Випий «державної бурачанки» й закуси кількою «з сюрпризом»

Про несподівані «сюрпризи», які знаходять покупці в продуктових товарах, доводилося чути нерідко. Неодноразово на ці не зовсім приємні речі натрапляв сам. У купленому кавуні, наприклад, виявив звичайний мисливський шрот, а придбавши на вихідних в супермаркеті свіжий сирок, знайшов у ньому іржавий металевий предмет цікавої форми завбільшки з велику квасолину. Обурює те, що в подібних випадках довести щось практично неможливо.
– Розуміючись на технологіях харчових виробництв, скажу, якщо в продукції виявляються сторонні предмети, то це або недотримання технологічних процесів, або хтось спеціально його туди запхав, – пояснює начальник випробувального центру ДП «Волиньстандартметрологія» Віолета Шулятицька. – Нещодавно один наш співробітник купив баночку кільки, приніс до нас. А там – величезна засмажена саранча.  Уявляєте, яка антисанітарія на тому підприємстві?! Це жах! Довести,  чи вона там була, чи покупець підсмажив і поклав туди її сам – неможливо. Це те ж саме, як кругом писали й показували по телебаченню, що в батоні була миша. Проте довести, як вона туди потрапила, не змогли. Випадок зі мною. Також купила кільку, відкрила, а там – місиво. Просто є добросовісні, а є недобросовісні виробники. До слова, продавці дуже добре знають, що вони беруть на реалізацію.
Навіть після перевірок та випробувань продуктів на відповідність стандартам якості інформація про недобросовісних виробників, продукцію яких бракують є конфіденційною й не розповсюджується. Відтак наш споживач може надіятися на чесність, професійність та добропорядність служб, які контролюють обіг товарів та мають вдаватися до відповідних санкцій при вирішенні порушень.
– У зв’язку з конфіденційністю інформації я не можу назвати таких виробників, – каже начальник випробовувального центру ДП «Волиньстандартметрологія». – Скажу, що найчастіше бракуємо ковбасні вироби (вони стоять на першому місті), м’ясні консерви, сири, питна вода та безалкогольні напої. За мікробіологічними показниками нещодавно зафіксована невідповідність у сухого знежиреного молока та березового соку з настоєм трави полину. По повноті наливу бракується горілка. Основними замовниками випробувань є відділ держнагляду «Волиньстандартметрології», відділ сертифікації, та Управління у справах захисту прав споживачів. Саме ці служби при виявленні невідповідностей повинні розбиратися з виробником.
Ствердити однозначно, що певний продукт є якісним чи ні, можливо лише в небагатьох випадках. Зазвичай випробування лише засвідчують його відповідність чи невідповідність чинним стандартам. Як відомо, окрім ДСТУ (державний стандарт України), ГОСТ (колишній радянський державний стандарт) та ISO (міжнародний європейський стандарт), в Україні існують та надзвичайно поширені так звані ТУ (територіальні умови, які можна прийняти та затвердити на місцевому рівні персонально для кожного виробника, відповідно до його потреб). Ось тут і виникає питання, якими саме переконаннями керуються відповідні служби, затверджуючи той чи той стандарт?
– Ми проводимо лише випробування на відповідність продуктів стандартам за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, показниками, – каже Віолета Шулятицька. – Через вседозволеність, у нашій країні будь-хто може відкрити своє підприємство. Чоботяр відкриває ковбасний цех, спеціаліст по ковбасах – взуттєву фабрику, нічого не знаючи ні про технологію, ні про санітарію, ні про нормативні документи. Виникає питання: як такій людині можуть надати дозвіл на виготовлення тої чи тої продукції? Як можуть наше здоров’я віддавати у такі руки?  Нещодавно передавали по телебаченню, що в кукурудзяних «палочках з сюрпризом» виявили високотоксичний пластилін. Хто тому виробнику дозволив відкрити цех у хаті? При виготовленні згущеного молока, наприклад, виробник повинен постійно контролювати один показник. Окремі виробники пишуть ці дані, але насправді їх не перевіряють. Коли продукт потрапляє до нас – виявляється невідповідність. Часто тваринні жири в молочних продуктах виробники заміняють рослинними. Тоді – це просто фальсифікат.
Минулого року було видано постанову про обов’язкове маркування продуктів, які містять генномодифіковані організми. Проте в силу деяких причин цей закон скасували. Однією з підстав була вартість обладнання для проведення масових випробувань. Відтак українець був позбавлений права знати те, що він вживає продукти забруднені ГМО. Крім цього, наша країна стала плацдармом для реалізації закордонних продуктів та сировини, які в себе вдома не проходять перевірку на ГМО.
– Ми з генеральним директором їздили обмінюватися досвідом до Польщі, – розповідає заступник начальника Волинського випробувального центру Юрій Хінцінський. – Їхня країна входить до європейської спільноти, тому з цим там простіше. У єврозоні користуються єдиними для всіх країн правилами. Там продукти, що містять більш ніж 0,9% ГМО, підлягають обов’язковому маркуванню. У нас була постанова Кабінету Міністрів, яка з листопада 2007 року передбачала таке маркування. Але невідомо, хто і які інтереси пролобіював, що невдовзі вийшла інша постанова, яка скасувала попередню. У системі держспоживстандарту України є лише одна лабораторія по визначенню генномодифікованих продуктів, яка розташована в Києві. На саме обладнання було витрачено біля семисот тисяч гривень. Ця лабораторія запрацювала на початку минулого року. Під час першої перевірки київські колеги визначили, що до 40% куплених у супермаркетах продуктів містили ГМО.  В нашій області аналогічне обладнання є лише в обласній лікарні. Проте там воно використовується лише для ідентифікації деяких інфекційних хвороб. Ми підписували угоду з Національним університетом імені Лесі Українки про створення спільної лабораторії по визначенню вмісту генномодифікованих організмів. Цей проект був підтриманий і в облдержадміністрації і на рівні Кабінету  Міністрів. Проте, на жаль, поки що не зроблено нічого. Щодо шкідливості чи нешкідливості такої продукції, то суперечки між науковцями ведуться до цього часу. На мою думку, споживач принаймні має знати, що йому пропонують, і вирішувати сам, потрібен йому цей продукт чи ні.
Думаю, не в одного покупця виникало запитання, яка різниця між горілкою за вісім гривень, за п’ятнадцять й за триста п’ятдесят? Або чому до складу окремих марок дешевих «виноградних ординарних» вин входить сік яблучний та високоякісний спирт.
– Невідповідність стандартам спиртних напоїв часто не підтверджується, – пояснює Віолета Шулятицька. – Справа у тому, що спирти виготовляють як з зерна, так і з цукрових буряків. При проведення досліджень показники у цих спиртів будуть однаковими, але їхній вплив на організм є різним. І це у нас допускається! Щодо таких «виноградних» вин, то виробники цієї продукції орієнтуються на своє коло споживача з відповідним рівнем культури. Підсумовуючи скажу, що в усьому потрібно мати міру й культуру. Наша біда в тому, що ми не маємо культури ні в їжі, ні в питті. Вам може зашкодити високоякісне спиртне, коли ви вип’єте понад міру. Також вам може стати зле від звичайної якісної ковбаси, якщо ви її переїсте. Водночас тішить те, що більшість наших товарів все-таки відповідають нормам.
Андрій ПЕТРИК
Фото надане працівниками Випробувального центру державного підприємства «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---