Привид військового перевороту в Україні

Війна на Донбасі суттєво зміцнила авторитет Збройних сил України. Втім, захоплюються українці переважно рядовим солдатом або офіцером. Генерали не в фаворі, а Генштаб не критикує тільки ледачий. Що стосується добровольчих батальйонів, то їх лідери, які у всіх на слуху, зробили непогані політичні кар'єри. Вплив людей у ​​формі на суспільство настільки сильний, що вперше в країні заговорили про можливість військового перевороту.

Про це пише експерт з питань внутрішньої політики та політичних процесів в Україні Тарас Хуторний на сторніках аналітичного видання Politeka.

НЕБЕЗПЕЧНІ БАТАЛЬЙОНИ

Добровольчі батальйони дуже швидко заслужили повагу серед українців. Саме вони стали тією силою, яка першою дала жорстку відсіч сепаратистам. Поки армія тільки розгойдувалася, вони діяли. Досить згадати вдалу зачистку Маріуполя добровольцями з «Азова».

ЧИТАТИ ЩЕ: СПОГАДИ ВОЛИНСЬКОГО КОМАНДИРА ПРО БІЙ У МАРІУПОЛІ

Втім, таку популярність в масах вони завоювали не останньою чергою завдяки потужній інформаційній підтримці. Якщо Збройні сили тихо виконували свій обов'язок, то добробати робили свою справу і розповідали про це всьому світу.

ЧИТАТИ ЩЕ: ЧОМУ ВОЛИНЯНИ ЙДУТЬ У ДОБРОВОЛЬЧІ БАТАЛЬЙОНИ, А НЕ В ЗСУ

Керівники цих батальйонів скоро здобули повагу. Вони були різні у своїх оцінках АТО, і будь-яка помилка з боку Генштабу моментально отримувала свою порцію критики. На останніх парламентських виборах вибухнула справжня битва за комбатів.

Так, наприклад, «Самопоміч» мера Львова Андрія Садового здобув у своєму списку командира батальйону «Донбас» Семена Семенченка. Олег Ляшко заманив до себе керівника батальйону «Айдар» Сергія Мельничука, про що пізніше і пошкодував. Крім того, комбати пройшли в парламент по «мажоритарці» - наприклад, лідер добровольчого українського корпусу «Правий сектор» Дмитро Ярош.

Така популярність людей у ​​формі дуже не сподобалася центральної влади. Добровольчі батальйони активно критикував екс-міністр оборони Валерій Гелетей. З його численних виступів на цю тему випливало, що у всіх прорахунках винні саме добровольці, які влаштували «махновщину», не виконують накази, влазять в «котли», після чого на всю Україну волають про зраду і вимагають підкріплення, ніж підставляють рідну армію.

Схожу позицію зайняв і верховний головнокомандувач Петро Порошенко. Він і зараз досить болісно реагує на критику з боку керівництва добробатів. Зокрема, після того як нашу армію витіснили з Дебальцевого, президент назвав цей відступ запланованою і добре організованою операцією. «У країні не вдасться розхитати внутрішню стабільність батальйонами« все пропало», батальйонами« все кінець», - заявляв глава держави.

Напружене ставлення між владою і добробатами в результаті вилилося в те, що останні вирішили створити якусь альтернативу Генштабу.

ЧИТАТИ ЩЕ: «ПРАВИЙ СЕКТОР» НЕ Є ПРОЕКТОМ КОЛОМОЙСЬКОГО ЧИ КОГОСЬ ІНШОГО, - ЯРОШ

Представники 13 батальйонів підписали спільний меморандум про створення Об'єднаного штабу добровольчих сил. Туди увійшли представники ДУК «Правий сектор», батальйонів «Донбас», «Кривбас», «Січеслав» тощо. «Мета створення штабу - захист національних інтересів. Це не військовий переворот», - заявляв Семен Семенченко.



Втім, слова командира батальйону «Донбас», замість того щоб заспокоїти чиновників, навпаки, їх сполохали. Логіка проста: якщо комбати запевняють, що ніякого перевороту не планують, значить щось вони та й затівають.

Жорсткий пресинг добровольчих батальйонів лише посилився. Після мінських домовленостей їх стали спішно приписувати до Міноборони, Міністерству внутрішніх справ - тобто робити більш залежними від влади. Відмова ДУК «Правий сектор» іти цим курсом чи не закінчився кровопролиттям.

Всі пам'ятають, як армія блокувала тренувальну базу «правосєків» на Дніпропетровщині.

Крім того, Генпрокуратура почала «обробку» відомих персонажів з добровольчого руху. У травні цього року ГПУ домоглася від парламенту, щоб той зняв депутатську недоторканність з Сергія Мельничука. Останній нібито організував з підлеглих йому бійців батальйону «Айдар» злочинну озброєну групу. Також пішли чутки про те, що в списку кандидатів на позбавлення недоторканності знаходиться і Семен Семенченко.

КОМУ ЦЕ ПОТРІБНО?

Прогнози про прийдешнє військовому перевороті звучали неодноразово. Згаданий Мельничук заявляв, що у нього є відеодокази незаконного вивезення зброї з зони АТО. З його слів, це робилося для підготовки замаху на Порошенка та організації військового перевороту. Прізвища зловмисників, втім, так і не прозвучали. Цікаво, що в такому ж ключі віщав відбувся спікер парламенту «Новоросії» Олег Царьов. На початку року він говорив, що близькі структури до секретаря РНБО Олександра Турчинова і прем'єра Арсенія Яценюка готують змову проти президента. Мовляв, Європу і США не влаштовує пацифізм Порошенко, тому «посилюватиметься вплив військових батальйонів», що призведе до військового перевороту. Втім, версія не витримує ніякої критики, адже Захід якраз робить все, щоб конфлікт не виповз за межі так званих ДНР і ЛНР. Хотіли б більше крові - дали б нам зброю та благословили на наступ.

Згідно з версією нинішнього губернатора Одеської області Міхеіла Саакашвілі, в безладах в Києві в першу чергу зацікавлена ​​саме Росія. Мовляв, всі дії президента РФ Володимира Путіна якраз і спрямовані на дестабілізацію ситуації в країні, саме тому створені «ЛНР» і «ДНР», поширюються страшилки про те, як Україна відріжуть від морів, створять коридор не тільки в Криму, але і в Одесу. «Його план ... розхитувати ситуацію в Києві, домагаючись військового перевороту або великих заворушень у столиці України та подальшого розпаду української держави», - упевнений Саакашвілі.

Втім, якщо дотримуватися цієї версії, то якраз саме діяльність добровольчих батальйонів - головний запобіжник, захист від силового сценарію в Україні. Саме добробати зіграли ключову роль на початку збройного конфлікту, і сьогодні називати їх «рукою Кремля» щонайменше нерозумно.

НЕ СЛОВОМ, А ДІЛОМ

Бути військовому перевороту чи не бути? Питання з категорії філософських. Ось, наприклад, в січні цього року Ярош обіцяв, що навесні нас чекає «соціальний вибух всередині країни, в тилу». «Владу знесуть люди, і ми їх не зупинимо, цих людей, тому що їх гнів буде справедливим», - заявляв лідер «Правого сектора». Нині літо, як бачимо, Порошенко і Яценюк раніше на своїх місцях. У нашій країні прогнози - справа невдячна.

І все ж рік тому країні реально загрожували бунти військових. Хаотична мобілізація без введення воєнного стану збила з пантелику багатьох. Людей закликали в армію, а ось про демобілізацію не було ні слова, здавалося, і зовсім відпускати не збиралися.

У жовтні 2014 бійці Нацгвардії організували протести відразу в двох важливих українських містах - Києві та Харкові. Також була спроба бунту невдоволених військових у Чернігові.

У столиці солдати закрили офіцерів у каптерках і вирушили маршем під Адміністрацію президента.

«Мені було шкода дивитися на марш дорослих чоловіків, які повелися на провокацію закордонних спецслужб і брали участь у цій немасової акції та спробі дискредитувати українську армію», - заявляв тоді Порошенко. Словом, у всьому виявився винен все той же Путін, а не чиновники, що приймають не зовсім адекватні рішення. Втім, того разу були факти, дійсно вказують на те, що цей виступ був заздалегідь зрежисований.

Саме тоді привид військового перевороту в Україні здавався як ніколи реальним. Ті події балакучий політолог Тарас Березовець називав «репетицією російських спецслужб з організації військового путчу в Україні». Мовляв, Путін і компанія перевіряли, чи можливо це в нашій країні, випробували старі радянські сценарії а-ля штурм палацу президента Аміна в Афганістані. «Щоб захопити Адміністрацію президента, достатньо однієї роти підготовлених людей. Росія ставить саме на військовий переворот в Україні », - стверджує Березовець. На щастя, «репетиція Путіна» закінчилася повним фіаско, протести загасили буквально за день.

ЩО ЗАВАЖАЄ?

Шанс військового перевороту в Україні мізерно малий, упевнений начальник служби спецоперацій Генштабу Сергій Кривонос. Є низка причин так думати: люди бояться зруйнувати крихку стабільність в країні; висока національна самоусвідомитись; народ і армія єдині. Основний посил від Генштабу зводиться до того, що за останні півтора року лави Збройних сил поповнилися простими українцями, які, повоювавши, зрозуміли, що немає нічого важливішого миру і стабільності. Картина прекрасна, але далека від реальної.

Є інша причина, чому в державі, яка зневажає права пересічного українця, знаходиться в економічному занепаді, відмовляється від реальних реформ, але не від корупції, влада залишається все в тих же руках. Подивіться на досвід країн, де вже були військові перевороти. Наприклад, Єгипет. Там теж була революція, яка в 2011 році закінчилася вигнанням з поста авторитарного президента Хосні Мубарака. Останнього змінив ісламіст Мохаммед Мурсі, проте вже в 2013 році військові усунули його з цієї посади. Справа в тому, що в Єгипті армія традиційно впливала на політичні процеси в країні. У 1952 році там вже був переворот, коли полковник єгипетської армії Гамаль Абдель Насер скинув короля Фарука. Революція на площі Тахрір стала можлива завдяки тому, що військові відмовилися застосовувати силу проти протестувальників. Пізніше спроби Мурсі взяти під контроль армію (були звільнені високопоставлені офіцери) призвели до падіння режиму президента-ісламіста.

Схожа ситуація і в Таїланді. У 2013-2014 роках країна переживала затяжну політичну кризу. Масові маніфестації охопили державу: протестуючі і влада не могли домовитися. У травні минулого року генерал Прают Чан-Оча ввів військовий стан - солдати розігнали протестувальників, встановили комендантську годину, розпустили Сенат. Звучить все це страшно, але для Таїланду це не вперше. У 2006 році там вже був військовий переворот. Прем'єр-міністр тоді втік з країни, а ключові посади зайняли військові. Пізніше влада вони передали цивільним.

Все це до того, що існують держави, де вплив людей у ​​військовій формі справді величезний. У цих країнах вже стало традицією розрулювати політичні проблеми за допомогою військових. Там це в порядку речей, для нас же - екзотика. Адже армія в Україні хоч традиційно і користувалася довірою громадян, але на стан справ у державі не впливала жодним чином. Максимум якийсь відставний генерал міг потрапити в партійний список і пройти в парламент, не більше.

Спроби сформувати якийсь штаб добровольчого руху - це крок назустріч досвіду Таїланду і Єгипту. І все ж військові в нашій країні ніколи не сприймалися як якась еліта. Раніше - служиві, люди підневільні, зараз - герої, але не особи, які вершать долі в цій державі. В досі мирній країні вони і мріяти не могли про якийсь особливий статус.

Війна змістила акценти. Якщо конфлікт із Росією буде тривати роками, то в Україні військовим випав реальний шанс стати окремою кастою. Поки цьому успішно заважають. І все ж, якщо війна продовжиться і далі, а політики як і раніше будуть відірвані від реальності, висока ймовірність, що і в Україні народиться своя змова генералів. Але поки цей сценарій - щось з області фантастики.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---