«Нардеп чи самозванець «Лапа-Рєшала», – ветеран «Айдару» про Лапіна

Про «додепутатське» минуле нардепа від Луцька Ігоря Лапіна відомо небагато – широкий загал знає лише про діяльність його батька-судді, на прізвисько «Саша-Бакс». Хоча і його син свого часу не гаяв дарма: заробляв на підкупі суддів, контрабанді спирту і сигарет, легаліації автомобілів.

Про це екс-заступник командира батальйону «Айдар» волинянин Ігор Рицко пише на своїй сторінці у Фейсбуці.

«Після того всього бруду, який дозволяє виливати в медіа І. Лапін по відношенню до інших, скажемо так «непідконтрольних» та після рукостискання в обіймах з колишніми ментами-сепаратистами на трибуні Верховної Ради, захотілось трішечки просвітити вас на 95% достовірною інформацією, щодо цього самопрорекламованого «героя» - «народного» обранця від міста Луцька.

Хто знає мене особисто, а не по чуткам інших, мене зрозуміє. До 2014 року я Лапіна особисто не знав, і також повівся на байки про нього. Але ж пройшов час, і вдалось віднайти інформацію не з чуток, а з офіційних джерел», - пояснює Рицко. Його допис подаємо без змін:

Народний депутат Ігор Лапін став відомий широкому загалу на виборах у Верховну Раду 2014 року. Боєць АТО, патріот – таким вималювали образ політтехнологи, і ставка зіграла – лучани довірили йому депутатський мандат. Але люди не знають і досі, ким був і є цей «герой» в минулому і кого вони пустили до корита. Чому на Волині він досі відомий як «Лапа-рєшала», з ким займався контрабандою спирту і сигарет, як відмазував кримінальних ватажків та як спритно наживається на волинському лісі та бурштині. Я впевнений, що багатьом ця інформація відкриє очі на «героя АТО», його посіпак з Самооборони та членів сім’ї.

ЧАСТИНА 1: ТАТУСЕВИЙ СИНОК

Народився герой нашої історії 28 травня 1969 року в селищі Іваничі Волинської області, у 1986 році закінчив середню школу № 1 міста Ковель. В школі був відомий, як один з найпроблемніших хуліганів-підлітків, котрий за відсутності фізичної переваги над однолітками брав на себе роль організатора кримінальних витівок, гарантуючи батьківське покровительство.

З 1988 по 1992 роки навчався в Курганському вищому військовому політичному авіаційному училищі (КВВПАУ), офіцер з вищою військовою спеціальністю «Соціальний педагог». Заповітній мрії стати політруком передувало два провали вступу. А в час «міжсезоння» за протекцією батька Лапін числився студентом історичного факультету у Луцьку. Не гаявши часу дарма, Лапін зайнявся підпільною торгівлею джинсів, спускаючи гроші на гуляння.

З 1992 по 1996 рік Лапін був заступником командира аеродромної експлуатаційної роти з політичної роботи, військової частини 42198, яка базувалась в місті Луцьк. На глибоке розчарування Лапіна, після повернення в Україну та заборони КПРС вплив замполітів розвіявся, тому в нього й визрів намір армію покинути за станом здоров’я, сфабрикувавши тим самим собі хворобу.

«ЛАПА-РЕШАЛА»: КОНТРАБАНДА, ХАБАРІ, ЛЕГАЛІЗАЦІЯ АВТО

Проте «запасний аеродром» замаячив на горизонті доволі швидко – у 1997 році закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка, факультет правознавства. Проте, диплом юриста виключно заслуга батька Лапіна Олександра Федоровича 27.07.1945 р.н., котрий на той час уже став одіозним головою Ковельського міського суду на прізвисько «Саша Бакс».

На період з 1997 по 2014 рік припала чи не найактивніша фаза не завжди законної діяльності. Ігор Лапін був «адвокатом» у Волинській обласній колегії адвокатів, а серед колег та криміналітету був відомий як «Лапа-рєшала». Цю кличку отримав за посередництво при передачі хабарів суддям. А наявність впливового батька-судді дозволяла не лише бути впевненим у своїй безкарності, але й отримати додатковий пул «клієнтів».

Проте, все таємне з часом стає явним - відверто кримінальна діяльність псевдоадвоката неодноразово фіксувалась в повідомленнях оперативних працівників правоохоронних органів. Хоча останні добре розуміли безперспективність спроб притягнути до відповідальності «Лапу». У 2004 році, після призначення «Саші Бакса» головою Ковельського міськрайонного суду, Ігор Лапін навів тісні контакти з місцевими ділками та кримінальними авторитетами. Такі знайомства вилились у цілком конкретні «справи» - першою чергою, контрабанду цигарок і спирту у Польщу. При чому, свою діяльність «Лапін і компанія» розвернули і на інші області.

До прикладу, 23.01.2004 року директор ТзОВ «Саюр» Олександр Кримусь разом з Ігорем Лапіним на автомобілі «Мерседес-Бенц» з номерними знаками 999-11ВО, який належить Лапіну, та автомобілі «Фольксваген» 448-91 КН (належить Кримусю) виїжджали у Вінницьку область для вирішення питань, пов’язаних з придбанням великої партії спирту. І такі «відрядження» були далеко не рідкістю.

Партнерські стосунки були взаємовигідними для сторін. Так, лідер злочинної групи на прізвисько «Бачила» (Бачилава Валерій, в минулому неодноразово судимий) свого часу через Лапіна передав хабар у розмірі 5 тисяч доларів США, його батькові - Лапіну Олександру, за звільнення квартирних злодіїв, які входили до його ОЗГ.

Послугами «Лапи-рєшали» користувався сусід батьків Кавас (Сідляревич) Віктор Степанович. Саме Кавас був одним із перших ковельчан, які розпочали займатись контрабандою в Польщу спирту та тютюнових виробів у великих обсягах, завдяки чому став місцевим тіньовим «олігархом».

Тандем батька-хабарника і сина-афериста процвітав довгий час. Деякий період «золотою жилою» для Лапіних стало узаконення нерозмитнених автомобілів. А впевненості в безхмарному майбутньому додало те, 2006 року Президент Віктор Ющенко присвоїв Олександру Лапіну почесне звання «Заслужений юрист України». 2008 року «Саша Бакс» вирішив зав’язати з правосуддям, отримавши як прощальний жест довічне щомісячне утримання судді у відставці більше 20 тисяч гривень та кількасот тисяч вихідної допомоги.

З 2009 року юридична династія Лапіних об’єднує чотирьох адвокатів: батько, два брати та внук.

Старший син - Лапін Олег Ігорович 17.07.1988 р.н. на даний час займається приватною адвокатською практикою, уникає кримінальних процесів та спеціалізуючись на цивільних та господарських справах. Одружений з Лапіною (Савою) Оксаною Петрівною, теж юристом за фахом. Подружжя Лапіних намагається дистанціюватись від батька-політикана, але все-ж змушені приймати участь у його аферах. Так, в електронній декларації Ігоря Лапіна за 2015 рік вказано, що 317 000 гривень доходу він отримав, продавши рухоме майно невістці.

ДЕРЕВООБРОБНИЙ БІЗНЕС ЛАПІНА І ПРОСУВАННЯ КВАТИРКА

Ще восени 2014 року, балотуючись до ВР України, Ігор Лапін вказав, що на той час був неодружений, не згадуючи про розлучення з дружиною - Лапіною (Бондарук) Вірою Олегівною 13.10.1968 р.н., котра разом з їх молодшим сином - Лапіним Олександром Ігоровичем орієнтовно з 2006 року мешкає в м. Луцьку по вул. Чорновола, 18 кв. 17.

В електронній декларації депутат вказав, що володіє земельною ділянкою в с.Любитів Ковельського району 1285 кв.м, а у 2006 році Ігор Лапін заснував деревообробне приватне підприємство «ЛАПАСТ» Однак після обрання до парламенту, з 18.11.2014 року засновником ПП «ЛАПАСТ» оформлена дружина Лапіна Віра, а керівником та управляючим їх син Олег.

Саме наявність частки власності в деревообробному бізнесі пояснює підвищену увагу народного депутата Ігоря Лапіна до призначення керівника Волинського обласного управління лісомисливського господарства (ВОУЛМГ). Конфлікт набрав обертів влітку 2015 року, після звільнення Василя Мазурика, котрий з 2014 року був призначений за квотою ВО «Свобода».

З ініціативи голови Держлісагенства Олександра Ковальчука, тимчасово виконуючим обов’язки УЛМГВО 18.08.2015 року призначили Олександра Кватирка. Останнім часом Кватирко очолював Цуманський лісгосп та вважається креатурою Богдана Колісника, багаторічного керівника волинських лісівників.

Перешкодою в призначенні могли стати пікети громадських активістів наближених до «Правого сектору» (Павло Данильчук, Руслан Тимощук) та ВО «Свобода» (Олександр Пирожик, заступник голови Волинської облради). Зокрема, Руслан Тимощук ніби від імені Волинського об’єднання учасників АТО та волонтерського руху напередодні організував групу пікетуючих до Києва. Для усунення конкурентів по впливу (свободівців та правосекторівців) Ігор Лапін заявив присутнім, що навіть незнайомий з О.Кватирком, а лише вболіває «за справедливе проведення конкурсу». Для силової підтримки народний обранець залучив підконтрольних йому активістів «Самооборони Волині», добровольців з батальйону «Айдар» та волонтерського підрозділу «БУГ». Гострі диспути ораторів, що опонували О.Кватирку, Ігорю Лапіну вдалося загасити та запевнити, що візьме на особистий контроль відкритий конкурс на призначення головного лісівника.

Народний депутат даного слова дотримав й 13 листопада 2015 року був єдиний, кого голові конкурсної комісії не вдалося вилучити із залу засідань при оголошенні результатів. Звісно присутність Ігоря Лапіна, котрий входить до спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації, члена Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя вплинула на позитивне рішення.

Пояснення неочікуваній лобістській діяльності нещодавнього адвоката до лісової галузі криється у їх спільній зацікавленості. Кватирко та Колісник домоглися бажаного призначення для контролю над тіньовим експортом лісоматеріалів, а Лапін отримав залежного від нього керівника лісників.

БУРШТИНОВІ СПРАВИ ЛАПІНА

Частина волинських лісників Маневицького, Камінь-Каширського та Любешівського районів здійснювали спроби спротиву грабіжницькому видобутку бурштину-сирцю на території лісових насаджень, які потім неможливо відновити.

Майже 80% площі Маневиччини вкрито лісовими насадженнями. Тобто це землі, право і обов’язок розпоряджатися, контролювати і охороняти, які має держава в особі управління лісових ресурсів. Масштаби зловживань з видобутку бурштину, крім всього іншого, – ознака слабкості та поганої організації роботи лісової охорони, яка першою покликана захищати державне майно на ввіреній їй території.

Щоб налагодити процес «кришування» незаконного видобутку бурштину на місцях було створено загони так званої «місцевої самооборони», які перебувають у структурі громадської організації «Самооборони Майдану Волині» - кишенькова організація Лапіна, яка відстоює її інтереси у Луцьку. Спочатку пріоритетний та переважаючий контроль за діяльністю видобувачів бурштину здійснювали окремі представники «Самооборони» в особі її керівника – Хведчака Андрія.

Саме з останнім населеним пунктом пов’язаний перший публічний скандал в грудні 2014 року між т.з. «камуфляжною громадськістю», яка випливала там, де «пахло грошима». Після того, як у чергову частину райвідділу міліції надійшло повідомлення про те, що поблизу села Лісове невстановлені особи видобувають бурштин-сирець, за викликом виїхала слідчо-оперативна група. Між активістами Самооборони Волині та місцевого Правого сектору трапився конфлікт. Один із членів «Правого сектору» з автомату «АКМС» калібру 7,62, здійснив два постріли по колесах автомобіля «Форд Транзит», яким приїхали члени організації «Самооборона Волині».

Спроба «Правого сектору» в особі Павла Данильчука взяти під свій контроль хоча б частку незаконного видобутку зазнала невдачі та розколу в місцевій організації, що в результаті призвело до його усунення з посад керівника, згідно розпорядження Дмитра Яроша.

КИШЕНЬКОВІ АКТИВІСТИ

Від кого саме охороняють бурштин ці громадські організації, не знає і голова Маневицької райдержадміністрації Андрій Линдюк. Він зазначив, що «самооборонцівці», аби не допустити невідомих до видобутку бурштину, навіть винаймають будинок в одному із лісів, щоб стаціонарно перебувати на місці.

Проте, це далеко не всі криваві справи, в яких замішані посіпаки Лапіна. У ніч з 24 на 25 лютого 2015 року в місті Луцьку трапилася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої загинув 47-річний Юрій Федчук, представник Добровольчого українського корпусу (ДУКу) «Правого Сектору». Водій, який здійснив наїзд на нього, – 21-річний Віталій Соколовський, активіст «Самооборони», в момент ДТП був п’яним.

ДАЛІ БУДЕ…»

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---