Пам'яті героя Небесної сотні
Пам’ять героя Небесної сотні Сергія Байдовського увіковічнять у Дрогобичі, де він працював. Меморіальну дошку встановлять на лінійно-виробничій диспетчерській станції «Дрогобич» філій «Магістральних нафтопроводів «Дружба» ПАТ «Укртранснафта».
Так, 20 лютого минає рік з моменту трагічних подій на Майдані, де на вулиці Інститутській вбили десятки новітніх героїв України. Одним із них був працівник ПАТ «Укртранснафта» Сергій Байдовський. У соціальних мережах друзі Сергія створили сторінку його пам’яті, де публікують фото героя Небесної сотні та згадують про нього.
Сергій Байдовський народився 21 серпня 1990 року у Нововолинську в сім"ї шахтарів, у великій родині священика (отець Євген — його дідусь, батько матері). Коли Сергієві було 10 років, мама Марія змушена була поїхати на заробітки в Італію, щоб прогодувати трьох дітей, згодом і батько почав їздити в Росію на заробітки. Тому з 13 років Сергій виховувався у селі Менчичі Іваничівського району Волинської області, де жила бабуся. Виховували Сергійка рідний дядько Онуфрій та тітка Галина.
У 2007 році Сергій закінчив Соснинську школу. З 2007 року навчався у Луцькому інституті розвитку людини університету «Україна». Дуже любив Луцьк, тому часто приїжджав до нього й після закінчення інституту, хоча любив подорожувати всією Україною, особливо західною. Їздив також кілька разів в Італію до мами, але все одно хотів жити в Україні — вірив, що тут житимуть і батьки, і сестра, яка останні роки була в Італії, і брат Сашко, який їздив в Росію з батьком. Сергій працював на магістральному нафтопроводі «Дружба» в Дрогобичі. Мав звання рядового у складі Українського Реєстрового Козацтва.
В останню путь його проводжало 20 тисяч мешканців міста Луцька та весь рідний Нововолинськ. Сергія поховали в селі Менчичі Іваничівського району під вигуки «Слава!» та «Герої не вмирають!».
Активна життєва позиція не дозволяла Сергію стояти осторонь процесів, які відбувались на Майдані. Друзі та співробітники хлопця впевненні, що і сьогодні він був би в епіцентрі подій. В соціальній мережі слова Левка Лук'яненка: «Нація, яка не готова посилати синів на смерть, не виживе…» були останніми на сторінці юнака.
Нагадаємо, двоє студентів і один викладач ЛІРоЛу віддали своє життя за вільну, незалежну й соборну Україну. Аби вшанувати волинян і зберегти пам’ять про них впродовж років, в інституті встановили пам’ятну дошку. Мова про загиблих Сергія Байдовського, Василя Мойсея та Сергія Климчука.
Окрім того, як повідомляло Інформаційне агентство Волинські Новини, у Львові відкрили меморіальну дошку Сергію Байдовському, пам'ятну дошку встановили й на будівлі школи, де навчався Герой Небесної Сотні Сергій Байдовський.
Також, пригадаємо, історії про життя волинян, які загинули на Майдані, стали документальними стрічками. Волинська обласна державна телерадіокомпанія опублікувала в мережі три півгодинні фільми про Василя Мойсея, Сергія Байдовського та Едуарда Гриневича.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Так, 20 лютого минає рік з моменту трагічних подій на Майдані, де на вулиці Інститутській вбили десятки новітніх героїв України. Одним із них був працівник ПАТ «Укртранснафта» Сергій Байдовський. У соціальних мережах друзі Сергія створили сторінку його пам’яті, де публікують фото героя Небесної сотні та згадують про нього.
Сергій Байдовський народився 21 серпня 1990 року у Нововолинську в сім"ї шахтарів, у великій родині священика (отець Євген — його дідусь, батько матері). Коли Сергієві було 10 років, мама Марія змушена була поїхати на заробітки в Італію, щоб прогодувати трьох дітей, згодом і батько почав їздити в Росію на заробітки. Тому з 13 років Сергій виховувався у селі Менчичі Іваничівського району Волинської області, де жила бабуся. Виховували Сергійка рідний дядько Онуфрій та тітка Галина.
У 2007 році Сергій закінчив Соснинську школу. З 2007 року навчався у Луцькому інституті розвитку людини університету «Україна». Дуже любив Луцьк, тому часто приїжджав до нього й після закінчення інституту, хоча любив подорожувати всією Україною, особливо західною. Їздив також кілька разів в Італію до мами, але все одно хотів жити в Україні — вірив, що тут житимуть і батьки, і сестра, яка останні роки була в Італії, і брат Сашко, який їздив в Росію з батьком. Сергій працював на магістральному нафтопроводі «Дружба» в Дрогобичі. Мав звання рядового у складі Українського Реєстрового Козацтва.
В останню путь його проводжало 20 тисяч мешканців міста Луцька та весь рідний Нововолинськ. Сергія поховали в селі Менчичі Іваничівського району під вигуки «Слава!» та «Герої не вмирають!».
Активна життєва позиція не дозволяла Сергію стояти осторонь процесів, які відбувались на Майдані. Друзі та співробітники хлопця впевненні, що і сьогодні він був би в епіцентрі подій. В соціальній мережі слова Левка Лук'яненка: «Нація, яка не готова посилати синів на смерть, не виживе…» були останніми на сторінці юнака.
Нагадаємо, двоє студентів і один викладач ЛІРоЛу віддали своє життя за вільну, незалежну й соборну Україну. Аби вшанувати волинян і зберегти пам’ять про них впродовж років, в інституті встановили пам’ятну дошку. Мова про загиблих Сергія Байдовського, Василя Мойсея та Сергія Климчука.
Окрім того, як повідомляло Інформаційне агентство Волинські Новини, у Львові відкрили меморіальну дошку Сергію Байдовському, пам'ятну дошку встановили й на будівлі школи, де навчався Герой Небесної Сотні Сергій Байдовський.
Також, пригадаємо, історії про життя волинян, які загинули на Майдані, стали документальними стрічками. Волинська обласна державна телерадіокомпанія опублікувала в мережі три півгодинні фільми про Василя Мойсея, Сергія Байдовського та Едуарда Гриневича.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
.jpeg)
