Гра «Стань мером»: Кандидати. Версія перша

До дня виборів міського голови трохи більше трьох місяців, але чіткості у тому, хто ж боротиметься за посаду голови обласного центру Волині, мало.

Тим не менше неконкретні заяви, конкретні вчинки і неофіційна інформація дають змогу виокремити й оцінити фігурантів операції «Мер-2010» у Луцьку. Що й спробували зробити «ВН».

Важливо: у назві свідомо сказано про «версію першу». Адже луцький політичний котел усе ще бродить. І ті згустки інформації, що вириваються на поверхню, навіть якщо вони йдуть від авторитетних і знаючих людей, не обов’язково є достовірними. Плюс волинські «небожителі» люблять пускати пил в очі. Бо все ще – думають, зважують, а головне – «домовляються». Тому максимум за місяць буде «версія друга»: уточнена і доповнена. Чи вкорочена.

А зараз – огляд тих, хто за певними, не завжди конкретними, не завжди достовірними, але завжди небезпідставними ознаками буде претендувати зайняти головне крісло на Хмельницького, 19.

Боротьбу прогнозують гарячу – на пост міського голови претендують мінімум троє політичних «важковаговиків», а загальний список кандидатів сягає двох десятків. І, швидше за все, боротьба буде брудною: війна компроматів, взаємне «мочилово», використання «своїх» ЗМІ і громогласні звинувачення визначатимуть основний тон гри «Стань мером».
* * *
«Формула любові» лучан до наступного мера – це його фінансові, інформаційні та адміністративні ресурси, які той здатен задіяти на виборах, «шлейф» посад і досвіду роботи, а також особисті якості, які найчастіше називають «харизматичними» чи «лідерськими».

Окрім цього, вплинуть на майбутні вибори й норми нового законодавства, які вимагають від кандидата бути «партєйним».

«Діючий»
Богдан Шиба

Робота муніципалітету – основна зброя, якою кандидат Богдан Шиба може набирати очки. Але вона ж може стати й зброєю проти нього самого. Тільки за останній рік робота мерії ознаменувалася і скандалами в комунальних підприємствах, і непорозуміннями з бізнесом, хаотичною кадровою політикою, що, очевидно, й послабило позиції Шиби як кандидата.

Безперечно, Шиба має вагому перевагу перед усіма своїми конкурентами на найближчих виборах – інформаційні й адміністративні ресурси. Міськрада Луцька має фактично найбільші інформаційні можливості серед усіх кандидатів: ІАЦ «Луцьк» з його інтернет-сайтом і програмою «Лучани» на телеканалі «Аверс», програму «Місто» на Волинському телебаченні, департамент інформаційної політики міськради та комунальну газету «Луцький замок».

Додає шансів Шибі і його імідж патріота-інтелігента, вміння вести полеміку, почуття гумору. Шиба – важкоатлет, запросто лізе щороку у крижану водохрещенську річку і відкриває купальні сезони.

А перейменування вулиць, висока увага до акцій патріотичного виховання, прихильність до національних свят, популяризація усього українського однозначно роблять Шибу привабливим кандидатом для лучан з національно-демократичними поглядами.

Політичною «оболонкою» для Шиби стане котрась із правих партій. Вибір є, адже мер зумів оточити себе «відповідними» людьми: директором департаменту культури та збереження історичної спадщини у нього працює голова Української народної партії на Волині Сергій Годлевський, директором департаменту інформаційної політики – близький до ВО «Свобода» Олександр Пирожик, членом виконкому – голова міської «Батьківщини» Григорій Пустовіт.

Очевидно, що котрась із цих сил і матиме за честь сказати про Шибу: «Він - наш». Найбільші ставки – на УНП та «Свободу».

«ЇЇ довірений»
Кандидат від ВО «Батьківщина»


Назвати ім’я претендента на крісло мера від найпопулярнішої у Луцьку за результатами виборів 2010 року партії Юлії Тимошенко поки що не наважуються ні партійці, ні їх конкуренти. Серед імовірних кандидатів у різний час звучали імена Григорія Пустовіта, депутата облради, бізнесмена-будівельника Віктора Чорнухи, голови Луцької районної ради Богдана Пруса. А ще у листопаді минулого року очільник волинськоо БЮТу Анатолій Грицюк казав, що «тимошенківці» на виборах міського голови підтримуватимуть Володимира Банаду та Миколу Кучеренка.

Та несподівано новим ім’ям в якості ще одного припущення того, хто стане «бютівським» кандидатом, стало ім’я самого Анатолія Грицюка. Безсумнівно, він йтиме і до обласної ради, проте, за окремими даними, спробує помірятися силами і за мерство у Луцьку.

Обставини, які зіграють на користь кандидата Грицюка – це ресурс найрейтинговішої партії і підтримка самої Юлії Тимошенко, імідж господарника та не менша ніж у Шиби гласність в медіа завдяки займаній посаді.

Фактори, які гратимуть проти нього – імідж того ж господарника-селянина (скажуть: місто – не село), а також заполітизованість займаної ним зараз посади, яку пересічні громадяни інколи ототожнюють швидше з конфліктами та словесними перепалками, аніж з кропіткою господарською працею.

«Добрий банкір»
Микола Романюк

Спокійно пройшла каденція Миколи Романюка на посаді голови Волинської облдержадміністрації. Нині, коли крісло губернатора дісталося «бурхливому» Борисові Клімчуку, спокійного, виваженого, чутливого до критики та навіть дещо сором’язливого попередника на головному кріслі виконавчої гілки влади в області важко й уявити.

Між тим, припускають, що Микола Романюк спробує зайняти головне крісло Луцька попри його неодноразові заяви про протилежне.

Серед переваг Романюка як кандидата в мери – неслабі фінансові ресурси та імідж врівноваженого керівника-чиновника, створений ним за час сидіння на Київському майдані, 9. Цей імідж, щоправда, (цілеспрямовано чи мимоволі) намагається похитнути його наступник Борис Клімчук – викриваючи минулі порушення, змови і схеми, гучно грюкаючи по столу і недвозначно натякаючи «порядок – це те, що зараз, а не те, що колись». У пресі навіть з’явилася думка, що таким чином нова владна команда, яка мусить грати на боці партії влади, хоче «приручити» рейтингового кандидата Романюка – як мінімум не давши йому стати таким, як максимум – зробивши «своїм» кандидатом.

Іншим слабим місцем в часи кризи може стати саме професія Романюка: озлоблених до банків кредитних боржників, депозитних ошуканців та зневірених у фінансовій системі чимало. Кажуть, навіть слоган «Партії лучан» – «Де керують злі банкіри – там в людей в кишенях діри» – спрямований проти нього.

Романюк – не «трибун», що теж на фоні таких ораторів, як Шиба чи Бондар, дещо занижує його шанси. І незвиклий працювати у жорстких умовах війни компроматів, які, розповідають близькі до екс-губернатора, сприймає болісно. Ці особисті якості можуть, до речі, похитнути й бажання рейтингового Романюка вв’язуватися у боротьбу.

Можна припустити, що кандидатуру банкіра підтримає політична сила Сергія Тігіпка – «Сильна Україна». Романюк і Тігіпко – давні знайомі ще з часів їх «комсомольської юності». А тандем фінансиста та віце-прем’єра, чиє крісло розхитується щодень сильніше, може дати позитивний для сторін та неочікуваний результат. Зрештою за Тігіпка у Луцьку в січні проголосувало майже 16% виборців, а Романюк – майже безсумнівний лідер неофіційних рейтингів кандидатів у мери Луцька.

«Трибун-центрист»
Володимир Бондар

Один з обласних депутатів якось сказав, що полководець Помаранчевої революції 2004 року на Волині Володимир Бондар посаду губернатора собі «викричав». І справді, такого рвання до влади, любові до об’єктивів, жаги мікрофонів, вміння дебатувати повсякчас і всюди з будь-яких тем – справжня «фішка» Бондаря.

Публічність кандидата Бондаря – один з основних його козирів. Інший, не менш важливий, – це не тільки моральна підтримка його давнього товариша, бізнесмена, президента ФК «Волинь» Василя Столяра.

Очільник обласного осередку партії «Єдиний Центр» Бондар – один з перших серед кандидатів почав активну інформаційну діяльність: його часті виступи у пресі, й не тільки у місцевій, близька до нього газета «Хроніки Любарта», очевидно, не проходять повз увагу лучан. Дехто приписує Бондарю і вплив на сайт «Луцькі вибори 2010», проте сам він заперечив , що знає адміністратора цього ресурсу.

Проте імідж вправного «трибуна» може стати й слабким місцем Бондаря. Адже чи відповідатиме цей імідж образу міського голови, якого хочуть бачити лучани – господарника, чия душа болить за дірки в каналізаційних трубах, ями на дорогах та нестерилізованих бездомних собак? Тут Бондарю доведеться «крити» хіба своїм досвідом роботи на посаді губернатора.

«Екс-революціонер»
Геннадій Кожевніков

Здається, що Геннадій Кожевніков набрався у 90-х під час здобуття Україною незалежності стільки пороху в порохівниці, що йому вистачить стріляти ще протягом багатьох виборів. Тим більше, що у міжвиборчий період головний волинський захисник прав споживачів дарма сил не розтрачує, тихенько відробляючи чиновницький хліб.

Обтрушений від пилу імідж революціонера, борця за справедливість вкупі з адміністративними важелями впливу контролюючого органу, який він очолює, певно, й стане основним козирем Кожевникова у черговій боротьбі за крісло мера.

Ще у кінці 2009-го Геннадій Кожевніков рішуче заявив, що балотуватиметься на пост міського голови, як і робив це в попередні роки. Гарні ораторські здібності, досвід державного управлінця та підтримка УПР «Собор» дає кандидату певні плюси.

Але чи вдасться йому перевершити свій результат 2006 року – 6 % – й чи повірять йому цього разу – питання відкрите. Хоч і трохи риторичне...

«Президентський сюрприз»
Кандидат від Партії регіонів

Якого кандидата висуне на пост міського голови «Партія регіонів» – здається, поки що загадка навіть для самих місцевих регіоналів. Дисципліновані білоблакитні чекають команди.

Утім, хто б це не був, він може розраховувати на великі привілеї і потужну підтримку під час кампанії. Адже піар-супровід і негласну підтримку йому забезпечуватиме сам губернатор області Борис Клімчук, про що той відкрито заявив.

Припускають, що «білоблакитним» кандидатом може стати Антон Кривицький, який нещодавно пішов на пенсію з посади начальника Головного управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства облдержадміністрації.

Наміри Кривицького – чи не найбільша загадка кампанії, адже поява його у списках кандидатів може серйозно змінити розстановку сил. На виборах 2006 року він програв Шибі менше одного відсотка голосів, набравши 27,6%.

Основний його плюс – поширені і подекуди небезпідставні думки про те, що «був Антон – у місті був порядок». Невдоволені Шибою – об’єктивний електорат Кривицького.

У пресі якось з’явилася інформація, що Кривицький таки хоче повернутися у крісло мера. Про те, що він – вигідний кандидат для ПР, казали і деякі політологи.

Проте чи цікава передвиборча метушня самому пенсіонеру Кривицькому – достеменно не відомо.

Кандидатом на міського голову від ПР може стати й голова луцького осередку партії та депутат Луцькради Іван Смоленг, який, на відміну від інших «віп-регіоналів» Волині Олександра Башкаленка та Олександра Курилюка, після президентських виборів не отримав шматок «владного пирога».

«Людина-скорпіон»
Василь Токарський

Бізнес, як і чотири роки тому, не тільки інвестуватиме мерські вибори, а й даватиме туди своїх достойних представників. У 2006-му такий був один. У 2010-му таких буде як мінімум три.

21 липня легалізував чутки про наміри йти у мери бізнесмен, власник ПФ «Скорпіон-сервіс» Василь Токарський. «Вважаю, що як успішний менеджер у бізнесі я відбувся, і маю потенціал, аби зробити ефективним та прибутковим господарство міста», – сказав він.

Сильні сторони Токарського як кандидата – фінансовий ресурс і можливість зосередити агітацію на «досвіді господарника».

Утім, часто факт ведення власного бізнесу грає з претендентами злий жарт: успішному підприємцю набагато легше, аніж «чистому політику» чи чиновнику, приліпити тавро «злодія» чи «бандита». Гратиме на пониження результату й довгограючий конфлікт Токарського з базаринками з торгово-пішохідного ряду, яких «Скорпіон-сервіс» ніяк не може звідти виселити ось уже тривалий час.

Зрештою успіх Токарського багато в чому залежатиме від того, чи зуміє він запропонувати щось переконливіше, ніж те, що чотири роки тому пропонував Олег Чернецький. Той теж, ідучи під гаслом «господар бізнесу – господар міста», набрав 9,3% голосів виборців.

«Бізнесмен, якому «пре»
Олег Чернецький
Бронзовий призер мерських перегонів 2006 року, може вв’язатися у кампанію і цього разу, хоч якось і назвав свою участь у перегонах «найбезглуздішою інвестицією». Наприкінці минулого року його довірена особа, президент «Волинського обласного благодійного фонду Олега Чернецького» Михайло Щур сказав, що Олег Чернецький «швидше буде брати участь, аніж ні, так як бізнесмен має великий досвід господарника і громадської діяльності». За словами Михайла Щура, Чернецький знає проблеми Луцька і знає варіанти виходу з них. «Це не просто амбіції чи бажання. Олег Чернецький має напрацювання і готовий їх реалізувати», – повідомив Щур. І зазначив, ніби заглядаючи наперед, що не виключає можливість підтримки Чернецького якоюсь політичною силою.
Набір передвиборчих тез у Чернецького, очевидно, не зміниться: «бізнесмен-будівельник розбудує Луцьк», «багатій людині нема чого красти з бюджету», «допомагає лучанам зараз – допомагатиме, й будучи мером».
І навіть третє місце луцького бізнесмена і благодійника свого часту не розчарувало: «Скажіть, коли людина іде на змагання юніором і стає третім на дорослих змаганнях, як ви думаєте, наступного разу вона відступить чи буде боротися до кінця?!» – говорив Чернецький у грудні минулого року.

«Юний орел»
Андрій Козюра
Про молодого й амбітного депутата міської ради Андрія Козюру кажуть, що у нього стався передвиборчий фальстарт. Мають на увазі початок його «походу у публічність» ще далеко до початку передвиборчої гонки. Нічого дивного: до виборів 31 травня готувався не він один.

В різні часи, у різних місцях біллборди з його зображенням з’являлися в Луцьку. Депутат-«нашоукраїнець», здається, абсолютний лідер за кількістю депутатських звернень, протестів, запитів та пропозицій до міської ради, прокуратури, міліції, судів тощо.

Борець за чистоту парків, очищення Луцька від «рюмочних» та зменшення вартості проїзду в громадському транспорті, хоча сам ним вже давно не їздить, проте намагається завоювати цим аудиторію молодих виборців. Кандидат, окрім публікацій в ЗМІ, не гребує юридичними консультаціями в безкоштовних газетах та рекламуванням себе через соціальні мережі.

Незважаючи на переваги, які дає Козюрі його вік («дорогу молодим!»), все ж відсутність управлінського досвіду може завадити переконати лучан у тому, що він може стати добрим мером («спочатку підрости!»). Окрім того, за деякою інфомрацією, у Козюри склалися не зовсім приятельсьськоі стосунки з керівництвом міської «Нашої України»

«Людина-шоу»
Олександр Главацький

Схоже, для Олександра Главацького виборча кампанія – це шоу-проект, частина концертної програми, яка ніколи не закінчується, а лише переривається на антракти. Стартує кампанія – і починаються нові фотосесії для календариків, інтерв’ю у місцевому глянці, привітання лучан зі святами, передвиборчий конкурс краси...

Главацький вкладатиме в себе і власну передвиборчу кампанію кошти лише для власного задоволення, за принципом – головне не перемога, головне – участь.

Обличчя цього кандидата з’являтиметься до 31 жовтня повсюди. Проте чи повірять творцю модельного агентства, що він може стати господарником – покаже час. Поки що – не вірили…

«Чистильник»
Євген Мельник

Кажуть, що кандидата від «Свободи» бізнесмена Євгена Мельника муштрують на посаду міського голови протягом декількох останніх років. Не зважаючи на програш в попередній компанії з гаслом «Чисте місто – чиста влада», претендент у спробах відмити Луцьк не здається.

Волинському осередку «Свободи» бракує харизматичних людей. Відомий у місті Анатолій Вітів є, проте, депутатом Тернопільської облради, а тому претендувати на луцького очільника не буде. Крім того, за інформацією «ВН», він має місце у першій п’ятірці списку «Свободи» до Верховної Ради.

Лишається Мельник, який, очевидно, для того і перейшов не так давно у «Свободу» від УНП. Його мінус – політична пасивність. Його плюс – підтримка свободівців: кандидат у президенти Олег Тягнибок здобув у Луцьку на останніх виборах 4,9% прихильників… Сам же Мельник на виборах 2006 року «спромігся» на 3,3%

Мельник – один з найсумнівніших фігурантів цього огляду. Набагато логічнішим видається варіант підтримки «Свободою» Богдана Шиби.

Темні конячки

Єдина жінка, якій прогнозують місце у списку кандидатів, – Олена Голєва від Європейської партії. Біллборди з обличчям Голєвої і Катеринчука давно «прописалися» у Луцьку. Майданчик для «розкрутки» Голєвої – проект Миколи Катеринчука «Народний адвокат». З іншого боку, судячи з усього, Голєва як кандидат має кілька «ахілесових п’ят» – деяких її родичів опоненти будуть точно не проти використати в якості критики, чи, мовлячи політичним жаргоном, «мочилова» цієї жінки-політика.

Скептично оцінюються шанси і підприємців Сергія Арента, Миколи Яручика та Олександра Чижика. Активність перших двох після «підготовчої кампанії», коли чекали виборів 31 травня, зникла повністю. Хіба від громадської організації «Партії лучан» депутата Луцької районної ради Олександра Чижика періодично з’являються політичні потуги у вигляді листівок та плакатів.

Варто згадати й те, що поки що нічого не відомо, чи прихистила котрась з політичних сил цих людей.

За деякою інформацією, пограти у грі «Стань мером» збирається і депутат міськради пеерпівець Олександр Мартинюк.
"Волинські новини"

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---