Що пригадують лучани у День зустрічі випускників?

У День зустрічі випускників, що традиційно відзначається першої суботи лютого, враженнями і спогадами про шкільні роки й порадами для майбутніх випускників з «ВН» поділилися молоді лучани.

Перша субота лютого щороку знаменується тим, що колишні учні збираються та відвідують школи, де колись навчались, зустрічаються з однокласниками.

Що означає цей день для випускників і які спогади зі шільних років виринають під час зустрічі з однокласниками,«ВН» розповіли:

Михайло Кузьмич, телеведучий

Закінчив 4 Луцьку гімназію 13 років тому, чим дуже пишаюся! На зустрічі випускників школи одного разу був, пригадую, - на 10-річчя в драматичному театрі. З однокласниками стосунки підтримую і дуже добрі стосунки маю. Відвідати школу в день зустрічі випускників ще досі й не доводилося (усміхається), навіть не знаю чому, певно, через зайнятість. Бажаю випускникам вдалих екзаменів, високих балів та улюбленої справи у самостійному житті!

Сергій Карабєйников, стиліст, перукар

11 років тому 9-ту школу закінчив, і слава Богу. Два рази був на зустрічах, а востаннє на 10-тиріччя - було цікаво подивитися, хто є хто. Раніше «тусувалися» з парою людей з цілого класу - а зараз, хто в ліс - хто по дрова. В школу на зустрічі не ходжу, бо мені там некомфортно було протягом 11-ти років. Хіба що до викладача хімії зайшов би, і все. Бажаю всім випускникам брати від школи тільки позитив та бачити тільки тих людей, яких хочеться бачити! І якщо є кого пробачати, то зробити це неодмінно!

Віктор Грисюк, голова ВМГО «Єднання», віце-президент Луцького джазового клубу, експерт ВОГО «Фонд місцевого розвитку»

В 2002 році, тобто 11 років тому закінчив ЗОШ №24 Луцька в якій навчався з 1992 року. У нас досить дружний був клас. Основа нашого класу була разом з першого так і до випускного класу, а всі, хто приходив надалі, добре вливались у дружній колектив. Напевно, саме через хороші відносини у школі ми залишились у більшості друзями і після випуску, тому за 10 попередніх років я був майже на всіх зустрічах, за винятком тих, коли був за кордоном або у відрядженні. Деякі навіть сам організовував спільно з однокласниками. Цікаво, що я пішов до школи, коли мені було лише 6 років, а всі мої однокласники були на рік, а то і на два старші. Тепер на всіх зустрічах, коли ми зустрічаємось, мене підколюють, що я найменший. З багатьма однокласниками, які живуть в Луцьку, я досі підтримую активні й хороші стосунки, часто зустрічаємось. Можемо спонтанно зідзвонитись і зустрітись на чай, зазвичай близько десяти однокласників може зібратись. З іншими, з тих чи інших причин, рідше бачимось, обмежуємось лише привітаннями на великі свята і дні народження через Інтернет чи телефон. А є декілька однокласників, з якими я в одній організації (ВМГО «Єднання»), то з ними я бачусь майже щодня. Отака ось дружба з першого класу і уже 21 рік. Колись було правило відвідувати школу при зустрічі випускників всім класом. Але останні декілька років цю практику ми не сповідуємо. Керівництво школи нічого не організовувало і не сприяло проведенню таких зустрічей, тому ми й припинили відвідувати рідну школу. Однак завжди намагаємось підтримувати контакт із класним керівником – Сорокою Наталією Миколаївною. Щоразу, коли ми зустрічаємось завжди телефонуємо, періодично вдавалось запросити на зустрічі, зокрема на «ювілейні» зустрічі ми завжди були разом. А щодо особисто свого відвідування, то я в школі буваю частіше, намагаюсь відвідувати при можливості і спілкуватись із вчителями, зокрема на запрошення свого класного керівника, Наталії Миколаївни, я проводив перший відкритий урок 1 вересня в рідній школі у випускному класі.
Випускникам я бажаю віри у свої сили та терпіння у подальшому навчанні. Адже саме освіта - це запорука вдалого майбутнього життя. Знаю, що коли ти закінчуєш школу і тобі здається, що ти вже дорослий, що можеш, наприклад, підкорити весь світ, що поради старших тебе не стосуються, ти ще не розумієш, яке насправді життя. І не варто марно витрачати свій час та енергію, а потрібно максимально відразу направити всі свої зусилля на здобуття хорошої освіти та професійного фаху. Анекдот у тему: На запитання анкети «Що ви збираєтеся робити після школи?» Випускники шкіл у переважній кількості випадків дали відповідь «Якщо пощастить, то нічого ...». А якщо серйозно, то все у Ваших руках. Ви спроможні на великі вчинки і майбутнє за Вами, треба лише вірити у себе і ставити мету, тоді у Вас все вийде!!!

Сергій Берник, лікар УЗД, терапевт

Закінчив школу більше 10 років тому. На зустрічі випускників перші декілька років ходив, але після чергової зустрічі, коли частина однокласників виписувала не зовсім симпатичні коники, я подумав, що й не так багато в мене спільного з тими 33-ма людьми, з якими в класі, здавалося, ми були нероздільними, єдиним організмом з класичними хлопчачо-дівчачими багатокутниками, першими коханнями, першими бійками, першими комплексами, пакостями і невдачами, «випендрьожом» перед вчителями, перед собі рівними й не рівними (і тоді були діти олігархів), конкуренцією в навчанні і в соціальному статусі і т.д… Романтика, одним словом. На 10 років випуску ходив – години спілкування вистачило, щоб дізнатись, хто де працює і скільки діток мають вже (з’явилися й багатодітні матері), ну і хто як змінився… Після 2х годин цієї зустрічі ми з друзями (про яких йтиметься в наступному пункті) почали потихеньку і максимально тактовно відступати від місця зустрічі в протилежному напрямку…
Я постійно спілкуюсь з двома друзями – день у день – маємо багато спільного, починаючи з перерахованого вище.. плюс накопичене за більше ніж 10 років, і закінчуючи реальним часом.
Декілька разів в день зустрічі випускників ми у школу ходили, але адміністрація школи не сприяє цим процесам: то вчителі вже пішли по домівках (якщо поталанить, то когось з них зловимо)…А штатного «масовика-затійника» чи то «комсомольця-піонера» з телефонами всіх вчителів в нас нема.
Майбутнім випускникам хочу побажати вірити в себе, обов’язково йти на вищу освіту (яка-не-яка, але це і досвід, і якась інформація осяде в голові, покращаться speaking skills). Майте мету і йдіть за нею – і обов’язково її досягнете (це вже класика, але, тим не менш, реальна). Їдьте за кордон, набирайтесь досвіду і повертайтесь назад, пам’ятайте, що ми козачого роду, будьте принциповими, але в той же ж час і гнучкими в наших реаліях. Читайте книжки і більше слухайте гарну музику (кожен свою) і розбирайтесь в ній (щоб вміло розподіляти по вагових категоріях, наприклад, Маккартні і Дашу Астафьєву). Не дивіться телевізор. Хочете - вірте в богів, хочете – ні, але не ображайте опонентів. Не будьте расистами, бо це глупо. Поважайте батьків – дотягнете до того часу, як самим ставати батьками – зрозумієте. А, і чоловіча половина, – поступайтесь місцем дівчатам і жінкам в транспорті.

Яна Рамська, EVS волонтерка у Польщі, екс-ведуча радіо «Луцьк»

10 років тому закінчила ЗОШ №7. Здається, тепер це ліцей. Нас випускали ще зі школи. Десь перших років 5-6 чи, можливо, навіть 7 ми раз у рік зустрічалися з однокласницями та однокласниками. Пізніше, в силу різних життєвих обставин, зустрічі випускників у нас припинилися. Знаю, що 10 років після закінчення школи люди з нашого класу таки будуть відзначати. На жаль, не зможу приїхати. Хоча... хотілося б. Чи підтримуємо близькі стосунки? Хм... Ну, принаймні, стосунки підтримуємо. Намагаємося. Хоча й не близькі.
У школу на зустріч випускників ми ходили майже завжди. Маю надію, що цього року мій клас теж не зрадить традиції. Зазвичай, збиралися у кабінеті, де вчилися, разом з класною Валентиною Олександрівною. Щось згадували, розповідали, як живемо...
Тепер побажання! Думаю, бажати щось, пов'язане зі школою, - непотрібно. Тому, шановні випускники, будьте щасливими та будьте людьми. Життя прекрасне. Зі святом вас!

Володимир Гриб, фронтмен гурту F.A.T.

Закінчив я 5-ту школу 14 років тому. Починаючи з першого року після закінчення школи регулярно ходив на зустрічі випускників. Часом бувало, що з нашого класу приходило дуже мало людей, але оскільки ще під час навчання ми товаришували зі «старшаками», в першу суботу лютого до нас приєднувались й ті, хто закінчив школу на декілька років раніше.
Не домовляючись про конкретний час зустрічі, та ні з ким попередньо не зідзвонюючись, ми приходили до входу в школу приблизно о шостій вечора. З півгодини чекали, хто ще підійде, а потім брали ключі від нашого класу, затусовувались туди цілою бандою випускників різних років, скидались по парі гривень, писали на дошці дату «таке-то лютого» та «Класна робота», і символічно розпивали зо дві пляшки будь-якого алкоголю під апельсини.
Ну а потім заходив директор, виганяв нас, і ми йшли продовжувати святкування в один і той самий бар щороку, назву якого я не скажу.
Так тривало 9 років, допоки дівчата з паралельного класу не зламали цю традицію, замовивши на вечір зустрічі столики в іншому барі.
З того часу я та ще декілька моїх однокласників, з якими ми дружимо та продовжуємо бачитись ледь не щотижня, перестали ходити на зустрічі випускників в школу, проте продовжували збиратись в цей день автономно, в тому числі й зі «старшаками». Але наступного року буде 15 років, як ми закінчили свою альма-матер, то плануємо з цього приводу вже і в школу зайти.
Учням одинадцятих класів хотілося б побажати не боятися випускних іспитів та ЗНО: насправді це дуже прикольні явища, чимось схожі на колективне розгадування кросвордів. До того ж ваші вчителі завжди допоможуть вам, поставивши оцінку на бал вищу, ніж ви заслуговуєте.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---