Олександр Лазорко: Переконаний, що Волинь має гарне майбутнє

Створення на Волині центрів репродуктивної медицини та розвиток дитячого та юнацького спорту - першочергові напрямки діяльності благодійного фонду «Волинь має майбутнє».

Так, час Новорічно-Різдвяних свят – привід поговорити про добрі справи. Саме їх щиро дарує волинянам благодійний фонд «Волинь має майбутнє». Наша розмова – з його головою Олександром Лазорком. Олександр Лазорко - вимогливий керівник, турботливий батько, люблячий чоловік, людина, яка ставить перед собою мету і обов’язково досягає її. Він упевнений, що гарного результату можна досягти лише наполегливістю та працею.

Олександр - впливовий у бізнесових колах, очолює одне з найбільших в Україні державних підприємств «Укртранснафта» і нині працює в Києві. Проте не забуває Волинь, добре знає потреби земляків, бо тут народився й виріс, сюди лине помислами та серцем.

- Олександре Івановичу, Ви корінний волинянин, формувалися і вчилися тут, у Луцьку. Якими були ці роки?
- Народився я у селищі Локачі 1972 року. Та коли тата перевели на роботу в обком партії, ми стали жити в Луцьку. Мій батько Іван Михайлович був останнім першим секретарем обкому партії. Тож мені з такою біографією було і просто, і непросто водночас. Важко було навчатися у Волинському державному університеті за спеціальністю «Історія та право» в час, коли в державі почались демократичні процеси. У нашій групі навчалися тернопільські та івано-франківські хлопці, які у своїй свідомості вже давно пройнялись ідеєю національного відродження держави, і мене, сина комуніста, сприймали в штики. Але я добре вчився, і це було переконливим аргументом.

Після закінчення університету я займався бізнесом на Волині, згодом був головою правління Надвірнянського нафтопереробного заводу. Здобув другу вищу освіту, став кандидатом технічних наук. Де б я не працював, але вихідними щоразу приїздив до Луцька, де жила вся моя родина. До речі, в Луцьку народилося троє моїх дітей: два сини та донька. А з дружиною своєю я познайомився під час навчання — ми здобували освіту в одній групі. Закохався в неї відразу і зараз щиро дякую їй за дітей і ті тепло та любов, які вона дарує нашій дружній родині. Зараз я працюю в Києві - очолюю державне підприємство «Укртранснафта». Кожні вихідні завжди приїжджаю на Волинь, де живуть мої батьки. З Волинню мене пов’язує все, і я усвідомлюю, що це - моя Батьківщина, тож дім я збудував на Волині - хочу тут жити й надалі.

- Заснований Вами благодійний фонд «Волинь має майбутнє» вже чимало допоміг волинянам. Створення фонду – це данина часу чи щире бажання поділитися надбаним?

— Я та моя родина давно хотіли допомагати тій категорії людей, яка менше за все відчуває державну підтримку. Мої батьки – люди скромної вдачі, про це скаже кожен, хто знає їх. Так вони виховали і нас із сестрою. Мама завжди мені говорить: «Якщо маєш зайву копійку, то поділись нею з людьми». Саме тому ми вирішили заснувати фонд, який міг би акумулювати кошти нашої родини, залучати кошти інших небайдужих людей, меценатів, готових підтримати наші проекти і спрямовувати їх на допомогу людям. Перше наше завдання – створення на Волині центрів репродуктивної медицини з сучасним діагностичним обладнанням. Я хотів би, щоб у кожному районному центрі було сучасне діагностичне обладнання, куди б на діагностику могли приїжджати люди з сіл, бо 90% запоруки здоров’я людини — це вчасне діагностування. Другий напрямок діяльності фонду - розвиток дитячого та юнацького спорту. Як президент Львівської баскетбольної команди суперліги України «Політехніка-Галичина», я опікуюся нею вже шостий рік. Хотілося б розвивати на Волині поряд з баскетболом та волейболом ще й карате. Тому активно допомагаю Волинській федерації кіокушинкай карате, яка показує непогані результати на змаганнях різного рівня.
Думаю, в цих видах спорту ми досягнемо хороших результатів, і я докладу всіх зусиль, аби баскетбольна команда з Волині грала в найвищому дивізіоні. Розвивати дитячий і юнацький спорт потрібно, в першу чергу, облаштовуючи спортивні майданчики при школах, дитячих садочках, дитячих будинках. Тільки виховання у дітей любові до спорту максимально забере їх з вулиць, підвалів, не допустить до наркотиків та алкоголю. Зараз, на жаль, у дітей дещо змістилися цінності, тож я хочу спрямувати зусилля фонду саме на оздоровлення нашої молодої генерації.

- Олександре Івановичу, чи вірите Ви у містику цифр, адже ми перетнули межу 2013 року?

Я вважаю, що нам усім потрібно максимально використати позитив минулого року і перенести його в прийдешній. А щодо цифр – це як поставитися до них. Думаю, що потрібно багато робити добра, допомагати людям, реалізовувати свої плани. І добра, принаймні від нашого фонду, буде ще більше, тому я переконаний, що Волинь має гарне майбутнє!

Розмовляла Наталя ЗІНЧЕНКО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---