Волинянин першим у світі дістався підводним човном Південного полюса

Волинянину Володимиру Ковалю у 1966 році вперше в історії військово-морського флоту довірили здійснити безпрецедентний перехід на підводному човні з Північного на Тихий океан навколо Південної Америки, інформує Відомості.
Волинянину Володимиру Ковалю, уродженцю Камінь-Каширського району, в далекому 1966 році вперше в історії військово-морського флоту довірили здійснити безпрецедентний перехід на підводному човні з Північного на Тихий океан навколо Південної Америки.
Розпочав військову кар’єру Володимир Іванович у 1960 році з армії, точніше, з Балтійського флоту. Згодом його направили на Північний флот, де йому довелося освоювати занурення спочатку на дизельному, а згодом і на атомному підводних човнах.
У 66-му молодого Коваля спровадили в експериментальне секретне навколосвітнє плавання
«Зараз це вже не секрет, але тоді то було державне завдання - щоб військові Північного флоту перегнали підводний човен із Баренцового моря до берегів Камчатки. Можна було, звичайно, перегнати його через Берингову протоку. Це було б легше, але, по-перше, ми ніколи до цього не ходили на підводному човні до Південного полюса, де айсберги, мис Вогняна Земля. По-друге, ми паралельно проводили ще наукову роботу: кожні 20 хвилин визначали, у яких широтах якої температури вода, де які течії. Дані вносили на карту, тому якщо, не дай Боже, війна, то ця інформація вже є у військових. Ми були першими у світі, хто це зробив. Приємно, адже саме з наших човнів почав розширюватися Тихоокеанський флот, який на сьогодні є найсильнішим у Росії», - розповів підводник.
Далека мандрівка поклала на плечі 25-річного чоловіка чимало обов’язків, адже він був старшиною команди трюмних машиністів, які відповідали за «живучість» човна
«Наша команда відповідала за життя: ми забезпечували занурення човна, його підйом, ремонт, відповідали за те, щоб люди не загинули. Ми були в системі дивізіону живучості, де ще, крім нас, були рефрежираторники, які виготовляли прісну воду. Бували випадки, що доводилося ремонтувати компресор. Якби ми його не полагодили, довелося б підійматися на поверхню та вертатися додому, бо зрозуміло, що без стиснутого повітря нам не вдалося б продовжити нашу мандрівку. За це мене нагородили орденом Червоного Прапора», - каже Володимир Іванович.
Підводний човен, зі слів пана Коваля, був невеликим - завдовжки трохи більше ста метрів, а заввишки такий, як чотириповерховий будинок. Усього в навколосвітню подорож на ньому відрядили майже 110 чоловік. Пливли без зупинок. Тож шлях у 40 тисяч кілометрів від Баренцового моря через береги Великобританії, екватор, Південну Америку зі сходу, мис Вогняна Земля, Південну Америку вже з заходу, знову екватор, Японію і Камчатку підводники подолали майже за два місяці.
«Минули всі пори року. Вийшли взимку, перетнули екватор, а там уже літо. На Південному полюсі почалась осінь, а перепливши екватор, до Камчатки, потрапили у весну», - розповідає військовий.
Човен плив на глибині 100–150 метрів, зіткнень, на щастя, не було, бо добре працювали акустики, які прослуховували шум води й об’єктів, що неподалік.
Найнебезпечніше, пригадує підводник, було біля Південного полюса, де лід та айсберги
«На щастя, ми йшли за торговим судном. Акустики чули, куди рухається корабель, і ми пливли за ним. Капітан корабля, очевидно, знав, що за ним іде підводний човен, тому далеко обминав айсберги, і нам вдалось уникнути зіткнення з ними. Розійшлися з судном ми у протоці Дрейка, де айсбергів уже не було», - поділився спогадами Володимир Іванович.
Увесь цей час ніхто з рідних пана Коваля не знав, куди саме його відправили
«Треба було забезпечити таємність. Коли я пішов у плавання, в мене народився син, а дружина навіть не знала, коли я вернусь. Нам просто сказали повідомити сім’ї, щоб чекали дзвінків, коли ми повернемося», - розповів моряк.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---