Борги лучан за комунпослуги «вибиватиме» колекторська фірма з Києва?

Ця компанія просто не знає, що на неї чекає. Думають в такій формі вибити борг? Та можна з легкістю подавати на них у суд за погрози!!! Нелюди!!! Козолупи!!! Падонкі адназначно!!!

Якщо договору немаэ, то який вона боржник.... смішно...Якщо жкп вважає що порушено її права то хай в суд звертається.. зара я теж візьму віника і піду біля жека мести і вимагатиму оплатити послуги за утримання жеку і його прибудинкової території

Країна чудес!Державні підприємства починають діяти як бандити,наймаючи тих же бандитів,судячи з тексту листа.Цікаво,що про все це скажуть наші правоохоронні органи,чи вони тепер захищають тільки себе?

В шибиних прихвостнів вже дах поїхав - не надаючи повноцінних послуг, не звітуючи перед мешканцями за те, куди використані кошти сплачені мешканцями, хочуть по-рекетирськи вибивати кошти - вперед! А на виборах всю цю шибину бригаду копняками виженуть із міської ради.

Приїде два джипа з Київа і відасте все.

Поки виженуть, постраждає немало людей-в когось не витримає серце від таких "методів" повернення боргів-Лаврентій Павлович Берія казкою покажеться.А може це все неспроста-щоб люди від неспроможності оплатити всі платежі одразу;і банкам,і комунальникам,і за газ,іт.д.озвіріли,а далі...

ЖЕК вляпався. Кваліфікації його юристів не хватить щоб відмазатись від звинувачень за помилки колекторів. А шоу може вийти цікавим. В межах закону київські колектори діти, порівняно з нашими боржниками :-)))

Як юрист і своїх 5-копійок вставлю :)) 1) Стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги повинен проводити лише балансоутримувач в цивільно-правовому порядку, врегулювання таких спорів за рішеннями судів виконуються у відповідності з Законом України "Про виконавче провадження". За інших умов, така діяльність порушує права та охоронювані законом інтереси громадян і може кваліфікуватися як злочин, передбачений, зокрема, статтею 182 Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за порушення недоторканності приватного життя, статтею 189 - за вимагання, статтею 355 – за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань. 2) МЖК порушує статтю 32 Конституції України, яка встановлює, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди не допускається, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. 3) Коли до Вас звертається колекторська компанія нібито від імені МЖК, Ви маєте право вимагати від них письмового підтвердження їхніх повноважень щодо представлення інтересів МЖК перед Вами. Якщо колектор відмовляється надати Вам такий документ і продовжує до Вас дзвонити і домагатися повернення боргу, то Ви у присутності свідків з упевненістю можете відповідати, що він не має права цього робити. Якщо колектор проігнорує Ваші слова (так буває у 90% випадків), Ви можете написати скаргу в правоохоронні органи на протиправні дії колектора, із залученням свідків, які чули Вашу телефонну розмову та погрози колектора. Ні в якому разі не зустрічайтесь із колекторами і тим більше не пускайте їх до свого помешкання, навіть, якщо вони Вам скажуть, що мають письмові повноваження. Оселя є недоступною з точки зору закону і Ви маєте повне право не пустити колекторів у дім, а при наглому домаганні - викликати міліцію. Щодо повноважень, то колектори можуть їх Вам представити через пошту. Повноваження не дають право колекторам приходити до Вас в «гості» без рішення суду і відкриття виконавчого провадження. При цьому судовиконавець зобов'язаний надати позичальнику 10 днів для оскарження постанови у суді або для добровільного виконання постанови. Якщо цього не було зроблено, то Ви маєте право і виконавчу службу не пускати до своєї оселі. Насамкінець памятайте що згідно ст. 2 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини нікого не можна позбавити волі лише на підставі неспроможності виконати своє боргове зобов’язання….

дякую Володимир Сергійович за змістовний кометар! А фірма якась сумнівна, на документі навіть не вказали ПІБ особи яка лишила свій підпис! Не завдило б перевірити цю фірму відповідним органам

Якщо всі такі розумні, то чому тоді платите в супермаркетах. Не платіть, а потім судіться із колекторами!

Народе, не піддаючи сумніву нахабство колекторів, скажіть: треба ж таки платити за комуналку, правда?

Аноніму 18:15... Так, треба платити. Але ЛИШЕ ЗА НАДАНІ ПОСЛУГИ(!) А з них, як відомо, надається в кращому випадку 10%, а зазвичай - аби 3%. Чи у Вас не так? Це по-перше. По-друге, працівниками колекторських фірм зазвичай є ті, в кого не склалося з рекетом (братва свого часу не прийняла), або ті, кого вигнали з правоохоронних органів за неналежне виконання службових обов"язків. От і маємо: колектори - це істоти без жодних моральних принципів. По-третє, колекторські фірми не мають законодавчих підстав для своєї діяльності. Існують вони тому, що це вигідно і бізнесу (а все почалося з банків, якщо пам"ятаєте), і владі, бо при владі - ті ж самі власники бізнесу. Тому велике спасибі Володимиру Сергійовичу за просвіту "темного" люду!

Я теж дякую Володимиру Сергійовичу. Є ще люди чия хата не скраю. Але за комунпослуги треба платити. Просто якщо вони не задовільняють то потрібно через той же суд визначати об"єктивну суму оплати.

це ж треба, яка відверта назва в колекторів. Вони в ще абордажем погрожували.

Читаємо нищевикладене й посилаємо (от итал. corsaro) — морской разбойник, также средиземноморское обозначение капера (приватира)в сторону рідного моря,причому швиденько й по доброму.А що до двух жжжипів з Киева то й в Луцьку є люди які доволі якісно й швидко проводять розяснювальну роботу й сприймати нас як глуху провінцію не варто.Тепер з юридичної точки зору - всебічний аналіз міжнародних документів дозволив нам визначити такі громадянські права і свободи: право на життя; право на свободу та особисту недоторканність; право на повагу гідності; свобода від катувань чи жорстоких, нелюдських або таких, що принижують людську гідність, видів поводження чи покарання; свобода від рабства та работоргівлі; свобода на вільне пересування; свобода вибору місця проживання; презумпція невинності; право на визнання правосуб`єктності; право на недоторканність особистого та сімейного життя; право на недоторканність житла, таємницю кореспонденції; свобода думки, совісті, релігії та переконань; право на рівність перед судами і трибуналами; права обвинуваченого; свобода від довільного арешту, затримання чи вигнання; право на ефективний захист; право на справедливий суд. В Основному Законі нашої держави відображені майже всі перераховані вище громадянські права, а деякі з них - навіть розширені. На наш погляд, варто звернути увагу на те, що багато з відобра-жених у Конституції України громадянських прав од-ночасно виступають і як права, і як гарантії інших громадянських прав (це підтверджує більш детальний аналіз громадянських прав). Найважливішим з числа громадянських (природних) прав є право на життя - невід'ємна цінність кожної людини. Воно дозволяє людині володіти всіма правами та свободами. Крім того, життя - це право, яке не може поновлюватися, тому захист його належить до найзначніших пріоритетів. Не випадково в усіх авторитетних угодах щодо прав людини, це право займає перше місце у переліку інших прав та свобод. Гарантує це право і Основний Закон нашої Української держави. У статті 27 викладена норма про те, що право на життя - це невід'ємне право кожної людини, і ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Гарантією забезпечення і реалізації цього права виступає інше громадянське право - право захищати свої права і свободи (зокрема, право на життя) незабороненими законом засобами, яке закріплене ст. 55 Конституції України. Також це право не може бути обмежене в умовах воєнного або надзвичайного стану (ст. 64). Не менш багатогранним за своїм змістом є право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29). До речі, це право тісно переплітається з іншим правом - забороною довільного арешту, затримання чи вигнання. Індивідуальна свобода - це одна з найбільших цінностей людини. Тільки вільна людина може виявити всі свої найкращі якості. Для цього державі треба забезпечити захист зазначеного права і насамперед заборонити довільний арешт, затримання чи вигнання, за винятком чітко визначених у законі підстав. "Такий захист забезпечується однією з гарантій, яка допускає подібні дії інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених за-коном" (п. 2 ст. 29). Гарантією також є п. 1 ст. 60 Конституції України: "Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази". Важливою особливістю всіх проаналізованих прав людини є недоторканність, тобто якість, невід'ємна від особи. Є декілька поглядів на недоторканність особи. І.Є. Фарбер під недоторканністю особи розуміє суб'єктивне право громадянина, яке складається з багатьох правомочностей, що забезпечують фізичну (тілесну) та моральну недоторканність людини, свободу його самовизначення . Л.А. Григорян вважає, що недоторканність особи полягає в захисті людини не тільки від незаконних та необґрунтованих арештів та затримань, але і від взагалі всіляких неправомірних посягань на його свободу, життя, здоров'я, майно, честь та гідність . Недоторканність особи - це забезпечення всіх виявів свободи особи за умови її правомірної поведінки. Принципово новим правом людини, яке проголошене й закріплене новою Конституцією України в системі громадянських прав, є право на повагу до своєї гідності, тобто на певне ставлення навколишніх до особи. Це означає передусім, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському та такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (ст. 28). Конституція України забезпечує це право такими гарантіями, котрі одночасно виступають і громадянськими правами, як: право захисту в суді (ст. 55); можливість оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб (п. 2 ст. 55); можливість захисту свого права будь-якими незабороненими законом засобами (п. 5 ст. 55); можливість оскарження в суді свого затримання (п. 5 ст. 29); право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди (ст. 56). Всі люди народжуються рівними у своїй гідності, бо це моральна якість, котра відображає неперевершену цінність людини. Якщо людина це усвідомлює, то в неї виникне почуття власної гідності, яке допоможе їй викликати повагу інших людей і самій їх поважати, обстоювати свої права і визнавати свою рівність з іншими. Ось чому в суспільстві, в якому живуть за нормами моралі, не може і не повинно бути катувань, нелюдських поводжень з громадянами чи такого ж покарання. Одним з міжнародних стандартів громадянських прав є заборона рабства і работоргівлі. Згідно з міжнародним правом акти работоргівлі - це злочини, бо ніхто не має права розпоряджатися іншою особою, продавати чи купувати її, примушувати працювати на себе, обмінювати на якусь річ. Все сказане суперечить людській природі, бо всі люди рівні незалежно від будь-яких ознак. Конституція України забороняє примусову працю (п. 3 ст. 43), встановлює добровільність шлюбу (ст. 51), забороняє будь-яке насильство над дитиною та її експлуатацію (п. 2 ст. 52). Названі конституційні норми деталізуються галузевим законодавством. Кодекс законів про працю України виключає можливість примусової праці, Кодекс законів про шлюб та сім'ю України проголошує добровільний вступ до шлюбу, Кримінальний кодекс України встановлює покарання за статеві злочини щодо неповнолітніх. Однак у цілому українське законодавство не має такого поняття, як рабство, а Конституція держави не містить прямого положення, яке б забороняло рабство і работоргівлю. На нашу думку, доцільно внести до Основного Закону держави це положення. Не менш важливе місце в системі конституційних прав займають політичні права як особливий зв'язок держави і громадянина, що надають йому можливість брати участь у житті своєї держави. Свободу пересування і вільний вибір місця проживання гарантують не тільки міжнародно-правові акти, а й Конституція України, а саме ст. 33. Зокрема, в цій статті забезпечується право вільно залишати територію України. І це справедливо. Чому? Тому, що держава гарантує людині свободу і недоторканність, і вона не може примусити її завжди жити на одному місці, нікуди не виїжджаючи, а тим паче не змінюючи місця проживання. З прийняттям Положення про паспорт громадянина України наша країна формально відмовилась від системи прописки, тобто нині має діяти правило, закріплене в Цивільному кодексі України (ст. 17), яким приписується, що місцем проживання людини ви-знається те місце, де вона постійно або переважно проживає. Місцем проживання неповнолітніх дітей, які не досягли п'ятнадцяти років, визнається місце проживання їхніх батьків . Саме ця норма повинна забезпечувати свободу вибору місця проживання, а також такі конституційні гарантії, як: можливість людини і громадянина не бути вигнаним за межі України або виданим іншій державі (ст. 25); неможливість позбавлення громадянина України права в будь-який час повернутися в Україну (п. 2 ст. 33); відшкодування матеріальної та моральної шкоди (ст. 56). Конституція оголошує неприпустимим втручання в особисте і сімейне життя людини. Ніхто не може зазнавати, говориться в Основному Законі, втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Це є принципово новим положенням щодо прав особи (п. 1 ст. 32). Можливість особистого і сімейного життя гарантується кожному. Далі в Конституції зазначається, що не допускається "збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом..." (п. 2 ст. 32) . Кожна людина має право жити так, як вона цього бажає. Це право логічно пов'язане з іншими можливостями, що можуть виступати як гарантії його забезпечення, а саме: недоторканність житла, таєм-ниця кореспонденції, суть яких практично збігається з попереднім висловленням - людина хоче жити так, як вона сама цього бажає. Ці права гарантуються ст. 30 і ст. 31 Конституції України. Крім цих гарантій, право на особисте і сімейне життя забезпечується також: можливістю знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею (п. 3 ст. 32); можливістю судового захисту спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації (п. 4 ст. 32); можливістю права на відшкодування матеріальної і моральної шкоди (п. 4 ст. 32, 56). Передбачені Конституцією права на свободу думки і слова, світогляду і віросповідання, вільне вираження своїх поглядів і переконань справедливо вва-жають одними з найголовніших прав людини, бо за їхньою допомогою формуються внутрішній світ людини й її світогляд. Ніхто не може заборонити людині сповідувати будь-яке віровчення або не сповідувати, мислити чи не мислити. Саме в цьому полягає суть записаних у ст. 34 і 35 Конституції України прав. До того ж тлумачаться вони більш вичерпно, ніж у міжнародно-правових актах, і забезпечуються: можливістю вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб (п. 2 ст. 34); правом на свободу віросповідання, безперешкод-но відправляти релігійні культи та обряди (п. 1 ст. 35); правом на відшкодування матеріальної та моральної шкоди (ст. 56). Наступну велику групу прав, яку згідно з Довідником з прав людини назвемо "право на незалежний процес". Ми їх зарахували до однієї групи тому, що всі вони стосуються особи, яка певним чином має відносини з правоохоронними органами і виступає як підозрюваний, обвинувачений або засуджений. Ця група прав забезпечується гарантіями, що складають суть вже наведених вище суб'єктивних можливостей людини і громадянина. Насамперед ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою незаконно, що гарантується можливостями кожної людини: на свободу та особисту недоторканність (ст. 29); на повагу до її гідності (ст. 28); на ефективний захист у суді (ст. 55); на оскарження в суді свого затримання (п. 5 ст. 29) та ін. Кожна людина має право на ефективний захист з боку державних органів. Призначення права на захист гарантується забезпеченням особистої безпеки, гідності та честі громадянина. Його здійснення націлене на відміну неправомірних обмежень особистої свободи. Право на захист поширюється на осіб, яким пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального злочину, і виступає гарантією від незаконного та необґрунтованого звинувачення та засудження. Крім того, це право зобов'язує органи попереднього слід-ства та правосуддя з'ясувати і виявити всю систему пом'якшуючих та обтяжуючих обставин і винести справедливе покарання. Одним з найважливіших прав людини є презумпція невинності. Це право забезпечує їй можливість вважатися невинуватою у вчи-енні злочину і не бути підданою кримінальному покаранню доти, доки її вина не буде доведена в законному порядку і закріплена обвинувальним вироком суду, що вступив у законну силу. Воно забезпечується такими гарантіями: неможливістю бути притягненим двічі до юридич-ної відповідальності за одне й те саме правопорушення (ст. 61); доказуванням вини державними органами (судом) (п. 2 ст. 62); тлумаченням усіх сумнівів щодо доведеності вини особи на її користь (п. 3 ст. 62); відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди (ст. 56) та ін. Кожна людина має право на справедливий суд, що може бути забезпечено здійсненням правосуддя судом присяжних, а також гарантіями: повагою до гідності людини (ст. 28); можливістю оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів держави (п. 2 ст. 55); відшкодуванням завданої матеріальної та моральної шкоди (ст. 56). Тепер розглянемо роль органів внутрішніх справ у забезпеченні вже окреслених прав. На органи внутрішніх справ покладено чимало обов'язків, які обумовлені їхніми повноваженнями. Тісні взаємовідноси-ни названих органів з населенням дозволяють їм проводити за допомогою різноманітних засобів, сил, методів та різних форм цілу систему заходів, пов'яза-них із забезпеченням деяких громадянських прав людини. Наприклад, забезпечення права на особисту недоторканність громадянина покладено саме на ці ор-гани. У разі порушення такого права, працівники органів внутрішніх справ затримують порушника для прийняття відповідного рішення згідно з законом. Право на недоторканність житла теж забезпечують органи внутрішніх справ. Можливість обмеження цього права здійснюється тільки на законній підставі з санкції прокурора, або, скажімо, право на життя кожній людині забезпечується діяльністю органів внутрішніх справ з охорони громадського порядку, проведення спецоперацій, ефективною роботою органів попереднього слідства та суду. Для реалізації конституційного механізму здійснення арештів, обшуків та ознайомлення з кореспонденцією і прослуховування телефонних розмов людей потрібно прийняти ряд законів України. Прийняття таких законів дозволить удосконалити діяльність органів внутрішніх справ щодо забезпечення окреслених прав. Отже, роль органів внутрішніх справ щодо забезпечення громадянських прав визначається головним чином обсягом і змістом їхньої компетенції. Компетенція системи органів внутрішніх справ носить складний характер, бо вона складається з компетенції, якою наділені їхні структурні підрозділи: кримінальний розшук, слідство, дізнання, служби ДАІ, ВТУ та ін. Аналіз нормативно-правових документів дозволяє зробити висновок, що компетенція органів внутрішніх справ у галузі забезпечення громадянських прав включає наступні групи повноважень: у сфері охорони громадського порядку (попередження дій, пов'язаних з неповагою до суспільс-ва, з порушенням права на повагу до особистої гідності); сфері забезпечення громадської безпеки (об'єктами громадянських прав виступають такі блага, як життя людини, недоторканність особи та ін.); у сфері, пов'язаній з проведенням дізнання та попереднього слідства; у сфері виконання судових вироків і постанов (діяльність органів внутрішніх справ у цій та попередній сферах спрямована на забезпечення громадянських прав конкретних суб'єктів - підозрюваних, звинуваче-них, підсудних чи засуджених, а також рідних цих осіб та потерпілих); інші повноваження, пов'язані з забезпеченням громадянських прав людини. Крім компетенції діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав людини і громадянина, виділяють ще певні конкретні форми, бо саме в них розкриваються повноваження зазначених органів. Це: Правозастосовна пов'язана з діяльністю ор-ганів внутрішніх справ з створення необхідних умов для реалізації громадянських прав. Вона характери-зується виданням правозастосовних актів з метою конкретизації змісту означених прав, встановлення порядку, меж та засад їх реалізації. Організаційна характеризується створенням умов для виконання правових актів, які регламенту-ють діяльність названих органів у сфері забезпечення громадянських прав. Ця форма дозволяє, з одного боку, створювати найбільш доцільний порядок забез-печення громадянських прав, а з другого - підтримувати його, приводити у відповідність до умов, які склалися. Виховна визначається необхідністю підвищення рівня правосвідомості не тільки громадян, але й працівників органів внутрішніх справ. Пильну увагу треба зосередити на вихованні у громадян правової культури, формуванні активної життєвої позиції. Правоохоронна - діяльність органів внутрішніх справ складається не тільки із захисту громдянських прав, але й зі створення для їх реалізації найсприятливіших умов. Правоохоронна форма виступає гарантом у забезпеченні реалізації громадянських прав у сфері діяльності органів внутрішніх справ. ОСЬ ТАК !!!!!)))))

Шановні мешканці! Хочемо зауважити, що не платять тільки ті в кого дуже гарні вхідні двері у під"їздах! Тобто статки яких дозволяють своєчасно сплачувати комунальні послуги! І борги передаються як правило з дуже великим терміном заборгованності 2-3 роки а то і більше, тих мешканців які зовсім знахабніли, та не вважають запотрібним їх сплачувати! Ми своїми силами просто невзмозі справлятися з НЕПЛАТНИКАМИ.

Власнику IP-85.223.142.122 який вже заходив як: 1.Львівський юрист))) 2.Юридичною практикою 3.ПРАЦІВНИКОМ ЖЕКУ )))))) 4."інтелектуальним" анонімом УМВС України в вважає своїм обов'язком роз'яснити вимоги чинного законодавства щодо діяльності колекторських компаній та кримінальної відповідальності в разі порушення конституційних прав та законних інтересів громадян. Стаття 355 Кримінального Кодексу України Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань 1. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, тобто вимога виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов'язання з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна за відсутності ознак вимагання,- карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. 2. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна,- карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. 3. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, вчинене організованою групою або поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або таке, що завдало великої шкоди чи спричинило інші тяжкі наслідки,- карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

эти придурки и мне звонили. Предложил им подать в суд на меня, обосрались. еще раз позвонят, запишу на мабилу разговор и отправлю в прокуратуру с заявлением. Советую всем так делать. В заяве указать все и в конце- ПРОШУ 1оградить меня от преследования....2 Возбудить уголовное дело.