«Тиха ніч, свята ніч» у Костелі святих Петра і Павла у Луцьку

У переддень католицького Різдва у Костелі святих Петра і Павла відзначали Святвечір.
На святкування християни західного обряду почали збиратися більш ніж за годину до початку. У луцькому костелі Святого Петра і Павла панувала напівтемрява і пахло хвоєю. Високі ялинки стояли по всіх кутках. Діти радісно, але тихо забігали в храм і просили батьків «сісти там, далі, під «дощиком»». Причому чемно промовляли слова пошепки. Про це пише «Під прицілом».
Дехто переплутав годину початку – прийшли раніше, на сьому. Для дорослих це був час спокою і тиші, яка є такою цінною в час безкінечних подій, роботи, справ, повідомлень і новин. Діти теж не нудьгували: їх забавляв ляльковий вертеп обабіч. Можна було безкінечно розглядати кожну крихітну деталь. Особливо маленьких баранців і колиску, де ось-ось мала з’явитися Божа дитина.
За кілька хвилин до восьмої у костелі не залишалося жодного вільного місця. Десятки людей купчилися позаду, ще декілька – стояли на «балконі».
О восьмій віряни затамували подих і змовкли – храм заповнив голос, який ледь чутно, але пронизливо читав Святе Писання. Костел занурився у повну темряву – світло йшло лише від свічок.
Храм заповнили звуки колядки «Тиха ніч, свята ніч».
До «запаху лісу» додався ще запах миру. Його принесли крихітні янголятка з чистими душами, дітки у білосніжних сукнях. Вони з’явилися у супроводженні служителів церкви і священика. Несли у руках вогонь – від свічок йшло яскраве і безпечне світло. Процесія минала людей і лишала за собою шлейф «благодатного туману» і усмішки. Ніхто не міг втриматися – діти несли в очах ту унікальну безпосередню любов, якої так не вистачає дорослим.
У вертепі з’явилося поповнення. Янголята проконтролювали появу там маленького Ісуса.
І розбіглися хто куди. В залі на них чекали батьки.
Для спільних співів, молитв і пісень людям роздали буклетики зі словами. Проте більшості вони були і не потрібні – храм збирав разом вірян не перший рік. Найбільш віддані відзначають тут всі свята ось вже кілька десятиліть. Тож українська і польська мова лилися у храмі з вуст сотень людей. Багатоголосся пронизувало кожну клітинку повітря, а звуки органної музики надавали співам неймовірної краси, звеличеності і позачасності.
Проповідь священика була чесною і зваженою. Не говорив про абстрактні істини, як то часто буває у релігійних спільнотах. Одразу згадав Різдво минулого року. Тоді саме йшов Майдан, служба йшла у храмі майже в центрі подій. «Немає свободи без правди» - і про правду йшлося не лише зовнішню. Куди більш важливою є те, що людина виплекала всередині: чесність із собою і навколишнім світом. Все починається з малого: продавець не має брехати клієнтам, начальник – підлеглим, батьки – дітям. І лише у такому пануванні правди на всіх рівнях може запанувати свобода. Служитель не оминув і наболіле – роботу журналістів, письменників. Для них правда має бути пріоритетною.
Словом, багато молилися за волю України, за мир у світі і благодать на землі.
Проповідь була наповнена простими істинами – тими, які однак потрібно нагадувати, аби розуміння не пропадало. Аби людина не забувала, що несе відповідальність перед Богом і собою за дії і думки.
Зрештою, здавалося, ніби весь вечір - це молитва за мир. Мир ззовні і всередині.
Насамкінець, після «офіційної» частини показали виставу. Діти повсідалися біля священика поруч, аж на самій «сцені». Тішилися і з недовірою дивилися на царів.
- Це погані, мамо? - русявий хлопчик років п'яти допитувався у мами щокілька хвилин.
- Я думаю, що погані. Ну дивись, у них є корони. А мають бути німби.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
На святкування християни західного обряду почали збиратися більш ніж за годину до початку. У луцькому костелі Святого Петра і Павла панувала напівтемрява і пахло хвоєю. Високі ялинки стояли по всіх кутках. Діти радісно, але тихо забігали в храм і просили батьків «сісти там, далі, під «дощиком»». Причому чемно промовляли слова пошепки. Про це пише «Під прицілом».
Дехто переплутав годину початку – прийшли раніше, на сьому. Для дорослих це був час спокою і тиші, яка є такою цінною в час безкінечних подій, роботи, справ, повідомлень і новин. Діти теж не нудьгували: їх забавляв ляльковий вертеп обабіч. Можна було безкінечно розглядати кожну крихітну деталь. Особливо маленьких баранців і колиску, де ось-ось мала з’явитися Божа дитина.
За кілька хвилин до восьмої у костелі не залишалося жодного вільного місця. Десятки людей купчилися позаду, ще декілька – стояли на «балконі».
О восьмій віряни затамували подих і змовкли – храм заповнив голос, який ледь чутно, але пронизливо читав Святе Писання. Костел занурився у повну темряву – світло йшло лише від свічок.
Храм заповнили звуки колядки «Тиха ніч, свята ніч».
До «запаху лісу» додався ще запах миру. Його принесли крихітні янголятка з чистими душами, дітки у білосніжних сукнях. Вони з’явилися у супроводженні служителів церкви і священика. Несли у руках вогонь – від свічок йшло яскраве і безпечне світло. Процесія минала людей і лишала за собою шлейф «благодатного туману» і усмішки. Ніхто не міг втриматися – діти несли в очах ту унікальну безпосередню любов, якої так не вистачає дорослим.
У вертепі з’явилося поповнення. Янголята проконтролювали появу там маленького Ісуса.
І розбіглися хто куди. В залі на них чекали батьки.
Для спільних співів, молитв і пісень людям роздали буклетики зі словами. Проте більшості вони були і не потрібні – храм збирав разом вірян не перший рік. Найбільш віддані відзначають тут всі свята ось вже кілька десятиліть. Тож українська і польська мова лилися у храмі з вуст сотень людей. Багатоголосся пронизувало кожну клітинку повітря, а звуки органної музики надавали співам неймовірної краси, звеличеності і позачасності.
Проповідь священика була чесною і зваженою. Не говорив про абстрактні істини, як то часто буває у релігійних спільнотах. Одразу згадав Різдво минулого року. Тоді саме йшов Майдан, служба йшла у храмі майже в центрі подій. «Немає свободи без правди» - і про правду йшлося не лише зовнішню. Куди більш важливою є те, що людина виплекала всередині: чесність із собою і навколишнім світом. Все починається з малого: продавець не має брехати клієнтам, начальник – підлеглим, батьки – дітям. І лише у такому пануванні правди на всіх рівнях може запанувати свобода. Служитель не оминув і наболіле – роботу журналістів, письменників. Для них правда має бути пріоритетною.
Словом, багато молилися за волю України, за мир у світі і благодать на землі.
Проповідь була наповнена простими істинами – тими, які однак потрібно нагадувати, аби розуміння не пропадало. Аби людина не забувала, що несе відповідальність перед Богом і собою за дії і думки.
Зрештою, здавалося, ніби весь вечір - це молитва за мир. Мир ззовні і всередині.
Насамкінець, після «офіційної» частини показали виставу. Діти повсідалися біля священика поруч, аж на самій «сцені». Тішилися і з недовірою дивилися на царів.
- Це погані, мамо? - русявий хлопчик років п'яти допитувався у мами щокілька хвилин.
- Я думаю, що погані. Ну дивись, у них є корони. А мають бути німби.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

Коментарів: 0
Гіркий Великдень у Ковелі: поховали Героя Віктора Батюшкіна
Сьогодні 16:07
Сьогодні 16:07
Квітень тішить теплом: у Луцьку – знову температурний рекорд
Сьогодні 15:11
Сьогодні 15:11
На Чернігівщині затримали зрадницю, яка встановлювала відеопастки, щоб коригувати удари РФ по ешелонах ЗСУ
Сьогодні 13:19
Сьогодні 13:19
Помер Папа Римський Франциск
Сьогодні 11:55
Сьогодні 11:55
На Ковельщині під час пиятики чоловік ножем поранив вітчима
Сьогодні 11:27
Сьогодні 11:27
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.