Василь Дмитрук: «Місцевим радам треба повернути мажоритарну систему виборів»

Аргументи стосовно того, чому це варто зробити, та коментарі з багатьох інших питань заступник голови Волинської облдержадміністрації надав у інтерв’ю  «Волинським Новинам».
– Василю Павловичу, протягом багатьох років Ви очолювали головний представницький орган нашого краю, а сьогодні є представником місцевого самоврядування лише як депутат облради, а основне місце роботи –Волинська ОДА. Де, з Вашої точки зору, простіше вирішувати інтереси громади: в органах місцевого самоврядування чи у виконавчій владі?
– Я є депутатом облради упродовж п’яти скликань, а взагалі доводилося працювати на різних посадах як у виконавчій, так і у представницькій гілці влади. Законодавство мінялося, відповідно, змінювалися функції та повноваження.
Коли йшов працювати в адміністрацію, то вважав, що працюватиметься легко, зважаючи на мій попередній досвід. Але ця робота потребує більших знань по тих питаннях, якими я опікуюся як заступник голови ОДА. Потрібно було вникати в діяльність багатьох галузей, щоб приймати управлінські рішення. Інтереси громади тут також доводиться відстоювати. Це стосується і роботи волинських шахт, і проблеми формування тарифів, і питання енергозбереження, і багато інших. Чимало проблем потребують оперативних рішень.
 Де простіше вирішувати інтереси громади? Все залежить від людини, яка працює на тій чи іншій посаді. З моєї точки зору, всюди, де б ти не працював, до роботи потрібно ставитися відповідально. Коли я був головою облради, то при Верховній Раді діяла координаційна рада, до якої входили голови обласних рад. Мені доводилося працювати з різними людьми, які працювали на посаді голови Верховної Ради: і з Ткаченком, і з Плющем, і з Морозом, і з Литвином. Ми мали можливість впливу на законодавче поле в частині місцевого самоврядування. Звісно, що наші позиції не завжди співпадали, але багато питань вдавалося вирішувати.
Але хочу сказати про інше. Як на мене, під час 1998 до 2006 років вдавалося краще вирішувати проблеми територій, бо була мажоритарна система виборів. Рішенням обласної ради було встановлено, що на Волині є 20 округів, кожен із яких мав по 4 депутати. Я не кажу, що це було ідеально, бо, скажімо, Луцьк був представлений чотирма депутатами, як і Шацький район, у якому проживає значно менше населення. Але тоді була можливість через депутатів, які представляли райони, впливати на вирішення питань тієї чи іншої території. При системі партійних списків ця функція втратилася. В сьогоднішній облраді немає представників з окремих районів. Тим часом наше законодавство передбачає, що в облраді мають бути представники всіх регіонів.
– Отож, Ви гадаєте, що варто повернутися до мажоритарної системи виборів в обласну та районні ради?
– Так, я вважаю, що це потрібно зробити. Це дасть змогу приймати більш виважені рішення та в інтересах людей. Окрім того, раніше в раді була певна наступність поколінь. Скажімо, в раді 1998 – 2002 років, а потім у скликанні 2002– 2006 років, було 30-40% попереднього складу ради. Значить, ті люди робили справу, раз їх обирали. А, окрім того, ці люди мали більше досвіду роботи саме в обласній раді.
Хоча я б не сказав, що саме відсутність досвіду призводить до неправильних рішень, адже на їхнє прийняття впливають рішення фракцій та партійна дисципліна. Позиції окремих депутатів, які вважають, що логічно голосувати по-іншому, не враховуються. Якщо проаналізувати обговорення сесійних питань під час пленарних засідань, то ми побачимо одних і тих самих людей.
– Фракція Литвина, до якої Ви належите, дотримується партійної дисципліни? Ви узгоджуєте голосування з іншими фракціями?
– Наша фракція небагаточисельна, але в ній працюють серйозні та відповідальні люди, які мають життєву позицію і досвід роботи в представницьких органах. Андрій Турак та Григорій Люлька є депутатами третє скликання поспіль, Віктор Шумський обирався депутатом районної ради. Коли ми обговорюємо питання порядку денного сесії, то, звісно, визначаємося, але по окремих позиціях дискутуємо. Але в нас – демократія. Ми голосуємо, залежно від власної позиції.
– Чи достовірною є та інформація, що Ваша фракція разом з іншими, окрім БЮТ, напередодні сесії збирається в губернатора для узгодження позицій перед важливими голосуваннями?
– Така практика дійсно є. Правда, вона не тривала. Наша фракція збирається завжди окремо, ми й обговорюємо питання, які виносяться на засідання постійних комісій. Такі зібрання, про які ви говорите, були кілька разів, я вважаю, що це – нормальна процедура. Можна вийти на узгоджене рішення сесії і провести її оперативніше. Але хочу наголосити, що збори фракцій не є запорукою того, що всі завжди будуть однаково голосувати.
– Сьогодні чимало дискусій стосовно реформи місцевого самоврядування та внесення змін до Конституції. Деякі законопроекти, подані до Верховної Ради, передбачають, що після здійснення реформи облради та райради формуватимуть підконтрольні їм виконкоми, місцеві держадміністрації будуть мати лише функції контролю. Як Ви до цього ставитеся?
– Абсолютно підтримую таку позицію. Ця потреба визріла уже давно і така ситуація відповідатиме засадам Європейської хартії місцевого самоврядування. 6 років я перебував у складі української делегації, яка працювала у Конгресі місцевих та регіональних влад Ради Європи, і ще в той час мав можливість пересвідчитися в ефективності такої форми правління. Така делегація обиралася кожних два роки. Я працював у ній три терміни поспіль і дуже добре зрозумів, що таке Європейська хартія місцевого самоврядування. Питання формування радами виконкомів дискутується уже більш ніж 10 років. Але для цього потрібні політичні передумови.
Після завершення Помаранчевої революції Президент Ющенко та Прем’єр Тимошенко зустрічалися з представниками регіональних влад у Палаці «Україна». Було прийнято цілий ряд резолюцій. Я це добре пам’ятаю, бо працював тоді в редакційній колегії як заступник голови Конгресу місцевих та регіональних рад України. Але, як то кажуть, віз і нині там. Все залишилося на етапі обговорення, а не прийняття рішень.
Я читав матеріали нещодавньої наради, яка відбувалася за участю заступника голови Верховної Ради, де обговорювалися ці питання, і знову зрозумів, що ці питання – на часі. Але потрібна зміна чинного законодавства. Втім, це має зробити орган, який би працював консолідовано. Адже для того, щоб внести зміни до Конституції чи прийняти новий Закон «Про місцеве самоврядування в Україні», потрібна стабільна більшість у парламенті. Я вважаю, що на рівні області повинно відбуватися обрання голови облради прямими виборами, те ж саме стосується депутатського корпусу, потім обирається виконком – тоді варто очікувати більш ефективної роботи.
– Ви щойно критикували пропорційну систему виборів до місцевих рад. Якщо вона надалі залишиться, то чи ефективною, з Вашої точки зору, буде робота виконкомів, які практично формуватимуться за партійними квотами?
– Звісно, перед тим як проводити такі зміни, я б волів, щоб вибори до місцевих рад відбувалися за мажоритарною системою. Було б менше політики. В органах виконавчої влади вона зовсім не потрібна, або, скажу так, бажано, щоб її було менше. Потрібно дбати про економіку та інтереси людей. Я переконаний в тому, що такий спосіб управління був би кращий. Але чому не приймається таке законодавство? На мій погляд, є боязнь втрати централізованого впливу на місцеву владу.
– Відомо, що в окремих законопроектах передбачено, що голова облдержадміністрації матиме право накладання вето на рішення облради. Як Вам така норма?
– Я про це багато чув, але не читав документа, тому не знаю, як виписана та норма, про яку ви говорите. Відповідно, не хотів би цього коментувати. Скажу лише одне – так бути не повинно. Є ж органи, які, згідно з чинним законодавством, мають право опротестовувати рішення обласних чи інших рад. Я маю на увазі прокуратуру.
– Як Ви оцінюєте свої нинішні стосунки з головою облради Анатолієм Грицюком? Ви розмовляли з ним, коли залишали кабінет голови, як господар?
– Я по-філософськи відношуся до змін, які відбуваються у нашому житті. В тому, що у 2006 році певна політична сила виграла вибори і відбулася зміна голови облради, я вбачаю деяку закономірність. Є інші питання – стосовно того, яким чином потім була налагоджена робота. Тут є деякі моменти. Я скажу лише, що, зі своєї сторони, не роблю будь-яких кроків, щоб якось перешкодити діяльності голови облради.
Проте вважаю не зовсім коректним із його сторони, те, що відбулося на останній сесії. Він зачитав певний лист як свій депутатський запит, у якому згадувалося моє прізвище. Маю на увазі лист керівника Луцького РТП Приступи. Там була викладена якась неперевірена версія з домішками бурхливою фантазії. Знаючи напевне, що це – неправда, голова облради зачитав цей лист. З моєї точки зору, він вчинив некоректно. Я вважаю, що лист було зачитано тільки тому, що там згадувалися певні прізвища.
Кожен, хто перебуває на посаді, має пам’ятати, що завжди так не буває. Сьогодні ти на одній посаді, а завтра можеш бути на іншій, а тому відносини між людьми мають бути сформовані таким чином, щоб не робити один одному перешкод, щоб наша діяльність приносила користь тим людям, які працюють поруч із нами.
– Ви не відповіли на питання стосовно того, чи відбувалась у Вас зустріч із паном Грицюком після виборів голови облради. Ви давали йому якісь поради?
– Так, у нас були розмови після того, як Анатолія Грицюка вибрали на посаду. Але я не займав позиції, що я повинен давати йому якісь поради, тим паче, що він їх не потребував. Ми нормально спілкуємося як посадовці чи то стосовно газифікації, чи формування переліку об’єктів, на які підуть державні субвенції, і врегульовуємо ці питання. Адже я володію ситуацією.
– Тепер поговорімо про суть звинувачень у Вашу адресу, про які йшлося у згаданому Вами листі керівника Луцького РТП, який голова облради озвучив як депутатський запит. Там йшлося про Ваше сприяння у рейдерських атаках на це підприємство.
– Я вже коментував цю ситуацію для ЗМІ. Повторюю, це – абсолютна брехня, яка не має жодних підстав для звинувачень. Це плід хворої фантазії з боку людини, яка це писала. Я не займаюся цими питаннями. На посаді заступника голови облдержадміністрації опікуюся багатьма темами і мені ніколи вникати в проблеми Луцького РТП.
– Чому ж тоді саме Ваше прізвище та прізвище Віталія Заремби було згадане в цьому листі? Є якісь персональні конфлікти з паном Приступою?
– Я його не бачив років два і не спілкувався з ним. Він не є моїм товаришем. Які в нього були підстави так написати... Людина щось собі науявляла на хвору голову. Як депутат і як заступник голови облдержадміністрації я приймав людей, які зверталися з вирішенням земельних чи майнових проблем, у тому числі й РТП. Після таких звернень я давав доручення відповідним службам, які компетентно в тому розбиралися, а особисто такими питаннями не займався і не займаюся.
Про те, що я маю якийсь стосунок до конфліктів навколо РТП, вперше почув на сесії обласної ради. 110% брехні, яка ніяким чином зі мною не пов’язана. На місці голови обласної ради я б спочатку перевірив ці факти. І знову ж таки, це можна було зачитати як звернення від Приступи, але голова взяв сміливість зачитати це як особистий депутатський запит. Це – не зовсім коректно й абсурдно.
– Пропоную поговорити про інший конфлікт, який нещодавно розгорівся в самій облраді навколо системи «Рада». Після того, як окремі депутати засумнівалися в правильності результатів голосування, був запит депутата Ігоря Гузя до правоохоронних органів стосовно діяльності цієї системи. Було встановлено чимало нюансів. Дивно, що коли відбувалися дискусії здебільшого між депутатами Гузем та Слабенком з однієї сторони та головою облради з іншої, Ви жодної участі в них не брали. Тим часом систему «Рада» було придбано тоді, коли Ви були головою облради. Чому від Вас ніколи не чути ніяких коментарів, коли є перепалки між головою та депутатами?
– Я вважаю, що система «Рада» працювала і працює нормально. Говорити про те, що це було закуплено попереднім головою, не зовсім коректно. Все, що відбувалося у тих роках, відповідало чинному законодавству. Переобладнання сесійного залу і придбання обладнання для голосування відбувалося через управління капітального будівництва ОДА. Таке обладнання вже успішно працювало в інших обласних радах у той час, коли ми його купували. Безпосередньо через бухгалтерію облради проходило всього 30 тисяч гривень, а решта – через управління капітального будівництва.
Три роки працює новий голова і нова обласна рада. Треба було тоді, прийшовши на посаду, провести перевірку, передачу і таке інше, якщо був сумнів, що система «Рада» працює неефективно. Якщо є якісь проблеми, то треба замінити систему, але пробувати когось звинувачувати і перекинути місток у далекий 2000 рік – не зовсім серйозно.
Але все це – дурниці. Проблеми в іншому. Відбувається фальсифікація голосувань, у тому числі й на останній сесії. Голосували карточки депутатів, які в той час були на лікарняних, у відпустках, у відрядженнях. Це – не фальсифікація? І це не залежить від системи «Рада». Люди отримали чужі карточки і ними голосували.
– Коли Ви були головою облради, то що не було таких випадків, що депутати голосували чужими картками?
– Тоді не було такої проблеми. Тоді не було жодного рішення, яке б було б проблемним, коли б потрібно було 41 голос для прийняття рішення. Крім того, нещодавно прийняли зміни до регламенту, в якому сказано, що другий раз питання не ставиться на голосування. А що було на останній сесії? Питання не проголосували, а голова поставив його двічі. Я маю на увазі голосування по питанню про надання в користування мисливських угідь. Жоден із проектів не набрав необхідної кількості голосів. У той же час голова поставив повторно один із проектів, який здобув підтримку 41 голосу, хоча за першим разом проголосувало «за» лише 40 депутатів. Рішення було прийнято й тими депутатами, які , повторюю, були відсутні в залі. Це – фальсифікація.
– Ви особисто за який проект рішення по цьому питанню голосували?
– За той проект, запропонований управлінням лісового господарства, що передбачав 11 суб’єктів господарювання, яким надавалися в оренду мисливські угіддя.
Але я хочу сказати про інше. Мажоритарна система давала можливість депутатам приймати рішення самостійно. Ніхто нікого ні до чого не змушував. Той же депутат Богдан Дівнич постійно робив зауваження щодо регламенту. Може, й він був і дещо незручним, але я вважав нормальним процесом його критику, бо це не давало можливості розслабитися і постійно дисциплінувало. Коли питання повторно ставилися на голосування, то Богдан Степанович постійно включався й акцентував на цьому увагу. Сьогодні пан Дівнич чомусь порушень не бачить... Є політична сила, партійна дисципліна: голова сказав: «Голосуємо»,– значить, треба голосувати. Система і тоді зараз працювала нормально, але не треба допускати фальсифікацій.
– Рада проголосувала за створення антикризового комітету, коли розглядала питання про першочергові заходи мінімізації впливу світової фінансової кризи на економіку області. В той же час при облдержадміністрації вже було створено аналогічну робочу групу і губернатор запросив депутатів взяти участь у засіданнях цього органу. Втім, більшість депутатського корпусу таки проголосувала за створення окремого антикризового комітету. Пізніше був затверджений склад цього дорадчого органу, до якого увійшли і Ви. Чи буде реально вирішувати проблеми, спричинені кризою, цей комітет?
– Ситуація є такою, що після того, як було запропоновано створити такий комітет, облдержадміністрація за підписом голови ОДА Миколи Романюка подала в обласну раду пропозиції стосовно складу цього комітету від ОДА. Там були заступники голови ОДА, один голова райдержадміністрації, троє міських голів, представники роботодавців та профспілок. Був запропонований і проект Положення про антикризовий комітет. У результаті облрада проголосувала за пропозиції, запропоновані адміністрацією. Нині діє один антикризовий комітет, у якому співголовами є Микола Романюк та Анатолій Грицюк, до якого входять посадовці та депутати облради.
– Що скажете стосовно ефективності роботи цього органу?
– У принципі, є питання, які стосуються багатьох сфер економіки. Скажімо, виникло питання повернення ПДВ підприємству СКF (підшипниковий завод). Заборгованість 8 мільйонів гривень. Зрозуміло, що повернення цього ПДВ дасть можливість реалізовувати деякі проекти. Хто має реагувати на цю ситуацію? Звичайно – податкова служба, яка має перевірити, зробити свої висновки і добиватися повернення в Києві.
Хто може реально вплинути на ситуацію? Зрозуміло, що голова адміністрації чи голова облради, вийшовши на центральному рівні на голову ДПА чи Прем’єр-міністра. Це та ситуація, яку варто розглядати на засіданні антикризового комітету. Втім, я не можу назвати цей орган таким, що оперативно вирішуватиме проблеми. Він може в комплексі розглядати ситуацію в області чи в якійсь галузі економіки. Але час покаже.
– Ви як посадовець відчуваєте цю кризу?
– Звичайно, відчуваю, бо щодня спілкуюся з людьми. До прикладу, приватне підприємство чи фермер отримав 3 мільйони кредиту, взявши техніку. Він має 1000 гектарів землі, люди йому повірили, бо є робота та виробництво. Сьогодні банки ставлять питання, щоб гасити кредит. Люди телефонують і просять підтримки. Щодня десятки звернень людей, у яких виникають проблеми, спричинені кризою. Особливо багато звернень стосовно діяльності банків. Утім, наші можливості стосовно вирішення кризових проблем досить обмежені. Іноді одна проблема тягне за собою цілий ланцюг інших.
– Наступне питання точно стосується компетенції облдержадміністрації. Відомо, що напередодні візиту Президента за одну ніч було споруджено паркан навколо Київського майдану. Тут відбувається реконструкція, але триває вона не перший рік. Чи варто було витрачати бюджетні кошти, яких у кризовий період навряд чи вистачає, на такі видатки? Зрештою, Президент до головної адміністративної будівлі, яка розташована на Київському майдані, так і не навідався...
– Ця робота планувалася і раніше. Ми два роки працюємо по Київському майдану. У 2007 році вдалося вирішити питання заміни комунікацій за рахунок коштів субвенцій із державного бюджету, в 2008 році вдалося вирішити питання того, що ми бачимо на сьогодні. Залишається ще частина робіт. Зрозуміло, що кожен об’єкт має певну небезпеку для оточуючих і тих, хто працює на ньому. Тому вважаю абсолютно нормальним те, що територію, на якій проводяться роботи, загородили. Погодьтеся, що стало краще. Коштів бюджетних на це не витрачено, бо в нас є заборгованість за виконані роботи перед організаціями, які виграли тендер по благоустрою Київського майдану. Завершаться роботи – організація забере цей паркан назад і використовуватиме на інших об’єктах.
– Чи плануєте Ви балотуватися в народні депутати України в тому випадку, якщо відбуватимуться вибори?
– Ні. Якби я мав бажання, то скористався б пропозиціями, які були раніше, ще в ті часи, коли вибори були по людських обличчях. Я не вважаю, що всім посадовцям варто боротися за місце народного депутата.
– Часто спілкуєтеся з народними депутатами від Блоку Литвина?
– Фактично всіх знаю особисто. Спілкуємося, але я не використовую народних депутатів для вирішення особистих проблем. Інша справа – вирішення проблем області. Зараз ми активно працюємо з Катериною Ващук в частині формування бюджету 2009 року, бо голова Бюджетного комітету Микола Деркач – член нашої фракції. Тому часто спілкуємось і стосовно підходів при формуванні бюджету, і стосовно субвенцій, і стосовно розвитку житлово-комунального господарства, і реалізації державних програм, і пільг...
До речі, пільги – дуже проблемне питання. От, до прикладу, пільги по перевезенню. Так же ж не можна далі діяти, бо вони не забезпечуються для всіх людей. Якщо потрібно 80 мільйонів за перевезення пільгових категорій людей, то їх немає, а є всього – 20. Треба або виплачувати повністю кошти, або надавати адресну допомогу.
– Якщо Вам поставлять умову змінити політичну силу задля того, щоб залишитися на займаній посаді. Чи Ви зробите це?
– Я думаю, що мені такої умови ніхто ставити не може. Принаймні я не збираюся працювати тоді, коли мені буде не комфортно на цій посаді. Тут потрібно менше політики, а більше професійності і роботи.
Розмовляла Оксана ЛУКАШУК 

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---