ВІЛ/СНІД - чому я?

Сьогодні, 1 грудня, – Міжнародний день боротьби з ВІЛ/СНІД. Про цю страшну невиліковну недугу говорять мало не на кожному кроці. Зокрема й тому, що епідемія СНІДу в Україні є найбільш загрозливою в Європі. Хоч як важко це усвідомлювати, поширення вірусу набуло в нашій державі таких масштабів, що люди з ВІЛ є не просто у нашому місті, а й, цілком імовірно, у колі наших знайомих чи друзів. Ми можемо знати про це, а можемо і не здогадуватися…
 
Прикро, але один із найяскравіших спогадів мого дитинства – розп’яте шприцами із кров’ю алое, яке стояло на підвіконні під’їзду, в якому я мешкала. А на думку написати матеріал наштовхнув такий же шприц, знайдений нещодавно у під’їзді житлового будинку. Найстрашніше те, що східцями, де я його підібрала, десятки разів на день бігають гратися дітлахи. А будинок у центрі Луцька розташований за кілька метрів від однієї із луцьких гімназій.
 
Колега-журналістка, вислухавши мене, розповіла, що й вона у під’їзді багатоповерхівки на Львівській, де мешкає, не один раз піднімала і викидала у смітник використані шприци. І робила це, бо боїться, аби страшну забавку не взяв до рук її 8-річний син чи його друзі.
 
Отож, цей шприц опинився на експертизі у Волинському обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДом. На щастя, медики ВІЛ-інфекції у ньому не виявили. Але розповіли чимало вражаючих фактів щодо поширення хвороби на Волині.
 
У світі – приблизно 50 мільйонів ВІЛ-інфікованих, – розповіла лікар-терапевт центру профілактики та боротьби зі СНІДом, що у Луцьку, Марія Дацюк. В Україні ж їх нараховують приблизно 500 тисяч осіб.
 
У Луцьку мешкає 500 ВІЛ-інфікованих. І це тільки зареєстрованих, – зауважила пані Дацюк. Як стверджує медик, цю цифру треба помножити як мінімум на десять.
 
За статистикою центру профілактики та боротьби зі СНІДом, у період із 1996-го до листопада 2008-го в області виявлено 2 135 ВІЛ-інфікованих осіб. І хоча Волинь займає одинадцяте місце за поширенням ВІЛ-СНІД в Україні, тенденція до збільшення ВІЛ-інфікованих у нашому краї невпинно зростає, – наголосила Марія Дацюк. За 9 місяців цього року в 50 волинян ВІЛ-інфекція переросла у СНІД. А з 1996-го (з часу, коли в Україні оголошена епідемія ВІЛ-СНІДу) 267 волинянам поставлено діагноз СНІД.
 
Окрім того, медиків турбує іще один невтішний факт: СНІД перестає бути хворобою неблагополучних верств населення – інфекцію виявляють у заможних та успішних волинян. Окрім того, за останній рік передача інфекції статевим шляхом вийшла на перше місце і становить 42% від загальної кількості. На Волині найбільше інфікуються ВІЛ чоловіки, вік яких – 30-39 років.
 
Лідер на Волині серед кількості виявлених хворих – місто шахтарів Нововолинськ. До речі, саме там уперше в області був зафіксований ВІЛ-позитивний наркоман, – додала пані Дацюк. Як наголосила медик, 80% інфікованих волинян проживає у містах.
 
Проте, зазначають фахівці, на Волині є й позитивна тенденція – зниження кількості ВІЛ-інфікованих народжених. Усе це – результат ранньої діагностики ВІЛ у майбутньої матері та вживання нею спеціальних медикаментозних препаратів, – ствердила Марія Дацюк. У ВІЛ-позитивних жінок за 10 місяців цього року на Волині народилося 43 дитини. За всі роки (починаючи із 1996 року) у 196 ВІЛ-позитивних мам в області народили 88 здорових дітей.
 
І хоча інформації про ВІЛ-СНІД в Інтернеті дуже багато, у Волинському обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДом вкотре розповіли про основні шляхи передачі інфекції та способи вберегтись від неї.
 
Отож, СНІД (синдром набутого імунодефіциту) – важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який пошкоджує імунну систему людини і таким чином знижує опірність організму проти будь-якого захворювання.
 
Збудником є вірус, що має вигляд спіральки у трикутній серцевині. Він носить назву ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) і має три типи: ВІЛ 1 і ВІЛ 2, що є дуже поширеними у Західній Європі, та ВІЛ 3, на який страждають переважно американці та африканці.
 
Вірус вражає Т-лімфоцити, що служать для його розмноження, та макрофаги, що розносять його по організму. Сам по собі СНІД не є смертельною хворобою, але функціонування цього вірусу в організмі впливає на імунну систему так, що навіть звичайна нежить може призвести до смерті людини.
 
Найбільш розповсюджений шлях передачі вірусу ВІЛ – через статеві контакти. Тому надійний спосіб запобігти зараженню – уникати випадкових статевих контактів, використовувати презервативи.
 
Як правило ті, хто вводить внутрішньовенні наркотики, використовують спільні голки і шприци, а тому без стерилізації цих засобів люди ризикують підхопити ВІЛ-інфекцію.
 
Вірусом можна заразитися при використанні будь-якого інструментарію (шприци, системи для переливання крові) як у медичних установах, так і в побуті при різних маніпуляціях (манікюр, педикюр, татуювання, гоління), де може міститися кров людини, зараженої ВІЛ. У такому випадку потрібна стерилізація. Вірус СНІДу не стійкий, гине при кип’ятінні миттєво, при 56 градусах за Цельсієм – протягом 10 хвилин. Можуть бути використані і спеціальні дезрозчини. Спирт не знищує ВІЛ.
Окрім того, вірус передається через донорську кров і від матері до дитини при народженні.
 
ВІЛ не передається при звичайних побутових контактах із людьми, наприклад, через рукостискання чи обійми . Адже неушкоджена шкіра є нездоланним бар’єром для вірусу.
 
Вміст вірусу у слині є незначним. Тому ВІЛ не передається через поцілунок. Інколи кажуть, що ризиком є наявність ранок у роті, але в такому випадку для передачі вірусу необхідно, щоб у кожного з партнерів були відкриті рани, що кровоточить, у ротовій порожнині.
 
Недостатньо вірусу для його передачі ані у сльозовій рідині, ані в поті, ані в сечі, ані в калі. Більше того, речовина, яка міститься у цих субстанціях (лізоцим), здатна зруйнувати зовнішню оболонку вірусу і зробити його неактивним. Тому ВІЛ не передається при спільному користуванні ванною та туалетом.
 
У травному тракті вірус гине. Якщо рідина, що містить вірус, потрапляє в шлунок людини, зараження як правило не відбувається. Тому ВІЛ не передається при спільному використанні вилок, ложок чи посуду.
 
Вірус швидко втрачає життєздатність під впливом дії факторів навколишнього середовища – ультрафіолету, високої температури тощо. Тому ВІЛ не передається через повітря, при спільному користуванні меблями, телефонною слухавкою.
 
ВІЛ не передається через укуси комах. Комар не може бути джерелом зараження, тому що при укусі він впорскує людині не кров попередньої жертви, а власну слину.
 
Та навіть якщо у вас виявили ВІЛ – не треба здаватися й опускати руки. Це стверджує ВІЛ-інфікований Юрій, який сьогодні мешкає у Луцьку. Чоловік каже, що навіть не знає точно, як він заразився.
 
– У мене два варіанти. Перший – це через ін’єкцію, бо я вживав наркотики. Другий варіант – статевий акт… Я раніше над цим не задумувався. Але коли друзі почали хворіти – хто туберкульозом, хто ще чимось, – то в мене виникла думка і самому пройти обстеження. Пішов, перевірився…і виявилось, що є інфекція. Це було у 2001 році.
 
– Чим ви займались раніше?
 
– Постійної роботи у мене не було. Відслужив у армії, влаштувався на роботу, але всі кошти знову ж витрачав у компанії.
 
– Що відчували, коли виявилося, що ви хворі?
 
– Перше, що виникло, коли дізнався про свій статус, – депресія, думки про самогубство. Виникало запитання: чому я? Спочатку я навіть не повірив, бо завжди старався колотись одноразовими шприцами, не вступати у статевий контакт із незнайомими жінками. Але в людини на лобі не написано, що вона хвора… Лікарі мені сказали, що проживу ще півроку, поставили на мені хрест.
 
– Як склалося ваше життя після того, як дізналися про страшний діагноз?
 
– Одного дня до мене прийшли в лікарню люди, які теж були споживачами ін’єкційних наркотиків, але їм допоміг вилікуватися Бог. З того часу я звернувся до Бога. Я плакав, бо мені було 23 роки і я не хотів помирати. Я переїхав до Луцька в реабілітаційний центр, пройшов курс лікування та залишився тут. Пізніше почав працювати у церкві, допомагати таким людям, як і я. Одружився. До речі, моя дружина – не ВІЛ-інфікована. Зараз я не вживаю наркотиків, не курю, веду здоровий спосіб життя і ціную те, що подарував мені Бог.
 
– Чи змінюється ставлення рідних, близьких, знайомих, коли вони дізнаються, що ви зі статусом?
 
– Не всі рідні знають про це і навіть їм не обов’язково знати. Я знаю про це і всіляко сприяю тому, щоб нікого не заразити. Ця інформація є конфіденційною і навіть лікарі не мають права розповсюджувати її. Багато людей живуть із цією проблемою і часто починають замикатись у собі. Треба завжди пам’ятати, що ми – такі ж самі люди і маємо право на життя. Якщо взяти людину, яка, наприклад, хвора на рак чи цукровий діабет – це набагато гірше. Але чомусь люди ставлять жирну крапку на ВІЛ-інфекції. Коли людина не знає про те, як передається інфекція, а як ні, то, можливо, тоді вона буде боятися спілкування.
 
– Чи проявлялись у вас найпоширеніші симптоми хвороби: слабкість, втома, втрата ваги…?
 
– Та я, навпаки, вагу набрав. За півроку – аж 23 кілограми. На кожну людину інфекція діє по-різному. Наприклад, зовнішньо людина виглядає дуже добре, а всередині ВІЛ може прогресувати.
 
– Що б ви порадили людям, які дізнались, що ВІЛ-інфіковані?
 
– У першу чергу – не впадати у відчай, а довірити ситуацію Богу. Просити у Господа послати людей, які зможуть допомогти. Якщо людина знає про проблему і бореться сама у собі – вона програє. Є центр по боротьбі зі СНІДом у Луцьку, де можуть допомогти.
 
Я нещодавно їздив на конференцію у Білу Церкву, на якій розглядали проблему СНІДу. Так от, що хочу сказати: за підрахунками, до 2014 року 60% жінок будуть ВІЛ-інфікованими. Ми повинні проводити профілактику по навчальних закладах, розповідати про те, що потрібно зважувати кожен крок у взаємостосунках жінки та чоловіка. Зараз для молоді займатися сексом – це як випити склянку води. Люди не задумуються, що в один прекрасний момент може наступити крах їхнього світогляду, коли вони дізнаються про хворобу. Я раніше так само думав. Люди повинні підтримувати чисті відносини, дізнатись одне про одного, а тоді вирішувати і влаштовувати життя. Якщо раніше про ВІЛ, туберкульоз, проституцію шептали, то зараз навпаки – усі ЗМІ кричать.
 
– Чи вистачає коштів на медпрепарати, аби підтримувати організм у протистоянні з вірусом?
 
– У певній мірі ліками допомагає держава. Ці ліки зупиняють ріст інфекції і приймаються протягом усього життя кожні 12 годин. Окрім того, у нас в країні безкоштовні аналізи на виявлення ВІЛ-інфекції, безкоштовна УЗД для людей зі статусом. Я вважаю, що нам потрібно відкривати окремі стоматкабінети для ВІЛ-інфікованих, щоб убезпечити від зараження інших людей.
 
Лікування обходиться дорого. Треба пам’ятати, що в житті за все треба платити. Якщо раніше була приказка про безплатний сир у мишоловці, то зараз і сиру нема в мишоловці безкоштовного. Я слідкую за своїм здоров’ям і намагаюся менше вживати таблеток. Якщо у мене болить голова, то я відразу не біжу по таблетки, бо знаю, що вона зашкодить якомусь іншому органу. Чим більше ми годуємо себе таблетками – тим більше стаємо від них залежними, – кажу із власного досвіду. І звичайно ж, я намагаюсь довіряти своє життя Богу. Мені пообіцяли, що я проживу півроку, але як бачите – я досі живу. Я нормально себе почуваю, займаюсь спортом, постійно у русі. Є втома, але вона може бути й у здорової людини. Я знайшов сенс у житті. Він полягає у допомозі таким, як я. Це мета буде у моєму житті постійною, доки я не помру.
 
Розмовляла Мар’яна ШЕВЧУК
 
P.S. На Волині отримати консультації щодо боротьби та профілактики з ВІЛ-СНІД можна у таких закладах: місто Луцьк – Волинський обласний наркологічний диспансер, Волинський обласний центр профілактики та боротьби зі СНІДом, реабілітаційний центр «Переображення»; Іваничівський район, село Біличі – реабілітаційний центр «Ковчег»; місто Нововолинськ – Нововолинська центральна міська лікарня.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---