Луцька міськрада: проблема у меншості, яка хоче диктувати умови більшості

Керівник управління розвитку підприємництва та реклами Луцької міської ради Олександр Козлюк змінив місце роботи. А саме став радником голови Волинської обласної ради.

Проте з міською радою ще не всі зв’язки втрачені: він залишається депутатом міськради, попри те, що «Солідарність», за чиїми списками Олександр Козлюк зайшов в раду, погрожує позбавити його мандату.

Власне, все це відбувається тому, що він – один з тих депутатів, який не підтримує кандидатуру чинного секретаря Юлії Вусенко як виконувача обов’язків міського голови. За це його вже затаврували «зрадником» і «заколотником». Про те, що ж відбувається нині в міськраді, у тому числі й у виконавчих органах – розмова з Олександром Козлюком.

Як роздавалися посади

Олександре Євгеновичу, почну з найактуальнішого – ви звільнилися з роботи в Луцькій міській раді. Що спонукало Вас до цього рішення? Чи, може, Вас «попросили»?

Мене ніхто не попросив, кажу відверто. Але таке рішення мене спонукали нинішні події в міській раді і те, що сьогодні починають спекулювати ім’ям міського голови, з яким ми були знайомі чималий термін ще до роботи в міськраді. Тому я й прийняв пропозицію голови Волинської обласної ради Ігоря Палиці стати його радником. Я проаналізував, як працює він та його команда, і на сьогодні це мені близьке за переконанням. Цю роботу видно, у тому числі у Луцьку. Тому я й погодився. А в міській раді я пропрацював без кількох днів 9 років.

Ви говорили про роботу міської ради, спекуляції... А що відбувається сьогодні у виконавчих органах влади обласного центру?

У виконавчих органах є команда Миколи Романюка. Це - начальники відділів, головні спеціалісти, спеціалісти. Вони працюють і виконують свою роботу. Саме вони і є тією командою міського голови, про яку всі заявляють. А ось секретар та заступники міського голови сьогодні - це політичні посади. Ці люди отримали крісла, коли певні політсили пообіцяли одностайність коаліції. Так, призначення відбулося за бонуси від політсил. Адже треба було формувати більшість задля конструктиву. Так, розмінюючи «штики» в раді і були призначені секретар та певні заступники.

Що ж, тоді як саме призначалися заступники? Давайте по-порядку. Як так вийшло, що секретарем стала людина – представник політичної сили, у якої всього 4 депутатських місця в міськраді?

Юлія Вусенко отримала посаду секретаря за рахунок обміну з міським головою: якщо хочете більшість і хочете бути командиром, дайте взамін нам секретаря. Наша сила отримала як компромісний варіант Андрія Кицю, який балотувався за списком «Солідарності».

Можу сказати ще про одного з заступників. При мені попередній прем’єр-міністр дзвонив до міського голови, дзвонив і один із нардепів - так насватували.

Ви ж говорите про Юрія Моклицю – помічника нардепа Ігоря Лапіна від Луцька?

Я не хотів би переходити на персоналії, але ви десь праві.

А як щодо інших заступників?

Один із заступників, кого хотів Микола Романюк бачити - це Юрій Вербич. У нього є досвід, є вміння працювати, практика. До нього не було жодних претензій. Микола Ярославович просив підтримати ще кандидатуру Богдана Гончарука на посаду одного з замів. Але «коаліція» вже тоді підвела - не вистачило голосів.

Тому я закликаю опонентів: не спекулюйте словом «команда». Команда - це був Микола Ярославович. Крапка. Один заступників - з однієї політсили, інший з іншої.

До речі, про інших заступників. Якщо говорити про Сергія Григоренка, то є інформація, що посада йому дісталася від «Батьківщини» не просто так, а за те, що ця політсила не виставляла на мерських виборах свого потужного кандидата.

Однозначно так десь і було. У фракції деякі перемовини були. Я не маю нічого проти нього, але дехто був не задоволений цією кандидатурою. Тоді за нього попросив Микола Ярославович. І так, його кандидатура від представників політсили, про яку Ви сказали.

А як щодо першого заступника Тараса Яковлева?

Щодо нього, то я утримався б від коментарів.

І все-таки, його кандидатуру хтось лобіював?

Однозначно лобіювання було. Ще раз повторюся: з заступників, кого хотів бачити Микола Романюк - це Юрій Вербич. Кандидатуру Богдана Гончарука коаліція не підтримала і міський голова не міг більшість переконати. Андрій Киця став компромісним варіантом.

Погрози, написані сценарії і телефонні консультації

Ось уже другий тиждень не відбуваються засідання міськради, нагальні питання не вирішуються, оскільки на день, коли мала бути призначена чергова сесія, секретар міськради призначила позачергову. Саме на ній мали б розглядати питання про призначення виконувача обов’язків міського голови. Ви на неї не прийшли, натомість прийшли на чергову, 20-ту сесію, де мала б розглядатися низка важливих для міста питань. Але партійний осередок «Солідарності» цього не оцінив. То що ж нині відбувається в міській раді з політсилою, за чиїми списками Ви зайшли в раду? Вона розвалюється? Говорили і про виключення деяких депутатів, з фракції, у тому числі й Вас…

Мене вже 2 чи 3 рази виключали з партійної структури, це при тому, що я не був членом партії, а мене запросив Микола Романюк йти в раду за списком «Солідарності». Тому можна говорити про те, що команду, яка йшла на вибори, згуртував саме він. Натомість, коли сталася біда, деякі члени «команди» вже почали розмови щодо розподілу портфелів. І це мене теж спонукало до певних дій.

Наразі я є членом фракції і заступником діючого голови фракції Євгенія Ткачука. Фракція жодного разу не збиралася, щоб розглянути будь-чию заяву про вихід з неї. Я з колегами по фракції не сварився, на особистості не хочу переходити.

Але кого зібралися виключати? Євгенія Ткачука, який єдиний, хто переміг в УКРОПа на окрузі? Чи мене, коли я набрав 20,5%, тоді як партія набрала всього 17%. Та може ми всі отримали місця в раді за рахунок нашого командира Миколи Ярославовича, а інших, на жаль, я не сильно бачу, хто б виправдав перебування в раді. Може, нас можуть розсудити і позачергові вибори. Нема питань - ідемо. Але я переконаний, що знову зайду в раду з набагато кращим результатом.

Натомість на нашу адресу лунають погрози, пишуться статті.

Тобто, Вам теж приходили повідомлення з погрозами, як іншим депутатам?

І смс приходили, і двері у нас вдома швидко зачиняються. І випадки були дуже неприємні. Якщо це продовжиться - я зберу прес-конференцію і піду з заявою до правоохоронних органів. І колеги-депутати про деякі речі знають: хто кого проводжав, хто куди приїжджав.

В чому на сьогодні проблема роботи міської ради? Адже слова про те, що депутати не хочуть визнавати факт смерті міського голови, м’яко кажучи, – перекручування. Насправді йдеться про дострокове припинення повноважень міського голови і про призначення виконувача обов’язків та отримання секретарем права вето?

Саме так. Не проблема припинення повноважень. Проблема у меншості, яка хоче диктувати певні умови більшості. Це відбувається різними шляхами. У тому числі й залякування, оприлюднення персональних даних. Всім прекрасно відомо, хто це і нащо це зробив і хочу передати привіт цим людям, які ховаються за інтернет-ботами, пишуть смс, коментарі. Такий собі Віктор Моцний, який оприлюднив мої дані - це 100% один з моїх знайомих і може, навіть, колега. Думаю, він зрозуміє це вітання.

Бог їм суддя - я не збираюся виправдовуватися. Мене обрала громада Луцька і тільки лучани можуть дати оцінку.

І дружину до сліз доводили, і друзів просив приглянути, як мої діти зі школи повертаються. Я вже мовчу про те, що до мене приїжджали знайомі й друзі, люди від різних посадових осіб найвищого рівня України. Це правда.

Пропонували і підвищення на посаді – суттєве. І казали, що депутатства позбудусь. І це не одна людина закрутила ці речі.

То хто ж за цим стоїть?

Я підтримую і погоджуюся зі словами Євгенія Ткачука, який ці моменти висловив напряму і відверто. Я б так не хотів би палко висловлюватися.
Але зазначу: одна людина не може не провести сесію і спеціально її блокувати.

Хто з ким зустрічався – вже відомо. Найвищі посадові особі підтримують цей сценарій. І міський голова Львова долучається до його написання. Дивує те, що сьогодні частина пропрезиденстської партії в міськраді підтримує «Самопоміч». Я цього не розумію. На всеукраїнському рівні ці дві партії постійно конфліктують і мають протилежні погляди в багатьох питаннях: щодо блокади ОРДЛО, сміттєвої проблеми. У мене таке враження, що йде «прихватизація» цієї партійної структури для когось і для чогось.

Що ж робити далі?

На чергову 20-ту сесію я прийшов, відповідно до розпорядження. Я зареєструвався, але ніхто ці списки не опублікував, натомість спекулюють списками позачергової 19 сесії.
Хотілося б звернутися до секретаря: Юліє Василівно, якщо ви така чесна і готуєтесь до посади нардепа, то поставте першим питанням проект рішення про відсторонення вас із посади за невідповідністю і хай депутатський корпус вирішить про обрання нового секретаря без тиску. Будьте мудрішою – просять депутати внести на розгляд сесії проект рішення про відсторонення – дайте більшості вирішити, хто стане виконувачем обов’язків міського голови. Не ламайте більшість через коліно і хай спокійно міська рада працює.

Я жодного разу не чув від Миколи Ярославовича, що Юлія Василівна має бути наступником. Тим більше з таким відсотком підтримки: на окрузі вона ж програла В’ячеславу Рубльову, а до ради зайшла як перший номер у списку. Вона б мала розуміти ці речі, їй ще попереду бути обраницею на рівні України і представляти інтереси Луцька.

Тому не варто грати у ігри за написаним сценарієм по смартфону з сусідніх кабінетів чи Київського майдану.

До речі, Юлія Василівна часто користується мобільним телефоном, у тому числі й на нарадах…

Я так скажу: Микола Ярославович собі такого не дозволяв. Коли йшов на виконком чи на сесію, він залишав телефони у себе в кабінеті. Висновки можете зробити самі. Я теж, коли працював у міськраді і проводив свої наради, - не користувався смартфонами і не писав смс.

Може, варто було поїхати в Адміністрацію Президента

Щодо поїздок, 15 лютого, очільник обласного осередку «Солідарності» Роман Романюк, депутат міськради від «Солідарності» Петро Нестерук і позапартійний-позафракційний депутат міськради Микола Яручик побували в Адміністрації Президента. А Вас запрошували на цю зустріч.

Так.

Хто?

До мене особисто приїжджали друзі - депутати облради, але я не хотів би озвучувати їх імена, і просили поїхати. Може, мені треба було поїхати. Може, у мене на дещо «відкрилися б очі», або вдалося б розказати, кого ми підтримуємо. Невже у нас немає свого кандидата на виконувача обов’язків міського голови? Чи ми все-таки будемо підтримувати кандидата, яка має невеликий рейтинг. А, може, там і не знають про цю ситуацію.

До речі, в Адміністрації Президента кажуть, що ніхто не запрошував…

Я читав. Розумію ці моменти.

Хто ж зізнається в порушенні Закону, погодьтеся?

А у нас багато чого порушують. І залякують депутатів, щоб вони приймали ці чи інші рішення, вигідні певним «босам».

Раніше таке було? Вам вказували за що маєте голосувати?

Ні. Я був депутатом міськради у 2006-2010 роках від Української народної партії, і таких моментів не було. І в цій каденції - при живому міському голові - жодних. Так, були певні розбіжності з міським головою, з головою фракції, але фракція була демократична. Кожен приймав рішення у «вільному режимі».

Натомість сьогодні мене затаврували за те, що я ще не зробив і за події, де мене не було.

Що варто зробити зараз в цій ситуації секретареві, на Вашу думку?

Треба, щоб Юлія Вусенко усе-таки правильно вчинила і дати депутатам обрати іншого секретаря. На сьогоднішній день як виконувача обов’язків міського голови я її не бачу. Їй далеко як фахівцеві.

І якщо глянути трохи назад у часі, то варто згадати, як ця посада отримувалася і як ми голосували за неї. Наша фракція мала повне моральне право отримати секретаря. Це право мали і «Свобода», і «Народний контроль», і радикали. А чому б ні? Колись в свій час для створення коаліції довелося обрати такий шлях. І Юлія Вусенко на посаді секретаря під керівництвом міського голови могла б працювати. Але керувати містом, забезпечувати його життєдіяльність – їй не під силу. І це - думка більшості депутатського корпусу.

Я б хотів би звернутися до Юлії Василівни: не треба спекулювати на всіх моментах пам’яттю міського голови. Миколу Ярославовича я знав більше, ніж вона. Це дійсно була Людина з великої літери.

Розмовляла Юлія Малєєва

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---