Опубліковані нові дані щодо залежності українського бізнесу від Росії

Опубліковані нові дані про панамські офшори. Окрім підтвердження тіньового характеру українського олігархічного бізнесу щодо пов'язаних з ним представників корупційних найвищих владних посад, вони також містять підтвердження ґрунтовної залежності українського бізнесу від Росії.

Зокрема це стосується Президента України, - пише український блогер, філософ Сергій Дацюк.

З його слів, водночас, посилюється критика західних видань української влади – зокрема, публікація колишнього посла США в Києві Стівена Пайфера у впливовому тижневику "Newsweek" і стаття в американській "The Washington Post". Суть критики у тому, що нова післяреволюційна влада не бореться з корупцією, а західні гроші витрачає не на реформи.

Декілька констатацій щодо цих фактів.

За великим рахунком в Україні мав би вже негайно початися процес імпічменту Президента вкупі з призначенням парламентських перевиборів. Але олігархічний переворот в Парламенті 14-го квітня 2016-го року заблокував процес легального імпічменту та парламентських перевиборів.

В Україні все більше назріває третя революційна ситуація (2004, 2013, 2016). Ця революційна ситуація не обов'язково втілиться в Третій Майдан. Вочевидь це буде інший процес – процес регіонального всеукраїнського бунту на тлі втрати центральною владою контролю над легалізацією самоврядування (так званою децентралізацією).

Цей процес може приймати різні форми – найбільш імовірною формою можуть бути вибори на окупованому Донбасі вкупі з якими-небудь демаршами Дніпропетровська, Одеси та Закарпаття на тлі процесу стихійної децентралізації (бо нинішній парламент не має легітимності та здібностей, щоб змінити Конституцію).

Суть цього процесу має в кінцевому результаті позитивний характер – навіть якщо Україна не збережеться як ціла країна.

Сергій Переслєгін у своєму інтерв'ю ще в травні 2015-го року це прогнозував наступним чином.

в українського правлячого класу не було з моменту отримання незалежності в 1991-ому році стратегічного бачення майбутнього (нова індустріалізація, постіндустріалізація, вихід за межі глобальності в космос, віртуальність, нанотехнології, психотехнології та отримання нових джерел енергії).

Йдеться про появу нових багатих – постіндустріальних багатих в Україні, які вже звичайно не будуть олігархами.

Відтак, якщо в 2013-2015-их роках відбулася демократична, постмодерністська і зорієнтована на Європу революція, то нині Україна все ближче підходить до поліархічної когнітивістської революції, яка зорієнтована на геліосний (постглобальний, астротопологіний і негеополітичний) світ.

Для цієї революції потрібні проекти нової індустріалізації та постіндустріалізації. Це потрібно набагато більше, ніж вибори на Донбасі. Один новоіндустріальний чи постіндустріальний проект для Донбасу важить більше, ніж вибори чи відбудова старої інфраструктури регіону.

Велика Брехня Мінського процесу у тому, що він не містить інвестиційних намірів щодо постіндустріальних проектів Донбасу. Мінський процес намагається відновити Донбас як староіндустріальний регіон. Направду це друга причина для імпічменту Президента України. Нікому не треба Старий Донбас. Якщо вже інтегрувати в Україну, то новий Донбас – новоіндустріальний та постіндустріальний.

Причому Центр (президент та парламент) втратив ініціативу проектностей нового типу. Центр зробив ставку на староіндустріальних олігархів, саботуючи реформи. Староіндустріальні олігархи в принципі не здатні до новоіндустріальних та постіндустріальних проектів. Це є основна причина швидкого падіння їх статків та впливу в країні. В цьому сенсі, регіональна автаркія всередині новоіндустріальних та постіндустріальних проектів в Україні – це базовий процес Третьої Революції в Україні.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---