Наша міліція нас береже?

Про те, що правоохоронці, які мають стояти на сторожі Закону, самі нерідко його порушують, наші громадяни зазвичай говорять тільки поміж «своїми». Навіть коли, не доведи Боже, людині самій доведеться із таким явищем зіткнутися, вона лише за повної безвиході надає ситуації розголосу. Лучанка Лариса Бондарук не стала чекати, доки оцінку діям співробітників Луцького міськвідділу міліції дасть вище керівництво. Коли її неповнолітню доньку без згоди дитини і без педагогів та батьків кілька годин протримали у міськвідділі, вона написала скаргу на ім’я прокурора Луцька Олексія Решетника, а також звернулася до волинських ЗМІ. Як саме розвивалася ситуація, ми пропонуємо увазі наших читачів.
Як розповіла Лариса Бондарук (до речі, пенсіонер УМВС), передували ситуації, що трапилося з її донькою 17 вересня, серпневі події. Тоді товариш її 21-річного сина Богдан, з його слів, здав свій мобільний у ремонт, а в апараті, який отримав у користування, знайшов сім-карту зі значною сумою на рахунку. Ці гроші хлопець виговорив, і саме тоді на нього вийшли правоохоронці. Міліціонери розповіли, що ця «сімка» нібито була викрадена із сейфу філії одного з банків. Шукаючи «кінці» згаданої детективної історії, вони й мали намір поговорити із сином Лариси Бондарук. Та, зі слів жінки, до 17 вересня так із ним і не побачилися. Я не буду втомлювати читачів іншими подробицями цієї справи, які нам розповіла ця лучанка (сподіваюся, їх ми почуємо від співробітників Луцького міськвідділу).  Ми ж повернемося до подій минулого тижня.
Отож, 17 вересня 8.00 у двері квартири Бондаруків, де перебувала лише 12-літня Валерія, подзвонили невідомі особи. На запитання дитини, хто там, чоловіки відрекомендувалися працівниками міліції. Валерія подивилася у вічко, побачила людей у цивільному і, пояснивши, що вдома сама, відчиняти двері відмовилася. На перший урок учениця 7-го класу не потрапила, бо дядьки ще якийсь час стояли під квартирою.
Коли ж Валерія врешті вийшла з квартири і попрямувала до школи, біля кафе «Луцьк» її наздогнав невідомий чоловік. Він показав посвідчення співробітника Луцького міськвідділу на ім’я Симака Дениса Сергійовича і запропонував дитині пройти з ним. Дівчинка відмовилася, зіславшись на те, що поспішає на заняття у школу.
В цей момент, як розповість пізніше Валерія, до них підбіг ще один чоловік. Він уже не представлявся, а просто почав кричати на дівчинку, шарпати її за шкільну сумку і сказав, що вона має дати їм ключа від квартири. У разі ж її відмови пригрозив піти до директора. Та саме на останню пропозицію дитина погодилася.
Однак до керівника навчально-виховного закладу вони так і не потрапили. Той же невідомий, взявши 12-літню Валерію за ранець, насильно посадив її в автомобіль. Дитина почала плакати. Але правоохоронці на це не зважали. Вони все розпитували її про місце перебування і мами, і брата. Як каже Валерія, вона пояснила, що не знає, де саме зараз мама, а брат уже дорослий і про свої плани їй взагалі не повідомляє.
Після цього дівчинку без її згоди, без педагога, не зателефонувавши батькам, а лише надіславши повідомлення про затримання на мобільний пані Лариси, доправили в міський відділ УМВС. Пані Лариса стверджує, що її донька перебувала в Луцькому міськвідділі міліції більш ніж три години. І це попри те, що там дитину вже шукав її батько Сергій Бондарук (теж, як і мама, пенсіонер МВС). Чоловіка запросили в кабінет тільки після двогодинного перебування там доньки.
А за цей час, із розповіді Валерії, співробітники Луцького міськвідділу, які були із нею, ображали дівчинку, обіцяючи здати її в інтернат, забрати особисті речі і тому подібне. Самі ж у цей час пили чай-каву. Дитині ж ніхто не запропонував навіть води. Про те, що пережила неповнолітня Валерія Бондарук, свідчить хоча б той факт, що медики, до яких пані Лариса звернулася наступного дня, діагностували у неї нервовий зрив.
Окрім цього, розповіла пані Лариса, з мобільного телефону її чоловіка, коли той ще перебував у міськвідділу із нею розмовляв заступник начальника Луцького МВ УМВС Василь Ковальчук. Він поцікавився у Лариси Бондарук, де її син. А коли у відповідь почув, що відповідати на це запитання по телефону  жінка не буде, то, стверджує вона, сказав: «Я зроблю твоє життя таким, що ти не будеш рада, що на світ народилась».
А по поверненні додому родина побачила, що ручка у вхідних дверях зламана. «На мою думку, це зробили співробітники Луцького МВ. Як пояснює донька, один із них піднімався в квартиру, коли вона знаходилася в автомобілі», – написала Лариса Бондарук у скарзі на ім’я прокурора.
Жінка дуже обурена методами, якими послуговувалися правоохоронці. Як захистити дитину від викрадення, якщо навіть співробітники міліції (до речі, у цивільному одязі) дозволяють собі посеред дня заштовхати неповнолітнього у свою автівку і повезти у невідомому напрямку? – запитує вона. Відповідь на це запитання, очевидно, знають луцькі правоохоронці. Сподіваємося, що її почуєте і ви, наші шановні читачі.
Записала Ольга БУЛКОВСЬКА

P.S. «Волинські Новини» подали ці факти так, як вони викладені у скарзі на ім’я прокурора Луцька. Сподіваємося, що отримаємо версію цих подій безпосереднього від одних із головних їх фігурантів – співробітників Луцького міськвідділу УМВС у Волинській області, й одразу ж розмістимо її на сайті. Окрім цього,маємо надію, що оцінку діям міліціонерів дасть начальник УМВС у Волинській області Віктор Швидкий.

 

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---