Kozak System у Луцьку: вибух емоцій, патріотизму та музичного драйву. Фоторепортаж

До Луцька із спеціальною концертною програмою завітали народні улюбленці – рок-гурт Kozak System. У суботу, 15 лютого, на сцені РЦ «Промінь» музиканти запалювали серця лучан та гостей міста потужною енергією, драйвовими хітами та щирими емоціями.

Глядачі мали змогу почути відомі пісні «Люди-титани», «Коли вона», «Не моя», «5 хвилин» та інші композиції виконавців. Атмосферу вечора створили промови учасника гурту Івана Леньо – лідера думок сучасної України, який виконав ще й просвітницьку місію, надихаючими темами про духовне єднання, віру у Перемогу та морально-психологічну підтримку наших воїнів.Впродовж всього концерту проводився благодійний збір на потреби військових.

Читати ще: Лірика любові: у Луцьку до Дня закоханих виступив SHUMEI. Фоторепортаж

Привітавшись з глядачами, Іван Леньо повідомив, що це їхній 334-й благодійний концерт.«Від Чернігова до Ужгорода, від Краматорська до Чернівців – це і площі, і бункери, і зали, спортзали, і зона бойових дій. І в нас є дуже цінна, на відміну від інших, інформація про те, чим зараз живуть українці. Для нас дуже важливо, щоб всі тримали стрій. Ви будете здивовані, але найросповсюдженіше питання після концерту: коли це все закінчиться. Якщо люди ставлять собі таке питання, для мене одразу стає зрозумілим, що ці люди продовжують бути спостерігачами. Той, хто сьогодні включений 24/7, він цих питань не задає. Безперечно, війна – це наука, її треба вчити. Той, хто знайшов себе в русі опору, той не чекає закінчення. Звісно, всі втомлені і, звісно, хотілося би побачити український прапор над розваленим Кремлем. Я вам нагадаю слова когось із мудрих: мир – це не відсутність війни, це відсутність Москви. І для цього ми маємо всі працювати, кожна професія має бути корисна. Я думаю, зрозуміла логіка, війна – це командна робота», – розпочав промову Іван Леньо.

Перед початком виконання пісень лідер гурту представив інших учасників: Олександр Дем'яненко – гітара, спів, Володимир Шерстюк – бас-гітара, спів, Сергій Борисенко – ударні, спів, Сергій Соловій – труба, спів, клавішні.Першою зі сцени прозвучала композиція «Подай зброю», яка стала гімном 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».«Ми написали цю пісню разом із Глібом Бабичем, воїном цієї бригади, у далекому 2015 році, коли більшість українців не хотіли бачити війну, яку розпочала Росія проти України. Її принизливо називали абревіатурою АТО, цілком зрозуміло чому. Бо коли ти називаєш війну війною, ти маєш робити мобілізацію, закривати кордони, люди мають вставати в стрій. Ми сьогодні будемо говорити з вами чесно, дивитись в дзеркало для того, щоб завтрашній день був набагато кращим, ніж вчорашній.

Чому ми погодились на те, щоб Донецьку та Луганську області отак легко віддати москалеві? А тому, що ми програли інформаційну війну у 15-му році. Вони і зараз далеко не втекли, але так чи так ми намагаємося це чистити. На той момент вони переконували, що Донеччина і Луганщина – це ті області України, в яких живуть сепаратисти, малороси і чекають «рускій мір». Знаєте, в чому небезпека такої пропаганди? Там 80% брехні. Так, там дійсно була якась кількість людей, які чекали цього. Вже під час повномасштабної війни кожен день Служба безпеки України ловить таких, і на сьогодні це понад 4 000 людей. Але це і наша з вами робота. Якщо ти не можеш особисто повпливати на перебіг війни, повпливай на своє оточення. Не чекай, знову ж таки, що Трамп прийде – порядок наведе. Бо ми за такою логікою нікуди не дійдемо», – наголосив Іван Леньо.Наступною Kozak System виконали одну із найпопулярніших композицій «Як відгримить війна». Одразу за нею прозвучала пісня «Не покинь», присвячена пам'яті вищезгаданому військовослужбовцю, поету, автору пісень Глібу Бабичу.«Разом із Глібом Бабичем, воїном десятки, який нас і познайомив з війною, і після тієї поїздки ми вже більше не залишились тими, яким були, тому що він, як пророк, багато чого нам пояснив, розказав. І найголовніше, він дав зрозуміти, що рано чи пізно будь-яка велика нація має боротись за свою незалежність зі зброєю в руках. Так влаштований світ.

Пізніше ми їздили не тільки в 10-у, а й в інші бригади, і разом з Глібом були написані пісні: «Подай зброю», «Сила і зброя», «Мольфар», досить багато сумних пісень: «Свобода», «Наша любов», «Не покинь». Ми могли би написати ще багато хороших пісень, але війна забрала від нас Гліба. Він загинув під Ізюмом, підірвавшись на протитанкової міні. У кожного із вас сьогодні є ті, хто воюють. І на превеликий жаль, є ті, хто втратив рідних і близьких. Я думаю, буде правильним на початку нашої зустрічі зробити хвилину мовчання на знак поваги і шани всіх тих, хто віддав своє життя у боротьбі за справжню незалежність України», – закликали виконавці.Далі музиканти заговорили про важливість справжніх друзів у складні часи. Леньо пригадав перші дні повномасштабного вторгнення, коли багато людей були розгублені й боялися невідомості, а Київ спорожнів через масовий виїзд. Він наголосив, що в такі моменти важливо бути поруч із тими, хто має досвід і стійкість. Композиція «Мій друг», яку Kozak System виконують разом із Олександром Ярмаком, стала ідеальним музичним доповненням до цих слів.Артисти підкреслили, що навіть під час війни життя має продовжуватись – ми не повинні жити в страху, а маємо працювати, допомагати ЗСУ і підтримувати одне одного. Важливо не лише відпочивати, а й робити це з емпатією та повагою, адже ворог намагається розколоти нас зсередини. Війна зруйнувала плани багатьох, але водночас зробила нас сильнішими й мудрішими. І одного дня ми відсвяткуємо нашу перемогу – можливо, навіть на руїнах Кремля.

Після цього залунала композиція «5 хвилин», до виконання якої долучився весь зал. Одразу після неї гурт заспівав пісню «Хто як не ти».Також музиканти наголосили, що іноді заголовки преси створюють хибне враження про те, що ніби війна – це виключно справа чоловіків. Але пліч-о-пліч з чоловіками воюють і жінки. І про це не треба забувати. Такою передмовою розпочалось виконання пісні «Лети».«Нам часто воїни присилають свої вірші. Деякі з них геніальні. Деякі навіть стають основою наших пісень. І чому я робив акцент на тому, що оці нечасті ваші переписки в чатах дуже важливі, важливе кожне слово, кожен емоційний стан, тому що інколи ця переписка закінчується трагічно. Нам до рук потрапила одна з них, її нам передала дівчина. Її хлопцю було 22 роки, вони були неодружені, у них було велике кохання. У переписці вони мріяли про те, що одружаться, побудують будинок, будуть подорожувати, піднімуться на Еверест, тому що хлопець займався альпінізмом. А вона мріяла повернутися в рідне місто Донецьк. Але війна зруйнувала їхні плани. Хлопець загинув. І ми з цієї переписки зробили пісню, яка називається «Прощавай, голубко», – анонсував наступну композицію Іван Леньо.Перед виконанням символічної пісні «Херсон» виконавці згадали про людей, які були змушені тікати з рідних міст через війну, залишившись без дому та підтримки. Іван Леньо вкотре підкреслив, що справжня допомога та єдність – це не лише слова, а реальні дії. Українці мають проявляти емпатію та підтримувати тих, хто постраждав найбільше. Він згадав про зруйновані міста, поступове просування лінії фронту та ілюзію безпеки, яка може виникати у тих, хто не бачив війни на власні очі. Справжньою перемогою буде не лише військовий успіх, а й повернення людей додому, коли Україна стане настільки сильною, що зможе звільнити всі окуповані території. А поки що важливо робити все можливе, щоб ті, хто втратив дім, відчували себе прийнятими.Наступною залунала пісня «Азов-сталь». Тож Іван Леньо заговорив про втрачений Маріуполь та його захисників, які показали світу незламність України, боронячись до останнього патрона. Завдяки журналістам, які зафіксували жахіття війни, світ нарешті усвідомив її реальний масштаб і почав надавати військову допомогу. Окупанти прагнуть знищити докази своїх злочинів, тому важливо боротися за правду і підтримувати армію будь-якими можливими способами. Полон – одна з найжахливіших реалій війни, і визволити бійців можна лише повною перемогою. Згадали і про фільм «20 днів у Маріуполі», який став вікном у цю правду та отримав світове визнання. Українці довели, що не здадуться, і тепер мають сучасну зброю, яка допоможе знищити ворога. Кожен українець на вагу золота, і його внесок у боротьбу важливий.

Пісня «Біля тополі», яку виконали далі, давно стала народною, тож виконавці вирішили розповісти про її походження.«Її ініціаторами були польські музиканти з гурту Enej, двоє з яких мають українське коріння. Вони створили чорновий текст, який разом із нашим гуртом та українськими виконавцями Олександром Положинським та Тарасом Чубаєм його доопрацювали, зробивши досконалим. Так народилася пісня, яка сьогодні звучить по всій країні», – розповіли історію треку артисти.

Чуйним виконанням відзначилася пісня «Не моя», яка була написана на слова одного із свідомих поетів, що свого часу всіляко кричав українцям прокинутися – Василя Симоненка.Виконавці наголосили, що станом на сьогодні допомагають понад 60 бригадам. Дуже часто все необхідне для військових на фронт вони доставляють самостійно. Тож далі прозвучали «Ахілес» і «Азов-сталь» – гімн мужності та незламності наших воїнів.Перед тим, як оголосити збір «На мертву русню» та передати скриньки для коштів у зал, співаки нагадали про силу українців, яким підвладно зробити неможливе.«Путіну немає ніякого сенсу сідати за стіл переговорів. Хоча його економіка очевидно просіла, але який насправді стан економіки знає лише він, тому що це диктатор. Скільки захоче, стільки буде воювати. Так чи так війни зупиняються тоді, коли ні одна, ні інша сторона не можуть досягти цілі війни. Ціль Путіна ви чудово знаєте – знищена Україна і український народ, як єдиний народ, який на пострадянському просторі гордо на весь світ вперше плюнув Путіну в обличчя, який сказав «Рускій воєнний корабель іди на***».

Старий кагебіст таке не прощає. Тут закрутилась пропагандистська машина і до нас полізли зомбі, зеки-бойовики, вбивці, весь непотріб. Сьогодні весь світ мусить нарешті прокинутися. Мужність українського народу ніхто не порахував, а вона безпрецедентна. Три роки, повірте, це не пафос. Цього взагалі ніхто не розуміє. На сьогодні маємо найкращі збройні сили у світі, які роблять неможливе», – сказав зі сцени Іван Леньо.

Далі Kozak System зіграли пісні «Im passenger» та «Ой, у лузі червона калина», яку виконали разом із глядачами.Лідер гурту зазначив, що із 334 концертів частина відбувалася в госпіталях, їх можна назвати швидше зустрічами, які були емоційно важкими. Він вкотре підкреслив, що солдати – це найвища каста, адже вони жертвують собою заради інших, переживають жахіття війни, і їхній біль не закінчується навіть після повернення. Особливо важко тим, хто втратив кінцівки – вони змушені шукати новий сенс життя. Зневага до військових, наприклад, паркування на місцях для людей з інвалідністю, – це відсутність совісті й поваги. Найкращий спосіб це зрозуміти – відвідати госпіталь, побачити їхню боротьбу і просто подякувати. Сьогодні понад 80 тисяч українців на протезах – це справжні титани, яким ми всі зобов’язані. Так, зі сцени залунала пісня «Люди-титани».Не обійшлося і без благодійного аукціону, на якому було розіграно величезне фото гурту Kozak System із підписами всіх його учасників. Одразу після цього на сцену вийшла дівчинка Саша з Рівного, яка напередодні заспівала разом із гуртом на їхньому концерті. Як розповіли виконавці, юній партіотці за час війни власними силами вдалося назбирати понад мільйон гривень на потреби армії.Фінальною стала пісня «Українське сонце», яка, на жаль, сьогодні супроводжує наших воїнів у їхньому останньому бойовому шляху.

Христина КРОТ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---