Шацькі озера може врятувати лише Ющенко. Але сподіватися на це марно?

Інтернет не особливо перенасичений інформацією про такий туристичний куточок України як Шацькі озера. Серед коротких повідомлень про рибних браконьєрів і незаконну приватизацію земель журналіста «Галицького кореспондента» шокував заголовок, що Шацькі озера можуть зникнути. Це скидалось на маячню, однак Олег Криштопа вирішив перевірити. Що дізнався журналіст – у його матеріалі «Шацькі озера і Лукашенко», – 9 липня інформують «Волинські Новини».  
 
Як пише видання, першу зупинку представник ЗМІ зробив у Луцьку для зустрічі з чоловіком на прізвище Кіндер. Це керівник Волинської екологічної інспекції і депутат обласної ради. Власне, пан Кіндер став ініціатором звернення Волинської облради до парламенту, уряду і Президента з приводу імовірної загрози для Шацьких озер.
 
Як пояснив Олег Кіндер, Шацькі озера – карстового та льодовикового походження. За винятком Світязя, який ще називають українським Байкалом і який сягає 58 метрів глибини, більшість озер – мілкі. Останнім часом у кількох кілометрах від Світязя та інших озер, але вже за кордоном, на території Білорусі, почали готувати розробку так званого Хаціславськаго (Хотиславського) кар’єру.
 
На прикордонній території – одне з найбільших у Європі родовищ будівельних матеріалів: глини, піску та крейди. Цей кар\'єр, як пояснює Кіндер, і становить загрозу для Шацьких озер. На підкріплення своїх слів керівник Волинської екоінспекції дістає наукові розробки початку 90-х років, проведені спільно українськими і білоруськими вченими. Виявляється, кар’єр думали розробляти уже тоді. Але, на думку науковців, при проектній глибині понад 30 метрів він призведе до суттєвої зміни геології і можливого відтоку підземних вод. Більше того – у самому проекті передбачалося відкачувати приблизно 20 мільйонів тонн води на рік. Стільки споживає ціле місто.
 
У 90-х роках під тиском науковців розробку кар\'єру зупинили. Але нещодавно, каже пан Кіндер, там знову почалися роботи. Про це повідомлялося на економічному форумі в білоруському Бресті. Кар’єр презентувався як вигідний економічний проект і планувався до запуску вже в... 2009 році. Місцева влада зверталася із запитами до білоруських колег, але ті відповідали, що рішення про розробку кар’єру приймалися на найвищому рівні. Тоді Волинська облрада звернулася до уряду, та й це не допомогло – усе обмежилося перепискою між українським і білоруським Мінприроди.
 
Олег Кіндер розводить руками і каже, що тут потрібне втручання на найвищому рівні, адже, за його інформацією, розробник родовища дехто Юрій Чиж – спонсор кількох хокейних команд і особистий друг білоруського президента Лукашенка. «Ми завжди все робимо запізно; ліквідовуємо, а не запобігаємо. Коли частина озер зникне, а Світязь перетвориться на велике болото, тоді почнуть махати руками, але вже буде запізно...» – переконаний він.
 
Вислухавши Кіндера і, мабуть, ще не до кінця йому повіривши, журналіст вирушив далі на північ – власне у Шацьк.
 
З будь-якої точки зору Шацькі озера – це основне, що годує місцеве населення (є ще ліс з ягодами і грибами, і не дуже родючий піщаний ґрунт). Тож не дивно, що інформація про розробку кар’єру у Білорусі, викликає занепокоєння як у місцевої влади, так і у простих людей. Саме занепокоєння, аж ніяк не паніку – уявити собі, як зникає велетенський Світязь, просто неможливо. Хоча у деяких селах уже серйозно переживають, що з криниць може зникнути вода – зараз вона практично на поверхні.
 
Шацьк, попри абсолютно сільські розміри, - насправді містечко науковців. Тут розташований національний природний парк, в якому часто збираються орнітологи, іхтіологи, геологи, лісники, лісничі. Щодо орнітологів – це й не дивно. Такого різноманіття птахів просто поруч з людськими оселями я ще не бачив. Лелеки, чаплі, ібіси, гриці, чайки і ще десятки інших, імен яких я просто не знаю. «І все це реально може зникнути, – каже один із учасників чергового наукового симпозіуму у Шацьку. – Обміління Світязя навіть на метр за принципом доміно потягне зміни екосистеми і призведе до зникнення всього біорізноманіття. Всього біорізноманіття!»
 
Жахливі наслідки обміління озер прогнозують і геологи. Як пояснює доктор геологічних наук Федір Зузук, кар’єр при його розгортанні перетне кілька водоносних горизонтів. Які, як і повітря, про кордон між Україною та Білоруссю нічого не знають. Один із цих горизонтів – напірний для Шацьких озер: він створює у них внутрішній тиск, завдяки чому вони і в посуху, і в дощі майже не змінюють свого рівня. Відкриття цього горизонту в кар’єрі плюс пошкодження геології плюс величезні обсяги відкачування води роблять катастрофу не те що можливою, а невідворотною...
 
Після усіх цих невтішних прогнозів журналіст вирішив на власні очі побачити кар’єр. Тож наступного дня авто, у якому були водій, автор матеріалу, його колега з маленькою хоум-відеокамерою і місцевий провідник, заступник голови районної ради Володимир Захарко. Знаючи специфіку сусідньої держави, білоруським прикордонникам подорожні представилися туристами, які хочуть подивитися на Брестську фортецю…
 
Коли нарешті українці звернули у бік кар’єру, то побачили велику кількість вантажівок, куряву, вказівники. Нарешті сам кар’єр. Просто посеред поля. Непомітно доступитися до нього, щоб зняти, неможливо. Гості з України ризикують і під’їжджають впритул. Оператор фільмує великі землерийні машини, вантажівки наповнені глиною і піском. Видно – поки в Україні говорять про можливості, кар’єр уже функціонує...
 
Нарешті, з огляду на те, що час на поїздку до Бресту й оглядини фортеці минув, подорожні знову прибувають кордон і віддають паспорти. І тут починається щось малозрозуміле. Білоруські прикордонники, до цього сонні, раптом оживають. Приїздить майор – очевидно, керівник посту. Підходить до нашого авто. Кілька разів перепитує, де ми були. Незворушно відповідаємо, що в Бресті. Далі слідує запитання про прикордонну зону і називається назва населеного пункту, про який ми ніколи не чули. Щиро кажемо, що там не були.
 
Наступне запитання – про фотоапарати. Причому питання стосується не всіх, а винятково оператора. Той люб’язно простягає свій фотоапарат і дозволяє білорусові тричі прогортати усі знімки, в тому числі й особисті. У цей час камера лежить у оператора під м’яким місцем і чомусь здається дуже помітною. Білоруси комусь дзвонять, не відповідають на запитання про причини затримки. Нарешті за якийсь час повертають документи і бажають щасливої дороги.
 
Підсумовуючи побачене, журналіст пише: кар’єр не просто у планах, він уже працює. Й абсолютно реально загрожує українським Шацьким озерам.
 
Враховуючи те, що розробник кар’єру – близький до Лукашенка бізнесмен, крики місцевих політиків і науковців чи навіть ввічливі листи Мінприроди нічим не зарадять. Таке питання в такому складному випадку можна було б вирішити лише на рівні президентів. Але розуміючи марність сподівань на це, можу журналіст лише радить: якщо ви ще не бували на Шацьких озерах – неодмінно поїдьте туди. І навіть якщо бували. Вони того варті. Тим більше, що, можливо, це буде востаннє.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---