Реформа ринку газу в Україні: яких нововведень варто очікувати

Розділення видобутку, транспортування та постачання, підтримка конкуренції заради споживачів та ринкова ціна за газ: чимало новацій найближчим часом чекають як на постачальників природного газу, так і на пересічних споживачів.

Як визнають представники Єврокомісії, Україна переживає нелегкі часи, не лише через війну, а через те, що протягом 24 років з часу здобуття незалежності країна так і не здійснила глибоких реформ, зокрема, у секторі енергетики, який лишається корумпованим. Представник групи підтримки України в Єврокомісії Йоханнес Баур зазначив, що якщо держава не зможе очистити сектор енергетики, складно говорити про економічний розвиток країни. Україна зробила перші кроки – долучилася до Енергетичного Співтовариства, підписала Угоду про Асоціацію з ЄС, що містить низку положень щодо енергетики.

Європейці розуміють, що реформи здійснити непросто, адже вони мають складні наслідки для громадян у короткий період, наприклад, це стосується підвищення тарифів. Важливо, щоб населення отримало правдиву інформацію про те, чому ці реформи необхідні і в чому зацікавленість України в довготерміновій перспективі.

У Європі використовується така концепція як Network energy (мережева енергія - цей термін згадується у договорі про заснування Енергетичного Співтовариства). До неї належать газ, електрика та нафта, що нерозривно пов’язані з інфраструктурою переробки, доставки. Частиною законодавства Енергетичного Співтовариства є законодавство щодо економічної конкуренції у цих сферах. Мережеві енергії особливі тим, що для того, щоб пропонувати енергію як товар для споживача, потрібно мати доступ до інфраструктури. Відповідно, якщо хтось матиме можливість спливати на цю інфраструктуру, це може спричинити зменшення конкуренції. Саме тому існує необхідність в регулюванні цих сфер. В українських реаліях це стосується ринків суміжних з ринками, що перебувають у стані природної монополії.

Нове законодавство у сфері ринку природного газу

Перший проект Закону «Про ринок природного газу» Секретаріат Енергетичного Співтовариства запропонував у травні 2014 року, згодом при МЕВПУ створили робочу групу за участю представників ВРУ, МЕВПУ, НКРЕКП, НАК «Нафтогаз України», громадських організацій та приватних нафтогазових компаній. Узгоджений з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства законопроект подали до Кабміну у січні 2015 року, Уряд схвалив його 4 лютого, а вже 9 квітня Верховна Рада прийняла законопроект у другому читанні і в цілому. Чинності він набув 8 травня цього року, а 1 жовтня входять у дію основні його положення. Так, діяльність з розподілу газу повинна бути відокремлена від видобутку та постачання до 1 січня 2016 року. Як зауважила головний юрисконсульт НАК «Нафтогаз України» Єлизавета Баданова, відокремлення діяльності з транспортування та сертифікація оператора ГТС передбачені до 1 червня 2016 року.Як повідомив представник Міністерства енергетики та вугільної промисловості Михайло Бно-Айріан, наразі велика команда працює над написанням підзаконних актів до Закону «Про ринок природного газу». Енергетичне Співтовариство взяло на себе готовність адаптувати понад 12 актів, також допомагають експерти Світового банку. Процес планують завершити до вересня, адже Закон вступає в силу з 1 жовтня.

Третій Енергетичний Пакет та обов’язки України

Директива 2009/73/ЄС та Регламент 715/2009 – частина актів Третього Енергетичного Пакета (ТЕП) ЄС, що є обов'язковою для України. ТЕП – це чергова спроба удосконалити законодавство ЄС у боротьбі за права споживача. У Євросоюзі початок його застосування припав на березень 2011 року.

Директива передбачає, що договірні Сторони мають забезпечити, «щоб діяльність суб'єктів господарювання на ринку природного газу здійснювалася відповідно до принципів цієї Директиви з метою досягнення конкурентного, безпечного та сталого з точки зору захисту навколишнього середовища ринку природного газу, та не повинні допускати дискримінації між такими суб'єктами в контексті їх прав та обов’язків».

Третій Енергопакет має 5 актів, з яких 4 є обов’язковими для України (два акти – щодо газу, два – щодо електроенергії).

Вказані документи містять низку ключових положень щодо забезпечення конкуренції на ринку природного газу, які мають бути впроваджені у національне законодавство, а саме: вимоги до оператора газотранспортної системи; вимоги до оператора газорозподільної системи, оператора газосховищ, оператора установки LNG; обов'язок забезпечити недискримінаційний доступ до газової інфраструктури; незалежність та повноваження Регулятора.

Ринок, що перебуває у стані природної монополії, унеможливлює конкуренцію (це наразі стосується ринку послуг транспортування природного газу та ринку розподілу газу, доставки його до споживача). Відтак, ТЕП формалізує найменш шкідливий для ринку спосіб регулювання, що забезпечить права споживача. Основним правом споживача є право вибору постачальника.Ринок природного газу: від видобувника до споживачів

Суб’єктами ринку природного газу в Україні, відповідно до Закону, є видобувник, оптовий продавець (трейдер), оператори об’єктів газової інфраструктури, постачальник та споживач (в тому числі вразливі споживачі та захищені споживачі).

Діяльність видобувника загалом регулюється іншим законодавчим актом, а саме Законом України «Про нафту і газ». Дія Закону України «Про ринок природного газу» розповсюджується на видобувника, коли той продає видобутий газ (тоді видобувник стає або оптовим продавцем, або постачальником). Видобувник продає газ за нерегульованими цінами, якщо на нього не покладені спеціальні обов’язки.

Оптовий продавець (трейдер) купує природний газ в українських видобувників або оптових продавців (трейдерів), а також у видобувників або оптових продавців (трейдерів) за кордоном. Він продає газ оптовому покупцю (трейдеру) або постачальнику на підставі договору купівлі-продажу, діє без ліцензії. Мінімальне регулювання діяльності оптового продавця (трейдера) обумовлене тим, що він та його покупець є професійними гравцями на ринку і тому знаходяться в однакових переговорних позиціях.

Оператори об’єктів газової інфраструктури зобов’язані надавати послуги транспортування, розподілу, зберігання, послуги установки LNG всім, хто до них звернувся (можуть відмовити у доступі тільки на підставах, передбачених Законом). Порядок надання їхніх послуг регулюється кодексами, які затверджуються Регулятором. Оператори укладають із замовниками (постачальниками або споживачами відповідно до договірних умов постачання) типові договори, що затверджуються Регулятором. Незалежність операторів об'єктів газової інфраструктури забезпечує можливість вибору постачальника. Стаття 19 Закону встановлює обов’язок надавати доступ усім охочим, за виключенням випадків, передбачених в Законі. Порядок надання послуг встановлюється так званим кодексом (підзаконним актом), який визначає Регулятор.

Варто зауважити, якщо оператори підконтрольні одному або декільком видобувникам або постачальникам, існує висока вірогідність того, що такий оператор стане на заваді праву споживача на вибір свого постачальника. Тому для всіх операторів передбачені вимоги про відокремлення від видобувників та постачальників.

Найбільш суворі правила встановлюються для операторів газотранспортних систем. Такі оператори мають виконувати вимоги моделі відокремлення OU (ownership unbundling) або – у виключних випадках - моделі відокремлення ISO (Independent System Operator), вимоги про відокремлення і незалежність оператора газорозподільної системи, оператора газосховища, оператора установки LNG є «юридичне і функціональне» відокремлення. OU передбачає, що одна й та ж сама особа не може одночасно контролювати видобування, постачання і транспортування газу. Аналогічно, той, хто контролює видобування, не може мати прав на транспортування. Треба розуміти, що це в жодному разі не передбачає необхідності продажу газотранспортної системи приватному інвестору. В багатьох країнах таке відокремлення створюється зо допомогою виділення функцій щодо контролю над операторами в різні міністерства (наприклад, міністерство фінансів та міністерство економіки). Модель ISO передбачає створення незалежного оператора, який не буде юридичним власником газотранспортної системи (передбачається договір оренди або управління).

Постачальник купує природний газ в українських видобувників або оптових продавців (трейдерів), а також у видобувників або оптових продавців (трейдерів) за кордоном. Він діє на підставі ліцензії, укладає з побутовими споживачами типові договори, що затверджуються Регулятором, укладає з іншими споживачами договори, що містять істотні умови, передбачені Законом та дотримується правил постачання природного газу, що затверджуються Регулятором. Постачальник також бере участь у створенні страхових запасів природного газу.

Особливий тип постачальника - постачальник «останньої надії», що постачає споживачам, які не мають можливості отримати природний газ з інших джерел. В Європі такий постачальник постачає газ переважно промисловим споживачам.Споживач купує природний газ у постачальника, має право вільного вибору постачальника, дотримується правил постачання природного газу, що затверджуються Регулятором. При банкрутстві постачальника, припиненні або зупиненні дії його ліцензії, а також в інших випадках, передбачених підзаконними актами, має право звернутися до постачальника «останньої надії», який призначається КМУ на 3 роки за результатами конкурсу. Цей постачальник може поставити природний газ протягом максимального строку в 60 днів, але за більш високою ціною. Це сприятиме активізації споживачів, які будуть вмотивовані шукати кращі умови на ринку.

Потрібно розрізняти дві особливі категорії споживачів. Вразливі споживачі – побутові споживачі, яким надається державна допомога у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кабмін визначає цю категорію та порядок надання їм адресної допомоги.


Захищені споживачі – споживачі, щодо яких застосовуються спеціальні заходи з безпеки постачання природного газу відповідно до підзаконних актів Міністерства енергетики та вугільної промисловості.


До захищених споживачів належать:

- побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи;
- підприємства, установи, організації, які здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи;
- за деяких умов – виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій.


Учасниками ринку природного газу в Україні виступають оператор ринку природного газу, Регулятор та Міністерство енергетики та вугільної промисловості.


Оператор ринку природного газу законопроектом не передбачений, адже ринок сам визначає, коли є потреба у появі суб’єкта, який створить платформу для оптової торгівлі природним газом. Це – той, хто забезпечує існування організованої точки оптової торгівлі газом. Коли такий суб’єкт з’явиться, його діяльність буде регулюватися антимонопольним законодавством, а також у відповідному випадку – законодавством про товарні біржі тощо.

Природний газ – це товар, як і будь-який інший, і державі потрібно звертати увагу не на оптову, а на роздрібну торгівлю (тобто на поведінку постачальників). Саме тому постачальники підлягають обов’язковому ліцензування та повинні виконувати правила постачання.Регулятор ринку природного газу та його функції


Ключову наглядову функцію на ринку природного газу відіграє Регулятор. Його функції подібні на функції Антимонопольного комітету, але вони більш динамічні. Так, АМК в Євросоюзі може розглядати справи протягом двох років, натомість Регулятор повинен швидко реагувати на порушення у сфері конкуренції.


Відповідно до Закону, Регулятор має право ініціювати і проводити розслідування щодо функціонування ринку природного газу в Україні, приймати рішення про вжиття заходів для сприяння ефективній конкуренції на ринку природного газу та забезпечення належного функціонування ринку природного газу після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства; видавати обов’язкові для виконання суб’єктами ринку природного газу (крім споживачів) рішення; накладати санкції на суб’єктів ринку природного газу (крім споживачів), які порушили свої обов’язки відповідно до цього Закону та інших актів законодавства.


Регулятор має право розглядати скарги і вирішувати спори відповідно до Закону; вживати заходів до запобігання зловживанням монопольним становищем, зокрема коли таке зловживання завдає економічної шкоди споживачам, а також будь-яким діям, спрямованим на завищення цін; проводити відповідно до закону перевірки суб’єктів ринку природного газу (крім споживачів) тощо.


Міністерство енергетики і вугільної промисловості України затверджує технічні правила і правила безпеки, що стосуються експлуатації об’єктів газової інфраструктури, відповідає за моніторинг безпеки постачання природного газу, а також управління кризовими ситуаціями з надходженням природного газу та розробляє національні енергетичні стратегію і план дій.


Спеціальні обов’язки для забезпечення загальносуспільних інтересів на ринку природного газу (Public Service Obligаtion) є єдиним інструментом правомірного державного втручання у діяльність ринку, який є поширеним у державах – членах ЄС та Енергетичного Співтовариства.


Кабмін має право покласти спеціальні обов’язки на суб’єктів ринку природного газу (крім споживачів) з метою забезпечення таких інтересів як: безпека постачання природного газу, національна безпека, стабільність, належна якість та доступність енергоресурсів, енергоефективність, захист навколишнього середовища.


КМУ визначає строк дії, обсяг та умови виконання спеціальних обов’язків за результатом консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Спеціальні обов’язки мають бути прозорими, недискримінаційними та такими, що заздалегідь не передбачають неможливість їх виконання.


При покладенні спеціальних обов'язків, Кабмін зобов'язаний визначити джерела та порядок надання компенсації суб'єктам ринку природного газу (економічно обґрунтовані витрати мінус доходи, отримані в процесі виконання спеціальних обов’язків, плюс допустимий рівень прибутку, визначений КМУ).


Важливо, що на перехідний період Уряд може шляхом покладення спеціальних обов’язків на видобувників та/або постачальників забезпечити поступовий перехід до ринкової ціни на природній газ для побутових споживачів, та підприємств ТКЕ (у відповідності до зобов'язань України перед МВФ). З 1 жовтня формально НКРЕКП втратить повноваження щодо встановлення цін на ринку природного газу (йдеться про ціни на товар, а не на послуги), ці повноваження отримає Кабмін.


Зміни у ринку природного газу та вартість газу для населення


Важливо, аби тарифи були чесними та зрозумілими для всіх споживачів. Так, у країнах Євросоюзу, отримуючи платіжку за спожитий газ, споживач бачить, з чого складений тариф.

Щодо майбутніх змін у ринку природного газу, повинно бути зняте розподілення між населенням та теплокомуненерго, які споживають газ за зниженими цінами, та бюджетними підприємствами та організаціями, які купують газ за ринковими цінами. Про це розповіла представник «Діксі Груп» Олена Павленко. Ринок складатиметься з видобувників та державних і приватних постачальників, які змагатимуться за споживача.

Уряд має право визначати постачальників, які можуть постачати населенню газ за заниженими цінами (тоді він буде зобов’язаний компенсовувати постачальникам різницю).

Нині ціна на газ складається з власне вартості газу та тарифів на постачання (які надаються облгазам та визначаються Регулятором), на транспортування (цей тариф надається «Укртрансгазу» за транспортування газу трубопроводами) та тарифу на розподіл (що надається облгазам, до прикладу, ПАТ «Волиньгаз»; з 1 липня облгази розділяться на компанії, що постачатимуть газ та ті, що транспортуватимуть його по розподільчим газопроводам).Якщо ставити за мету викорінення корупції в газовій сфері, потрібно розуміти, що громадяни не можуть сплачувати 90% зарплати за газ. Вартість газу для населення в країнах ЄС є значно вищою, ніж в Україні, але у цих країнах значно меншими є обсяги споживання. Окрім цього, частка сплати за комунальні послуги у сімейному бюджеті в країнах ЄС становить від 7 до 30%, на відміну від України, де цей показник оцінюють в понад 50%. Відтак, реформу ринку газу не варто розглядати окремо від реформи інших ринків.Довідково. Енергетичне Співтовариство – міжнародна організація, що займається питаннями енергетичної політики. Договір щодо його заснування підписаний у 2005 році в Афінах. Сторони Договору – ЄС та 8 країн-членів із північного сходу Європи та причорноморського регіону. Місія Співтовариства – розширити внутрішній енергетичний ринок Євросоюзу на вказані країни та ніші території за рахунок обов’язкового застосування єдиних законодавчих актів. Загальна мета Договору – створити сталі регуляторні та ринкові умови для того, щоб створити інтегрований енергоринок, сприяти безпеці постачання, покращити стан навколишнього середовища, сприяти конкуренції на регіональному рівні тощо.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---