Керівник «Варти порядку», колишній афганець хоче довести, що бюджет можна не розкрадати*

Лучани мають відчувати свою значимість і без жодних утисків з боку чиновників користуватися своїми правами. Луцьк повинен бути комфортним, чистим та охайним містом, привабливим для туристів й інвесторів. Так вважає кандидат в депутати Луцької міської ради від округу № 36, очільник громадського формування «Варта порядку», член луцького міськвиконкому, колишній афганець Олександр Тиводар.

«Мені часто доводилося бувати за кордоном, і я бачив, як там розбудовують місто, як його роблять комфортним для громади. До прикладу, в Лондоні в кожному парку – акуратні гравійні доріжки, які не руйнуються попри часті дощі. А у нас що? Парки в занедбаному стані, не вистачає лавочок, смітників, неприбрано. Але ж, щоб це виправити, багато не потрібно. Просто все треба робити по-господарськи, як для себе», - каже він.

«Якщо дав слово, то його маєш дотриматися»

Зрештою, проблема міста не лише в непривітних паркових зонах. Старе місто, яке може приваблювати тисячі туристів, втрачає свій автентичний шарм, середньовічний дух через незаконну невластиву забудову. Зі слів Олександра Тиводара, для того, аби місто могло гармонійно та естетично розбудовуватися, розвиватися у всіх напрямках, йому потрібні інвестори, але й тут немає сприятливого інвестиційного клімату.

«Неодноразово під час засідань міськвиконкому його члени не голосували за якийсь із проектів рішень з дивних причин, до прикладу, бо чийсь родич десь колись був у певній партії. Але якщо ця людина робить місто привабливішим, його розбудовує, вкладає в нього гроші не лише для розвитку свого бізнесу, а й для комфорту людей, чому його не підтримувати? Чому не підтримувати будівництво, якщо забудовник облаштовує там паркомісця, благоустрій території

і виконує всі умови ДБН? Чому не підтримувати підприємців, які облаштовують літні тераси на кшталт європейських кав’ярень? Мені імпонують люди, які щось роблять для міста, для людей, дотримуючись закону, то чому їх не підтримувати?», - розмірковує Олександр Тиводар.

Та й міська інфраструктура теж бажає кращого: за умов децентралізації в Луцька з’являються можливості влаштувати по всьому місту комфортні велосипедні доріжки, як у тій самій Європі, до якої всі так прагнемо. За кордоном навіть міністри їздять на роботу на велосипедах, а в нас чомусь це по-перше не прийнято, а по-друге - велосипедних доріжок майже немає.

Зрештою, всі ці питання в компетенції міської ради, до якої й балотується Олександр Тиводар за списками партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП».

«Це - молода партія, незаплямована негідними вчинками. До цієї політсили увійшли люди з досвідом, принципові і цілеспрямовані. Це дуже імпонує моїй життєвій філософії. Бо я вважаю: якщо дав слово, то його маєш дотриматися. І такі ж люди в команді УКРОПу. Ми хочемо довести, що бюджет можна не красти, що люди можуть вигравати чесно аукціони, що можна виконувати в місті роботи без відкатів.

Ми хочемо показати, що так можна. А люди мають у нас повірити», - додає Олександр Тиводар.



ЧИТАТИ ЩЕ: БІЙЦІ ЛУЦЬКОЇ «ВАРТИ ПОРЯДКУ» БАЛОТУЮТЬСЯ В ДЕПУТАТИ ВІД УКРОПУ*

Зрештою, для нього це - не просто слова: у бізнесових колах Олександра Тиводара знають як успішного підприємця. Свого часу він зі своїми компаньйонами мав не одне прибуткове підприємство.

Головний результат – те, чого зазвичай не помічають: спокій у місті

Але, окрім бізнесу, завжди була й громадська робота. Так, з перших днів він увійшов до громадського формування «Варта порядку».

«Я завжди хотів, як колишній афганець, щоб в нас був такий собі резервний підрозділ, який би в разі, не дай Бог, якогось конфлікту, чи надзвичайної ситуації, чи техногенної аварії, природного катаклізму, був готовий зібратися. Щоб це були навчені люди, які пройшли відповідну підготовку, вміли не лише вести партизанську війну, чи воювати з агресором, а й надавати первинну медичну допомогу. Необхідність цього ми розуміли ще після Афганської війни, але завжди, як то кажуть, не доходили руки. А ось після лютневих подій 2014 року, коли наші силові структури були паралізовані, розгублені, «Ватра порядку» відродилася. Адже та ситуація, що тоді склалася, могла вилитися в безчинства, грабежі. Саме з цією метою ми в перші дні на Волині створили координаційну раду разом з іншими громадськими формуваннями і домовилися про патрулювання міста, відновили роботу міськвідділу», - розповідає він.

Тоді ж «Варту порядку» й очолив Олександр Тиводар, розпочалася активна співпраця між міськвідділом та ГФ. З тих пір щоденні патрулювання стали системними, кожен з учасників патрулів наразі знає, чим він повинен займатися і розуміє, що може розраховувати на підтримку колег. Головний результат – те, чого зазвичай не помічають: спокій у місті.

А в ті революційні дні було усяке. І людей грабували серед білого дня, доходило в місті й до стрілянини: один з членів «Варти порядку» отримав поранення. Чоловіка врятувало диво: одна з куль влучила в телефон, а інша – у в’язку ключів. Патрулювання міста, каже Тиводар, було життєвою необхідністю.

«Дехто навіть говорив: «Нащо нам та міліція? Тиждень без неї були і ще два будемо» А як же садочки, школи? А якби почалося мародерство? Грабували людей в центрі біля пам’ятника. А потім це все припинилося. В державі не повинно бути деструктивну», - наголошує Олександр Тиводар.

А тут почалася російська агресія – і формат діяльності«Варти порядку» ще більше розширився.

«Ми звернулися до Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк» з проханням допомогти нам з коштами на паливо, амуніцію, спорядження, транспортні засоби.

І знайшли не тільки розуміння цієї складної ситуації. Ігор Петрович наголосив, що це пріоритетна справа - забезпечення громадського порядку і захист лучан у цей непростий час», - розповідає очільник «Варти порядку».

Згодом, двісті волинян поїхали в Одесу за пропозицією голови Одеської ОДА Ігоря Палиці, де мусили цілодобово чергувати, патрулювати, охороняти громадський спокій. Після кількох місяців вони повернулися на Волинь. І нині члени «Варти порядку» щодня заступають на чергування в Луцьку.

«Той, хто воював, війни більше ніколи не хоче»

Так сталося, що на долю Олександра Тиводара випали випробування Афганськими горами. Він 19 з половиною місяців пробув в Афганістані, будучи командиром групи спецпризначення Головного розвідувального управління Генерального штабу. Доводилося бути й в інших країнах азіатського регіону.

Ключова фраза, якою він характеризує те, що довелося йому пережити і побачити на власні очі: «Той, хто воював, війни більше ніколи не хоче».

«Я за весь час ніколи не чув, щоб там діти плакали. Різні були ситуації, було таке, що душмани перевозили сім’ї в Іран на зиму, і ці каравани вночі потрапляли під вогонь. Поранених було багато, ми їх в госпіталі передавали, але ніколи не чув, щоб діти плакали, навіть маленькі… Люди там просто вже звикли до такої війни», - ділиться спогадами Олександр Тиводар.

Власне, у Олександра Тиводара - 64 бойових виходи. Доводилося маневрувати посеред Афганських гір, відстрілюватися, мінувати підходи.

«Коли я повернувся додому, то навіть не уявляв, наскільки прекрасно, коли ти просто можеш спокійно йти вулицею, і над головою нічого не свистить, не падає. Я зараз розумію тих хлопців, які повертаються з війни, але їм набагато важче, ніж було нам. Ми були більш готові до всього. А тепер 25 років країна жила без конфліктів, люди в армії не служили . Більшість не були готові до цього морально, не мали досвіду.

За півтора року вони втратили дуже багато на цій війні. Я знав, що мене в Афгані ніхто не залишить: я веду бій, викликаю вертоліт і нас заберуть, незважаючи ні на що. Якщо непогода, то вони пішки прийдуть. А наших хлопців залишають там напризволяще», - обурюється він.

Зрештою, чимало афганців від держави свого часу хоча б якісь пільги отримали: хто машину, хто квартиру. А цим бійцям держава не готова віддячити за те, що вони втратили на війні.

«Я дивлюся на цих хлопців, їм по 20-22 роки, а вони вже пошматовані осколками, в одного бачить тільки одне око. Показують фото іншого: 21 рік, без обох ніг. Кому він потім буде потрібен? Мамі, яка, поки матиме здоров’я, буде тягнути. А потім що? Здадуть в інтернат, де будуть об нього ноги витирати? Я дивлюся, як зараз держава з ними поводиться. Це ж не людське відношення. Їм кажуть, що в місті немає земельних ділянок – та це просто плювок їм в обличчя. Бо якщо зараз їм не допомогти - потім все забудеться, і люди звикнуть. Там, на фронті вони - герої. Вони відчувають свою значимість. А тут чиновники їм заговорюють їхні проблеми і залишають невирішеними», - резюмує Олександр Тиводар.

Зрештою, вирішувати в міській раді й питання соціальної сфери щодо допомоги бійцям АТО, чим наразі зокрема займаються у Фонді Ігоря Палиці, за допомогою до якого свого часу зверталася «Варта порядку», він також готовий.

Насамкінець варто додати: як стало відомо, членів Громадського формування «Варта порядку» залучатимуть до охорони міста під час виборів. Всі люди пройшли відповідний інструктаж.

Випереджаючи критиків, Олександр Тиводар зазначає, що до виборчого процесу вони не матимуть жодного стосунку. Адже, зважаючи на те, що сам Олександр Тиводар балотується в депутати, немало недоброзичливців можуть закидати спроби фальсифікацій результатів за посередництвом членів «Варти порядку».

«Згідно зі статутом, ми навіть не маємо право заходити на виборчу дільницю, - це не наша компетенція. Нас не залучають ані під час підрахунку голосів, ані під час транспортування бюлетенів. Ми можемо тільки допомагати міліції», - наголосив він.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---