«План Пінчука»: що стоїть за токсичними ідеями олігарха

Публікації Віктора Пінчука у закордонній, а згодом і в українській пресі щодо компромісів, на які Україна має піти, аби примиритися з РФ продовжують обговорювати у пресі. Тим часом, у російських ЗМІ звучить думка про те, що український політик - можливий кандидат на пост президента України. Про це та інше - далі.

Нагадаємо перед новим роком в статті для The Wall Street Journal Пінчук запропонував владі і громадянам України погодитися на низку "болючих компромісів" заради завершення конфлікту з РФ. Нині ж Служба безпеки України перевіряє висловлювання олігарха Віктора Пінчука.

Тим часом, опозиційний виступив з вимогою до влади припинити тиск, який вона нібито чинить на бізнесмена Віктора Пінчука після виходу його статті в The Wall Street Journal.

Про це йдеться в заяві політсили, оприлюдненій у вівторок ввечері.

"Розпочате СБУ розслідування щодо публікації в американському ЗМІ - це переслідування за відкритий виклад своєї громадянської позиції", - вважають в Опоблоці.

"Розслідування СБУ з формулюванням "семантико-текстуальна перевірка" може бути застосоване проти будь-якого журналіста, політика або простого громадянина. Фактично цим оголошена внутрішня "гібридна війна" проти громадянського суспільства в Україні - шляхом дискредитації та залякування найактивніших і думаючих громадян", - заявили в політсилі.

Опоблок вимагає від СБУ припинити "переслідування Віктора Пінчука, яке створює небезпечний прецедент".

Так, пристрасті навколо Пінчука все не вщухають. Не в останню чергу завдяки зусиллям підконтрольних Кремлю ЗМІ, які вже величають олігарха ідеальним кандидатом на пост президента України і пророкують його в головні конкуренти Петру Порошенку на наступних президентських виборах, що лише підсилює негативний фон навколо зятя екс-президента, інформує "Обозреватель".

Нагорода за Кримнаш?

18 січня в популярному кремлівському виданні РІА Новини вийшла стаття під помітним заголовком "Новий президент ще не обраний. Але вже позначений". У ній Пінчука називають реальним претендентом на "місце короля" і щосили намагаються представити олігарха в вигляді рятівника України, який зуміє одним махом вирішити купу проблем, погодившись на "прекрасний" план, який пропонує Росія.

Як виявилося, ця стаття стала лише першою ластівкою в новій інформкампанії Кремля. Незабаром естафету колег підхопила Росія-1, розхваливши Пінчука в ефірі пропагандистської передачі "60 хвилин". Більш того, на думку російських журналістів, більшість українців вже давно визнало анексію Криму законної! А проти неї виступають лише прихильники Порошенко.

"На телеканалі Росія-1 оголосили, що Віктор Пінчук - потенційний майбутній президент України і головний опонент Петра Порошенка. В Москві кажуть, що Пінчук розумний і його друкує Wall Street Journal, а Порошенка ні. Стаття Пінчука в Росії сподобалася - тут всі забаганки Кремля: від визнання окупації Криму до відмови від євроінтеграції. Продай Батьківщину, стань кремлівським кандидатом!", - прокоментував побачене на своєму Facebook журналіст Роман Цимбалюк.

З думкою про те, що в Кремлі почали кампанію по просуванню Пінчука на президентський пост, погодився і журналіст Айдер Муждабаев.

"Передача влади по ідеї повинна бути гладкою. Адже майбутній президент прекрасно вбудований в нинішню еліту країни. З ним дружньо спілкується нинішній президент України. Його поважає мер столиці. Його сніданки відвідує прозахідний депутат, бореться з корупцією. Нормальний кандидат, як вам? Він - не «людина війни", а прагматик, який має реальний план поступового налагодження відносин з Росією. Він досить вхожий і в американську еліту, друкується в західних ЗМІ, а російські ЗМІ вже всерйоз обговорюють його кандидатуру. Нам, мабуть, теж варто краще придивитися до цього кандидату", - з іронією написав Муждабаев на своїй сторінці в соцмережі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія підібрала Україні нового президента?

Фіксія компромісу

Тим часом, Пінчуку не живеться спокійно. Після «холодного душу» від українського суспільства, експертів і влади за його публікацію в The Wall Street Journal відомий український олігарх робить ще один крок. Новий його матеріал, опублікований на "Українській правді" розрахований на українського читача і має на меті репутаційного самозахисту. Однак проти пам'яті і логіки аргументів йому нічого не поробиш, - інформує Trust.ua.

Олігарх в уже двох своїх статтях використовує кілька відвертих маніпуляцій і дезорієнтація, оманливих спотворень і перебільшень, а також очевидно взаємовиключних, нелогічних і оманливих тез. Все це «аналітичний карнавал» пропоную подолати логічною альтернативою.

«План Пінчука» в полоні світових неоднозначних трендів

Олігарх намагається використовувати як аргумент в проголошених ним позиціях кардинальну зміну міжнародної ситуації. З огляду на те, що певні зміни дійсно відбуваються, автор перебільшує потенціал негативного боку таких змін, а тому пропонує викривлену «адаптацію до нової реальності».

По-перше, зміна влади в США автоматично не означає, що міжнародна ситуація для України погіршується, адже політичних заяв кандидата Дональда Трампа мало для того, щоб зробити висновки про майбутню політику Трампа.

По-друге, так звана і очікувана «зміна еліт» в Європі так само не є гарантованою. Соціологічні опитування в Німеччині і Франції свідчать про те, що більша ймовірність у тому, що Ангела Меркель залишиться канцлером Німеччини, а президентом Франції стане не Марін Ле Пен, а Франсуа Фійон.

По-третє, як зміна політичного керівництва США, так і зміна еліт в Європі автоматично не тягне за собою висновок «широкої угоди».

Як дуже влучно написав Джеймс Шерр, що «навіть у світі угод Трампа це означатиме кинути Україну в обійми Росії без будь-яких зобов'язань і гарантій, якими б ілюзорними вони не були. «Реалісти» Пінчука - нереальні люди, а придумані образи, покликані легітимізувати його пропозиції».

По-четверте, олігарх пише, що «найбільшою нашою помилкою було б вважати, що у нас є гарантія сприятливого результату, що ми можемо дозволити собі максималізм і безкомпромісність у всіх питаннях».

При цьому пан Віктор сам припускається помилки, коли констатує гарантію несприятливого результату. Він закладає «маніпулятивну опору» його матеріалу і пише, що нас перестануть сприймати серйозно, якщо ми не будемо готові піти на так звані «больові компроміси Пінчука».

Парадокс в тому, що, як пише Тимофій Милованов, «пропозиції не є компромісами. Кожне з пропозицій - це серйозна поступка України. В обмін на що? Колонка не вимагає від Росії жодних конкретних дій». Пропонований компроміс, на думку Володимира Федорина, - це «план скасування української державності», на думку Валерія Пекаря, - «створення на території України довгострокового керованого хаосу», а Богдан Яременко вважає це - «одностороннім дипломатичним роззброєнням».

Те, що з «українським питанням» працюватимуть в 2017 році, не означає, що саме в цьому році рішення конфлікту за будь-яку ціну (навіть без участі України) буде пріоритетом. Жодну, навіть саму цинічну «велику угоду» по відношенню до України, не вдасться реалізувати без неї, а повагу в міжнародних відносинах швидше викликають «державники», а не «торгаші власним суверенітетом». Принциповість України може стати плюсом, а не мінусом.

Логічною в сенсі цих роздумів стала позиція Адміністрації Президента України, в якій, зокрема, зазначалося, що «страх і слабкість - погані радники. Вони підігрівають апетити Росії, підштовхуючи її до ще більшої агресії і до великих людських страждань».

Тут точно доповнив Дмитро Кулеба: автор побудував аргументацію на принципово помилковому постулаті, що Росія готова гарантувати стабільність України в обмін на поступки з боку України.

Це неправда. Тому що Росії не потрібні ні стабільна Україна, ні хворобливі компроміси України. Їй необхідно тільки повна безумовна поразка України.

Прийнявши один пакет «компромісів», ми будемо приречені поступатися своїми інтересами. Компроміс щодо агресії Росії є основою для нових витків агресії (дивимося на досвід Грузії). Якщо тиск по «широкій угоді» буде, то Президент Порошенко повинен буде вийти і сказати про це народу. Це прекрасний шанс продемонструвати світу, що таке незалежність України.

Дилема з пошуку «бічної або обхідної дороги» в ЄС і НАТО

По-перше, олігарх одночасно підтверджує свою підтримку вступу України в ЄС, європейського вибору громадян України, стратегічність в збереженні європейського вектора і те, що Україна повинна «тимчасово відмовитися від членства в ЄС як від заявленої мети на найближче майбутнє». Таку суперечливу позицію Віктора Пінчука можна кваліфікувати як «зовнішньополітичну шизофренію».

Пінчук пропонує «фікцію компромісу», де нібито публічну відмову від членства в ЄС ми можемо обміняти на додаткову фінансову, інтеграційну (безвізовий режим) і політичну підтримку (мирне врегулювання, санкції). На практиці ж Україна може отримати це все і без подібних непотрібних «публічних відмов».

Обмін Пінчука - це помилка. А ще, як пише Мустафа Найєм, «перекреслює жертви, боротьбу і прагнення країни в останні три роки, починаючи з Майдану. Саме це нам і пропонував Янукович».

По-друге, олігарх закликає нас визнати, що те, що Україна не має близької перспективи вступу в НАТО і те, що Будапештський меморандум не став гарантією нашої безпеки, підштовхує нас до необхідності альтернативної гарантії безпеки.

Ця позиція виглядала б адекватною, якби Пінчук не запропонував як таку альтернативу відмова від прагнення в НАТО і «нейтралітет як короткострокову перспективу на майбутнє». Як і в ситуації з ЄС, питання офіційної заявки на членство України в НАТО не стояло на порядку денному української влади, а тому незрозуміло, про що говорить пан Пінчук. Пінчук хоче, щоб ми відмовилися від 40 програм співробітництва, які були прийняті на саміті у Варшаві?

Богдан Яременко додає, що «наша боротьба за Крим створює для Росії досить широку зону дискомфорту. Запевнити Росію, що ми на час припиняємо цю боротьбу - створити їй максимальний комфорт не тільки для завершення колонізації цієї території, але і для підготовки наступних ударів». Таким чином, боротьба за Крим сьогодні - це гарантія від наступних «нападів».

Олігарх намагається роззброїти нас в бажанні опору пропонованої повної капітуляції і закріплення переходу України до російської «сферу впливу», заявляючи, що вимагати того, що ми вимагали раніше, більше не можна. Він пише про «мир без шкоди для національних інтересів» і на практиці пропонує їх перекреслити.

Пінчук маніпулює «відкриттям вікон можливостей», а на практиці пропонує їх закрити. Він заявляє, що йому важливо, як буде виглядати Україна в підручниках географії, коли на практиці відомо, що за сценарієм «плану Пінчука» на картах України буде або без Криму, або Україна взагалі не буде на карті світу. І якщо це мрія Пінчука, то він повинен зрозуміти, що це мрія не патріота і не громадянина України.

Як пише Олена Снігир, «Пінчук розповідає нам, як умилостивити ворога, виконавши його вимоги. І не говорить, що треба робити, щоб перемогти ворога». Колабораціонізм як «політичний рак» треба обдати альтернативою логічної «хіміотерапії».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---