Як розкрадають сотні гектарів волинської землі через підставних осіб

На території Волині все більшого розмаху набирає схема, використовуючи яку, шахраї отримують у власність сотні гектарів землі. Зокрема, оформивши на підставних осіб земельні наділи, шахраї заволоділи 154 гектарами чорноземів на території Журавичівської сільської ради.

Проте, схоже, що на цьому зловмисники зупинятись не планують – по селах знову шукають селян, від імені яких пишуть заяви на отримання земельних ділянок для особистого сільськогосподарського користування.

Землю – селянам?

Згідно зі статтею 121 Земельного кодексу України кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Для того, щоб безоплатно отримати земельну ділянку, громадянину України необхідно зв'язатися з органом, уповноваженим здійснювати розпорядження земельними ділянками державної або комунальної власності, із заявою про безоплатне надання земельної ділянки у власність.

Також слід долучити викопіювання з кадастрової карти (плану), погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства), а також копію документа, що посвідчує особу.

На словах – все дуже просто і чітко, здавалось би, ризики для держави – мінізовані. Проте, все зовсім не так.

Вкрадені журавичівські землі?

Голова Журавичівської сільської ради Алла Гонтар розповідає, що до її каденції, прикриваючись статтею 121 Земельного кодексу, шахраї привласнили 154 гектари землі Журавичівської сільської ради.

Працює, з її слів, така схема дуже просто: ділки шукають по селах осіб (бажано з неблагополучних сімей), яких просять за скромну винагороду написати заяву на отримання ділянки, а після її отримання – передати право розпоряджатись нею третій особі. Селянину платять символічну тисячу-другу гривень, а ось третя особа, від імені людини, підписує нотаріальний документ про те, що, буцімто, чолов’яга отримав не 1, а 41 тисячу гривень за цю ділянку, і претензій жодних не має.

Водночас не без подальших нюансів: після цього в людей починаються проблеми – з цієї 41 тисячі гривень, яких вони в очі не бачили, вони змушені заплатити податок. До того ж, сім’я повністю втрачає можливість отримувати субсидію.

За такою схемою, каже сільська голова, підбуривши людей, фірми ТОВ «Ленд Ліс» та «Ленд Ліс Інновація» отримали у свою власність сотні гектарів волинських земель, які нині – пустують.

Фірми ці, до слова, доволі непрості, – належать до орбіти арештованого екс-голови Державного агентства з інвестиційних проектів Владислава Каськіва, за участю якого Україна втратила 2 мільярди гривень.

Так, Каськів зайняв місце керівника Держінвестпроекту у золотий час. З 2010 по 2014 роки Державне агентство з інвестиційних проектів нагадувало клондайк, отримуючи масштабне фінансування на низку амбітних проектів.

Найбільш масштабна афера, до якої, згідно з версією слідства доклав руку екс-керівник Держінвестпроекту, відбувалась навколо розкрученого проекту «Олімпійська надія – 2022», в рамках якого в Україні хотіли звести комплекс за 7 мільярдів доларів, який затьмарив би знаменитий «Буковель».

Проте, виділені кошти тут же перераховувались на офшорні кіпрські фірми, де відмивались та повертались на рахунки фірм, підконтрольних Каськіву. Серед них, компанії «Ленд Ліс Інновація» та «Ленд Ліс». Їх бенефіціаром є кіпріотка Ірина Хаджіван, а керівником – Олексій Білоус. Саме на них оформили право власності на волинські землі, придбані у селян за «символічні» кошти.

Журналісти видання «Наші Гроші», до слова, опублікували список фірм, через які вивели лише восьму частину вкраденого в України. В цьому переліку – декількадесят фірм. Є і сумнозвісні «Ленд Ліс Інновація» та «Ленд Ліс».

Нині тривають суди – Алла Гонтар намагається добитись повернення земельних ділянок на баланс сільської ради, адже в результаті оборудки постраждали не лише довірливі громадяни, але й держава.

Вкрадені землі – «дубль два»

Вже у вересні 2016 року в Журавичівську сільську раду надійшло більше десятка звернень від громадян, які знову хочуть отримати в селі свої законні два гектари.

Враховуючи, що більшість із них – мешканці іншого району Волинської області, у сільської голови Алли Гонтар виникли підозри, що таким чином невідомі особи знову хочуть вкрасти журавичівської землі. Як виявилось, підозри – небезпідставні.

Разом із журналістами Інформаційного агентства Волинські Новини пані Алла їде в село Копилля Маневицького району. Воно – за 30 кілометрів від Журавичів, де люди хочуть отримати землю для сільськогосподарського користування. Малоймовірно, що одночасно більше десятка жителів села вирішили отримати землю за 30 кілометрів від домівки.

«То не мій підпис, не треба мені та земля в Журавичах!»

Хочемо відвідати одного із заявників, та, виявляється, що чоловік декілька днів тому помер – кажуть, що не вийшов із затяжного запою.

Разом із сільським головою Копилля Костянтином Давидюком їдемо в гості до ще одного з громадян, від кого надійшла заява на отримання землі. Господар вдома, проте дещо напідпитку.Пан Анатолій Гаврилюк знизує плечима на запитання, чи дійсно він хоче отримати землю в Журавичах. Довго вдивляється в документи, які надійшли буцімто від нього, і впевнено заявляє: заяву не писав, а підпис на документах – не його.Для порівняння, залишає свій автограф навпроти того, що, начебто, належить йому.

До заяви додана копія паспорту, тому просимо чоловіка перевірити, чи документ при ньому. Проте знайти його вдома пан Анатолій не зміг. Почувши, що йому «світить» за участь уцій афері, тут же погоджується написати відмову. Адже заяви він не писав та й підпис на документі – підроблений.

Далі навідуємось до наступного заявника – пана Валерія Іщука. Пояснюємо суть справи та цікавимось, для чого чоловіку потрібні два гектари землі в Журавичах. Чоловік невпевнено відповідає, що буде вести сільське господарство. Проте сам вдома не тримає навіть курей. Дізнавшись від Алли Гонтар про те, що являє собою ця афера, він зізнається, що написав заяву тому, що його попросили. На запитання: «Хто?» - відповідає, що в дворі свого будинку мешканців Копилля збирав місцевий житель Олександр Іванович Засєкін. Також був присутній хтось із сусідніх Боровичів.

Не встигаємо вийти з подвір’я, як до сільського голови Костянтина Давидюка дзвонять близькі та повідомляють, що до його сина телефонували невідомі з погрозами йому батьку.

«Казали, що батько «буде мати великі проблеми», якщо й далі «пхатиме носа, куди не слід», - каже пан Давидюк, поклавши слухавку. Проте, не відмовляє нам допомагати у розслідуванні.

Почувши про наслідки участі в такій афері, відмовляється від своєї заяви і місцева мешканка пані Тетяна. По-секрету каже, що Засєкін пропонував місцевим мешканцям різні суми – кому декілька сотень, а кому – тисяч.

«Мене відмовили рідні від написання заяви. Коли я подзвонила йому і сказала, що не буду писати, він замість 100 доларів запропонував 4 тисячі гривень», – каже жінка.

Ще одного місцевого мешканця вдома не застаємо, зустрічаємо його матір. Старша жінка каже, що її сину ця земля точно не потрібна.

«Коли ж він там буде що робити?! Я й сама вже ради не даю тому, що маю…», - бідкається жінка. Дізнавшись про оборудку з землею, каже, що буде відговорювати його від участі в ній.

«В темі і в долі»

Ми звернулися за коментарем до Олександра Засєкіна, який, зі слів заявників, обіцяв їм гроші за участь в оборудці. Проте він заявив, що нічим таким не займався, людей не збирав і писати заяви за гроші не просив. «Нащо воно мені?», - каже чоловік.

154 гектари, які належали Журавичівській сільській раді, виділили єдиним розчерком пера в Головному управлінні Держгеокадастру у Волинській області. Адже вони знаходяться поза межами села, а з 2013 року ця структура отримала повноваження розпоряджатись такими землями одноосібно. І хоча очільник Волинської ОДА Володимир Гунчик і видав спеціальне розпорядження, відповідно до якого Держгеокадастр мав би радитись з сільськими радами щодо видачі землі на їхній територіях, проте «земельники» нічого такого робити не збираються.

У коментарі ІА Волинські Новини депутат Луцької міської ради, юрист Ігор Поліщук зауважив, що для того, аби маленькі ділянки по 2 гектари, оформлені на селян, перетворились на один великий шмат землі, необхідна допомога Держгеокадастру. Відтак, отримати великий шмат землі ділки не могли без допомоги очільника відомства, або осіб, наближених до нього.

Замість P.S.

Під час наради щодо профілактики злочинності 21 жовтня голова Журавичівської сільської ради Алла Гонтар розповіла присутнім очільникам силових відомств та голові Волинської ОДА Володимиру Гунчику про схему з крадіжкою землі. З її слів, інші сільські голови заявили, що аналогічні схеми «прокручують» і в них. Відтак, можемо припустити, що масштаби розкрадань волинських родючих земель значно більші й не обмежуються сотнею гектарів.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---