«Це для нас випробування»: мама загиблого Героя з Луцька, художниця Тетяна Мялковська з чоловіком стали патронатною сім’єю

Тетяна Мялковська – відома луцька художниця й громадська діячка, мама загиблого Героя Миколи Мялковського. Нещодавно вона разом з чоловіком стали патронатною сімʼєю для 13-річної Іванки. Це рішення стало для них справжнім викликом, адже вони вперше знайомляться з системою патронату та вивчають, як найкраще допомогти дітям, позбавлених батьківської опіки.

Тетяна розповіла Волинським Новинам, що вже багато років працює з дітьми в межах своєї художньої студії та громадської організації «П’ятерня». Після початку повномасштабної війни вони активно співпрацюють з притулками та реабілітаційними центрами: проводять арт-терапію, допомагають дітям адаптуватися до нового життя.«Загалом на Волині патронатних сімей дуже мало. У Луцьку є така одна родина, проте і вони переїхали сюди з Рівного. А патронатна сім'я – це дуже непогана альтернатива притулкам і інтернатам, де є великі проблеми і не завжди там є все, що потрібно дитині – дбайливий індивідуальний догляд. Тобто ці заклади закривають базові потреби. Звичайно, дітям краще там, ніж в їхніх біологічних сім'ях, в яких їх ображали, але всерівно немає всього необхідного. За час війни на Волині збільшилася кількість діток, які потребують додаткової реабілітації, допомоги та опіки – це понад 23 000 осіб», – розповідає про мотивацію стати патронатною сім'єю Тетяна Мялковська.

Читати ще: Музика, що виховує: директор Луцької музичної школи №2 про навчання, натхнення та виклики війни

Іванка може жити в їхній сім’ї до трьох місяців – поки їй не знайдуть постійних опікунів. Рішення взяти до себе саме підлітка прийняли свідомо, адже таких дітей беруть під опіку найменше.«Ми зараз не можемо взяти більше двох дітей, так як цього не дозволяє житлова площа. Меншим діткам я ради не дам, тому що їм треба більший догляд, зокрема фізичний. Для мене оптимальна категорія – підлітковий вік. За таких дітей майже ніхто не береться, тому що всі хочуть всиновлювати ще маленьких. Поки що взяли Іванку, будемо далі бачити, як це все розвиватиметься. Це і для нас випробування, особливо для мене, тому що після втрати сина, дуже важко», – пояснює Тетяна.

Сьогодні 13-річна дівчинка вже пішла до школи, цим чуйним моментом поділилася Тетяна Мялковська на своїй сторінці у Фейсбук.Попри свій важкий життєвий досвід, родина намагається подарувати Іванці відчуття домашнього затишку, зараз дівчина почуває себе добре, проте потребує емоційної та фізичної реабілітації.

«Дівчинка мала складне минуле, їй потрібно стабілізуватися емоційно, підтягнути навчання. Вона читає по складах, хоч їй скоро 14 років, а важить лише 28 кг. Дитина здорова й розумна, просто їй треба більше уваги. Звичайно, їй набагато краще, коли вона малює на студії, спілкується з волонтерами, гладить кота, гуляє, ходить до церкви, має шопінг і кафе, а в школу її заведуть і зустрінуть. Вона відчуває, що про неї піклуються», – розповідає про стан Іванки художниця.Для Тетяни Мялковської патронат – це не лише можливість допомогти конкретній дитині, а й спосіб зрозуміти, як працює система, щоб надалі допомагати іншим.

«Тим, що ми взяли Іванку до себе у сім'ю, я хочу, по-перше, сама розібратися, що це таке, які виникають проблеми, як співпрацювати з державою в цьому плані. Тобто це для мене також такий випробувальний момент. Я би дуже хотіла, щоб в нас притулків взагалі не було в Україні, або ж щоб їх було по-мінімуму. Для цього потрібна максимальна кількість свідомих українських, таких сімей, які хочуть взяти під опіку і звичайно, так само, щоб зросла кількість патронатних сімей», – пояснює лучанка.Жінка переконана: якщо в родині є зайве місце та можливість допомогти – не варто боятися брати дітей під патронат.

«Всі ті, хто ще має здоров’я – можуть допомогти, і вік тут не має значення – моєму чоловіку 66, мені 54, і ми маємо таку можливість. Допомога не завжди вимагає великих зусиль – інколи достатньо просто вислухати, підтримати чи приготувати зайву тарілку супу», – наголошує Тетяна.Водночас вона зазначає, що важливо виховувати свідомість у суспільстві. Багато українців виїхали за кордон, а на Волинь приїхали переселенці зі сходу країни, які втратили все. Зросла кількість соціально незахищених сімей, багато дітей мають психологічні травми і потребують допомоги.

Попереду – багато викликів і невизначеності, адже біологічних батьків Іванки позбавили прав, а з попередньої опікунської сім’ї її вилучили. Тож тепер дитині шукають новий дім.

Христина КРОТ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---