«Кров, пролита заради великої мети, не висихає», – воїн Князівської бригади

Дмитру – 25. У нього надзвичайна усмішка і козацький чуб. Обидва його прадіди воювали в УПА, а син одного з них, дід Дмитра, ще в дитинстві навчив хлопця, як це – бути патріотом.

Про це пишуть на сторінці 14-ї бригади у Фейсбуці.

Донедавна хлопець працював у ресторанному бізнесі, а в вересні 2022-го підписав контракт із ЗСУ, пройшов військовий вишкіл у Британії і нині в складі механізованого підрозділу Князівської бригади куштує війну на смак.

«Хотів служити саме в 14-й бригаді. Ще до того, як стати до її лав, чув багато про бойовий шлях, про героїзм хлопців із 14-ки, допомагав їй як волонтер, – розповідає Дмитро. – Тож коли настав час ухвалювати рішення, не вагався. Розумів, що мушу зробити внесок у нашу боротьбу і в Перемогу. Напевно, якби не підписав контракт, якби не був зараз там, де потрібен, на фронті, просто зневажав би себе».

Козацький чуб з’явився в Дмитра невипадково. Каже, йдучи служити, розумів, що часу і можливостей для зачісок не буде. Тож вибір був невеликий: поголити голову повністю чи спробувати оселедець.

«Спробував, сподобалося, – усміхаючись, пояснює воїн. – А загалом, йдучи у військо під час війни, я розумів, що про жодну воєнну романтику не йдеться. Війна – це тяжка і брудна робота, яку необхідно робити. Кожен із нас знає, заради чого він тут, за що воює: за свою державу, за свою землю, за своїх батьків, дружин і дітей. Вони вірять в нас, вони на нас покладаються. То хіба ми можемо підвести?»

Читати ще: Їхав танком напереріз ворогу: історія бойового командира з Волині

На фронті Дмитро отримав осколкове поранення і контузію. І хоча, каже, поранення легкі, вони таки змусили багато над чим замислитися.

«Недарма ж кажуть: той, хто вижив, сприймає життя інакше, ніж той, хто просто живе. Кров, пролита заради великої мети, не висихає», – додає військовослужбовець.

А ще задовго до того, як війна покликала Дмитра на фронт, він мріяв поїхати в Британію і почати там нове життя. Чи міг він тоді знати, що потрапить до цієї країни уже солдатом, аби здобути там необхідні для війни навички?

Читати ще: «Моя родина і Україна вірять у мене, в нас і в нашу перемогу. А це найкраща мотивація», – воїн Князівської бригади з Волині

«Таки правда, що мріяти треба дуже обережно, бо мрії збуваються, тільки не завжди так, як нам уявлялося, – жартує воїн. – Та скажу вам відверто: у Британію я закохався. Закохався в її природу, дуже схожу на українську, закохався в надзвичайно приязних і простих британців. Тож свою мрію я не полишив, просто відклав її на потім. Бо зараз мрія інша і найголовніша – Перемога!»

Читати ще: «Нестандартність наших дій ввела противника в оману, а згодом – у розпач», – воїн волинської бригади

«Ми всі зараз живемо в режимі війни, і саме вона, нав’язана ворогом, визначає свідомість і буття кожного, – переконаний Дмитро. – І кожен із нас там, де він є, на фронті чи в тилу, має робити те, що може, для нашої Перемоги! Тільки так вистоїмо, виживемо, виборемо».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---