Священик Микола Савчук: «Мироточіння – це вияв Божої присутності в нашому житті»

На території 40-го кварталу, що в місті Луцьку, функціонує храм, що з вигляду не є особливим витвором мистецтва чи архітектури. Та чудеса, які відбуваються в ньому, змушують багатьох людей замислитися над своїм життям, а часто і докорінно змінити його. У листопаді 2008-го виповнилася 3-тя річниця з моменту, коли в цьому храмі, який збудований на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці, почала мироточити ікона святителя Луки, Архієпископа Кримського і Таврійського. З цього й розпочалася розмова репортера «Волинських Новин» із настоятелем храму, ієреєм Миколою Савчуком.
 
– Отче, ваш храм – один із найвідоміших у Луцьку. Розкажіть про чудеса, які відбуваються в ньому.
 
– Наш храм є тимчасовим, але Служби Божі відбуваються регулярно. Зараз хвиля ажіотажу щодо ікони святителя втихла, але люди все одно приходять, возносять свої гарячі молитви і просять заступництва перед Господом в угодника Божого. Приходять люди помолитися перед хірургічними операціями. Після однієї з таких операцій, здійснених після молебню й прохань до святителя Луки, хірург, який оперував, ділився своїми відчуттями з пацієнтом: «Ніби хтось водив моїми руками, правильно їх спрямовуючи! Дивне відчуття!»
 
Цікавим є той факт, що в декого з мирян замироточили фотокопії ікони святителя. З цього бачимо, що Господь не покидає нас, завжди укріпляє віру чудесами тим людям, які шукають його.
 
По Божій милості у храмі замироточили ікони Різдва Христового, Іова Почаївсько, Петра і Павла, Сергія Радонезького, також частково змінила колір храмова ікона Благовіщення Богородиці.
 
– Коли почала мироточити ікона святителя Луки і чи триває це диво зараз?
 
– Вперше ми помітили те, що ікона мироточить, 5 листопада 2006 року. Була неділя, і люди, які перебували у храмі і біля нього, почали відчувати якесь дивне благоухання. Я помітив ще раніше, що щось дивне робиться на іконі святого Луки,  а саме в тому місці, де знаходиться частинка його гробу. Саме звідти почалося мироточіння. Потім миро почало з’являтися на іконі в різних місцях, на бороді, на панагії, навіть на лику. Часто миро з’являлося під час молитви. Приходили люди, які стражденні, молилися зі сльозами і під час цього вони бачили на яву, як з’являється крапелька мира.
 
– З моменту початку мироточіння з’явилося багато свідчень про зцілення від різних недуг, за молитвами святого. Розкажіть про них.
 
– Було багато зцілень, частина з яких записана, але багато є такі, що не записані. Ми ведемо книгу зцілень, яку згодом плануємо видати, де люди свідчать про ті милості Божі, які отримали за молитвами святого. Відомі випадки зцілення від раку, швидкого видужання після аварії та інших тілесних й душевних хвороб.
 
В однієї жінки розпухла молочна залоза, яка набула розмірів трилітрової банки. У цій пухлині була саркома з метастазами, а з боку – ще три пухлини, одна з яких дуже боліла і швидко росла. Прийшовши до нас у храм і приклонившись перед іконою, ця жінка пізніше свідчила: «Притулившись до ікони, я відчула велику силу, яка зійшла на мене. Після цього колір грудей став змінюватися, і пухлина зі злоякісної перетворилася на доброякісну і до неї можна було доторкнутися». Потім жінці зробили операцію.
 
Перша дівчинка, яка явно зцілилася, мала погану прохідність судин на нозі. Лікарі не знали, що робити. Вже мали ампутувати ту ніжку. Бабуся привела її в церкву, брала це миро і помазувала хворе місце. Кровообіг відновився. Зараз ця дівчинка на знак подяки час від часу ходить у наш храм, хоча її родина – католики.
 
– Як ви думаєте, з чим пов’язані чудеса мироточіння ікон і зцілення від них?
 
– Це є вияв Божої присутності в нашому житті. Господь нам показує своє піклування про нас, свою благодатну допомогу, тому що в наш час багато людей відійшли від віри. У нас храм новий, але є вже постійні парафіяни. Серед них дехто зовсім не ходив до церкви, ці люди мали слабке поняття про Бога, про Церкву, про літургію. Тепер є вже сталий колектив, який нараховує близько п’ятдесяти  чоловік, які вже зрозуміли своє призначення в цьому житті і є стійкими християнами. Так Господь через зцілення і  іншими чудесами призиває до себе людей.
 
– Як представники інших конфесій сприйняли новину про мироточіння?
 
– По різному сприйняли. Звичайно, що греко-католики і католики сприйняли це нормально, вони навіть приходили до нас із прощею і ми тут молилися, тому що зціляються люди, незалежно від конфесійної приналежності. З Московського патріархату люди до нас спочатку приходили боязко. Але зараз віруючі, які не зациклені на розділенні, приходять на літургію і просять благодатної допомоги у святого Луки. Йдуть до нас люди не лише місцеві, а й приїжджають з інших куточків України. Навіть і священики Московського патріархату приходять, але неофіційно, тому що політична роздільність заважає виявляти свою прихильність. Усі розуміють, і що це є святий загальнохристиянський, і що нема в нього патріархатів, і що він зціляє всіх людей, навіть тих, хто не ходить до церкви, і що – най цікаве – є випадки зцілення нехрещених. Цим Господь виявляє, що він всіх хоче врятувати, в цьому випадку – через святителя Луку.
 
– Ви зараз будуєте храм. Можливо, плануєте його назвати на честь святителя Луки?
 
– Ні, в нас храм має бути на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці.
 
– А не було такої думки ?
 
– Думка була, але Господь управить. До речі, цікавим є факт, що коли святитель продовжив свою пастирську діяльність у місті Тамбові, то першим храмом, який він відкрив, був храм Благовіщення Пресвятої Богородиці. Можливо, що буде престол на честь святого, але храм буде Благовіщення.
 
– На місці, де розташований ваш храм, колись була церква. Чи не вважаєте ви, що ці чудеса, які тут спостерігають, відбуваються через те, що це місце намолене?
 
– Так, це може бути, адже люди, які сюди приходять, відчувають намоленість цього місця. Тут ще з середніх віків і аж до 20-х років ХІХ століття стояла капличка на честь Богородиці.
 
– Можливо, ця капличка була на честь Благовіщення?
 
– На жаль, ми цього не знаємо. Точно лише відомо, що вона була на честь Богородиці.
 
– Коли плануєте закінчити будівництво храму?
 
– Як Бог дасть. Уже хотілося б перейти в новий просторіший храм. Тим більше, що вже підготували всю проектну документацію. Це буде храм – копія Свято-Миколаївського храму, збудованого у ХVI столітті в селі Мильці Старовижівського району. Він через буремні многолітня й інші причини втратив свій первозданний вигляд. Проте спеціалісти інститут «Укрпроектреставрація» на чолі із заслуженим архітектором України Євгеном Осадчим після наукової реставрації змогли відтворити первозданний вигляд храму у вигляді проекту. Тому будемо сподіватися, що скоро, хоча й у вигляді копії, постане храм-пам’ятка Волинської архітектурної школи, що виховуватиме почуття національної гідності та гордості за своїх предків і буде взірцем для сучасних архітекторів.
 
Наразі маємо будівельну фірму, яка хоче зводити нам церкву (хоч зараз мало хто хоче братися за спорудження храмів, адже багато на них не заробиш). Зовнішні роботи плануємо закінчити десь за два роки. Було б добре, якби знайшлися меценати, які б допомогли нам збудувати храм, адже він потрібен не тільки нам, а й багатьом людям, зокрема тим, хто по молитвах святого Луки отримав зцілення.
 
Розмовляв Андрій КОГУТ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---