Волинянка продовжує добиватися справедливості від Генпрокурора в суді

1. Жінка приїхала на прийом згідно графіку прийому, а прийом не відбувався взагалі. 2. Сина засудили на 13 РОКІВ НЕЗАКОННО, а прокуратура живучи за податки громадян бездіє. 3. Моральний збиток в 1000 грн. це не відшкодування, а тест державі на спроможність жити у ній простим людям. 4. Яке свиняче діло ДЕРЖКАЗНАЧЕЙСТВУ щось вважати? Вони тупо мають виконати рішення суду. Хай щастить п. Артюшенко та усім справжнім УКРАЇНЦЯМ

Про те що я не мала права звертатися на особистий прийом до Генерального прокурора України – це особиста думка прокурора Сергія Ткачука, яка не підкріплена ніякими законами, а лише намаганням захистити честь мундира. Я мала і маю не тільки право, а й людський і материнський обов’язок: змусити поважати закони і нас пересічних громадян, навіть таку високу персону, як Генерального прокурора України Медведька. 24.06.2008року, прокурор управління участі прокурорів у перегляді судових рішень у Верховному Суді України, не підтримав касаційне подання свого колеги із прокуратури Одеської області на виправдувальний вирок у відношенні Артюшенка. Вирок залишено без змін і він одразу вступив в законну силу. 21.07.2008року апеляційний суд Одеської області надіслав особисто Генеральному прокурору України виправдувальний вирок і ОКРЕМУ УХВАЛУ, в якій, на 11 аркушах викладені факти незаконного затримання Артюшенка, нанесення йому тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, фальсифікацій речових доказів, матеріалів справи - для відповідного реагування. Тобто, суд офіційно повідомив Генерального прокурора України про злочини проти правосуддя, вчинені органами дізнання Волинської та Одеської областей та досудовим слідством. Відповідно до ст.ст.94,97 КПК України приводами до порушення кримінальної справи є: «…заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади…», де «…по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий… зобов’язані не пізніше триденного строку прийняти рішення…». Однак, реагування не послідувало ніякого. А я наполягаю на відповіді - за якими законами затримували, засуджували, утримували за гратами 39 місяців мого сина, якщо у виправдувальному вироку зазначено: «…Більше того, в матеріалах справи немає жодного процесуального або іншого документу, з якого б випливали підстави для обґрунтованих підозр Артюшенка О.В. у скоєнні злочину, на момент його затримання…» Тому я письмово звернулась до Медведька надати мені відповідь про те, як він відреагував на окрему ухвалу. Отримала відповідь від. 05.09.2008р. за підписом заступника Генерального прокурора М. Голомші, якою він мені повідомляє, що він передає моє звернення в.о. прокурора Одеської області М. Чорному: «… для організації перевірки направляю звернення Артюшенко Г.О. в інтересах Артюшенка О.В. щодо інформування про результати розгляду окремої ухвали апеляційного суду Одеської області та з інших питань. Прошу організувати перевірку викладених доводів силами апарату прокуратури області, та за наявності підстав, вжити заходів прокурорського реагування. Про результати перевірки з власним підписом прошу надати відповідь заявниці…». Що має перевірити М. Чорний? Чому О. Медведько самоусунувся, не прийняв рішення по окремій ухвалі і не надав мені відповідь? М. Чорний і без того добре заплутався в брехні, бо суд надіслав таку саму окрему ухвалу і прокурору Одеської області. Прокурор Сергій Ткачук посилається на Закон України «Про звернення громадян» і на те, що відповідь на моє звернення за підписом заступника Генерального прокурора М. Голомші є всього-навсього повідомленням! Тоді я хочу нагадати, що Генеральний прокурор О. Медведько знехтував і УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 109/2008 від 07 лютого 2008року «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування». Гарант Конституції постановив: «…вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом…, …недопущення надання неоднозначних, необгрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, БЕЗПІДСТАВНОЇ ПЕРЕДАЧІ РОЗГЛЯДУ ЗВЕРНЕНЬ ІНШИМ ОРГАНАМ…». А чи відомо Генеральному прокурору України О. Медведьку про те, що я звернулась до суду з позовом визнати його бездіяльність протиправною? Я впевнена в тому, що не знає, бо навіть прокурор Сергій Ткачук представляє у суді інтереси не Генерального прокурора України О. Медведька за його власним дорученням, а інтереси Генеральної прокуратури та її службових осіб по дорученню заступника Генерального прокурора України В. Кудрявцева.

Позбавлений організованим злочинним угрупуванням лукавих з участю прокурорів м.Києва та Київської області засобів для існування, зруйнованими життєвими зв'язками, маючи на руках докази їх протиправної діяльності та відповіді заступників Генпрокурора: О.Колінько(три),Корнякової(одна), В.Присяжнюка(одна), більше 200-х сот безвідповідальних відписок «відповідальних» прокурорів, я на протязі 4-х років належним чином роблю безуспішні спроби побувати на особистому прийомі у Генерального прокурора України. Постійно подаю письмові заяви з приводу прийому і майже щомісяця оббиваю пороги у приймальній Генеральної прокуратури України у визначений Генеральним прокурором графіком день особистого прийому громадян. Майже щомісячно складаємо колективні акти порушень порядку прийому Генеральним прокурором України. За весь період знаходження на посаді О.І.Медведька я не знаю ні одного випадку здійснення ним особистого прийому громадян. Тому коли мене попросила Артюшенко Галина, з якою я познайомився в один із таких днів прийому 06.10.2008 року, засвідчити ці факти порушень порядку особистого прийому громадян Генеральним прокурором України О.І.Медведьком в судовому засіданні, я не міг їй в цьому відмовити і виконуючи свій громадянський обов’язок прибув на судове засідання, яке було призначене на 17.02.2009р в м.Луцьку. Під час судового засідання Артюшенко Галина, як позивач, для забезпечення об’єктивного, всебічного і повного розгляду справи заявила в суді клопотання з приводу виклику мене як свідка протиправних дій Генерального прокурора України О.І Медведька. З незрозумілих причин суд їй в цьому відмовив. Виходить такий свідок суду не потрібний. На мою думку такі дії суду можуть свідчити про одне - необ’єктивність суду та упередженість в інтересах Генеральної прокуратури України. Більш того, фактів покарання нерадивих прокурорів взагалі в Україні я не знаю. Вважаю, що наміри суду в цьому процесі стають зрозумілими.

Мені прийшлося попасти до Генпрокурора по справі мого виборця. Краще б не попадав. Вже встановлено, що слідство проти сироти - мого виборця вів слідчий, який не мав права його вести. Є висновок Харьківської національної юридичної академії, який підтверджує цей факт. А Генпрокурор, його заступники, заступники міністра МВС роблять вигляд, що нічого не відбулося. Коли читаєш про такі дії, як п. Голомші, то починаєш розуміти, чому сьогодні українцям (не хохлам)хочеться вже поступити по рекомендації поляків - бити ногами. Поки не будете бити нічого не буде- радять нам сусіди. Будуть обкрадати, будуть дурити, будуть робити дурнями, будуть маскуватися під дурнів ...... А потім ще будуть говорити про порядність ті, хто сиріт садить до тюрем. А винні сироти тим, що дуже хочеться комусь із "порядних" їздити на джипах, утримувати конюшні, будувати вілли.

М.Н. 1)Як і коли ви умудрились попасти на особистий прийом до Медведька? 2)Ви маєте якісь переваги? 3)Яка відповідь і від кого дала вам право на особистий прийом генпрокурором? 4)Чи будете оскаржувати його бездіяльність і якщо будете то кому?

Попав на прийом до ГП за особистим письмовим зверненням по справі мого виборця. ГП нічого не зробив з того, що зобов'язує його зробити закон. Прийняв мене ГП не в визначений день прийому, а назначений ним день. Його бездіяльність вже оскаржена до суду. Третьою стороною запрошено представництво Ради Європи в Україні. Треба працювати.

ГОЛОВІ ВОЛИНСЬКОГО ОКРУЖНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ АЛЕКСАНДРОВІЙ М.А. До справи за позовом Галини Артюшенко до О.І.Медведька 22.02.09року З А Я В А С В І Д К А протиправної діяльності О.І.Медведька на посаді Генерального прокурора України Шановна , Марія Ананіївна! 06.10.2008 року, при черговій спробі побувати на особистому прийомі громадян у Генерального Прокурора України О.І.Медведька, у приймальній прийому громадян Генеральної прокуратури України, у визначений Генеральним прокурором день особистого прийому громадян я познайомився з мешканкою м. Ковель Галиною Артюшенко. Генеральний прокурор О. І. Медведько, порушуючи ним же визначений графік, в цей день прийом громадян не вів, а тому ніхто із присутніх громадян до нього на прийом не потрапили, в тому числі і ми з Галиною Артюшенко. Наголошую, за весь період знаходження на посаді О.І.Медведька я не знаю ні одного випадку здійснення ним особистого прийому громадян та фактів належного виконання ним посадових обов’язків Генерального прокурора. Галина Артюшенко попросила мене засвідчити ці факти у суді, а тому я, виконуючи свій громадянський обов’язок, маючи цілий ряд доказів протиправної діяльності та бездіяльності Генерального прокурора України О.І.Медведька, відгукнувся на її прохання і прибув для участі в судовому засіданні, яке було призначене суддею Волинського окружного адміністративного суду Віктором Валюхом на 17.02.2009року. Суд не задовольнив клопотанням позивачки Галини Артюшенко, яка для забезпечення об’єктивного, повного і всебічного розгляду справи власними силами, наперед забезпечуючи виконання ухвали суду, забезпечила явку свідка, тобто мене. Однак суд безпідставно клопотання відхилив. Протримавши мене майже 2 години біля залу судового засідання, суд, в поруш. ст.77КАС України, так і не надав мені, заявленому позивачкою свідкові, можливості дати в судовому засіданні свідчення про відомі мені обставини, які мають значення для справи. З отриманої мною інформації в приміщенні суду та з Інтернет - видання «Волинські новини» у мене сформувалась думка про те, що прокурори здійснюють тиск на окружний суд для винесення ним замовного судового рішення. Тільки очевидний тиск на суддів може пояснити явні процесуальні порушення та спрощення Волиньського окружного адміністративного суду(упередженість, необ’єктивність, однобічність та інше) при розгляді позову Галини Артюшенко до гр.О.І.Медведько, який займає посаду Генерального прокурора України, зокрема: 1. Судом не було визначено статус гр. О.І.Медведька, оскаржувана протиправна діяльність якого виходить за межі посадових обов’язків Генерального прокурора України. Явний доказ упередженості суду – визнання дій О.І.Медведька правомірною. 2.Невмотивована відмова позивачу в виклику мене, як свідка для надання повідомлень в судовому засіданні 17.02.2009р (Поруш.ст.ст.65, 71,73,74,76,77 КАС України). 3. Суд неправомірно на стороні відповідача О.І.Медведька залучив не адвоката, а повністю залежної від гр.О.І.Медведька особу - прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в судах Волинської облпрокуратури Сергія Ткачука, який відповідно до вимог ст.25 КПК України зобов’язаний виконувати вказівки Генерального Прокурора України протиправна діяльність якого виходить за межі Законів та Конституції України. (Поруш. п.3.ст.11, ст.24, п.3. ст.56 , п.2 ст.57 КАС України). Явний доказ упередженості суду – визнання дій О.І.Медведька правомірною 4. Суд упереджено позбавив позивача Галину Артюшенко принципу змагальності судового процесу та рівності сторін в судовому процесі, безпідставно звільнивши відповідача Медведька О.І. від його особистої присутності у судовому засіданні, як відповідача по справі, суб’єкта владних повноважень(Порушення вимог ст. 11 КАС України). 5.Суд прийняв до судового розгляду судову справу одноособово суддею Віктором Валюх з подальшою зміною на колегіальний розгляд справи без винесення процесуальної ухвали і продовження судового розгляду з початку. (Поруш.ст.24 КАС України). 6.Суд невмотивовано, вийшовши за межі позовних вимог позивача, притягнув в якості відповідача держказначейство(Поруш. п.3. ст.11, ст.52 КАС України). Явний доказ упередженості суду – визнання протиправних дій О.І.Медведька правомірними. 7. Крім того, суд порушив основний принцип адміністративного судочинства (Вимоги п.2 ст. 71. Обов'язок доказування), зокрема: «….п.2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяль-ності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову… … п.4. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього доку-менти та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали…» Вважаю, що недобрі наміри суду в цьому процесі стають зрозумілими і являються результатом грубого втручання прокурорів в судовий процес та тиску їх на суддів для отримання замовного, неправосудного рішення суду. На подібні факти зловживань наголошувала президія Ради суддів України, зокрема: «…Чергова політична криза вкотре загострила руйнівні процеси у сфері правосуддя. Правовий нігілізм владних та політичних суб'єктів набув небачених і неп рипустимих для цивілізованої країни форм та методів їх діяльності. Стало звичайним явищем їх системне і безпрецедентне втручання у здійснення правосуддя, тиск на суддів, неправомірне використання представниками влади наданих їм повноважень для посилення залежності судових органів, втягування їх у політичну боротьбу, нав'язування неправових підходів до вирішення спорів та конфліктів…». На очевидні негаразди в системі правосуддя звертав увагу Голова Верховного Суду України Василь Онопенко на засіданні Верховної Ради України 23 лютого 2007 р. з інформацією про основні тенденції у здійсненні правосуддя, причини кризових явищ у вітчизняному судочинстві та засади реформування судової системи України, зокрема: «…На сьогодні в Україні у сфері здійснення правосуддя склалася надзвичайно тривожна ситуація, яка у багатьох аспектах є кризовою або наближається до такої. Суд, основне призначення якого — захист прав і свобод людини, за нинішніх політичних та соціальних умов позбавляють можливості функціонувати як справедливий, незалежний та неупереджений судовий орган. Складність ситуації засвідчують численні звернення народних депутатів і їхніх виборців із проханням забезпечити розгляд конкретної справи за законом. В абсолютній більшості з них ідеться про таке: я не прошу прийняти рішення на користь певної сторони, я прошу, щоб суд справу розглянув за законом. У цьому і виявляється трагізм та парадокс ситуації. Сподіваюся, ми всі усвідомлюємо те, що негаразди у сфері правосуддя є не лише проблемами судової влади і суддів. Суд і судді не існують поза системою державної влади, вони не ізольовані від інших інститутів і суб’єктів владних повноважень. Про це, зокрема, переконливо свідчать замовні судові рішення у так званих рейдерських справах. Вжиттям певних організаційних та правових заходів кількість випадків використання судів у неправомірному захопленні чужої власності вдалося зменшити. Але без загальної зміни політичної, економічної, правової ситуації цю проблему остаточно не вирішити. Серед великої кількості проблем, які актуальні для сфери правосуддя сьогодні, хочу зауважити на таких. Передусім, це підрив правових засад здійснення правосуддя штучною політизацією цієї сфери, намаганням використати суд як засіб політичної боротьби або боротьби за власність. Прагнення мати “ручний” суд або “свого” суддю, по суті, означає приватизацію правосуддя. Запитую себе і вас: невже прихильники такого підходу не розуміють, що для нормального життя у демократичній правовій державі альтернативи незалежному і справедливому суду немає? Невже ті, хто прагнув і прагне контролювати суд, вважають, що будуть вічно при владі і що збудована під приватний інтерес система завтра не перейде під контроль нового власника? Незважаючи на зазначені недоліки і всю складність ситуації у вітчизняній судовій системі, я переконаний, що у нас є соціальні, політичні, правові та інші передумови для того, щоб в Україні був створений справедливий суд. У цьому кревно й однаковою мірою мають бути зацікавлені не тільки політики, представники бізнесу і влади, а й усі громадяни. Адже абсолютна більшість громадян у будь-якій країні хоче жити за визначеними законом правилами, хоче розраховувати на справедливе вирішення державних і приватних справ, на впевненість у завтрашньому дні. І всі ми — незалежно від посад, від статків, прагнемо для себе справедливості, яку в правовій державі може забезпечити лише справедливий суд. Суспільству ж важливо жити з таким судом уже сьогодні…» В свою чергу я закликаю Вас, як Голову суду, забезпечити всебічний, справедливий і неупереджений розгляд справи за позовом Галини Артюшенко, відповідно до закону дотримуватися присяги судді, проявити громадянську мужність і законність при прийнятті рішення. В цій складній ситуації на Вашій стороні президія Ради суддів України, яка наголошує , що: «…судді України своєю діяльністю мають доказати, що суди продовжують забезпечувати стабільність і правопорядок в державі, продемонструвати приклад служіння народу України, праву і закону, доводити своєю діяльністю і прийнятими рішеннями, що правовий порядок в державі може і повинен ґрунтуватися тільки на легітимних нормативно-правових актах та обґрунтованих з правової точки зору діях посадових осіб. При здійсненні правосуддя судді - насамперед, з метою належного захисту прав та свобод людини і громадянина - повинні утверджувати гарантовану Конституцією( 254к/96-ВР ) та законами України власну незалежність та самостійність судів, забезпечувати справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд та вирішення судових справ, дотримуватися присяги судді, відповідно до закону реагувати на факти втручання в судову діяльність. Згідно зі статтею 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Звертаючи увагу суддів на вищезазначене, президія Ради суддів України закликає їх не піддаватися на шантаж і провокації, від кого б вони не виходили, не дозволяти використовувати себе у політичному протистоянні, утримуватися від винесення рішень, які не мають законних підстав і правового обґрунтування. Закон і суддівська честь завжди мають бути над усім….» Враховуючи вищенаведене закликаю Вас підтримати і захистити коле-гію суддів Волиньського окружного адміністративного суду від тиску на них організованого злочинного угрупування лукавих при винесенні ними мужнього, справедливого , законного рішення, застосувавши всю Силу Закону України до його головного порушника - гр.О.І.Медведька, який займає посаду Генерального Прокурора України, і, ПРОШУ: 1. Надати мені письмове пояснення причин відмови позивачу Галині Артюшенко в задоволенні клопотання про заслуховування моїх пояснень в судовому засіданні як свідка протиправних дій О.І.Медведька , який займає посаду Генерального Прокурора України. З повагою та надією на подальший справедливий , законний судовий розгляд справи, потерпілий від протиправних дій гр.О.І.Медведька, який займає посаду Генерального Прокурора України. М.Дмитренко м.Київ. 22.02.2009р. P.S. Чекаю на відповідь суду

25.02.09р до суду надійшла моя заява свідка. Текст див за адресою: http://blog.meta.ua/~svitoch/posts/@184711/ 26.02.09р відбулось чергове засідання суду, яке в черговий раз перенесено.

прокуратура заучила только один пункт из "закона о прокуратуе" - это ОБВИНЯТЬ. поддерживая обвинение в суде даже, когда все обвинение противоречит здравому смыслу и нет никакой логики, прокуратура слепо настаивает на своем.Когда судья рассматривает дело, причем с обвинительным уклоном - язак неповорачивается сказать ВАША ЧЕСТЬ. Нужно послн каждой отмены приговора суда первой инстанции,СУДЬЮ а также ПРОКУРОРА САДИТЬ В ТЮРЬМУ хотябы на месяцев 5,тогда бы,при вынесении приговора они думали.А так это проходит им безнаказано. 99% прокуроров и судей - это МОРАЛЬНЫЕ УРОДЫ, которым моральные и человеческие ценности чужды.

А цікаво,ці коментарі на верху хто нібудь чита?Саме справедливо б було,якби посадили на 13 років суддю,який засудив її сина та пана Медведько з гарантом.Ворошиловський стрілець діяв не по закону,але вірно:по другому не доб"єшся справедливості.Замість бандитів сажають в тюрми,бандити сажають не винних.