«Нас щодня бомбардують новинами», – Маріанна Кіяновська про нову форму психологічного терору

«Людину формують не тільки обставини її життя, а й співрозмовники», – переконана українська письменниця, перекладачка, літературознавиця, лауреатка Шевченківської премії 2020 року за збірку поезій «Бабин яр. Голосами» Маріанна Кіяновська.

Вона читала власні тексти, ділилася історіями зі свого життя, а також відповідала на запитання слухачів під час онлайн-зустріч у рамках проєкту «Літкур’єр» від Форуму видавців.

Як зізналася письменниця, практично весь карантин вона хворіє, адже має властивість хворіти від сильних потрясінь: «Питання усамітнення чи обмеження для мене не стоїть. Для мене актуально швидше одужати, тому що, на жаль, у такому стані мені не дуже вдається працювати, а я переконана, що, оскільки життя дуже коротке, треба встигати якомога більше… Я цей карантин сприймаю в якомусь сенсі дуже трагічно, тому що сильно відчуваю ці трансформації, котрі накочуються на нас, у тому числі у зв’язку з новинним тлом, який в одній із публікацій назвала формою психологічного терору. Я вважаю, що нас бомбардують новинами, особливо погано те, що йде не статистика чи достовірна інформація. Зараз кожен із нас щодня стикається з різними версіями реальності. Практично кожному стає дуже страшно, а страх є дуже деструктивною силою. Він руйнує».Авторка поділилася, що близько року взагалі не пише нових творів, тому для прихильників підготувала свої маловідомі вірші, зокрема ті, які не виходили друком.

Маріанна зачитала поезії, присвячені горам. «Для мене ці вірші дуже несподівані. Це своєрідна космогонія, яка не завжди вигадується, а переважно проступає з простору і повітря. Проблемою цих віршів є те, що, написавши їх таким великим світом, я їх не змогла дописати. Тому їх забагато для окремого циклу, але замало для книжки», – зазначила поетеса.

Читайте ще: У поширенні COVID-19 винні не лише китайці, а й ми з вами, – Макс Кідрук спрогнозував майбутні пандемії

«Я дуже багато в юності їздила на велосипеді і тренер казав мені: коли ти їдеш на велосипеді, важливо не дивитися собі під колеса, а дивитися вперед. Власне, навіть якщо обрію не видно, то уявляй обрій – тоді ти менше підскакуєш на вибоїнах, тому що якимось чином мозок, який бачить дальшу перспективу, а не найближчу, приймає зовсім інші рішення», – розповіла авторка про один зі своїх віршів, написаний у 2014 році після подій на Майдані. Він, за словами Маріанни Кіяновської, символізує силу віри в майбутнє.

Розповіла письменниця і про своє ставлення до отриманої цьогоріч Шевченківської премії.

«Шевченківська премія для мене – це, напевно, шанс сказати важливі речі про наше співіснування. Властиво, що я великою мірою втратила цей шанс, бо тоді, коли йшла велика хвиля інтересу до того, що я могла сказати відразу після вручення, я була настільки хвора, що не могла говорити, – пригадала Маріанна. – Я думаю, що кілька років відпрацьовуватиму згаяне, бо для мене Шевченківська премія – навіть не визнання і не усвідомлення визнання, бо завжди є достойніші, це можливість проговорити певні речі, тобто це робота, творення дискурсу, якого в нас узагалі немає. Ми тільки почали будувати дискурс, пов'язаний із Голодомором, з’ясовувати, наприклад, чим була Закарпатська Україною, намагатися зрозуміти, чим була трагедія Донбасу… Я мушу ще відпрацювати Шевченківську премію».

Читайте також: Багато українців загубилися між світами, – публіцист про боротьбу з імперією і байдужими співвітчизниками

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---