Олена Бурдаш про обмеження і відновлення: діалоги з волинською художницею в Галереї мистецтв

Легендарна волинська художниця, поетеса Олена Бурдаш – уважна дослідниця земного буття. Вона читає книжки про буддизм, спостерігає за природою і людьми, працює в своєму квітковому садку-джунглях, багато малює. Пригадуються бесіди друзів з мисткинею на різноманітні теми – як кажуть, «про все на світі»: про ілюзії і реальність, чорні дірки і народження нового, пустоту, посмішку як ліки від недуг, магію Девіда Копперфільда, значення чисел, дихання і медитації... «От мені стало цікаво, що таке...?» – зазвичай починає розповідь ця рудоволоса «інопланетянка», і подальший хід її думок заворожує своєю мудрою простотою і логікою.

Особливо цікаво слухати, як вона показує і розповідає про свої картини – в них її філософські дослідження набувають обрисів фантазійних квітів, пташок, прекрасних жінок і чоловіків в унікальній життєрадісній палітрі.Поспілкуватися і почути розповіді Олени Бурдаш про її нові роботи мали нагоду запрошені нею найближчі люди – чоловік Олександр Сєдих і давня подруга, волинська поетеса Клава Корецька, а також луцька художниця Оксана Гаврилюк. У карантинних реаліях роботи Галереї мистецтв ВО НСХУ започаткувалися такі мінізустрічі з авторками-учасницями збірної виставки «Художниці Волині».У гостей художниці була чудова нагода оглянути наживо експозицію збірної виставки «Художниці Волині». Наша знаменита землячка докладно розповіла про свої нові роботи. Ось її пряма мова.

«Ця робота називається «Обмеження». Я дослідила і зрозуміла обмеження на прикладі річки, яка тече між двома берегами. Тільки завдяки обмеженню вона може текти, бо є один берег і другий. Так само обмеження можна побачити у колі. Центр кола стає точкою обмеження, а якщо взяти коло без центру – значить воно буде без обмеження. У цієї дівчини – стан внутрішнього переживання. Кольорів небагато, але вони радісні. Вони символізують енергію. Коли ми обмежені, то відчуваємо енергію в собі, ми самозаглиблюємося».«Це – «Відновлення». Коли приходить весна, рослини починають оживати. І так само оживає душа. Бо взимку душа спить і чекає того моменту, коли нарешті почнуть пробуджуватись бруньки, коли природа стає єдиним цілим. Завдяки природі життя людини відновлюється, стає наповненим. Під час весняного рівнодення небо і земля входять в контакт і життя набирає сили».Зупинилися біля картини «Плоди пізнання»: «Колись і плід квіткою був! Це яблуко, яке було колись квіткою, пройшло довгий період, бо і квітка повинна була запилитися. Від того сплеску, феєрверку приходимо ми до повноти. І повнота в тому, щоб було набухання, цвітіння, запилення і дозрівання. Це процес. І життя – це процес. Життя відрізняється від стоячого болота: ти розвиваєшся, починаєш по-новому дивитися на його прояви, вивчати свій внутрішній стан».Художниця вказує на важливу символічну деталь: «Ось її життєва чаша, яка переповнена, і вона мусить випити її до дна. Це стан набуття досвіду людиною, її внутрішнього самозаглиблення».Ми підійшли до картини «Вертикальний погляд», але авторка зауважила, що її потрібно спрямувати вверх: «Ця картина говорить про те, що увагу потрібно звернути вверх – на небо. Небо не має меж, воно мінливе. Сьогодні хмарки: легкі і дощові, різні. Але щоб так не було, блакитна глибина залишається. І коли ми займаємося медитативною практикою, дивимося в небо, то відчуваємо спокій на душі і рівновагу. Дуже важливо досягнути в собі досконалості, гармонії».Обговорюючи роботи авторки, глядачі погодилися, що за теперішніх обставин універсальна символіка картин Олени Бурдаш набула цілком конкретних асоціацій. Обмеження рятують людям життя – от як теперішні карантинні правила, зауважила поетеса Клава Корецька. А ось тему відновлення одностайно поєднали з завершенням карантину.Художницю і поетесу пов’язують довгі роки щирої дружби – вони пережили багато різних подій разом, буквально відчувають настрій одна одної на відстані. Їх часто порівнюють: те, що Олена Бурдаш творить з пензлем і фарбами, Клава Корецька виражає словами і римами! Саме тому у них таке взаєморозуміння. Підсвідоме візуалізувалося на роботах мисткині, про що висловила поетеса у вірші з посвятою подрузі:

«...Олено, злазь з яблуні

смаж млинці, годуй Ніндзю

і своє непокірне тіло.

А душа тим часом нехай летить

у гості до Девіда Копперфільда».

Клава Корецька пригадала неймовірну історію польоту: «Ми прийшли в майстерню. І Олена попросила посидіти і помовчати. Я біля неї сіла. В якийсь момент я відчула, що я зрушила з місця! Лечу, лечу, лечу!...» А згаданий у вірші загадковий Ніндзя – це смугастий котик, який колись жив у Олени Бурдаш.Луцьку художницю Оксану Гаврилюк малярські твори авторки наштовхнули на такі роздуми: «Я вважаю, що в час, коли весь світ торкнулася епідемія, ці роботи є дуже актуальними. Епідемія змушує задуматись кожну людину, хоче вона того чи ні, заглянути всередину себе. Картини Олени спонукають до самозаглиблення. Вони також кличуть нас дивитися вверх – шукати не лише матеріальних благ в цьому світі, а й звертатися до своєї духовності. Ми стикнулися з епідемією, бо порушився баланс між матеріальним і духовним. У кожного є зараз вибір: стати руйнівником чи творцем».Переглянути наживо нові роботи Олени Бурдаш, а також всю експозицію нової виставки «Художниці Волині» можна у Великій залі Галереї мистецтв ВО НСХУ. Бережіть себе і дотримуйтесь правил безпечного відвідання галерей!Фото авторки

Марія Пилипчук

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---