Володимир Бондар: Покладаю великі надії на Луценка. ІНТЕРВ`Ю. ФОТО

Володимир Бондар свого часу пройшов шлях від студентського лідера до народного депутата, губернатора краю та радника Президента України. У 2004 році він очолив Помаранчевий рух на Волині. Нині Володимир Бондар - позапартійний, утім, каже, що перерву у «державницькій роботі» використовує для саморозвитку та напрацювання стратегії подолання політичної та економічної кризи в Україні.

У інтерв`ю «Волинським новинам» Володимир Налькович поділився власним баченням політичної ситуації в Україні, перспектив «опозиційної трійки».

Про нинішнє: «Географічно нічого не змінилось»

Де зараз Володимир Бондар, чим він займається і чим живе?
Я зараз перебуваю у Луцьку, географічно нічого не змінилось (сміється). Займаюсь тими ж питаннями, якими цікавився й раніше – питаннями енергозбереження.

Ми всі говоримо про залежність України від енергоносіїв ззовні країни і чомусь думаємо, що переглянувши питання по газу, це все виправиться – неправда. Ключове питання лежить тут, в Україні.

Є співпраця з міською владою у питаннях втілення ваших проектів з енергозбереження?

Мало співпраці з міською владою. Міська рада, на скільки я розумію, має власний план впровадження енергозберігаючих заходів. Я його не знаю достеменно, однак знаю про деякі потуги міської ради вийти на рівень різних структур, які надають допомогу.

Про опозицію: «Сенс в тому, щоб з цього середовища вийшов тільки один кандидат»

Я думаю, Ви громадсько-політичну діяльність не відкинули на другий план? Все таки, Ви брали участь в опозиційній акції «Вставай Україно!». Скажіть, будь ласка, які у вас враження від мітингу? Яка, на вашу думку, якість підготовки акції , чи все врахували організатори? Які недоліки підмітили?

Мені складно аналізувати процес з середини, я не був організатором, а брав участь, як звичайна людина. Як сторонній спостерігач можу сказати що, по-перше, такі заходи потрібні і масовість на них, а вона у Луцьку була, говорить про те, що люди прагнули такого спілкування з політиками і його треба продовжувати та поглиблювати.

По-друге, був позитивний хороший настрій, як з боку організаторів , так і з боку людей. І це теж приємно.
Я хочу підкреслити свою позицію – я не буду критикувати опозицію. Я знаю, що їй зараз потрібно допомагати порадами, власною участю, і готовий це робити. Але в сенсі порад, я б додав наступне: хотілося б більше змісту виносити з таких заходів, розуміти стратегію опозиції, почути про наступні кроки, хотілось би зрозуміти, зокрема, як вони будуть організовані на місцях, де люди можуть долучитись до цих заходів і таке інше.

Тобто, мені би хотілось, щоб цей процес не закінчився на одному приїзді і виступі лідерів опозиції, щоб він йшов глибше, щоб були підготовлені майданчики, площадки, де люди можуть спілкуватися, висловлювати свої ідеї, чути позицію місцевих лідерів опозиції. Тобто, хотілося б, щоб цей процес був більш масштабним і глибоким, я сподіваюсь, що він таким і буде.

Як ви оцінюєте шанси опозиції – трьох лідерів, в боротьбі проти Януковича? Також як ви оцінюєте суспільні настрої?

Для того, щоб досягнути мети, повинна бути програма не просто трьох лідерів, які б прізвища вони не носили. Це повинна бути програма чи наслідок дій суспільства. Опозиція, мені здається, повинна відчувати, а в чомусь і формувати пульс суспільних настроїв. Якщо ж це буде рух якихось окремих людей, серйозних наслідків для суспільства це не дасть.

Хоча для цих людей, можливо, якийсь результат і буде – займуть якусь політичну нішу – я не знаю, на що вони сподіваються, кожен з них, але змін системних в політиці не буде. Я думаю, що не проблема в тому, яке буде прізвище наступного президента України, не в тому, напевно, основне питання. Питання в тому, що зміниться для України, коли прізвище президента буде таке чи інше?

Тому мене не стільки цікавить хто конкретно буде президентом , мене цікавить, як ми забезпечимо механізми суспільного впливу на владу, в тому числі, на верховну владу.

Я ви вважаєте, скільки опозиція протримається разом? Раніше вже були такі спроби об’єднатися двом найбільшим політичним силам, але вони не увінчались успіхом.

Сьогодні ми бачимо участь представників щонайменше трьох політичних сил і мені хотілось би розуміти, що це приїзд не просто трьох людей, як я раніше казав - це пошук діалогу, не в сенсі розмов, а в сенсі спільних рішень, організації спільної платформи, роботи. І мені хотілося, щоб тут було просто більше ясності, щоб опозиційні сили врешті решт ішли до конкретики в сенсі того, хто буде яку функцію займати, яка людина буде визначена на посаду кандидата президента України.

Важливо те, щоб з цього середовища вийшов тільки один кандидат і тоді, власне, всі зусилля треба направити на те, щоб ця людина перемогла. А це можливо лише у випадку налагодження серйозного діалогу, довіри один до одного, до суспільства, тому хочеться вірити в це, хочеться побажати цього опозиції.

Про перспективи політв’язня: «Луценко може сьогодні стати цементуючим фактором, і я готовий в цьому брати участь»

В Україні на терені опозиційного руху з’явився ще один персонаж – з в’язниці вийшов Юрій Луценко. Як Ви вважаєте, які у нього шанси стати лідером, який зможе за собою повести людей?

Я вважаю, що тут треба розуміти постать Луценка, щоб правильно оцінити його перспективи і його можливості. Мені дивно, що деякі лідери чи учасники опозиційного руху розглядають, його, як альтернативу комусь, чи називають «проектом Банкової».

Слідкуючи за діями Луценка протягом останніх років, аналізуючи ті «меседжи», які він посилав людям з-за грат, можна побачити становлення не просто політика, але й серйозного державного діяча, який глибоко розуміє як всю проблематику українського суспільства, так і можливі шляхи її вирішення. Не маючи змоги кандидувати особисто, саме Луценко може сьогодні бути тим цементуючим фактором, який буде спонукати до швидшого визначення єдиного претендента на президентський пост.

Звичайно, комусь це може не подобатись, бо хтось буде претендентом, а хтось ним не буде, але суспільство потребує визначеності. Друге, мені здається, що Луценко може очолити процес, який під опозиційні знамена, в широкому розумінні цього слова, залучить тих людей, ті потуги, які на певних етапах відійшли, розчарувавшись, та сьогодні не бачать своєї функції - власної, особистої функції в цьому процесі. Мені здається, в тому велика «вага» Луценка.

Переконаний, що він не буде претендувати на якусь свою власну виключну роль в цьому процесі, що він не буде десь там заважати діючим лідерам, навпаки, я думаю, що він буде їх стимулювати і десь, в якийсь спосіб, убезпечувати від помилок.

Я хочу вірити, що з виходом Юрія Віталійовича почнеться досить широкий процес в Україні, який консолідує людей в постпомаранчевому русі і залучить нових гравців місцевого та центрального рівня, але не як альтернативи, не як протистояння, а як доповнення до загального великого руху.

Я хочу вірити, що вихід Юрія Луценка буде важливим ключовим моментом з точки зору визволення політв’язнів, які з’явилися в Україні. Це той напрямок, яким він теж буде займатися. Захисний напрямок. Мені здається, він Україні теж потрібний.
Тому я особисто на це покладаю великі надії, щиро вірю, що цей процес буде широкий, загальний, не альтернативний, а той, що буде давати результати і теж готовий, в якийсь спосіб, брати в ньому участь.

Про альтернативи: «Нові партії – неефективні. Треба максимально розширювати електоральну базу опозиції»

Скажіть, чи чули ви про те, що екс-голова ради партії «Наша Україна» Сергій Бондарчук вирішив створити новий національно-патріотичний рух під робочою назвою «Праві»? Пропозиції щодо участі Вас у цьому проекті були?

Чув. Пропозицій не було. Наразі, я думаю, що ця ідея ще сирувата. Мені видається, що створення якоїсь політичної організації, будь-якої, навіть тієї, якою займається група на чолі з Сергієм Бондарчуком, є наразі неефективними, тому що суспільство зараз не потребує створення якихось політичних партій.

Суспільство сьогодні потребує, як на мене, достатньо широкого громадського руху, який би в перспективі міг набути якоїсь політичної організації, якщо в цьому на той момент буде політична потреба. Наразі треба максимально розширювати електоральну базу опозиції і не в спосіб створення чергової партії, тому що це не розширює насправді, а в спосіб залучення до діяльності опозиції широких народних мас.

Про дії: «Мої особисті переконання не на часі»

Якби Вам запропонували очолити якийсь обласний осередок партії, чи цікава Вам була б ця пропозиція?

Я не бачу зараз такого політичного проекту, в який мені б хотілося. Наразі питання стоїть не про місцеві вибори чи вибори до Верховної ради. Наше завдання – президентські вибори.

Мені видається, саме тому треба в цьому процесі брати участь для того, щоб можна було опертись, бо важлива сьогодні зміна влади та принципів її організації. Хто буде цією людиною – питання похідне. Тому я би говорив з колегами, що не на часі створювати якісь партійні проекти. Вони не матимуть, як на мене, позитивного політичного наслідку.

А Ви вже визначились для себе з особою того, кого б хотіли бачити на президентському посту?

Я знаю цих трьох лідерів опозиційних сил, можливо, трохи ближче і краще, ніж знають люди. Я знаю їх сильні і слабкі сторони тому, безперечно, в мене є своє бачення по кожній з кандидатур, але я буду працювати на будь кого з них, кого визначать узгодженою кандидатурою.

Одна така кандидатура з цих трьох є?

Напевно, є. Але я вважаю, що мої особисті переконання не на часі і вони можуть, в той чи інший спосіб, впливати на людей, тому мені б хотілося, щоб ми ставили питання по іншому: що будь-яка кандидатура, яку визначать, буде достойною, щоб на її працювати.

Про те, що заважає: «Я не хочу бути в політиці, яка є змаганням фінансових можливостей»

Ви завжди були публічною людиною, про яку було чути ледве не щодня, зараз вас трохи «менше». Вам щось заважає займатися політикою чи громадським життям, чи Ви просто стомились?

Ні, я не стомився. Як на мене, є фактори, які сьогодні не те що не дозволяють діяти в громадському секторі, вони впливають на те, хто сьогодні частіше виступає, до думки кого зараз частіше прислухаються. Принаймні, про тих, які, як ви кажете, «на виду».

В наш час політика та громадська діяльність була «мистецтвом можливого» і в ній могли брати участь всі люди, які обирали собі такий шлях. Людина, яка вибирала собі цей напрямок роботи, могла в ньому реалізуватись.

Сьогодні це «мистецтво грошей» і залучення фінансів. Така політика мене мало цікавить і я, може маю можливостей набагато більше, ніж деякі люди, які б хотіли зайнятись цією роботою, але я не хочу бути в політиці, яка є змаганням фінансових можливостей.

Скажу відверто, що сьогодні намітилась тенденція на Волині зокрема, фінансової залежності медіа від конкретних структур. Напевно, засоби масової інформації завжди мали залежність від фінансів, бо вони бідні по своїй суті і, очевидно, що вони потребують якихось фінансових вливань. Але сьогодні, мені здається, це вже набуло дещо загрозливої форми і, напевно, це теж є свого роду фактором, який дає одним бути присутніми в ефірі, чи на шпальтах, а іншим не дає.

Я думаю це явище тимчасове, бо його хибність очевидна, і з точки зору інтересів суспільства, і з точки зору тих самих людей, хоча вони не завжди це розуміють.

Про місцеву владу: «Ключова проблема - відсутність стратегії розвитку міста»

Який, на вашу думку, напрямок розвитку міста наша влада пропускає? Якому напрямку, з вашої точки зору, треба приділити більше уваги?

Я не бачу стратегії. Я бував у владі і дещо розумію відмінність стратегічного бачення від програми, яка написана, або переписана з попередніх якихось напрямків. Відтак всі кроки, які робляться, вирішують тільки конкретну тимчасову проблему.

Я не розумію, як місто повинно залучати додаткові інвестиційні можливості, з яких галузей. Чи це буде галузь туристична, чи це буде галузь промислова, чи це буде галузь енергетична? Як місто повинно розвиватись, розбудовуватись? Я не знаю про якісь інфраструктурні проекти і не бачу цього обговорення в суспільстві. Я бачу лише реакцію на якісь тимчасові виклики - гіршу, кращу реакцію, в залежності від наявних ресурсів чи поза ними.

Якби міська влада була обрана тільки сьогодні, то я й питань таких би не задавав, але по-перше, в нас люди у владі досвідчені, з точки зору перебування на владних позиціях різного рівня, по-друге, вони вже якийсь час працюють, тому мені видається, що стратегія розвитку міста має бути не просто ними озвучена, прийнята для себе, а має бути озвучена та обговорена громадою.

Я такої ситуації не бачу, тому проблемою ключовою я вважаю відсутність стратегії розвитку міста, а з цього випливає все інше – і дороги, і фінанси, і як їх залучати на той чи інший напрямок. З цього випливають всі проблеми транспортного характеру, комунальних структур, великих монополій, як водоканал, теплокомуненерго.

Окремі кадрові рішення мені в принципі незрозумілі. Я себе відношу до людей, які якось розуміються на тих чи інших питаннях, тому я б побажав місцевій владі (сміється) подивитись на свою кадрову політику і не діяти по принципу «свій - чужий» - і «хай буде гірший, але свій», а все-таки приходити до більш ефективного керівництва цілими напрямками. Я думаю, що від цього влада тільки виграє і в сенсі реалізації якоїсь політики, і в сенсі позитивного сприйняття.

Про місцеві вибори: «Я не хочу бути «кнопкодавом», від якого нічого не залежить»

Ви говорили про вибори президентські, а вибори місцеві ви проігноруєте?

Я впевнений лише в одному, якщо ми президентські вибори не проведемо, то місцевих виборів може й не бути. Чому мені зараз не така цікава політика на місцевому рівні? – Тому що вибір різних людей нічого не змінює.

Від приходу окремих політиків нічого не змінюється. Скажіть мені, будь ласка, на які стратегічні питання зараз впливає депутат обласної ради? Я не знаю таких питань. Є адміністрація, яка через раду проводить свою функцію - затверджує бюджет і таке інше.

Мені складно зараз знайти питання, на які впливає міська рада. Тобто, вона приймає якесь рішення, вона ділить якісь земельні ділянки, вона вирішує питання бюджетного характеру, але ще раз повторюсь, це не є стратегічні питання, це питання – повсякденні.

Я не бачу на сьогодні питань, які б міська ради визначала, як орган колективний, а це ж все таки орган, який має доносити, якоюсь мірою, до виконавчої влади думку людей, її акумулювати і робити якісь відповідні кроки. Тому я не хочу бути «кнопкодавом», на якомусь рівні давити кнопку і знати, що від тебе нічого не залежить. Не звик я так.

За винятком окремих людей, які мають чітку позицію по ключових питаннях розвитку, всі інші депутати є масою, не хочу нікого образити, але є масою, яка просто формалізує чиєсь рішення. Це не є політика, це є пародія на політику. Це є абсурд в політичному виконанні і в такому варіанті я брати участі, звісно, не хочу.

Спілкувалася Оксана Прокопчук

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---