Віктор Олійник: «Дуже хотів би голосувати за підвищення зарплат і пенсій…»

 
Але криза, на переконання бютівського депутата, не дасть цього зробити. Він дорікає тим, хто блокує, за популістські месиджі, радить не дратувати народ нереальними обіцянками.
 – Вікторе Степановичу, зменшення зарплати доведеться пережити і депутатам Верховної Ради. Принаймні це офіційно закладено у проекті держбюджету 2010 року. Як ви сприйняли звістку про те, що доведеться жити за менші доходи?
– Я намагаюся це сприймати об’єктивно, реально, по-філософськи. На мій погляд, сьогодні дійсно маємо складну ситуацію в країні. На багатьох державних та приватних підприємствах зарплата не збільшується, а зменшується. Тому, вважаю, що коли прем’єр запропонує цей бюджет, у якому буде передбачено зменшення зарплати українським парламентарям, то принаймні наша політична сила за такий бюджет точно проголосує. З нашої точки зору це – справедливо.
– В інтерв’ю нашому Інтернет-виданню минулого року ви сказали, що у Верховній Раді є десь 300 мільйонерів. Вам комфортно працювати в такому середовищі?
–  Скажу, що для цих людей, напевно, неважливо, якою буде заробітна плата народного депутата. Їхні основні доходи – з інших джерел.
Чи комфортно я почуваюся серед цих людей? У Верховній Раді такої градації між простими депутатами та тими, хто має мільйони, немає. У нас немає ніякої різниці між депутатами, ані поділу на «чорних» і «білих». У Верховній Раді всі рівні: незалежно від того, в кого які доходи, незалежно від того, в кого які туфлі...
– Регіонали блокують трибуну і кажуть, що вимагають збільшення розмірів мінімальних зарплат та пенсій. Яким чином можна зрушити з місця цю ситуацію та змусити парламент працювати? До речі, Ганна Герман на своїй прес-конференції натякнула, що знає, звідки взяти кошти на підвищення соціалки, – зменшити видатки на піар Тимошенко як кандидата в президенти. Ви маєте чим апелювати пані Герман?
– На сьогодні регіоналами зареєстрована ціла низка законопроектів, які передбачають підвищення соціальних стандартів. Мова йде про підвищення в кілька разів. Я думаю, що всі розуміють, що цього зробити сьогодні нереально. Особисто я, як депутат, дуже хотів би голосувати за підвищення зарплат і пенсій, але вважаю, що не можна допустити ситуації 90-х років. Тоді пенсії і зарплати стрімко зростали щомісяця, але ціни на прилавках наших магазинів також зростали в геометричній прогресії. Думаю, не в захваті від цієї ідеї малий і середній бізнес — популістське збільшення мінімальної зарплати просто покладе його на лопатки. Він зникне у нашій країні як явище взагалі! Та й великим підприємствам, які заради виживання змушені зменшувати зарплатню своїм працівникам, підвищення мінімальної зарплати — як ніж у спину. Всі ж усвідомлюють (у тому числі і ті, хто блокує), що такі дії заженуть українську економіку у тінь. Рівень життя відкотиться не до початку 2000-тисячних років, а до початку дев’яностих. Відповідальна, та й взагалі, просто думаюча людина хіба може це допустити? У Булгакова є фраза, яку українські політики не люблять повторювати: «Розруха не в державі, розруха в головах у людей». Мені здається, що сьогодні деяким моїм колегам треба просто систематизувати свої мізки.
– Нинішня президентська кампанія потерпатиме від кризи? Якщо прослідкувати, на скільки активно претенденти промовляють свої гасла з білбордів та як чубляться за артистів, які їздитимуть з ними в тури, то приходиш до висновку, що в президентської кампанії кризи немає... Он, Інтернет рясніє повідомленнями, що Юлія Володимирівна відбила у Віктора Федоровича Могилевську.
– А у 2004 році Пономарьов та інші співаки Майдану співали за гроші?
– Але ми живемо не у 2004 році. А ви вважаєте, що зараз відомі співаки їздять у президентські тури за ідею?
– Я переконаний, що абсолютна більшість людей, у тому числі і співаки, розуміють, що після 17 січня ситуація буде не набагато простіша, ніж була у 2004 році. Сьогодні країна стоїть на порозі вибору: розвиватися еволюційним шляхом чи після 17 січня очікувати введення другої державної мови, про що відкрито заявляє один із кандидатів. Всі пам’ятають ситуацію зі звернення російського Президента до нашого. Я сьогодні далекий від того, щоб підтримувати дії українського Президента, але коли деякі наші провідні політики, мало не плескаючи в долоні, підтримали спіч Медведєва, то можемо уявити, що нас очікує після того, як вони прийдуть до влади. Якщо Янукович стане Президентом, то чи Україна опиниться в прямій орбіті російських інтересів? І тоді хто гарантуватиме, що вона не зникне як держава упродовж якихось п’яти років? Ми сьогодні мало про це говоримо.
Переконаний, що свідомі українці цю загрозу розуміють. Звідси в мене переконання, що не гонорари сьогодні керують співаками. Я вважаю, що ті співаки, які погодилися брати участь у турах Тимошенко, просто закликають людей бути свідомими, бо, в першу чергу, це – не агітація за Тимошенко як кандидата в президенти. Людей закликатимуть прийти на вибори, особливо молодь.
Сьогодні не можна бути апатичними, хоча би для того, щоб не допустити історію з виборами мера в Києві. Я не хочу ображати ніяких верств населення, але ми знаємо, хто прийшов на вибори мера в Києві, як і чому проголосували ці люди, отримавши гречку та макарони. У результаті столиця сьогодні має мера, від дій якого страждає 80% її жителів. Можливо, я різко висловився. Але це – правда! Я не хочу, щоб Україна пережила історію київських виборів. І співаки, про яких ми ведемо мову – також. Вони працюють для того, щоб молоді люди (бо в першу чергу, на концерти ходить молодь) були свідомими і прийшли на вибори.
– Від тем, які у всіх на слуху, пропоную перейти до тих речей, що стосуються вашої депутатської діяльності. Відомо, що ви спрямовували запити президенту та прем’єр-міністру стосовно ризиків, які можуть виникнути через розробку крейдяного кар’єру в Білорусії. Йдеться про загрози Шацькому національному природному парку. Чи маєте ви вже відповіді від перших осіб держави?
– Варто нагадати, що такі ж звернення насилала обласна рада та Шацька і Любомльська районні ради. Озеро Світязь – це не лише волинська перлина, а й багатство усієї України. Тому, якщо існують загрози його зникнення, то ми маємо реагувати, щоб потім не було соромно перед нашими дітьми. Відомо, що Хотиславський кар’єр за своїми параметрами буде найбільшим з тих, що є на території сусідньої держави.
Від уряду я отримав відповідь за підписом першого віце-прем’єра Турчинова. Мені повідомили про те, що наше МЗС надіслало офіційну ноту білоруській стороні. У вересні Україна має отримати офіційні висновки експертизи, яку проводила білоруська сторона. Окрім цього, ми ініціювали створення робочої групи, в яку б входили не лише білоруські та українські представники, а й міжнародні, бо ця територія є загальносвітовою скарбницею. Згідно з дорученнями нашого уряду мають відбутися консультації щодо ситуації з розробкою кар’єру на території Малоритського району сусідньої держави. Хочу сказати, що я, як член комітету Верховної Ради з питань екології, піднімав це питання на нашому засіданні. Зроблю все можливе, щоб ті консультації, про які я говорив, обов’язково відбулися, причому на території Білорусії, бо всі мають наочно переконатися в тому, що відбувається, які ведуться роботи, яке техніко-економічне обґрунтування з білоруської сторони. На цій зустрічі, на мій погляд, мають бути присутні і представники влади та експерти. Тільки після зважених і грунтовних  висновків можна прийняти рішення чи варто там проводити роботи.
Поки ж немає двостороннього документу з підписами українських та білоруських експертів. Є українське бачення, яке полягає в тому, що є реальна загроза системі Шацьких озер, а є  й білоруське: все відбувається за екологічними нормами. Вони налаштовані проводити роботи. Переконаний, якщо порозуміння не буде знайдено, то наша влада повинна звертатися до міжнародних екологічних організацій.
– Коли відбудеться зустріч експертів двох держав?
– В кінці вересня чи на початку жовтня. Зволікати з часом не можна, бо ми просто заговоримо цю тему.
– Ви особисто вже побували на Хотиславському кар’єрі?
– Ще ні.
– Це проблема для народного депутата України? Доводилося читати одне журналістське розслідування, з якого можна зробити висновок, що принаймні для наших журналістів білоруси цю тему закривають.
– Я не буду говорити про чутки. Хочу потрапити туди як офіційна особа. Маю намір зустрітися там зі своїми колегами-парламентарями. Це не буде закритий візит з прихованою камерою.
– Ну, дай Боже, щоб Волинь не зазнала екологічних проблем через білорусів. Але ми й самі не особливо дбаємо про своє довкілля. В області вже відчувається проблема зі стихійними сміттєзвалищами. Маємо й переповнені діючі полігони побутового сміття. Що з цим робити, на ваш погляд?
–  Я схвалюю наміри волинської влади щодо будівництва сміттєпереробних заводів. Це – перспектива на майбутнє. Так живе вся Європа. Сьогодні ж конкретно потрібні кошти для того, щоб вирішити проблему з перенаповненими полігонами. Я на початку вересня мав зустріч з очільником Мінприроди Григорієм Філіпчуком. Ми обговорили питання екології Волині. Було домовлено, що в проекті урядової постанови, яка сьогодні готується, Волині виділять мінімум 1,8 млн. гривень на ліквідацію хімічних засобів захисту рослин. Ми ж знаємо, що подекуди ці засоби зберігаються ще з радянських часів і прилеглі території є фактично зоною екологічної небезпеки. Відзначу, що в області вже багато зроблено для їх ліквідації. Освоєно кошти із місцевих бюджетів та з міжнародних організацій. Левову частину хімзасобів уже вивезено. Треба утилізувати ще 200 тонн. Якщо ті кошти, про які я казав, будуть виділені, то наша область стане першою в Україні, яка повністю завершить утилізацію пестицидів.
– В інших областях ситуація набагато гірша?
– Звичайно. Мені доводилося бути в Миколаївській області. Там взагалі за утилізацію пестицидів майже не бралися. Вони за рік знищують 10-12 т і це вважається великим досягненням. На Волині, для порівняння, щорічно утилізується 100т і більше.
– Ви маєте громадські приймальні на території Волині. З якими проблемами приходять люди?
– Йдеться про вирішення соціальних питань. Багато хто звертається за консультаціями щодо перерахунку пенсій. Приходять із майновими чи земельними питаннями. Є нарікання  на рішення органів місцевої влади. Даю запити у відповідні органи з цього приводу.
– Просто проаналізувала ваші депутатські запити. Хочу сказати, що там йдеться про волинські проблеми не так уже й часто. Натомість ви неодноразово звертаєтеся до владних інституцій стосовно неправильної забудови у столиці. Пан Олійник незабаром стане киянином?
– Ні. Але я є народним депутатом України, хоча в першу чергу працюю від Волині і для Волині. Але під час виборів міського голови в Києві я був закріплений як член БЮТ за одним із районів Києва. Проводив десятки зустрічей з людьми. Було багато звернень щодо порушень при здійсненні забудови. Факти дійсно вражаючі. Я був сам свідком того, коли на одну земельну ділянку є три-чотири власники з документами. Це й змушувало подавати депутатські запити.
– Зараз відбуваються дискусії стосовно того, чи варто газифікувати наші волинські села, адже газ піднімається в ціні. Ваша позиція з цього приводу.
– Ну, дискусії, про які ви кажете, здебільшого відбуваються тому, що світ переходить поступово на альтернативні газу джерела палива. Проте кожен українець сам має право вибирати, чим йому опалювати свою оселю, — дровами чи газом.
Тому урядом нещодавно була прийнята постанова, в якій передбачено кошти на добудову підвідних газопроводів у сільській місцевості. Йдеться про ті газопроводи, які вже готові на 70% і більше. Там вкладено не один мільйон гривень. Волинь отримає 42 мільйони гривень на ці потреби. Буде завершено будівництво газопроводів до 62 населених пунктів. Це правильний крок. Ми таким чином рятуємо гроші, здебільшого людські, які були раніше вкладені.
– Звідки уряд взяв кошти?
– Це внутрішні кошти НАК «Нафтогаз України».
– Ви очолюєте у профільному парламентському комітеті підкомітет з питань соціального захисту населення, яке постраждало в наслідок Чорнобильської катастрофи. На Волині є три райони, які мають статус  «чорнобильських». Є думки, що їх потрібно позбавити цього статусу. А ви як вважаєте?
– На останніх парламентських слуханнях ставилося питання про доцільність перегляду статусу цих районів у зв’язку з тим, що змінилися екологічні умови. Тим паче, що законодавством передбачено, що на здійснення соціальних заходів у межах країни потрібно 50 мільярдів гривень. У бюджеті ж 2009 року було закладено всього 6 мільярдів. Але є ще одна проблема. У «чорнобильських» районах є багато заборон на проведення тих чи інших робіт, у тому числі й на розбудову соціальної інфраструктури. Закон перетворює ці зони у фактично депресивні території. Але, думаю, ніхто зі мною не буде сперечатися в тому, що люди там жили, живуть і будуть жити. А тому в тих районах потрібно будувати і школи, і садки, і ФАПи. Без зміни статусу цього фактично неможливо робити. Я пропонував би, не знімаючи пільг з громадян, які мають статус постраждалих чи ліквідаторів, переглянути питання статусу територій.
Окремо хотілося поговорити про розподіл «чорнобильських» коштів. Ними в левовій частині розпоряджається профільне Міністерство. В бюджеті 2010 року передбачено, що більшість таких повноважень має бути передано місцевим владам. Мова йде про санаторно-курортне лікування, харчування школярів. Волинь отримає десятки мільйонів гривень.
– Як бути з тими доплатами, які люди у свій час обізвали «гробовими»? Йдеться про смішну суму – десь 2 гривні в місяць. Ми ж знаємо, що за такі гроші сьогодні й буханця хліба не купиш.
– Більше того, держава має заплатити пошті гроші за перерахунок цих коштів. Моя думка з цього приводу, можливо, й не зовсім популярна, але я вважаю, що з цим всім треба навести лад і перерозподілити ці кошти на інші чорнобильські програми. 
– Як на мене, то Віктор Олійник був більш публічною людиною на Волині тоді, коли очолював обласну організацію ВО «Батьківщина» і бютівську фракцію в обласній раді. Народний депутат України Віктор Олійник мало відомий на рівні України, бо його не відправляють на телевізійні ток-шоу від БЮТ. Ви не розчарувалися у своєму перебуванні у великій політиці?
– Більшу половину часу я проводжу в Києві. Працюю над законопроектами. Це – одна з основних функцій депутата, тому менше з’являюся на Волині. Тепер стосовно розчарування. Я зараз не задоволений роботою Верховної Ради як і вся країна. Можливо, якби не було кризи, то люди цього б не помічали. А сьогодні перетворення роботи Верховної Ради на шоу – не доречне. У людей складається враження, що це орган, який дестабілізує ситуацію. Сьогодні треба працювати. Треба долати вето президента щодо внесення змін у Бюджетний кодекс та вирішувати багато інших принципових питань. Сподіваюся, що ситуація кардинально зміниться. Більшість депутатів – прагматики. Партія регіонів також розуміє, що закони потрібно приймати, але виконують вказівки свого лідера. Результати свого блокування, думаю, вони відчують 17 січня.
Розмовляла Оксана ЛУКАШУК
 

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---