Підсумки 1-ї частини сезону 2011/2012. «Волинь». ФОТО

Вихід з команди Олександра Піщура та звільнення Віталія Кварцяного, як основне розчарування року для «Волині», повернення Майкона Олівейри, «чорні смуги», поразки та найбільші досягнення футболістів - у підсумках 2011 року.

Про це йдеться у аналітичному огляді, опублікованому на «Футбол.ua».

Трансферна політика
З початком нового чемпіонату «Волинь» недорахувалася трьох основних гравців минулого сезону. Богдан Бутко та Віталій Гошкодеря повернулися з оренди в донецький «Шахтар». Звідти благополучно були направлені в «Іллічівець». Обоє півзахисників у грі лучан тогорічного чемпіонату відіграли величезну роль.
Не продовжив контракт з волинським клубом і ветеран українського футболу Владислав Ващук.

Під час сезону залишає команду Олександр Піщур, який демонструє ніяк не позитивні результати. У семи зіграних матчах - жодного забитого м’яча. От, мабуть, і всі вагомі втрати.

Натомість, повернувся з оренди з румунського «Стяуа» нападник Майкон Олівейра. Були придбані такі досвідчені оборонці, як гравець збірної Македонії Ванче Шиков і словак Ян Масло.

У сімферопольської «Таврії» лучани взяли в оренду лівого захисника Леандро, а з «Металіста» - добре відомого місцевій публіці – В’ячеслава Шарпара.
Повернувся до «Волині» після піврічної гри за «Севастополь» і Ігор Скоба. За цей крок на свою адресу йому довелося почути чимало критики та звинувачень, мовляв, обіцявся ж не залишати Крим.

З’явився у складі ще один велетень – бразильський нападник із прізвищем Шумахер. У півзахисті з’являються росіянин Дмитро Смирнов і екс-гравець бурштинського «Енергетика» В’ячеслав Акімов. Згодом - цікавий своєю грою опорник з Бразилії Майа Гобер.

Під час сезону підписали двох балканців: словенського півзахисника Далібора Стевановіча та хорватського захисника Діно Дрпіча. Заповнив тренерський штаб і прогалину з другим воротарем: Всеволод Романенко вкотре повертається до Луцька.

Чимало нових футболістів, деякі з них, навіть, - гравці європейських збірних. Є, зокрема і ті, хто у «Волині» - не вперше, і з іменем кого у вболівальників пов’язані хороші спогади.


Травми і експерименти.
Здавалося б, з таким поповненням годі скаржитися на нестачу кадрів. Однак, Віталій Кварцяний постійно наголошував, що «епідемія травм» не дає повною мірою використати потенціал.

Богдан Карковський, Скоба, Смирнов – ті, які досі не відновилися. Травмується і Саша Стевич.

Фактично увесь центр півзахисту осиротів, а грати треба. Під час сезону постійно давала про себе знати прогалина на правому фланзі, яку після Бутка так і не вдалось закрити. Олег Герасимюк, Шарпар, Стеванович, Олексій Бабир, Рамон Лопес по черзі закривають цю бровку, але марно, проблема є. Зліва теж - не все гаразд. Євгена Пічкура не вистає на весь матч, а Роман Максимюк у свої 37 вже просто дограє.

Давались взнаки негаразди у центральній лінії. Проте, у захисті - повна стабільність: два центральних - Шиков і Масло, праворуч - незмінний Сергій Сімінін, ліворуч - Леандро. З нападниками теж, ніби, проблем не було.

Це, якщо не зважати на поведінку Майкона - дві червоні картки, могла бути ще й третя з «Іллічівцем».

Забивати, нібито, було кому. Хоча другого форварда знайти так і не вдалося.


Молодь.
Під час сезону Кварцяний дав можливість спробувати «пороху» прем’єрлігових баталій і зовсім молодим Роману Карасюку, Василю Жуку, Віталію Приндеті.
Це при тому, що в заявці ще значились, однак, не виходили на поле, перспективні захисники Роман Годований та Павло Циркуненко.

На полі часто з’являлись Павлов і Бабир. Зміна росте і показує результат, - невтомно повторював Кварцяний. Адже, на його думку, саме вихованці місцевого футболу повинні мати ту іскру і запал, які і формують патріотизм до клубу.

Утім, переконував, - треба ще трохи почекати. Сплав молоді і досвіду – ось формула успіху, вважає він.

Однак, цей рецепт користі у першій частині сезону не приніс. Зіграно дві третіх чемпіонату, і від «зони вильоту» - лише якихось сім очок. Натомість, у кубку лучани - у вісімці кращих, і, хто зна, чи на цьому вони зупиняться. Результат неоднозначний.

Умовно осінню частину сезону можна розділити на чотири етапи:

Етап перший: неймовірний Майкон
Силу суперників у перших турах нового чемпіонату завжди важко оцінювати, адже невідомо, хто з команд у якій ігровій формі.

Стартовий матч волинянам довелося зіграти проти криворіжців на виїзді. Гра двох рівних суперників мала б закінчуватися нічиєю, адже моментів біля воріт обох команд було обмаль. Однак Віталій Неділько пропустив тоді чи не найкурйозніший гол чемпіонату.
Гринченко майже з центра поля віддав своєму голкіперу м’яч, а той, проковзуючи під ногою воротаря лучан, потрапив у сітку.
Прикро, але саме цей момент вирішив гру. Після такої невдалої поїздки на Дніпропетровщину, волиняни будь-що прагнули перемогти вдома у «Таврії», а натомість, ледь не програли.

Майкон на доданій третій хвилині зрівняв рахунок. Це був один з найдраматичніших поєдинків «Волині» у чемпіонаті, хоча, певно, не єдиний. Далі - не менш цікавий зі ще більш несподіванішою розв’язкою матч з «Дніпром» на його полі.

Програючи у ході гри, за 6 хвилин до її завершення невгамовний луцький бразилець спочатку зрівняв рахунок, а за кілька секунд до фінального свистка вивів свою команду вперед.
Сенсація! «Волинь» перемогла футболістів Хуанде Рамоса за їх же рідних трибун.

Домашній матч з «Металістом» у лучан відверто не вийшов. Вони його програли з розгромом 0:3. А вже наступного туру в Маріуполі Майкон знову стрілив дублетом і приніс перемогу. У матчі «Волинь» -«Олександрія» до рахунку 3:1 на користь господарів бразилець теж долучився влучним ударом.

Про спортсмена почали говорити в українському футболі. А після 11 турів з 10 забити м’ячами деякі ЗМІ і взагалі стали «сватати» то в київське «Динамо», то в інші вітчизняні гранди.


Етап другий: Сім матчів без перемог в чемпіонаті
З «Волинню» починаютб рахуватися. Розуміють, що команда грає до кінця, намагаючись не звертати увагу на імена.
Але невдовзі - «Чорна смуга». Спочатку безгольовий матч з «Чорноморцем» в Одесі, згодом битва у Луцьку з «Оболонню». Битва - в прямому і переносному значенні.

Апогеєм же стала поразка у цьому сезоні від «Шахтаря» на «Донбас Арені» 1:5.

Можна скільки завгодно говорити, що в Донецьку «влітали» і не такі команди, але якість гри лучан значно погіршилась і це було помітно.

Наступні поєдинки довели - проблеми є. Без шансів програні матчі в чемпіонаті з донецьким «Металургом» у рідних стінах і в Полтаві проти «Ворскли».

Підтвердилася криза у «західноукраїнському дербі», яке волиняни у Луцьку програли «Карпатам» 0:2.

Говорити про поразку від «Динамо» в контексті «успіхів» в останніх поєдинках взагалі не доводиться. Різниця м’ячів після цих п’яти підряд програних матчів 3-14 - не на користь «Волині». Цікаво, що серед трьох влучних пострілів цього невдалого періоду, свій перший і поки єдиний гол велетень Шумахер забив якраз киянам.

Єдиною утіхою під час «чорної смуги» була кубкова гра лучан проти «Іллічівця». В якому вони буквально втоптали азовців у газон «Авангарду» 7:1. Таких великих перемог у волинян давно не було. Голи забивали на всі смаки, а Неділько на додачу ще й парирував пенальті.


Етап третій: реанімація
Мабуть, відчувши, що і з «Динамо» в Києві можна тягатися, лучани взяли та й виграли у рідних стінах у столичного «Арсеналу». Той утримав безпрограшну серію на виїзді та ще й не пропустив п’ять матчів поспіль.

Але перемога далася «Волині», що називається «на зубах», лише в кінці дев’яностохвилинки, за рахунок кращої фізичної підготовки, вдалося «розпечатати» ворота канонірів.

Ці три очки були психологічно надважливі. Це показали наступні поєдинки: перемога 2:0 у чемпіонаті на виїзді над луганською «Зорею» та неймовірний за пристрастями та накалом кубковий матч у Луцьку з «Дніпром».

Тут було усе: два пенальті, два вилучення, гол на останніх хвилинах та додатковий час. Справжній кубковий поєдинок. Кажуть, то була найкраща гра команди Кварцяного осінньої частини сезону.

Футболісти показали справжню спортивну злість: програючи у меншості, спочатку відігралися за 10 хвилин до кінця гри, а потім вирвали перемогу у додатковий час. На стадіоні був справжній фурор.


Етап четвертий: «чорно смуга 2»
Чергова безвиграшна серія, а з нею і друге коло, розпочалася з нульової нічиєї з «Кривбасом».

Хлопці, що називається, відкатали і пішли відпочивати. Уболівальникам залишалося тільки плювати насіння. У наступних турах «Таврія» у Сімферополі побила волинян їхньою ж зброєю, перемігши на останніх секундах.

«Дніпро» з третьої спроби таки здолав «Волинь», хоч далося це їм не просто. Так саме, як і «Металісту» у Харкові, який лише в самому кінці дотиснув луцьку команду. У ній залишилось лиш дев’ятеро учасників.

До речі, у столиці Слобожанщини волиняни теж показали пристойну гру, створивши достойний опір швидконогим і технічним футболістам господарів.

Одним з найгірших матчів підопічні Кварцяного закінчили сезон, безвольно програвши вдома «Іллічівцю». Той хоч трішки поквитався за попередню нищівну поразку.

Цікавий факт: «Волинь» - єдина команда, що не била за 20 матчів у Прем’єр-лізі жодного пенальті у ворота суперників. Лише раз у кубку. А також у неї найбільше червоних карток - аж 7, і ще одна - в кубку. Кажуть, можливо, не дарма Кварцяний нарікав на суддівство.


Утім, з дисципліною - теж не все гаразд. Подекуди, гравці на полі дозволяли собі забагато.


Розчарування сезону.
Більшість схиляється, – це Піщур. Відіграв на хорошому рівні минулий чемпіонат. Був справжнім лідером і капітаном команди. Якби зберіг форму, хто знає скільки б голів вони «наколотили» на двох з Майконом.

Кажуть, чекали більшого і від Шарпара. Подекуди, він виглядав пасивно, наче відбував свій номер. Не виправдав сподівань Герасимюк, який теж, зважаючи на його можливості, міг повести команду вперед. Ярослав Кінаш, якому Кварцяний, нібито, роздавав чимало авансів, швидше псував командні дії, ніж грав креативно. Неоднозначні враження від Шумахера.


Найкращі гравці
Попри погану дисципліну один із кращих голеодорів чемпіонату Майкон не міг не опинитись у цій номінації. Якби не його гра на початку сезону, хто знає, де б зараз була «Волинь».

Правий захисник Леандро, який майже завжди вирізнявся активними діями на лівому фланзі і, крім непоганої гри в обороні, часто підключався до атак.

Центральний захисник Шиков неодноразово підтверджував свій високий професіоналізм. Він встиг відзначитися і двома забитими м’ячами. За самовіддачу не можна обійти увагою Сімініна, який боровся до останнього, можливо, подекуди, програючи більш технічним опонентам. Рамон Лопес, відзначимо, також провів непоганий сезон.


Наразі ж Кварцяний - більше не головний тренер луцької «Волині». З його слів, він лише почав будувати команду. Однак, його починання, певно, продовжить хтось інший.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---