Енергозаміщення на Волині: скільки коштує і де взяти гроші?

Для запровадження першого етапу програми з енергозаміщення на Волині потрібно не багато і не мало - 2 мільярди гривень. Проте експерти вже знають, де дістати для волинської казни цю суму. Виходом із ситуації мають стати концесійні договори з юридичними особами – така практика є звичною для європейських країн.

Про це йшлося під час засідання інтерактивного прес-клубу на тему: «Залежність від російського газу допоможуть подолати місцеві види палива» вчора, 30 липня.

Україна за період досить «теплого» 2014 року спалила на отримання теплової енергії 26 мільярдів кубів газу. 1 мільярд - бюджетна сфера, 17 – населення, 8 – підприємства теплокомуненергетики. Це співвідношення майже ідентичне і для Волині, де 13 мільйонів кубів спожила бюджетна сфера, 95 – підприємства теплоенергетики, і 315 – населення. На 76% Волинь отримуємо тепло від газу. Очевидно, що це - небезпека для України і майбутні перспективи використання блакитного палива не дуже райдужні.

Як волинянам злізти з «газової голки»?

Директор КП «Волинський інформаційно-аналітичний центр» Василь Дутко зауважує, що вже розроблена програма енергозаміщення, в якій закладені основні постулати. Зокрема, відповідно до неї, не менше 70% підприємств потрібно перевести на альтернативні види палива. А також 50% теплопостачальних установ, і 20% населення.

Одним з шляхів вирішення цієї проблеми є зміна котлів та системи отримання тепла таким чином, щоб вони працювали на місцевих ресурсах, а не на газі. Зі слів Василя Дутка, це цілком реально, адже Волинь – багата область. Попри це, з 370 тисяч тонн вугілля, які видобули, лише 70 спалили на Волині: «У нас величезні ресурси у деревообробній галузі. Та й самої соломи 320 тисяч тонн в рік пропадає».Для того, щоб виконати першу чергу енергозаміщення, треба 3 мільярди гривень. Попри те, що сума досить значна, на думку Василя Дутка, існують «готові схеми» отримання фінансування, які використовує весь світ. Йдеться про концесії – закон про їх використання прийнятий ще у «нульових» роках, проте прецеденти їх використання - одиничні.

«Немає іншого виходу, як залучити інвестора. Зробити це можна лише з вигодою для інвестора і з вигодою для громади», - слушно зауважує експерт.

Що це означає на практиці

Закон України «Про концесії» гласить, що концесія - це надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі права на створення та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії, за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності на себе зобов'язань по створенню та (або) управлінню об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.

Здавалось би, це те ж поняття оренди. Проте, між концесіею і орендою є більше відмінностей, ніж схожостей. Адже оренда - це засноване на договорі термінове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Істотна відмінність концесії від оренди полягає також у встановленому законодавством порядку припинення дії концесійного договору та договору оренди. Якщо договір оренди може бути припинений у випадку приватизації об'єкта оренди, то для концесійного договору ця умова виключається, тому що під час його дії об'єкт не підлягає приватизації. Це, з одного боку, надає право на гарантію концесіонеру - самостійно управляти об'єктом концесії впродовж тривалого періоду (щонайменше 10 років), а, з іншого боку, концесієдавцю - залучати інвестиції в розвиток зданого в концесію об'єкта, зберігати його в комунальній власності та одержувати додатковий прибуток у бюджет (за умови постійного контролю за концесійною діяльністю).

Таким чином, громада знає «одного господаря» і має реальну можливість захищати свої споживчі права. Концесіонер одержує в управління вже сформовану мережу узятого в концесію цілісного майнового комплексу (наприклад, торгову, житлово-комунальну, готельну тощо), не втрачаючи при цьому засобів на її викуп. Вивільнені засоби можуть бути спрямовані на поліпшення матеріально-технічної бази, збільшення товарообігу, надання додаткових послуг тощо. Крім того, концесіонеру можуть бути надані концесієдавцем пільги, дотації та компенсації. Іншими словами, концедент стає партнером концесіонера, одержуючи при цьому прибуток від співробітництва.

Василь Дутко має амбітний план - 354 котельні передати в концесію. Проте немає гарантій того, що знайдеться достатньо охочих для такої кількості об’єктів.

Охочі – в чергу

Присутні резонно зауважили, що знайти підприємців, які захочуть стати концесіонерами вкрай важко, адже їх, першою чергою, цікавить матеріальна вигода. Більше того, поняття концесії не включає в себе можливість приватизації. А у разі удосконалення об’єкту, концесіонер не отримує компенсації за це, як у випадку з орендою. Це дуже вигідно для громади, проте абсолютно нецікаво для підприємця.

Більше того, Василь Дутко зауважує, що інвестиційну програму буде складати сам концесіонер, і саме він вирішуватиме, на що перевести котельню. Але реальний стан речей такий, що котли на цей опалювальний сезон замінити на такі, які споживають альтернативні види палива, не вдасться. А тому об’єкти планують передавати інвесторам в такому вигляді, в якому вони є, і далі це вже буде їх головний біль. Мовляв, вони і далі споживатимуть газ, але платитиме за нього концесіонер, а за цей час він підготує інвестиційний план схему переходу на альтернативні види.

Такий план виглядає ідеальним, якщо не казковим. Але знайти підприємця, який погодиться на такий договір концесії, зважаючи на ліміти газу та його високу ціну, нестабільність економіки та курсів валют буде, м’яко кажучи, нелегко.

Висловив сумнів щодо успіху цього плану і депутат облради Володимир Бондар. З його слів, жодного перспективного плану застосування вугілля в ЖКГ на Волині не розробляється, хоча над цим потрібно працювати.Також присутні висловили думку комбінувати оренду та концесію для того, аби оптимізувати вигоду для держави та для бізнесу. Мовляв, «пакетом» до прибуткових об’єктів, які підприємець буде брати в оренду, можна «довішувати» менш рентабельні.

Депутат облради Віктор Прокопчук зауважив, що природні ресурси, якими багата Волинь, теж не безкінечні. З його слів, якщо перейти альтернативні види палива, то не потрібно забувати, що їх кількість теж обмежена. Ніхто не гарантує і того, що концесіонер погодиться на запропоновані умови: «Концесіонер – не місіонер. Це - бізнесмен, який хоче прибутків. Розглядати її потрібно лише для об’єктів, які є неприбутковими. Шановні, для чого нам віддавати прибуткові?».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---