Петро Філюк: «Сьогодні ніхто не зацікавлений у тому, щоб судова система була сильною – всі хочуть керувати»

Голова Апеляційного суду у Волинській області вважає, що сильна судова влада – це запорука порядку, а концепція судової реформи має полягати у доступності правосуддя.
 
– Петре Тодосійовичу, чи побільшало у судах роботи через економічну кризу, яку переживає зараз Україна? Як часто звертаються люди через невиплату зарплат та соціальних допомог?
 
– Я не готовий говорити про статистику, бо ці справи розглядаються в місцевих судах і до апеляцій не доходить. Але хочу сказати про інше. У зв’язку з так званою кризою є багато позовів банків до фізичних осіб. Таких справ сотні. На апеляції такі справи не йдуть, бо люди визнають, що порушували угоди і не повертали кредитів. Інша справа, що це не залежить від людей, які потрапили у складні обставини. Попередньо вони мали роботу, відповідно – доходи, і розраховували повернути борги за кілька років, але зараз немає стабільності.
 
– Всім відома історія з «Західінкомбанком». Постраждали в цьому випадку фізичні особи, які мають кошти на депозитах. Чи були вже позови від клієнтів цього банку?
 
– Були. Найбільше їх у Луцькому міськрайонному суді.
 
– З чим пов’язано те, що справу Гаврилишина (Василь Гаврилишин –голова спостережної ради КБ «Західінкомбанк» – «ВН») розглядає Печерський суд Києва, а не на Волині?
 
– Треба знати, хто веде слідство. Якщо – Генеральна прокуратура, то справа про застосування запобіжного заходу розглядається в Києві. Згідно з процедурним законодавством, тут нічого надзвичайного немає.
 
– Нещодавно у Волинському апеляційному суді слухалася апеляція стосовно міри запобіжного заходу до директора ВАТ «Волиньторф» Леоніда Ятчука. Прокуратура наполягала на утриманні під вартою цієї особи, але суд прийняв інше рішення . Прокоментуйте цю ситуацію.
 
– Ми підтримали суд першої інстанції і залишили міру запобіжного заходу – підписку про невиїзд. Справа розглядалася два місяці тому і, наскільки я знаю, нічого надзвичайного не сталося: людина з’являється до слідчого. Справа по суті ще не поступила до суду. В нас не має мети грати на публіку і за будь-що арештовувати, а потім фігурувати на шпальтах центральних газет чи телебаченні. А то показують, друкують, але проходить певний період часу і справ немає.
 
– Чи є сьогодні тиск на суддів у зв’язку з цією справою?
 
– Абсолютно ніякого тиску немає. На мою думку, там питання не стільки в особі, як у підприємстві. Але я не хочу робити попередніх висновків. Буде справа – будемо вирішувати. Справа по факту розслідується з травня минулого року, а з грудня місяця – проти особи. Треба спочатку розслідувати, а потім – повідомляти. В нас – усе навпаки. Це сьогоднішні парадокси слідства. Поки йде слідство, людина має сидіти? А що від того міняється?
 
– Такий запобіжний захід як утримання під вартою було застосовано до депутата Луцькради Москвича. В цьому випадку рішення суду є виправданим?
 
– Немає аналогічних справ. І ще одне: запобіжний захід – це ще не визнання вини. Зараз ця справа слухатиметься по суті. Приходьте і будете знати деталі. Там пред’явлене дуже серйозне обвинувачення.
 
– Як Ви ставитеся до публічних судових процесів? У багатьох країнах слухання резонансних справ транслюють по телебаченню...
 
– Я позитивно до цього ставлюся. Я за те, щоб публічності було більше. Інше питання, що цього ніхто не хоче робити. ЗМІ рідко спостерігають за процесом до кінця. Слухали лише справу Довжиків, а решту – початок зняли і все.
 
– Упродовж останніх років у волинських судах розглядається багато справ через майнові конфлікти. З чим це пов’язано, на ваш погляд?
 
– Це – індикатор безгосподарності в державі. У нормального господаря все лежить на місці. Ніхто нікуди нічого не розтягує. Окрім цього, триває перерозподіл власності. Як він закінчиться, тоді буде нормальне законодавство. Всі розуміють, яка кількість людей зараз володіє власністю. Вони впливають на всі процеси, особливо політичні. Коли відбудеться перерозподіл, тоді буде й нормальний захист власності. Колись ми захищали соціалістичну власність, а тепер будемо захищати приватну.
 
– Чи змінилося щось у моралі судової системи після того, як було затримано так званого львівського «суддю-посівальника» Ігоря Зварича?
 
– Розумію, що це питання всіх цікавить... Але поки не буде рішення суду – не можна робити остаточних висновків. Ця подія сталася у 2008 році, але чому до сих пір немає справи у суді ? Я не захищаю Зварича. Те, що сталося – «більмо» на судовій системі України. Але тут вина і тих, хто його рекомендував та призначав. Я маю на увазі Секретаріат Президента, керівництво області... Суспільству кинули гучну резонансну інформацію про корупцію у судах. Це найкраща «фішка» для того, щоб переконувати у доцільності судової реформи. Але я вкотре хочу наголосити, що та реформа, яка пропонується – не для наведення порядку, а для того – щоб маніпулювати судами у період виборів.
 
– Тобто, з Ваших слів випливає, що Зварич – просто «стрілочник»?
 
– Ну чому ж? Це – «більмо»! Я його не сприймав і сприймати не буду. Коли його призначали, то Рада суддів відмовила. Зварича призначив сам Президент. Хай він і відповідає за те, чому так сталося. І ще одне: такі категорії справ, які розглядав Зварич, не повинні були б слухатися у місцевих судах, тоді й таких сум не було би…
 
– Ви особисто знайомі з Ігорем Зваричем?
 
– Ні. Я знав, що є такий голова апеляційного суду, але у нас не було близького спілкування. Знав, що його не рекомендував голова Верховного Суду.
 
– Відомо, що Ви критикували ідею створення адміністративних судів в Україні. Вони вже функціонують. Ваша думка з цього приводу не змінилась?
 
– Нормального фінансування не мають ні вони, ні ми – суди загальної юрисдикції. Потрібно спочатку дати лад тому, що вже функціонує, а тоді щось нове запроваджувати. Час показує (і люди це бачать), що адмінсуди не виправдали себе. Що, став кращий доступ чи якість покращилася? Вони ускладнили процедуру вирішення справ. На сьогодні ми самі не можемо розібратися, де слухати справу. Для прикладу: людина подає заяву стосовно вирішення питання про земельну ділянку, справа проходить одну-другу інстанцію, а потім кажуть, оскільки – це спір з сільською радою, а це – компетенція адмінсуду, то справа касується. Людина каже: «Мене не цікавить процедура, а те, правий я чи ні». 30% справ касується саме через процедуру, бо її ніхто не виписав. Ківалов (Сергій Ківалов – народний депутат України(ПР), голова Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя – «ВН»), посилаючись на Конституцію, відстоює спеціалізацію судів, але ж можна зробити внутрішню спеціалізацію, тобто утворити відповідні колегії при судах загальної юрисдикції. Скажімо, можна утворити палату земельних спорів. Для цього не треба нових приміщень, нового голови суду і так далі.
 
– Зараз у парламенті є кілька законопроектів, які регулюють судову систему. Скажімо, розглядається проект Закону «Про судоустрій», «Про статус суддів»? Чи виступали Ви з законодавчою ініціативою і чи долучалися до розробки цих документів?
 
– По-перше, ні апеляційні, ні Верховний Суд не мають права законодавчої ініціативи. Ми вносимо пропозиції, але їх ніхто не хоче слухати. Нещодавно були парламентські слухання стосовно судової реформи. Жоден із суддів апеляційних чи місцевих судів там не виступив. Але, повірте, до виборів питання судової реформи нікого не буде цікавити. Це відбудеться за умови, що до влади прийде дієва політична сила, або господар керуватиме державою... Сьогодні ніхто не зацікавлений у тому, щоб судова система була сильною. Всі хочуть керувати. Щоб побудувати приміщення чи виділити фінансування – треба проводити реформу? Вся ідеологія цих заходів – знайти можливість управляти судовою системою під час виборчого процесу.
Судова система, що пропонується Ківаловим, складна і незрозуміла. Це видно зі схеми (демонструє схему 1 – «ВН»).
 
Вам щось зрозуміло? Ні! Але цієї схеми ніхто не показує і не розказує, що за таких умов в області буде створено окремий кримінальний суд, окремий цивільний. А чи потрібна така судова система суспільству ? Просто буде зміна голів судів і зміна порядку їх призначення. А от як ми бачимо судову реформу (демонструє схему 2 – «ВН»).
 
Я хотів на парламентських слуханнях це показати, але мені не дали. Порівняйте ці дві схеми – і вам стане зрозумілим, що простіше і доступніше для людей.
Якщо судова реформа здійснюється для людей, то давайте подивимося, що потрібно громадянину і як проста людина бачить судовий устрій. Запитайте будь-кого – і вам скажуть: «Хочу, щоб суд знаходився там, де я живу; щоб за розгляд справи я заплатив доступне мито;щоб суд виніс справедливе і законне рішення в розумні строки і щоб воно було вчасно виконане. А коли я з цим рішенням не погоджуватимусь – створіть можливості для оперативного перегляду, а не через роки, як це має місце у вищих судових інстанціях». Для цього реформу треба почати із місцевих судів. Адже понад 90 відсотків справ слухаються і завершуються на рівні місцевих судів. Ми ж розпочинаємо реформу із вищих судових інстанцій.
 
І суспільству, і суддям потрібна доступна для людини, єдина судова система із спрощеними процедурами. Не з кількома вищими, а з єдиним Верховним Судом.
 
– Чи є хоч хтось із депутатів у Верховній Раді, який би відстоював позиції суддів-практиків?
 
– Політику проводить профільний Комітет. Там також є різні думки. Але, коли я спілкуюся з волинськими депутатами і показую їм таку схему, яку пропонує запровадити Ківалов, то вони також зізнаються, що не знають, що саме така начинка так званих змін. Не цікавляться цією темою ті політики, яких цікавить тільки влада. Проект Ківалова – не прохідний сьогодні тільки завдяки тому, що голови апеляційних судів таким чином достукалися до депутатів та розкрили їм очі на те, що пропонується насправді під виглядом боротьби з корупцією у судовій системі. Але в політиків інша мета і вона полягає не в тому, щоб зробити правосуддя доступнішим до людей, а як утримати владу. Міг би бути ще один механізм... Якщо не вирішили в одному суді, то вирішимо в другому. Не нагнули одного голову, то нагнемо іншого. Більше того ініціатори законопроекту хочуть голів судів призначати...
 
– Як часто «нагинали» Вас?
 
– Хай тільки хтось попробує. Таких думок навіть ні в кого немає.
 
– Ви обмовилися про дієву політичну силу, яка б прийшла до влади і запустила прийнятний для людей механізм судової реформи. Ви маєте на увазі якусь конкретну партію чи блок?
 
– Ні. Просто в нас обирають політичні сили до парламенту, який приймає закони.
 
– Пропорційна система виборів є справедливою?
 
– Абсолютно ні! У нас завжди було багато гетьманів, а толку – мало. Раніше вибирали людей на місцях, а тепер вони поховалися під політичні прапорці у списки. Хто знає тих людей, які є у списках? Це вигідно лише партійним лідерам. Є такі депутати, які для суспільства ще нічого не збудували, а вже
у 24 роки будують державу.
 
– Ми говорили про зміни судоустрою. А чи варто вносити зміни у Закон «Про статус суддів»?
 
– Зміни потрібно вносити. Я маю на увазі питання призначення та відповідальності суддів. Ми дуже зафомалізували процедуру. Має бути недоторканість, але не у такому спотвореному вигляді, як є сьогодні. Призначення і звільнення суддів повинно відбуватися оперативно, а не тривати роками.
 
Неправильним, на мій погляд, є й те, що голів апеляційних судів позбавили повноважень реагувати на незаконні рішення суддів. При радянській системі на такі рішення голова суду чи прокурор мали право подавати протести. Сьогодні такої процедури не має. Але хіба це добре, коли система є некерованою.
Що, скажімо, робити голові суду, якщо суддя приходить на роботу в нетверезому стані? Суддю Ківерцівського районного суду Лободу протягом двох років не можна було звільнити, а причини на те були.
 
У наступних законопроектах роль голів взагалі нівелюється. А до кого люди йдуть? Тоді, будь ласка, заберіть у мене і прийоми громадян. Я як голова суду буду виконувати представницькі повноваження... А на сьогодні я кожного дня розглядаю скарги... В нашому «городку» багато парадоксів.
 
– Чи варто суддям дозволити займатися іншою діяльністю? Відомо, що сьогодні законом це заборонено їм робити.
 
– Треба займатися чимось одним. Інше питання, коли людина може мати творче хобі – співати чи гарно писати картини.
 
– Чи мали Ви особисто бажання виступити на парламентських слуханнях та донести свою позицію?
 
– І мав бажання, і передчасно записався до виступу. Але слухання готував Комітет з правової політики, до виступів включили тих, хто відношення до судової системи не має. В процесі парламентських слухань голова Верховного
Суду і підходив, і просив надати слово для когось із суддів, але його пропозиція була проігнорованою. Правда, канал «Рада» записав мій коментар.
 
– Яка тенденція щодо кількості справ, які розглядає апеляційний суд: їх стало більше чи менше?
 
– Збільшення кількості справ не можна вважати недопрацюванням судів першої інстанції. Причини в тому, що не допрацьовують інші гілки влади у державі. Наприймали популістських законів, які не виконуються, – і люди йдуть до суду. По-друге, є справи, які розглядаються в судах, а могли б вирішуватися на рівні місцевої влади, якби керівники були б компетентніші. Йде мова про те, що є факти, коли люди укладають незаконні договори, а потім судяться. Місцева влада при цьому знизує плечима. Можна ж було того не допускати.
 
– У нас є голови сільських рад навіть без вищої освіти, а ви хочете, щоб вони надавали людям мало не юридичні консультації...
 
– Ми жили при радянській системі, а потім нам різко відкрили ворота. Ми по-своєму стали трактувати демократію... Це – проблема. Мають бути вимоги до кандидатів, які мають намір стати сільськими головами: віковий ценз, вимоги до професійного рівня цих людей чи хоча би стану психічного здоров’я. Це все
повинно бути обумовлено законом.
 
– Зараз ведеться багато дискусій стосовно адміністративно-територіальної реформи. Якщо вона відбудеться, то, ймовірно, буде укрупнення районів і зменшиться кількість адміністративних центрів і судів у тому числі. Ваше ставлення до цього. Відомо, що є нарікання на неналежні умови роботи Шацького районного суду. Якщо відбудеться реформа, то й коштів на будівництво чи ремонт нового не потрібно шукати, адже суди об’єднають. Від Шацька, скажімо, недалеко до Любомля…
 
– А хіба це об’єднання вирішить проблему? Хто показав, що це може бути. Ніхто не знає суті цієї реформи. Що, жити краще стане? Ну було 5 сільських рад, а буде – 3.
 
Щодо скорочення судів... Хіба стане менше справ? Що зміниться? І знову-таки, хто порахував скільки коштів піде на зміну бланків, вивісок і т.д. Як створили ті суди, то хай будуть. Чого зі Світязя їхати в Любомль, якщо можна поїхати в Шацьк?
 
– Які перспективи поліпшення умов роботи Шацького районного суду?
 
– Ми над цим працюємо.
 
– Як оцінюєте ситуацію з фінансуванням судів ?
 
– Як дуже погану. Видатки йдуть тільки на зарплату, а на все інше – зменшуються. То для чого в Луцьку ще ліпити якість суди: кримінальні чи цивільні?
 
– Зарплати залишилися на докризовому рівні?
 
– Дещо зменшилися.
 
– Значить криза таки відчувається. А на початку інтерв’ю Ви іронізували, почувши цей термін...
 
– Я не те мав на увазі. Поясню на прикладі села. Якщо нормальний господар мав у погребі якісь запаси, то кризи він не відчуває, а якщо не мав, то у нього – криза. Те ж саме можна говорити про державу. Якщо ми працюємо тільки на соціальні видатки, то у нас буде криза. В нас погріб – порожній, а ми ще й кредити беремо для того, щоб бути добрими перед бабусями і чиновниками. Ось що я розумію під словом «криза».
 
– Ви особисто маєте намір працювати в політиці?
 
– Таких думок в мене немає. Помірковані люди сьогодні не йдуть в політику, бо там немає правил гри.
 
– Ваша сьогоднішня посада – це вершина кар’єрних амбіцій?
 
– Я не ставлю на перший план питання кар’єри. Мій принцип: роби нормально і якісно свою роботу. За моєю спиною немає ніяких «волохатих» рук. Так вийшло, що люди побачили як я працюю. Головне не посада, а бути людиною. При підборі кадрів в основі основ мають бути людські якості. Можна призначити на посаду судді високоосвічену незалежну і недоторкану, але недобросовісну особу і вона спотворить будь-що при будь-якій системі. Вважаю, що наше суспільство загубило свій стержень – мораль. Ми часто годуємо бройлерів, а не людей. Думають, як нагодувати, вдягнути, а внутрішній світ – порожній. Потім дізнаємось про жорстокі злочини, коли за 5 гривень можуть убити чи задушити. Ми змінили цінності.
 
Так, як в домі має бути господар, так і в державі. Ми впустили у свою хату весь бруд зі всього світу. Я маю на увазі і сучасні тенденції на телебаченні, і наркотики, і горілку. Я не стверджую, що в хаті не має бути пляшки. Але її варто пити у якесь певне свято. В нас ніхто не відповідає за націю, яка спивається. І мораль... Багато, звісно, залежить від сім’ї. Якщо дитина бачить, що тато погано ставиться до мами чи до своїх батьків, то тому татові варто чекати такого ж ставлення до себе. Ми сьогодні маємо масу цивільних справ, коли батьки ще живі, а діти вже в судах майно ділять. А є й такі, що хату заберуть, а де могили батьків не знають. Проблема – у моральних цінностях....
 
Так і в державі в усьому мають бути розставлені акценти: ось – це духовність, це – економіка, а це – порядок.
 
Розмовляла Оксана ЛУКАШУК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---