Рік люстрації в Україні та на Волині: перемога чи саботаж влади

«Недолюстровані» чиновники, ігнорування законодавства та саботаж процесу люстрації на всіх рівнях влади – попри те, що люстраційний закон діє вже понад рік, в сфері очищення влади в Україні не досягли значного прогресу.

Як наголосила голова ГО «Громадський люстраційний комітет» Олександра Дрік під час тренінгу «Українська Феміда. іЛюстрація» 10 грудня у Києві, люстрація – це не покарання, а заборона окремим фізичним особам протягом певного часу (від 5 до 10 років в Україні) обіймати керівні державні посади. Особа, на яку розповсюджується люстраційний критерій, не може працювати у органах виконавчої влади. В регіонах люстрація не опускається нижче посади заступника керівника на рівні області.

Перший крок до антикорупційного очищення в Україні зробила не влада, а суспільство. Так, суспільство домоглося прийняття люстраційного закону (йдеться про чинний з 16 жовтня минулого року Закон «Про очищення влади») і вимагає його виконання. Натомість саботаж відбувається на всіх рівнях державної влади (включно з прем’єр-міністром та президентом).

Серед основних перемог наразі – написання закону, його ухвалення, недопущення його скасування через Венеційську комісію та Конституційний суд, забезпечення громадського контролю за виконанням люстраційного закону та створення реєстру осіб, які підлягають люстрації.



Кандидати на люстраційну перевірку

Загалом 700 тисяч осіб повинні бути перевірені за критеріями люстрації (особи, які не менше року обіймали ключові посади за часів Януковича; особи, які не звільнилися за власним бажанням під час Євромайдану, підтримуючи злочинні дії влади; майнова люстрація - коли аналізують майнову декларацію та повинна відбутися перевірка того, чи законні джерела надходження того чи іншого майна, набутого посадовцем під час роботи на державній службі; ті, хто співпрацював з радянськими спецслужбами та керівництвом КПРС). Серед них 59% становлять чиновники, 32% - посадовці МВС, 5% - працівники СБУ, 3% - працівники прокуратури та 1% - судді.

Під час написання закону про люстрацію враховувався досвід інших європейських країн,які проходили люстрацію на початку 1990-их років. У постсоціалістичних країнах люстрація торкалася комуністичної верхівки та спецслужб. Коли Венеційська комісія оцінювала закон про очищення влади, вона наголошувала, що закон переслідує дві мети – власне люстрація, яка відбувалася в інших країнах, та боротьба з корупцією. Венеційська комісія визнала, що обидві мети закону є правовими, і вона визнає право України здійснювати таким чином очищення влади.

В Україні люстрація від початку задумувалася як антикорупційна і протягом останнього року була єдиним законним інструментом, який призвів до результату у сфері боротьби з корупцією.

Лише 5500 осіб підлягають «автоматичній люстрації», тому що обіймали керівні посади протягом не менше, ніж року за режиму Януковича. У 2011 році, здійснивши конституційний переворот та отримавши майже необмежені повноваження, Янукович змінив керівництво 73 органів державної влади в Україні. Вся дискредитація закону, судові процеси тощо нині відбуваються через цих 5500 осіб. У цьому переліку – 21 діючий нардеп (більшість – з «Опозиційного блоку», який звернувся до Конституційного суду з вимогою скасувати закон «Про очищення влади»), який не має права бути навіть патрульним поліції, поки діє цей закон. Водночас, позбавити їх статусу народних депутатів можливості немає, адже це – виборна посада. Проте можна зобов’язати депутатів декларувати, чи підлягають вони критеріям люстрації. Такий законопроект вже півроку зареєстрований у Верховній Раді, але за нього досі не спромоглися проголосувати. Очолює список Сергій Льовочкін – дуже впливова людина, якій цей закон забороняє доступ до органів виконавчої влади. Зрозуміло, що він боротиметься з цим законом, який загрожує його особистому добробуту.

Реєстри тих, хто підлягає люстрації: офіційний та громадський

Найбільшим джерелом офіційної достовірної інформації про тих, хто підлягає люстрації, є реєстр Мінюсту (приблизно 800 прізвищ, до нього вносяться особи, звільнені відповідно до вимог закону, кожен другий нині оскаржує рішення про своє звільнення в суді). Реєстр не враховує тих, хто розуміючи, що підлягає люстрації, звільнився за власним бажанням, а таких осіб значно більше.

Другий реєстр осіб, які підлягають люстрації (приблизно 2500 осіб) склали представники громадськості. В цьому реєстрі є одіозні постаті,які або звільнилися самі, або ховаються на інших посадах. Наприклад, у певний момент в Громадському комітеті люстрації зрозуміли, що найбільшим саботажником закону є МВС. Так, усі заступники Міністра Арсена Авакова підлягають люстрації. З ними почали систематично боротися, домоглися звільнення Віталія Сакала, якого через три дні після звільнення Аваков призначив своїм радником. Історія з іншим заступником Авакова Василем Паскалом була ще складнішою – за його звільнення боролися протягом року, поки його не призначили першим заступником Голови Національної поліції. Це спричинило велике обурення громадськості і на засідання антикорупційного комітету депутати ВР викликали Голову Національної поліції Хатію Деканоїдзе та Арсена Авакова. Обидва проігнорували засідання, тож їм передали проект постанови про звільнення Паскала з посади. Врешті-решт його звільнили.

Наразі триває збір підписів за відставку Авакова, тому що в Громадському люстраційному комітеті розуміють, що не можна вимагати дотримання люстраційного законодавства в Україні від людини, яка порушує закони, та не можна вимагати розслідування справ Майдану від того, хто їх саботує. В органах МВС залишаються ті ж самі люди, які чинили злочини під час Майдану, уникаючи люстрації. Не можна розірвати корупційне коло, не звільнивши першу особу, від політичної волі якої залежить, як відбуватимуться зміни в цій сфері.

Реєстр дозволяє перевірити, на кого з діючих посадовців розповсюджуються критерії люстрації. Інформацію на всіх 5500 осіб до нього внести не вдалося, тому що інформацію про багатьох посадовців досі приховують (це стосується МВС, Генпрокуратури тощо). Він доповнюється щодня, і за станом на грудень цього року до нього внесли прізвища 74 чиновників з Волині.

Серед волинських посадовців – очільники райдержадміністрацій за часів Януковича Володимир Найда, Олександр Дишлюк, Володимир Семенюк, Володимир Масалов, Сергій Горбач, Вячеслав Лавренюк, Валерій Трикош, Микола Миронюк, Олександр Дзядук, Василь Корець, Володимир Демчук, Володимир Мазурок, Сергій Матяшук, Іван Смітюх, Зіновій Колісник, Леонтій Кричкевич, Іван Вовк, Лідія Томашевська, Жанна Савчук, Валентин Скуба, низка керівників прокуратури, УМВС, ДФС.

Хто саботує процес люстрації

Серед найбільших саботажників процесу люстрації, окрім МВС - Державна фіскальна служба (орган, який сам перевіряє своїх працівників та відповідає за майнову люстрацію,яка наразі провалена), Служба безпеки України, Адміністрація Президента України та суди.

Щодо очільниці Національної поліції Хатії Деканоїдзе, її вважають націленою на результат та людиною, яка чинить так, як вважає за потрібне, при цьому не враховуючи, що було до неї та що буде після неї. Вона створює орган так, як вважає за потрібне, не враховуючи, що відбувається постійна боротьба за очищення влади. Так, їй передали списки недолюстрованих і якщо хтось із цих осіб буде призначений на нову керівну посаду, Громадський комітет люстрації стверджуватиме, що вона це зробила свідомо. Її логіка полягає в тому, аби швидко набрати працівників, а згодом самотужки вичистити корупціонерів. Можливо, їй це вдасться, але проблема полягає у тому, що досі не передбачили гідної заробітної плати для поліцейських – у Хатії Деканоїдзе велика зарплата, а у поліцейських – ні. Отже, корупціонери, яких набирають з недолюстрованих міліціонерів у поліцію, зароблятимуть на тому ж, що й раніше.

В нещодавно ухваленому законі про державну службу існує подібна проблема – зменшується кількість працівників, встановлюється відкритий конкурс на посади, але невирішеним лишається питання заробітної плати. Проблема не в тому що велика зарплата буде мотивацією для чиновників, а в тому, що працювати за маленьку зарплату не підуть нормальні фахівці. Нормальних людей утримуватиме не велика зарплата, а моральні принципи, які в них є. Відчуваючи себе нормально забезпеченими, вони зможуть прийти на цю службу. Без цього жодна реформа не має сенсу, в цьому полягає бутафорність реформ, що відбуваються зараз.

Недолюстровані: як обходять закон

Саботувати процес люстрації вдається завдяки самовільному трактуванню закону. Типовий приклад: ДФС вирішила, що до частини її працівників закон не застосовується. Це призвело до того, що через рік після набуття законом чинності з’ясувалося, що 42% центрального апарату ДФС та 15% у регіонах фактично недолюстровані – чиновники перебувають на посадах усупереч закону. Це стало відомо після офіційної перевірки робочою групою Мінюсту. Тоді прем’єр-міністр наказав терміново звільнити всіх цих осіб. Їх звільнили, але дуже дивним чином. В ДФС представників Громадського люстраційного комітету вже попередили, що оскаржуватимуть результати цієї перевірки. Аргумент, який висувають – те,що громадська рада при ДФС нібито не була включена в робочу групу, але вона має окрема думку (про яку згадали чомусь через місяць після перевірки). Домогтися виконання прямих норм закону дуже складно і посадовці знаходять шляхи, щоб цього уникнути.

Заступник голови АП Олексій Дніпров перебуває на посаді через лист-індульгенцію, який йому надали в Дежагентстві з питань державної служби. Втім, зрозуміти, який стосунок Держагентство має до трактування закону «Про очищення влади» зрозуміти складно.

Інший спосіб уникнення люстрації – отримання статусу учасника АТО. Ця проблема найбільш характерна для правоохоронних органів та призводить до того, що нова поліція формується з «недолюстрованих». Керівництво Національної поліції вийшло на контакт з громадським люстраційним комітетом лише після скандалу зі звільненням Паскала.

Наразі понад 60 тисяч осіб отримали статус учасника АТО, з них 40 тисяч – правоохоронці. Через статус учасника АТО уникають люстрації, наприклад, керівник Українського бюро Інтерполу та його заступники. Національну поліцію у Києві ще нещодавно очолював недолюстрований Олександр Терещук, у нього працювали недолюстровані заступники та начальник відділу кадрів.



На запит Громадського люстраційного комітету начальник відділу кадрів надіслав список з 50 недолюстрованих працівників київської міліції (які займалися, в тому числі, розгоном Майдану). Коли громадські активісти звертають увагу атестаційній комісії на те, що тисячі правоохоронців ховаються від люстрації за статусом учасника АТО та просять перевірити правомірність надання цього статусу, в атестаційній комісії відповідають «у них є довідка від МВС, це офіційний документ».

Судові ухвали є однією з найбільш поширених схем уникнення люстрації. Вони бувають двох типів – яка не дозволяє звільняти конкретного посадовця за люстрацію (наприклад, виконувач обов’язків прокурора Києва Олег Валендюк наступного дня після того,як закон набув чинності, подав до суду з вимогою зобов’язати ГПУ не звільняти його за люстрацією. Спочатку суд виніс рішення, яким зобов’язав ГПУ не звільняти прокурора до вирішення справи по суті, а через місяць виніс ухвалу, в якій зобов’язав ГПУ взагалі не звільняти Валендюка). Абсурдні ухвали є причиною того, що окремі посадовці уникають люстрації «на порожньому місці».

Начальниця Київської податкової Людмила Демченко рік незаконно перебувала на посаді через судову ухвалу, якою зобов’язала Автомайдан не розповсюджувати інформацію про те, що вона підлягає люстрації. Після того, як робоча група внесла її в списки тих, хто має бути звільнений, а прем’єр-міністр назвав її прізвище серед тих, хто має бути звільнений, її звільнили, а тепер рішенням суду її поновили. Це рішення оскаржують Мінюст, Громадський люстраційний комітет тощо.

Цікаво, що таких одіозних особистостей, як Паскал, Валендюк, Демченко виводять з-під люстрації одні й ті ж самі судді, наприклад, суддя Віктор Данилишин, якого зараз тимчасова спеціальна комісія перевіряє, чи має він бути звільнений за люстрацією.

З’ясувати, чи справді працівники МВС, які уникають люстрації, перебували у зоні проведення АТО, представники громадського комітету люстрації вирішили, повідомивши відповідні прізвища воякам, які перебувають у зоні бойових дій. На жаль, досі багато хто зі справжніх бійців не готовий говорити публічно та брати участь в скандалах, адже це ставить їх під загрозу (справжні учасники бойових дій потім не можуть отримати статус). Водночас отримати офіційну інформацію від МВС про те, де саме у зоні АТО перебував той чи інший правоохоронець, неможливо, адже це інформація для службового користування. Кожен орган сам роздає статус учасника АТО (МВС, прокуратура, Міноборони), тому відстежити процес надзвичайно складно, а отримана інформація буде неофіційною.

Іншим способом уникнення люстрації є переведення на іншу посаду. Наприклад, особа, яка підлягає люстрації звільняється за власним бажанням, переводиться на іншу посаду (скажімо, нелюстраційною є посада радника, на яку перейшов Віталій Сакал, лишаючись надалі в структурі Міністерства).

Дехто використовує індульгенцію від люстрації – заступник начальника ГУ ДФС у Києві Ганна Ігнатенко підробила лист від Міністерства, де йшлося про те, що вона підлягає люстрації, але може лишатися на посаді. Інформацію про те, що лист підроблений, оприлюднила Тетяна Козаченко, директор департаменту люстрації Мінюсту. Після цього обшуки влаштували в квартирі Козаченко, а не в помешканні заступниці Міністра, яка нібито підписала цей лист.

Інший випадок недолюстрованого – генерал Анатолій Пушняков, командувач Сухопутними військами України, єдиний генерал, якого не погодили у комітеті з оборони. Президент Петро Порошенко не просто не звільняє генерала, а навіть нагороджує його до Дня Незалежності орденом. До слова, бійці розформованої 51-ої бригади з Волині досі вважають, що у Пушнякова була мета знищити цю бригаду. Іще з часів подій під Вол­­но­вахою хлопці звинуватили цього генерала у непрофесійності та легковажному ставленні до смертей солдатів. Він же згодом пос­­та­вив командувати 51-ою ОМБР свого ставленика – Павла Пи­во­­варенка, який зник після Іловайського котла. Солдати впев­нені, що на совісті цих двох осіб – не одна сотня смертей ук­раїн­ських сол­датів, адже на які б військові дії не посилали 51-шу ці двоє, скрізь че­кали пастки сепаратистів, а після відвідин блок­постів Пивова­рен­ком через 15-30 хвилин противники сипали пода­рунки зі шква­ль­ного вогню.

Голова Кіровоградської ОДА Сергій Кузьменко підлягає люстрації, про що отримали лист з Адміністрації Президента ще півроку тому. Втім, указ про його звільнення президент наполегливо не підписує.

Відповідно до закону, люстратором є не Мінюст, а керівник органу, в якому працює особа, або на посаду в якому претендує, тому якщо керівник не приймає рішення про звільнення особи, це є його порушенням і в першу чергу скаржитися потрібно на нього.

Наразі відкритими є дві петиції – про звільнення Арсена Авакова та про звільнення суддів Конституційного суду, призначених за квотою президента. Після набрання 25 тисяч підписів, орган влади, що розглядає це питання, повинен обов’язково відреагувати.

Головний слідчий СБУ Григорій Остафійчук був визнаний недолюстрованим та внесеним до реєстру Громадського люстраційного комітету. Президент його призначив головним слідчим СБУ, тож йому поставили про це питання, і раптом з’ясувалося, що в нього є рішення суду, яким слідчий змінив дату свого звільнення, щоб не підлягати люстрації. У прокуратурі про це не знали. Подібні абсурдні ситуації відбуваються постійно.

Люстровані та недолюстровані посадовці Волині

Екс-очільника міліції на Волині Олександра Терещука з-під люстрації вивів президент, використавши статтю 8 закону, що дозволяє окремо проводити генералів, необхідних для обороноздатності країни («заборона не застосовується до осіб вищого офіцерського складу, які обіймали або обіймають посади в Міністерстві оборони України, Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України та інших утворених відповідно до законів військових формуваннях, якщо це обумовлено необхідністю забезпечення обороноздатності держави та за умови задоволення відповідного клопотання у порядку, визначеному цим Законом»). Водночас, Терещук є генерал-майором міліції, а в Нацгвардію його перевели на три дні перед поновленням на посаді і не у званні генерал-майора Нацгвардії. Президент зловживав цією нормою закону, не звільняючи Терещука. Лише нещодавно начальника Головного управління Національної поліції у Києві звільнив з посади Міністр Аваков. Водночас звільнений вже повідомив, що очікує призначення на іншу керівну посаду.

Серед волинських посадовців, які підлягають люстрації – одіозний заступник прокурора області у період з липня 2012 по травень 2014 року Вадим Веніславський. На підставі закону він втратив посаду у 2014 році.

Водночас брат Вадима Веніславського, який очолював прокуратуру Ківерцівського району - Сергій Веніславський - за результатами перевірки не потрапив під заборони, визначені законом «Про очищення влади».

Чинний начальник Головного управління Держземагентства у Волинській області Василь Василенко очолював Головне управління за часів Януковича, тож підлягає люстрації. Під час розширеного засідання колегії Головного управління Держгеокадастру в області, що відбулося у серпні, йому дорікали відсутністю люстрації. Тоді посадовець відповідав, що процес люстраційної перевірки щодо нього триває, а на посаді він перебуває, тому що користується довірою керівництва.

Очищення влади та роль громадськості

Національне антикорупційне бюро вже розпочало роботу, тому туди можна надсилати інформацію про осіб, які підлягають люстрації. Вважливо, що це бюро єдиним органом в Україні, що приймає та розглядає навіть анонімні звернення. Свого часу працівники Польського антикорупційного бюро розповідали , що для них анонімна лінія є найбільшим джерелом інформації (щоправда, інформацію буває складно перевірити, тому що часом людина,яка її повідомляє, насправді могла б розповісти більше).

Також можна перевіряти майно за відкритими реєстрами та вимагати пояснення наявності цього майна у конкретних посадовців. Якщо вони не можуть визнати свого майна, на них одразу розповсюджуються два закони – люстраційний, адже це дає привід для звільнення посадовця, та антикорупційні закони. Такий процес звільнення вимагає великої кількості зусиль, але це реально.

З топ-50 посадовців недолюстрованих Громадському комітету люстрації вдалося домогтися звільнення 29 протягом п’яти місяців, переважно за корупційні скандали.

Через те, що президент особисто саботує люстрацію, громадськості доводиться вимагати від владців виконання прямих норм закону. Зареєстрували петицію про звільнення двох суддів Конституційного суду України, призначених ще за квотою президента ще Януковичем. Перше, що мав би зробити Петро Порошенко – звільнити тих, хто дозволив Януковичу узурпувати владу. Для цього достатньо було видати один указ.

Рішення, яких вдалося домогтися завдяки реалізації люстраційного закону, зараз намагаються оскаржувати усіма доступними методами. Нині закон намагаються скасувати вже втретє, зареєструвавши 13 проектів змін до нього, що нівелюють суть закону. Зі слів Олександри Дрік, політичної волі до очищення влади не мають ані президент, ані прем’єр-міністр, ані Генпрокуратура. Тому двома силами, що штучно можуть сформувати цю політичну волю, є українське громадянське суспільство та міжнародні партнери.

Павло ПЕРЕВЕДЕНЕЦЬ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---