Через дії влади на Волині діти можуть мерзнути узимку, а 400 сімей голодувати

Через два роки державне підприємство «Волиньторф» може зупинитися. Без роботи ризикують лишитися 411 людей, без забезпечення цим екологічним видом палива – десятки шкіл, лікарень та сільрад. І це аж ніяк не всі наслідки законодавчих перипетій і так званої діяльності обласної виконавчої влади.

Про це йдеться на сторінках щотижневика Волинські Новини (№ 13).

Працівникам – кредити на будівництво

В Україні тільки одиниці рентабельних заводів: «Волиньторф» та ще один у Рівненській області. У сусідній Білорусі ж – 34 торф’яні заводи, і всі працюють.

Державне підприємство «Волиньторф» має кілька філій. Головна розташована у селі Прилісному Маневицького району.В експлуатацію підприємство запущене 1983 року. Обладнання – стареньке, але справне. Своїми силами автотранспортний парк постійно оновлюють. Уже кілька років на території підприємства функціонує майстерня, де для власних потреб виготовляють нестандартне обладнання: шнеки, дробилки, всі елементи до торфозбиральної техніки й навіть торф’яні машини. На території «Волиньторфу» – своє депо та пожежна станція.

Працівники мають повний соціальний пакет. Відпустка тут триває понад 40 днів. Виплачують 13-ту зарплату. А молодим сім’ям, які мають намір зводити будинок, надають безвідсотковий кредит на 20 тисяч гривень. Також як подарунок до цієї позики виплачують 5 тисяч гривень безповоротної допомоги на будівництво.

Працівники, які задіяні безпосередньо у видобуванні та переробці торфу, забезпечені спецформою, безплатним харчуванням. До слова, на «Волиньторфі» – своя сучасна їдальня. Обід тут коштує від 15 до 20 гривень. І це, як кажуть, «все включено».

Середня заробітна плата торік становила 5200 гривень, що майже удвічі більше, ніж аналогічний показник по області.Видобувати торф в Україні заборонено

Маневицький район багатий на поклади торфу. На території Волині його 20 мільйонів тонн. Однак, як розповідає директор ДП «Волиньторф», депутат обласної ради від «Українського Об’єднання Патріотів – УКРОП» Іван Киричик, законодавчо на сьогодні добувати торф в Україні заборонено...«У 2002 році внесли зміни до Земельного кодексу, а всі торф’яники завглибшки понад один метр віднес­ли до особливо цінних земель, – пояснює Іван Миронович парадокси ініціатив нардепів. – Тепер зміна цільового призначення таких земель можлива лише для об’єктів загальнодержавного значення, тобто тих, які прокладають нафтопроводи, лінії електропередач. Але це ще не все. У 2007 році також заборонили зміну цільового призначення земель Державного лісового фонду без погодження з Кабінетом Міністрів. А саме на території лісів – найбільші торф’яні родовища. Від моменту підписання договору до початку видобутку торфу минає два роки. У нас фактично часу вже немає. Неодноразово ініціювали зміни до законодавства з цього питання. Першого разу президент закон заветував, а зараз проект зареєстрований, однак уже більш як рік – на розгляді».

Отримати погодження на зміну цільового призначення земель під розробку торф’яних родовищ тепер дуже складно. Кабінет Міністрів надав попередній дозвіл «Волиньторфу» на розроблення проектної документації на торф’яники, які залягають на глибині до одного метра. Йдеться про 205,1 гектара лісових земель. Відповідні документи вже неодноразово розробляли, погоджували. Але, згідно із процедурою, проект землеустрою щодо відведення цих земель на погодження у Кабмін має подати Волинська облдержадміністрація. Натомість її керівник робити цього не поспішає.

Влада хоче продати «Волиньторф»

Директор «Волиньторфу» Іван Киричик давно веде листування з головою ОДА Володимиром Гунчиком. І не лише щодо документації на розробку нових площ, де є поклади торфу.

Останнім часом дедалі частіше у пресі з’являються повідомлення про те, що «Волиньторф» із державного слід зробити приватним підприємством. А на останній оперативній нараді голова облдержадміністрації узагалі заявив, що влада шукає інвестора для «Волиньторфу». Головний його аргумент – «підприємство морально застаріло». На думку губернатора, потрібно укласти двосторонню угоду, відповідно до якої інвестор дасть кошти, відновить та модернізує виробництво, а люди погодяться надати торфовища і землю в користування.

Звичайно, модернізувати техніку потрібно. Але «Волиньторф» працює. Рентабельність підприємства – 6%. А серед ринків збуту – не лише населені пункти області, а й деякі країни Євросоюзу. До слова, за кордон торф поставляють у спайках зі спеціального матеріалу, що підвищує його ринкову вартість майже удвічі.«На нашому заводі використовується унікальна технологія, адже ми єдині в Україні сушимо торф парою, – каже директор підприємства Іван Киричик. – Попередньо розробили технічно-економічні показники зі встановлення парогенераторів, що дасть нам змогу виробляти власну енергію та на 70 відсотків себе забезпечити. Також парогенератори дозволять значно знизити ціну на нашу продукцію. Але сьогодні в нас залишилося торфу на два роки, тому передусім потрібно шукати шляхи та можливості отримання дозволів на розробку нових торф’яників».Сьогодні ціна за 1000 кубомет­рів газу – 7200 гривень, що рівноцінно двом тоннам брикету. Але ціна останнього – 684 гривні за тонну! Тобто фактично опалювальний сезон для споживачів може бути у п’ять з половиною разів дешевшим.

Ані керівник «Волиньторфу», ані працівники ідею щодо передачі підприємства у приватну власність не підтримують і відстоюватимуть свою думку.

«Вважаю, що держава зробила величезну помилку, дозволивши фактично приватизувати стратегічну енергетичну сферу, – переконаний укропівець Іван Киричик. – Не бачив в області жодного об’єкта, який був приватизований і лишився працювати успішно. Натомість після приватизації працівників скорочували, звільняли, позбавляли соціального пакета. Як варіант ми розглядаємо можливість передачі «Волиньторфу» в комунальну власність. Але тут знову виникають правові перепони. Згідно із законом, у комунальну власність виробничі об’єкти можна передавати або шляхом викупу (а балансова вартість майна «Волиньторфу» – близько 50 мільйонів гривень), або після того, коли об’єкт двічі було виставлено на продаж через аукціон, а інвестор не знайшовся».

Токар ремонтної майстерні «Волиньторфу» Юрій Черман працює на підприємстві з часу його підготовки до здачі в експлуатацію – з 1982 року. «Умовами роботи задоволений, – каже Юрій Степанович. – Керівниц­тво усіляко сприяє тому, аби підприємство ефективно працювало. Однак зараз багато проблем із полями для видобутку торфу. Вже не раз були господарники, які хотіли підприємство приватизувати. Та ми ставимося негативно до приватизації «Волиньторфу». Тому що поки державні – працюємо. Якщо поглянути на підприємства, які приватизували навіть у нашому районі, то їх давно закрили. Комунальна власність – теж якийсь варіант. Думаю, кращий, аніж приватизація. У нас вже є досвід відстоювання своїх прав, коли нам присилали таких реформаторів, які хотіли «посадити» завод у боргову яму, і справа йшла до приватизації. Якщо треба буде – страйкуватимемо, доведеться їхати в область чи в Київ – їхатимемо».Думку колеги підтримує і механізатор Василь Лісовецький. Чоловік розповідає, що вже давно ширяться чутки, буцім підприємство може зупинитися або його продадуть. «Ми готові відстоювати «Волиньторф» і своє право мати хорошу стабільну оплачувану роботу», – запевняє працівник.

Пішов в УКРОП – почався адмінтиск

Відтоді як директор ДП «Волиньторф» Іван Киричик став депутатом Волинської обласної ради від партії «Українське Об’єднання Патріотів – УКРОП», на цьому підприємстві одна за одною відбуваються перевірки, які тривають місяцями.

Зокрема, за останній час працівники контрольно-ревізійного управління здійснили вже два аудити. Хоча раніше такі перевірки відбувалися не частіше, ніж раз на три роки. Нещодавно тут працювали ревізори Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Антимонопольного комітету.

«З подання голови облдержадміністрації діяльність нашого підприємства перевіряли й працівники профільного міністерства, – провадить Іван Киричик. – Документи вже пересипали практично через сито. Сьогодні працівники навіть не складають їх у шафу. Мені приховувати нема чого. «Волиньторф» працює прозоро, зарплата – офіційна, її не затримують. Звичайно, нам дали кілька приписів із проханням «виправити», «відзвітувати». Усі незначні порушення ми усунули у вказані терміни».

Замість епілогу

Із 34 заводів торф’яної галузі в Україні залишилися працювати лише три. Два з них функціонують у Маневицькому районі й обидва – це філії ДП «Волиньторф». Поки завод працює – годує понад 400 сімей із сільської місцевості, забезпечує паливом більшість закладів бюджетної сфери.

Серед оптимальних шляхів розвитку подій – передача «Волиньторфу» в комунальну власність. Нещодавно в області з ініціативи голови облради Ігоря Палиці створено комунальне підприємство «Волиньприродресурс», яке матиме право видавати ліцензії на видобування корисних копалин на території області. У майбутньому можна також передбачити видавання дозволів на розробку торф’яних родовищ саме цим підприємством.

«НА МЕЖІ» – новий соці­аль­но-інформаційний проект

Інформаційне агентство Волинські Новини у партнерстві з Волинською обласною організацією політичної партії «Українське Об’єднання Патріотів – УКРОП» розпочинає новий соціально-інформаційний проект «НА МЕЖІ». Спільно з депутатами від УКРОПу ми відвідаємо соціальні заклади області, які потребують реконструкції, добудови чи перепрофілювання. Ми покажемо чиновникам, у яких умовах навчаються наші діти. Ми запитаємо у влади, чому так відбувається і як можна розв’язати ці проблеми.

Ми поїдемо туди, де освіта, медицина, спорт та культура перебувають на межі – на межі розуміння, на межі терпцю громади, ба навіть на межі безпеки для життя.

Якщо у вашому селі чи місті є школа, дитячий садочок, амбулаторія, ФАП, клуб у неза­до­вільному стані, якщо ви втомилися оббивати пороги органів влади, розповідаючи про ці проблеми, зателефонуйте нам: волинський УКРОП – (099) 637-14-15, редакція – (068) 816-90-46, (066) 342-23-22.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---