Бізнес чинного Луцького міського голови «на лучанах»

Посада міського голови давно вже не державна менеджерська, а особиста та бізнесова, принаймні, у Луцьку, принаймні досі – переконаний наш колега, журналіст із «Волинської правди».

Так, він розкриває деякі оборудки чинного Луцького міського голови Миколи Романюка, на яких той, ймовірно, непогано заробив, а також заручився підтримкою деяких луцьких бізнесових кіл.

Йдеться про передачу дороговартісної землі під «Авангардом» у приватні руки за безцінь, а також про «правильні» кадрові рішення на «Луцьктеплі» та «Луцькводоканалі».

Історію про те, як Романюк самовільно розпоряджається спільним громадським майном, і, відтак, лише за один раз витягнув з кишень кожного (від новонародженого до пристарілого) лучанина по 100 гривень, автор матеріалу розпочинає з «Авангарду».

Нагадаємо, стадіон у Луцьку до недавнього часу – реконструкції, коли Фонд Ігоря Палиці «Новий Луцьк» вклав у нього більше 9 мільйонів гривень, був бюджетним.

5 вересня оновлений «Авангард» презентували.

Нові спортивні об’єкти, розповідають ініціатори роботи, стануть основою для того, аби в Луцьку відбувалися легкоатлетичні змагання всеукраїнського та європейського рівнів. Також«Авангард» отримає міжнародний сертифікат, і спортсмени зможуть фіксувати свої досягнення, власне, у нашому місті.

Що ж стосується землі під стадіоном, то вона, пише автор матеріалу, – на вагу золота. І цим свого часу скористалася чинна влада.

Це ж фактично центр міста, де кожен гектар оцінюють, як мінімум, у півмільйона доларів. А земельна ділянка під стадіоном і прилеглою до нього територією становить немало-небагато – 6 гектарів.

Шість гектарів по півмільйона кожен – це три мільйони доларів. Згідно з курсом 2011 року, коли ця земля перейшла у приватні руки, – 24 мільйони гривень. Саме такою мала би бути стартова ціна за цю земельну ділянку, якби її вирішили продати з аукціону. І гроші від продажу надійшли б у бюджет міста.

Проте, коли стадіон як об’єкт нерухомості вже у приватних руках, а земельна ділянка для його обслуговування передана на 49 років в безоплатну оренду, то у випадку бажання власника приватизувати її, він має першочергове право на купівлю, тільки вже не за ринковою ціною, а за тією, яку назвуть незалежні експерти-оцінювачі, тобто в рази меншою. Та й навіщо власнику стадіону купувати землю, якщо протягом 49 років її в нього й так не відберуть?

«Причому тут Романюк?», – ставить питання автор матеріалу. І відразу ж відповідає: «Та при тому, що це він за підтримки підручних йому депутатів безплатно віддав «Авангард» у приватні руки. В руки бізнесмена Василя Столяра, який на той час був президентом футбольного клубу «Волинь».

Оборудка відбулася наступним чином.

Бухгалтери Василя Столяра у липні 2007 року оформили документи на поставку товарно-матеріальних цінностей на КП «Луцький стадіон «Авангард», які сформували борг комунального підприємства перед ТзОВ «Феміда-інтер» на загальну суму 7 мільйонів 232 тисячі гривень. Документи датовані 2002-2004 роками. Відповідно до них, комунальне підприємство ніби отримало від «Феміди-інтер» будівельні матеріали для ремонту та реконструкції стадіону.

Саме з цими документами Василь Столяр пішов до суду і почав вимагати повернути йому гроші, хоча віддавати борги він мав би сам собі, оскільки в договорі про спільне користування стадіоном зафіксовано, що придбання товарно-матеріальних цінностей, проведення ремонтних робіт комплексу покладається на СК «Волинь-1», і здійснення їх має відбуватися за кошти від реалізації квитків і за кошти громадської організації (як компенсація за безплатне користування стадіоном), та аж ніяк не за кошти комунального підприємства. Причому всі роботи з добудови приміщень, їх переобладнання і перепланування, зміна фасаду мали би бути письмово погоджені з Луцьким міськвиконкомом, чого зроблено не було.

Почалася довга судова тяганина, яка тривала роками, поки до влади в місті не прийшов Микола Романюк. Той спочатку робив вигляд, що захищає майно громади Луцька, а потім раптово змінив свою думку.

Прикрившись підтримкою вже слухняної на той час більшості депутатів міської ради, він 23 червня 2011 року протягнув рішення «Про погодження мирових угод та ліквідацію комунального підприємства «Луцький стадіон «Авангард».

Згідно з ним, Луцька міська рада доручила Романюку підписати мирові угоди, в яких визнала борги КП «Луцький стадіон «Авангард» перед ТзОВ «Феміда-інтер» в сумі 7 мільйонів 473 тисячі 110,73 гривні, а також борги комунального підприємства перед ВАТ «Спортивний клуб ФК «Волинь» в сумі 2 мільйони 668 тисяч 864,64 гривні.

За ці штучно створені борги Романюк, підписуючи мирові угоди, безплатно віддав Столяру стадіон «Авангард» і право безплатно протягом 49 років користуватися землею для його обслуговування.

Можна заперечити – стадіон тепер в руках Ігоря Палиці.

Так це тому, пише автор статті, що Палиця погодився вкладати гроші в футбольний клуб «Волинь» тільки за умови, що той матиме в своєму розпорядженні всю необхідну інфраструктуру.

Важливо розуміти, Ігор Петрович не забирав майно і землю громади, а придбав корпоративні права на клуб «Волинь», заплативши Столяру реальні гроші.

Нічого немає таємного, що б рано чи пізно не стало явним. Можливо, мине час, і ми дізнаємося, яку суму виклав Ігор Петрович Василю Андрійовичу і скільки з неї перепало Миколі Ярославовичу. - розмірковує автор.

А поки що факт залишається фактом: Микола Романюк безплатно віддав Василю Столяру стадіон у центрі міста і право протягом 49 років розпоряджатися шістьма гектарами землі під ним і навколо нього.

З огляду на ситуацію, наразі команда Романюка розпускає плітки, нібито Палиця хоче мати із Луцька вигоду, тому й висуває свого представника Олександра Товстенюка кандидатом на мера Луцька.

«Звернемося до фактів, - і не лише стосовно спортарени – пише автор матеріалу. – По-перше, Ігор Палиця не відбирав стадіон у громади, а придбав його в перекупника Столяра, який разом із Романюком «нагрів» лучан щонайменше на три мільйони доларів.

По-друге, Ігор Палиця не крав у громади універмаг «Луцьк», а купив його в «Континіуму», який прихопив ЦУМ у свою власність ще за часів мерства Антона Кривицького.

По-третє, Ігор Петрович за власні кошти відремонтував Будинок культури і басейн на Вересневому, встановив у школах Луцька 15 міні-футбольних полів, тренажерні майданчики, а у дворах багатоповерхівок один за одним відкриває майданчики для вуличних занять спортом в стилі StreetWorkOut.

Зазначимо, каже автор статті, що все це безплатно передають громаді: міській раді, школам, будинковим комітетам, ОСББ. А це означає, що ніхто ніколи не вимагатиме повернення майна чи вкладених коштів. Єдина вигода Палиці від Луцька, в розвиток якого він вже вклав 150 мільйонів гривень – моральне задоволення, яке отримує як уродженець і патріот цього міста.

«Що ж отримує від Луцька Микола Романюк?, – йдеться у матеріалі колеги з «Волинської правди».

Так, видання писало про те, що Романюк через півроку після приходу до влади, 1 червня 2011 року, призначив директором ДКП «Луцьктепло» Олександра Киричука, людину, яка до того сім років працювала в «Континіумі».

Той уклав угоди на постачання тепла із афілійованою з «Континіумом» компанією «Західтег», яка викупила у власність котельню на Карбишева, 2, що опалює до 40 відсотків житлового фонду міста.

Раніше це потужне теплове підприємство належало громаді міста, але було безцеремонно приватизоване Олександром Кропивою, а потім перепродане «Континіуму».

Тепер «Луцьктепло» має величезні борги за спожитий газ перед державою. І хоч містяни досі здебільшого сумлінно платили за опалення і гарячу воду, Романюк звинувачує їх, нібито через несплату вони три місяці сиділи без гарячої води.

І хоча «Луцьктепло» – комунальне підприємство, яке має працювати перед громадою прозоро, ніхто не знає, які борги «Луцьктепла» зафіксовано перед «Західтег».

Можна прогнозувати, що ми їх дізнаємося тільки тоді, коли Романюка, не дай Бог, знову оберуть мером, і він, розвівши руками, скаже: «Нічого не поробиш: ми змушені віддати за борги «Луцьктепло» у приватні руки – компанії «Західтег» (читай – «Континіуму»).

До речі, зі слів автора матеріалу, і на «Луцькводоканалі» сьогодні відає фінансами людина з «Континіуму», а його номінальний директор Іван Корчук тільки виконує все, що йому кажуть бізнесмени. Вони тільки й чекають переобрання Романюка мером, щоб прихопити собі це комунальне підприємство. Не забуваємо й про те, що наразі триває досудове розслідування за фактом розтрати грошових коштів службовими особами КП «Луцькводоканал». Де, окрім всього, як з'ясувалося, простежуються зв'язки поміж фірмами, що так чи інакше замішані у вказаних фінансових махінаціях, до яких, до слова, має стосунок і чинний міський голова.

Якими будуть тарифи на воду і тепло у випадку «приватизації» цих двох стратегічних для міста комунальних підприємств, можна лише здогадуватися, - резюмує Волинська правда.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---