Ми це бачили: що відбувається у луцькому дитсадку. ФОТО. ВІДЕО

Щодня більшість батьків віддають своїх дітлахів до дитячого садочка, де вони проживають кожен своє життя: цікаве і, часом, досить непросте. Шанс побачити усе це хотіли б дати читачам «Волинські новини», побувавши у дитячому садочку Луцька №33.

Як би ви відповіли на запитання про найщасливіші, найрадісніші моменти у житті? Для когось – це студентські роки, для інших – придбання першого автомобіля. Кохання, робота, яка приносить задоволення, навіть гарний вечір десь біля вогнища у колі друзів, - насправді, перелічувати можна довго, адже кожен з нас – унікальний і спогади у всіх – різні.

Та є те, що об’єднує усе це. Минуле. І хоч попереду може бути ще ціла купа приємностей, усе ж ми згадуємо вже пережите, «копирсаючись» у глибинах пам’яті.
Та от довести цей «зворотній відлік» аж до наших «походів» у дитячий садочок доволі важко. І «освіжити» ці спогади намагатимуться допомогти «Волинські новини». А чи вдасться, судити вам.
Отож, одного разу в садочку №33…
День у дітлахів починається рано
Це дорослим може здаватися, що малюкам легко живеться, але насправді ж, все не так просто. Скільки всього трапляється із нашими «найменшими» протягом дня. Нові емоції, нові друзі, потім – не друзі, потім, після примирення, знову – нерозлучні. Але це все – згодом.
А зараз – прихід у садочок. Заходимо в кімнату молодшої групи із написом «Зірочка» на дверях. У «передпокоях» – «ритуал» переодягання. У кожного з малюків є своя шафка, визначити їх просто, адже на них – фото діток. Батьки, переодягнувши своїх «чад», поспішно покидають групу. Та й це зрозуміло: у кожного свої справи. Дехто з дітлахів прощається із мамами і татами неохоче, рюмсаючи.

Однак, вже за декілька хвилин все уже стає добре: і посмішка на обличчі, і розповіді одноліткам про якісь свої переживання. Опинившись у компанії однолітків, малята починають перетворювати кімнату у «вулик». Вихователька Світлана Олійник намагається навести лад і заспокоїти своїх маленьких учнів, яких, за її словами, у групі аж 33, хоч зазвичай щодня приходить в середньому 29 малят.






«Брейнсторм» для остаточного пробудження
Починається все з ігор, під час яких діти вчаться основам устрою світу. Тема сьогоднішнього заняття – глобальна. Вихователька розповідає малюкам про космос і Сонячну систему. Проте, помітно, що чують про планети у цій групі не вперше. Діти упевнено повторюють назви планет, розповідають, що сонце – це зірка, а глобус – це Земля із морями, річками, сушею і лісами.
Після ранкового «мозкового штурму» час і погратися. Малята бавляться у колі, промовляють лічилки і загалом весело проводять свій ранок.









Згодом усі шикуються у шеренгу по двоє, аби вирушити на зарядку. Поки гамірна малеча йде до зали на ранкову розминку, там на них уже чекає інструктор із фізичного розвитку. Після декількахвилинних вправ усі дружно вирушають назад у групу.









А що сьогодні на сніданок?
Тим часом не сидить на місці і помічник вихователя Олена Хівук. Вона вже встигла сходити на кухню і взяти дітям сніданок. У раціоні – манна каша, чай і хліб з маслом. Помивши руки, діти йдуть снідати. Всі їдять охоче, «аж за щоками тріщить». Опісля обирають двох чергових, аби ті прибрали посуд зі столів. Бажаючих допомогти – хоч відбавляй, руки тягне майже половина присутніх. Врешті, перевіривши графік чергувань, помічник вихователя обирає хлопчика і дівчинку. Їм одягають два фартушки, і малята заходяться носити тарілки і чашки до міні-кухні, де потім посуд миє няня.



























Справі - час, потісі - годину. Чи навпаки?
Решта дітей поволі «підтягується» на килимок, де очікують початку занять. Вихователька готується до цих уроків, розкладаючи для кожної дитини необхідні для вправ матеріали. Черга дійшла і до ракети, якою дітки «вирушать» у «країну математики». Ось останні приготування завершені - розпочинається найцікавіше. Вихователька називає це «природничий розвиток». Утім, для дітлахів це суті справи не міняє: продовжуються ігри. Цифри, різнокольорові геометричні фігури – малюки усе це вже знають, і кожен готовий відповісти на чергове запитання. «Яка фігура зображена?» – «Червоний квадрат!», - лунає у відповідь. «Яка цифра між 1 і 3?» - «Двійка!», - не забарилися малята. І так з півгодини.
Опісля – фізичний розвиток. Дітки слухняно вирушають у спальну кімнату, кожен – до свого ліжечка і переодягаються у спортивну форму. І знову – шеренга по двоє і знову – «прогулянка» садочком, лишень цього разу – у спортивний зал. Вихователька пояснює: коли на дворі тепло – урок фізкультури відбувається на майданчику, утім, сьогодні погода підвела.

Тож, починається заняття. Після хорошої «біганини» з м’ячиками і різноманітним спортивним інвентарем дітки, уже добряче «натренувавшись», вирушають назад у свою групу. Знову переодягнувшись у звичний одяг, кожен починає займатися своїми справами під пильним оком виховательки.







































«Похід» на дитячий майданчик: найцікавіше
Ще через деякий час малята йдуть у роздягальню, накидають на себе верхній одяг і вирушають надвір. Час прогулянки. Уже надворі починаються нові випробування. Спочатку – знайомство з навколишнім середовищем. Вихователька веде до берези. На запитання, що ж це за дерево, відповідь знають практично усі. Хто сумнівається – дружно підхоплює слова тих, хто уже визначився, і хором лунає: «Береза!». «Кора у неї – чорно-біла», «Вона корисна, бо дає березовий сік», - наперебій розповідають малята.

Ще через декілька хвилин група «Зірочка» опиняється на своєму майданчику. А там – зміни. Новий «атракціон»! За словами виховательки, нову дерев’яну ракету привезли учора, тож, дітлахи ще не встигли з нею погратися. Тож, не дивно, що усі майнули саме туди. Але надовго малят «не вистачило». Через декілька митей вони ринулися до корзини з іграшками. Побравши до рук, що кому потрапило: відерця, грабельки, лопатки, форми, дітлахи починають гратися у піску. Більш «бойові» хлопці полізли в дерев’яний автомобіль. Кому бути керманичем не вирішували, по черзі сідаючи на місце водія.

Тим часом Світлана Олійник розповідає: зрозуміла, що, напевне, буде вихователем ще у дитинстві, адже мала організаційні здібності. Окрім того, зазначає: бачити те, що дитина стає іншою після занять, дорослішає, - одна з найкращих винагород за свою роботу.

Під час прогулянки знайшлося місце і для так званої трудової діяльності. Двоє дівчат пішли поливати квіточки, які малюки садили раніше. Квіти – планети Сонячної системи, - зазначає вихователька. Піджививши паростки водою, дівчата повертаються до ігор.

Вихователька спостерігає за дітьми і вигадує нову гру: малювання на піску. Те, що це цікаво, зрозуміло відразу. Малюки беруть до рук палички і починають «імпровізувати». Завдання намалювати зірку кожен сприймає по-своєму. Одні справді виводять на землі п’ятиконечну фігуру, інші – дають волю фантазії. «Я вмію малювати метелика», - лунає один із дитячих голосів. Минає деякий час, і всі починають збиратися назад, у приміщення садочка.




































«Зірочки» відновлюють сили для нових пригод
А як же інакше? Там невдовзі на малят чекає смачний обід. Поки діти переодягаються, помічник вихователя бере каструлі та йде на кухню, яка знаходиться у другому кінці дитячого садочка. Там, згідно з попередньо усталеним графіком, вона має забрати «смаколики» для вихованців групи «Зірочка». «Няня» розповідає: за їжею в обід має ходити аж три рази. Мовляв, страв багато, а рук – лише дві. Однак, зауважує: до цього уже звикла.

Тим часом у кімнаті групи чекають дітлахи, яким, аби скоротати час, вихователь читає казку про морські пригоди дельфіна та звичайної дівчинки. Захоплено слухаючи, діти навіть і не встигають подумати, що хочеться їсти. Адже спритна «няня» уже тут як тут. Час попоїсти!















Після ситного обіду і відпочити не завадило б. Тож, відразу, як ті ж таки чергові прибрали посуд зі столу, малюки починають готуватися до «тихої» години.

Роздягнувшись ще у головній кімнаті групи, усі поспішають у спальню, кожен – до свого ліжечка, які завбачливо уже підготували малят для сну. У цій кімнаті – ікона святому Миколаю. Тож, помолившись Покровителю Луцька, малюки із задоволенням вкладаються.
А наступного дня усе повторюється знову. Лишень – нові пригоди, нові заняття і нові спогади.








***
Згадуйте, шановні читачі «Волинських новин», свої роки у садочках та й дитинство в цілому. Можливо, «копнувши» так глибоко, ви віднайдете той справжній світлий і теплий, щасливий і радісний момент у своєму житті. Там, в одному дні у минулому.

Автор - Юлія Шрамко
Фото - Міра Скубюк

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---