За лаштунками Волинського харчопрому. З чого наша ковбаса? ФОТО

Працівники харчової промисловості у третю неділю жовтня традиційно відзначають професійне свято. Кожен лучанин добре знає продукцію «наших»: ковбаси, цукерки, кетчупи, молоко… Перелік волинської продукції з року в рік росте і знаходить свого покупця. Очевидно, спрацьовує логіка: виготовлене неподалік – значить, свіже. Та, добре знаючи вигляд брендів на полицях і вітринах магазинів, споживач хотів би знати, що відбувалося з продуктом до того, як він потрапив до торгової точки. Це все лишається найбільшою цікавістю для споживача.
У професійне свято виробників їжі Волинські Новини вирішили зазирнути за «куліси» місцевого харчопрому і здійснити невеличкі подорожі у виробничі цехи. До маршруту потрапили ті підприємства, які цьогоріч здобули всеукраїнське визнання. Нагадаємо, до «100 кращих товарів України» версії 2013 року увійшло вісім одиниць від волинських виробників.

ЧИТАТИ ЩЕ: ЦУКЕРКИ І КОВБАСИ ВОЛИНІ – СЕРЕД КРАЩИХ В УКРАЇНІ


«Руна»: з року в рік не втрачати форму

Томатні соуси від «Руни» (ПАТ «Волинь Фудз»), мабуть, є найбільш титулованими на ринку волинської їжі. В компанії пишаються: дев’ять разів подавали документи на участь у «100 кращих товарах України» - і дев’ять разів отримували перемогу.
До «святая святих» − процесу виробництва густої багряної маси зі смаком помідорів, долучитися не вдалося. Проте не менш захопливим є процес «розкидання» готового продукту у банки.


Працівниці цеху ретельно стежать за кожним етапом фасування соусів. А їхня уніформа - ніби спеціально підібрана під колір продукту, який пропонують волинянам.

Окрім того, що кладуть в середину ємкості, на виробництві пишаються навіть тарою. «Скляна банка з кришкою зручна для повторного використання», − розповідають господарки.

Споживача не варто обманювати ні щодо якості, ні щодо кількості – впевнені фахівці, які ретельно зважують найбільш «підозрілі» банки.


В лабораторії перевіряють якість продукту. До речі, не лише того, який відправляють на конкурси, але й того, який іде у волинські холодильники.

«Забіяка»: старі технології стали елітними
Для гарної ковбаси потрібні не тільки якісна сировина та правильна технологія, а й добрі, чутливі руки. На заваді цьому можуть стати навіть гумові рукавички. Тому при вході у виробничий цех – пристрій для дезінфекції рук.

Одяг вітчизняних ковбасовиробників – патріотичних кольорів. Щось у цьому є…



«Сервелат» «Забіяки» , який потрапив у «100 кращих товарів України» − зроблений за радянськими «гостами». Кажуть, на ковбасному ринку нині така тенденція – орієнтуватися на старі добрі стандарти.


Що б там не казали, а що ковбасу роблять з м’яса, Волинські новини побачили на власні очі.

М’ясо для ковбаси беруть на професійних бойнях, які мають усі необхідні сертифікати. Кажуть, часи, коли будь-який дядько з села міг привезти свою свиню-корову, минули.

Розповіли цікаве: «варену» ковбасу, яка після варки має температуру 72 градуси, треба моментально охолодити. Якщо цього не зробити, в продукті розвинеться так звана мезофільна мікрофлора.
І ще: лякатися всіх «ешок» в ковбасі не треба, просто всього має бути в міру та збалансовано. Якщо, приміром, не додати нітрит натрію – ковбаса буде сіро-зеленою.



Шлях доброї ковбаси нешвидкий: від засолювання сировини до сушіння готової продукції проходить до тижня.


Термокамери працюють на натуральній щепі з дуба, бука і вільхи. Ковбаси за держстандартом – «Московська», «Львівська», «Сервелат» − коптяться в коптильнях на дровах за технологією, якій вже майже століття.

Найбільша гордість «Забіяки» − ковбаса «Московська», яку не виставляли на конкурси з єдиних міркувань: вона не потребує додаткової реклами. Виробникам переповідають втішні історії, коли їхня «Московська» зустрічається на столах українських родин навіть на закордонних курортах.

«Угринів»: ні грама хімії

Процес виробництва товарів «Угринів» розпочинається з корови. Їх в сільськогосподарському підприємстві Андрія Турака – 800.


Розповідають, що за добу ці «рогаті красуні» дають 16 тонн молока. І – жодного грама пальмової олії…

Молокозавод в Угринові – молодий, працює півтора року.

За зміну виготовляють п’ять тонн молокопродукції. Це – молоко, сметана, кефір та кисломолочний сир. До слова, у сотню кращих потрапило молоко 2,5% жирності.

Термін зберігання для угринівського молока – чотири дні, а сметани, кефіру та сиру – тиждень. Кажуть, саме такі терміни – найчесніші свідки того, що продукція не містить «хімії».


Депутат Волинської обласної ради та директор цього господарства Андрій Турак щодня особисто перевіряє, як «вродило» угринівське молоко.


Костянтин ЯВОРСЬКИЙ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---