмежує можливості видобутку. Для прикладу, бужанська шахта може забезпечити видобуток на рівні 1200 тон на добу, натомість нині видобуває лише 300-400. Віктор Сапожніков нарікає, мовляв, з однієї сторони є перспектива розвитку, але немає реальних кроків, які давали б надію шахтарям. Не зважаючи на те, що не всі підприємства розрахувались ще за травень, шахтарі Волині роблять все можливе для того, аби зберегти галузь.

Мер Нововолинська нарікає, що попри сприяння обласної влади, не вдається добитись допомоги на всеукраїнському рівні:

«Я - єдиний мер, який виступав перед кабміном на протесаному мітингу шахтарів, після чого потрапив на розмову прем’єм міністром України Арсенієм Яценюком. Проте, це нічого кардинально не змінило».



З його слів, відповідно до коаліційної угоди, Кабмін прийняв рішення купувати вугілля за кордоном. Проте, на думку Сапожнікова, це потрібно розвивати власну галузь, щоб не бути залежним від цін та курсу долара. Натомість, держава не може не те що під примати галузь, але й не спроможна нормальним чином дотувати вугільні підприємства. Мовляв, було вирішено, що кожен рік зменшуватиметься рівень дотацій на 20% - це світова практика. Але попри домовленості, з 1 січня 2015 року держава припинила дотування взагалі.

Попри всі оптимістичні прогнози, присутні зауважили, що шахти не можуть бути рентабельними апріорі – вони дотаційні, і це закладено ще при їх розробці. Проте, якщо установа стабільно працює, то це не лише робочі місця, але й дорогоцінне вугілля для країни, яка намагається «злізти» з російської «газової голки»:

«Шахта № 10 має номінальну потужність у 2500 тон на добу. Вона може бути рентабельною при рівні видобутку не менше 2000 тон. Але це залежить від того, що чи матимуть шахтарі зарплату».

Голова Волинського теркому працівників вугільної промисловості Юрій Калістратов каже, що ДП «Волиньвугілля» відноситься до стратегічних об’єктів вугільної галузі, а тому не може бути приватизованим. Не зважаючи на цей факт, держава купує вугілля із-за кордону, «не помічаючи 59 тисяч людей з шахт і їх проблеми».Проблема нерентабельності шахт полягає у політиці ціноутворення. Адже собівартість тони Волинського вугілля становить 2500 гривень, а державі його продають за 1100. Різницю в ціні має компенсувати держава у вигляді дотацій, чого не робить. А продавати за «нормальною» ціною волинське вугілля теж, виявляється, не можна, оскільки єдиним оператор збуту держава. А тому інші ринки збуту для ДП «Волиньвугілля» - закриті.Мер Нововолинська переконаний, що не все так погано, і вихід з ситуації є. Він вбачає його у підтримці перспективних шахт: Бужанської та №10. Мовляв, це дасть не лише стратегічно важливий для країни альтернативний паливний ресурс, але й допоможе зберегти галузь.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---