Радіо у Луцьку: бобіни, слухачі та війна з Інтернетом

Поява радіо як засобу масової комунікації свого часу набула нечуваної популярності: існував попит на оперативну та легкодоступну інформацію. Пам’ятаєте, як у фільмах про події хоча б століття тому? Усі уважно слухають радіо, аби довідатися, що діється в країні, отримати оперативну інформацію від Партії, чи то навіть почути про оголошення війни.

Нині радіопростір суттєво змінився: приймач більше став інформаційно-музичним фоном, який розвиває уяву і змушує думати.

7 травня – День радіо. У цей день 1895 року російський фізик Олександр Попов здійснив перший сеанс радіозв’язку і продемонстрував світові перший радіоприймач. З нагоди річниці, «ВН» вирішили зосередити увагу на радіопросторі Волині. Як було колись, що маємо зараз, хто і чому слухає місцеве радіо та які його подальші перспективи – про це ми спілкувалися із відомими на Волині радійниками.

Монтувати передачі на плівках можна й зараз

Мало хто знає, але саме у Луцьку з’явилася перша в Україні державна FM-радіостанція. Радіо «Луцьк» дебютувало в ефірі 1 лютого 1995 року. Свідком цієї події став радіоведучий Сергій Ткачук. Його голос й дотепер лунає із приймачів.

Радійник розповів, що за час своєї багаторічної праці в ефірі пережив періоди використання різних носіїв. Спочатку то були бобіни, потім – касети і диски, а нині – повністю цифровий формат.

Технічно процес трансляції ефіру на бобінах був не стільки складним, скільки затратним у часі. Але навіть попри це до ефіру подавали якісний продукт. «Примудрялися монтувати навіть із спецефектами та перебивками між піснями», - пригадує Сергій Ткачук.

Радіоведучий зізнався, що й тоді не обходилося без курйозів. «Ми часто клеїли плівки. А коли робили велику передачу, наприклад, хвилин на 45, склеєна бобіна була дуже велика. Траплялось, що вона падала, і ми розуміли, що її скрутити ми просто фізично не встигнемо до ефіру», - розповів радіоведучий.

Сергій Ткачук пригадує, що для монтажу годинної передачі потрібно було витратити приблизно три години часу. Зараз цей процес відбувається в рази швидше.

«Інколи виникає бажання, дивлячись на смішних ді-джеїв, дати їм 20 касет, щоб вони відкрутили 3 години дискотеки. Колись ми так робили, а зараз це наче нереально. А я навіть на ефіри приходив із блоком касет, вдома я підкручував їх олівчиком, щоб знати, де і яка пісня», - каже Сергій Ткачук.

Плівки уже давно віджили себе, але навіть пропри це радіоведучий впевнений, що й зараз впорався б із такою технікою. «Якби мені зараз дали таке обладнання, я б міг монтувати і на плівках. До речі, за деякими даними, на ВВС ще досі використовують плівки», - зізнався радійник.




Магія радіо лишилася незмінною


Директор та ведучий радіо СіД FM Андрій Зубенко переконаний, що ефірний простір України трохи відстає від європейського та американського: «В Америці FM-радіо зародилося вже дуже давно. Дехто навіть порівнював, що нинішній розвиток FM-мовлення в Україні за останні роки три – це те, що було в американському ефірі наприкінці 60-х - на початку 70-х років».

За час появи радіо в Україні, на переконання Зубенка, Луцьк таки еволюціонував. «Нині з луцьких приймачів можна почути 12 радіостанцій: 9 інформаційно-розважальних, 2 канали Українського радіо і розмовне радіо Ера. Для декого це обмежений вибір, але вибір таки є», - розповів директор.

Внутрішньо ж радіо теж змінилося, - вважає Андрій Зубенко. З його слів, зараз радіостанції використовують сучасні ефірні програми, які доводять трансляцію до автоматизму. Відтак, це суттєво полегшило роботу насамперед ведучих.

Із цим погоджується Сергій Ткачук: «Змінилася техніка, змінилися люди, змінилася ефірна сітка. Але, за великим рахунком, процес залишився незмінним. Тобто одна людина сидить в студії, її чують скрізь. Це така магія радіо: в тому, щоб крізь стіни і будинки доносити думки».




«Слухачів у нас так багато, що обидва пишуть нам листи»


З приводу слухацької аудиторії місцеве радіо також вирізняється. Тут ведучі знають слухачів набагато краще і конкретніше, адже їх об’єднує, як мінімум, невелика територія.

«Слухачів у нас так багато, що обидва пишуть нам листи», - жартує Сергій Ткачук. Хоч додає, що скільки працює, регулярно отримує віддачу від слухацької аудиторії. На його думку, слухачі місцевого радіо за час його існування змінилися. «У них з’явився вибір, і вони вже обирають», - каже Сергій Ткачук.

Слухацька аудиторія радіостанції «Луцьк» - різноманітна. Ведуча ефіру Яна Рамська задоволена тим, що в ефірі луцького радіо кожен може знайти те, що йому до вподоби. «Хоча ми вислуховуємо багато нарікань, мовляв, не дотримуємося чіткого формату», - додає Рамська.

Радійниця переконана, що праця на місцевому радіо дає можливість розвиватися як особистостям, а не бути звичайним фоновим голосом. Місцевих ведучих пам’ятають ледь не поіменно, точно так само як постійних слухачів. «Приміром, у нас є постійна мовчазна слухачка. Вона регулярно телефонує. Інколи з нами розмовляє, інколи мовчить. Але ми до неї уже звикли», - зізнається Яна Рамська.

А на радіо СіД FM, як стверджує ведуча Вікторія Жуковська, слухачів раніше було більше. «Зараз вони чи повтікали, чи бояться, чи просто не даються знати», - бідкається радійниця.

Жуковська каже, що слухачі завжди довіряють ведучим, навіть використовують їх як психологів. «От, наприклад, є в нас слухачка, у якої вічні проблеми з котиком. І вона нам про це пише. Був такий слухач, який щоразу передавав привіти мільйонам дівчат. А ще в нього були дуже змінні музичні смаки. Він міг одного разу замовити Юлію Бодай «Двічі в одну річку не ввійдеш», а наступного разу передзвонити і замовити гурт Metallica. Є слухачі, які постійно одні і ті ж пісні замовляють, а є такі, що наші ефіри навіть записують», - розповіла Вікторія Жуковська.



Місцеве радіо можна впізнати і без оголошень

Будь-яке радіо, кажуть, можна впізнати за оформленням ефіру. А у ведучих це взагалі доведено до автоматизму. Приміром, Сергій Ткачук може впізнати радіо «Луцьк» серед інших, бо знає всі ефірні проміжки, коли, що звучить, які пісні можуть звучати.

«Радіо – це дуже хороший таймер. Знаючи ефірну сітку, можна підсвідомо зорієнтуватись, що новини – це початок години, погода – середина. Можна без годинника орієнтуватися в часі», - переконаний Сергій Ткачук.

Впізнати радіостанцію СіД FM її директор Андрій Зубенко теж може серед інших. Насамперед завдяки музиці: каже, що на СіД найбільше від усіх радіостанцій можна чути хорошу українську музику: «Гайдамаків» чи «Тартак».

Ведуча радіо «Луцьк» Яна Рамська й сама познайомилась із багатьма українськими виконавцями завдяки роботі на радіо. Вона переконана, що просування вітчизняного продукту у радіоефірі – позитивна тенденція місцевого радіопростору.

А «сідефемівець» Роман Вербич переконаний, що місцеве радіо трохи відрізняється манерою ведучих говорити. Також він зізнався, що й сам би слухав СіД FM, навіть, якби тут не працював.



Люди думають, що чуже – краще

Те, що місцеве радіо нині користується меншою популярністю, ніж інші мережеві радіостанції – факт. Він підтверджується, як мінімум, тим, що радіо «Луцьк» чи радіо СіД FM нечасто можна почути у луцьких маршрутках.

Андрій Зубенко, зокрема, переконаний, що у Луцьку відсутній місцевий патріотизм. «На Галичині, приміром, більше люблять своє, ніж на Волині. У нас люди думають, що чуже - краще», - каже радійник.

Його думку підтримує колега Сергій Ткачук: «Скажи мені, що ти слухаєш, я тобі скажу, хто ти. У нас менталітет такий».

Зубенко констатує, що критики в адресу місцевого медіа-простору – чимало. Втім, у її конструктивності він сумнівається. «Я переконаний, що багато місцевих радіостанцій в Україні в рази краще і якісніше виконують свою роботу, ніж, буває, це роблять працівники мережевих», - каже Андрій Зубенко.



FM-радіо зникне «не в цьому житті»


Подейкують, що як відмирає дротове радіо, так і згодом зникне FM-радіо. Мовляв, його поглине Інтернет.

«Я хочу вірити, що найближчі 10 років глобально нічого не зміниться. Можливо, я помиляюся, але радіо як механізм передачі інформації – недороге і дієве», - розмірковує Сергій Ткачук.

Утім, ведучий не заперечує, що й інтернет-радіо користуються популярністю. «Це можливість почути таку радіостанцію, яку не почуєш в FM-діапазоні. Та й рівень сприйняття у наших людей не такий. Вони не будуть спеціально шукати в Інтернеті радіо. Простіше увімкнути підбірку своїх улюблених пісень», - переконаний Ткачук.

Андрій Зубенко ж, своєю чергою, вважає, що FM-радіо ще довго матимуть попит. А поки Інтернет не проникне у наше життя «до нутра кісток», змагатися із радіо не буде. «Поки в нас не дійшло ще до такого, щоб люди могли вільно, пересуваючись, слухати радіо прямо з Інтернету. Тому в цьому плані FM-приймачі – незамінні.

Ведуча радіо СіД Вікторія Жуковська песимістично налаштована з приводу радійного майбутнього: вона думає, що радіо таки відживає себе. «І зараз завойовують ринок інтернет-радіостанції», - запевняє ведуча ефіру.

Жуковська переконана, що онлайн-радіо рано чи пізно поглинуть FM-простір. «Не в цьому житті вже», - заперечує думку колеги Андрій Зубенко.


***

«ВН» вітають колег із Днем радіо і бажають вдячних слухачів, вдалих ефірів, натхнення на роботу і позитивних мікрофонно-диктофонних моментів.


Підготувала Анастасія ПЕРЕДРІЙ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---