Жертви звинувачують себе і довго терплять насильство удома. На обліку в поліції – понад дві тисячі волинян-кривдників

Домашнє насильство не має ні віку, ні статі, ні національності. Це може трапитися абсолютно з кожним, проте, згідно зі статистикою, найчастіше поліцію викликають на випадки домашнього насильства ввечері, або ж уночі, частіше взимку, аніж улітку, здебільшого страждають жінки та діти, і дуже часто насильство відбувається на ґрунті алкогольного сп’яніння. Утім це не свідчить про те, що чоловіки ніколи не страждають від насильства удома чи вдень улітку це не відбувається, або ж тверезі люди краще себе контролюють.

Можуть довго терпіти насильство вдома

У обласному центрі соціально-психологічної допомоги практично постійно перебуває 10-11 осіб. Дехто з них став жертвою торгівлі людьми. Проте більшість – особи, які постраждали від домашнього насильства, розповідає директорка центру Наталія Мишко.

«До нас можуть привезти особу, якій потрібна допомога і посеред ночі, тому в нас тут цілодобово є працівники. Так само ми не залишаємо без нагляду наших підопічних. На базі нашого центру створено притулок для жертв домашнього насильства. У центрі термін перебування – 90 днів, а в притулку – 90 днів з правом продовження на ще 90 днів», – каже вона.Скерувати сюди особу можуть і орган поліції, і органи місцевого самоврядування, і соціальні служби. Бувало таке, що забирали постраждалих навіть з автостанції, бо не було чим дістатися до центру. Єдине, що треба, – мати при собі медичну довідку.

«Потреба у закладі такого типу є не тільки в Луцьку, ці проблеми є й на території всієї області: зґвалтування, завдання тяжких тілесних ушкоджень, психологічне насильство. Найбільше, звичайно, потерпають діти, бо їм приділяють неналежну увагу, вони стають свідками насильства, а часто насильство скоюють над ними», – провадить директорка центру.

Масовість домашнього насильства залежить і від того, що допомогу надають на добровільній основі: якщо особа, яка постраждала від кривдника, не бажає, аби їй допомогли, то часто соціальні служби не можуть втрутитися.«Насильство має циклічний характер і залежно від того, який період в стосунках відбувається, допомога може бути недієвою. Стався випадок насильства, потім настає «медовий місяць» – агресор робить усе для того, щоб мінімізувати ризики, намагається налагодити стосунки. Коли соціальні працівники в цей період втручаються в сім’ю – жодного ефекту це не дасть. Потім йде період спокою, вони помирилися, у них все добре, і тут теж допомога буде недієвою. А далі йде період наростання агресії, от тоді доцільно втручатися. Бо потім стається сам факт насильства. Тоді можна вилучати з сім’ї, але має бути рішення самої жертви, бо можна допомогти тільки тому, хто цього хоче, нав’язування результату не дасть. Одну жінку вилучили з сім’ї, вона у нас побула побула два-три, чоловік їй наобіцяв золоті гори – і вона до нього повернулася. Але потім знову потрапила до нас. І це дуже типова поведінка, бо ці жінки часто вірять, що кривдник зміниться, що все налагодиться, і рідко після першого разу, коли відбулося насильство, постраждалі готові розірвати це коло», – зауважує Наталія Мишко.Більшість тих, хто звертається по допомогу, – жінки, але є й чоловіки, щоправда, їм більше знадобилася психологічна допомога. Багато з них соромилися просити їм допомогти, бо вважали, що вони втрапили у «немужню» ситуацію.

«Майже всі постраждалі винуватять себе: «Я винна чи винен, мені ж треба було промовчати, не треба було щось робити». Є ті, у кого розвинувся «синдром жертви» – які навіть провокують, бо знають, що буде далі. Більшість довго терплять насильство вдома, перш ніж наважитися звернутися по допомогу, щоб розірвати це замкнене коло. Вони викликають поліцію, але не пишуть заяву, або ж пишуть, а за кілька днів вони помирилися і заявник її забирає. Часто вже по допомогу звертаються тоді, коли відчувають, що їхньому життю чи здоров’ю загрожує небезпека, або ж в небезпеці опиняються діти», – пояснює директорка центру.

Читати ще: «Мушу потерпіти, бо квартира залишиться Танюші», – соцслужби 12 років працювали з сім’єю, у якій чоловік зарубав дружину і доньку

У багатьох випадках розірвати коло насильства заважають не так матеріальні проблеми, як психологічний стан і низька самооцінка: «А що я можу сама/сам, мені ж нічого не вдасться». Саме тому постраждалим потрібна кваліфікована допомога психолога. А ще тут можна отримати юридичну допомогу від фахівців Центру безоплатної вторинної юридичної допомоги. Часто ті, хто тут мешкає, самі того не розуміючи, допомагають одне одному, ділячись своїми історіями.

Наталія Мишко розповідає: були випадки, коли доводилося переховувати постраждалих від кривдників у інших областях, аби їх не розшукали. Так само непросто доводилося й працівникам: не раз вони додому їхали в супроводі наряду поліції або виходили з центру тільки після того, як патруль перевірить навколишню територію. Якщо ж треба було допізна затриматися на роботі, не раз працівники залишалися й ночувати у центрі.Я думала, у мене тут немає жодних прав і мені ніхто не допоможе

Вдруге у центрі перебуває Ольга (ім’я змінено, – ред.) з дітьми. Вона – громадянка іншої держави, приїхала сюди сім років тому, коли познайомилася з майбутнім чоловіком через інтернет. Пара одружилася, почали жити разом, потім у них народилися одне за одним двоє дітей.

«Чоловік випивав, спочатку небагато, я намагалася з цим примиритися, з ким не буває, всі час до часу випивають, а потім став пити більше. Він ніколи не працював, ми жили за гроші, які надсилала мені бабуся, і у нього з мамою був якийсь пасивний дохід. Дітьми він не займався, а я думала, що якщо я не громадянка, то нічого не можу зробити. У нас діти не розмовляють, я пропонувала завезти їх в поліклініку, показати спеціалістам, сподівалась, його мама допоможе, але у відповідь чула відмовки, що немає грошей, немає часу, потім», – розповідає свою історію жінка, на обличчі якої ще видно сліди від синців.

Чоловік спочатку пив, потім почав давати волю рукам. Згодом привів додому якихось незнайомих людей, які курили траву, хвалилися, що мають зброю.

«Тоді він повернувся додому п’яний, обкурений і зачепив дитячий горщик. Почав чіплятися: чого не вилила, почав шарпати мене, штовхнув, кілька разів вдарив у голову, в обличчя. А перед тим до нас приходили фахівці служби у справах дітей, коли чоловіка вдома не було. Мабуть, сусіди викликали. Я їм розказала все як є, і ми вирішили, що в моїй ситуації краще виїхати з країни і поїхати до моєї сім’ї, бо тут, крім свекрухи й чоловіка, в нас нікого немає. Після побиття я звернулася в службу, ми викликали соцслужбу, поліція була і ми приїхали сюди», – каже вона.Однак уже наступного дня свекруха зателефонувала Ользі та вмовила її повернутися. Жінка каже: вони домовилися, що будуть мешкати в одному будинку, але окремо, просто як батьки, які виховують спільних дітей. А п’яного чоловіка, каже, пускати додому не буде.

Читати ще: Зірку популярного шоу «Панянка-Селянка» жорстоко зарізали в Києві

«Я повернулася, але попередила, щоб чоловік не чекав, що в нас будуть якісь стосунки. Але все-таки ні він, ні його мама моєї позиції не зрозуміли. Чоловік так і не влаштувався на роботу. Через два чи три тижні після того він знову напився, прийшов додому і вирішив домагатися інтиму, став звинувачувати, що я сплю з його другом, тому не хочу його. Він почав мене лапати, хотів виставити за двері. Я казала: «Ок, дай заберу речі і дітей». Але він мені цього не дав зробити, витягав з хати, діти билися в істериці. Якось урешті він заспокоївся. Тоді я пішла на другий поверх, який ми займали з дітьми, а він лишився на першому. Тоді я почула, як розбилися скляні двері, тож написала повідомлення свекрусі, щоб вона викликала поліцію і прийшла сюди, бо її син знову дебоширить. Натомість свекруха прийшла сама, поліції не викликала і стала на бік сина. Вони разом поїхали до травмпункту, а я сказала, щоб він не повертався», – каже вона.Але на цьому, з її слів, історія не закінчилась. Чоловік п’яним повернувся увечері, почав гримати у вікна, кидав каміння, дошки, матюкався. Прийшла свекруха і стала казати, що Ольга не має права не пускати чоловіка до свого ж житла. Ольга зібрала його речі й виставила їх за двері, а чоловік з матір’ю викликали поліцію.

«Вони приїхали і сказали, що чоловік хоче забрати речі. Але ж я їх уже віддала. Зрештою всі розійшлися. Наступного дня мені ніхто не телефонував, я зібрала речі, завезла котів у притулок. І відтоді ми живемо тут. Я працюю над тим, щоб виїхати до своєї родини, мені допомагають зробити документи, я підписала декларацію з педіатром для дітей, тож надолужуємо те, що не зробили раніше. Розумієте, я думала, що не можу навіть на вулицю, за межі двору з дітьми вийти. Одна, без прав і мені ніхто не допоможе», – пояснює жінка.

Щоправда, Ольгу свекруха з чоловіком звинувачують у тому, що вона викрала дітей і речі з дому. Наразі вони відмовляються забезпечувати дітей, хоч і обіцяли раніше це робити.

Насильство не можна терпіти

Цього року в Луцькій громаді планують відкрити кризову кімнату, розповідає начальниця управління соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Луцької міської ради Ліна Галан. Кошти на це виділив Фонд народонаселення ООН. Зараз сюди підбирають працівників, адже дехто буде перебувати там цілодобово.«Це секретне місце, про яке знатимуть лише окремі служби: поліція, ювенальна превенція, служба у справах дітей. Це місце, де особа одна або з дітьми може отримати прихисток на 10-20 днів. Там перебуватиме психолог. Кімната буде обладнана кнопкою виклику, системою відеоспостереження, там будуть броньовані двері, ґрати, щоб кривдник не міг наздогнати і сказати останнє слово. Ми очікуємо, що відкриємо кризову кімнату у вересні. Паралельно хочемо відкрити денний центр, де постраждалі зможуть отримати послуги психолога, скористатися порадами фахівців центру безоплатної правової допомоги, отримати дорожню карту, як далі діяти. Також у нас працюватиме цілодобова інформаційна телефонна лінія, адже більшість конфліктів відбувається увечері чи вночі, коли жодна з державних служб не працює. Часто викликати поліцію постраждалим соромно, бо «що скажуть діти, свекруха, сусіди». Але подзвонити вони можуть, виплакатися, отримати підтримку, консультацію», – розповідає вона.

Водночас у Луцьку ухвалили міську програму протидії домашньому насильству, яка розрахована на п’ять років. Ліна Галан розповідає: над написанням програми працювала ціла робоча група, яка врахувала моніторинг усіх проблем у цій сфері.

«Програма включає багато аспектів: запобігання, превентивна робота, робота у школах і садочках з виявлення постраждалих дітей від домашнього насильства, робота з кривдниками, з людьми, які постраждали й не можуть розірвати коло насильства. На жаль, чарівної таблетки ніхто ще не вигадав, але ми маємо працювати над тим, щоб сформувати у нас нульову толерантність до домашнього насильства. Адже воно буває різне: і фізичне, і психологічне, і емоційне, і економічне. Наприклад, у нас був випадок: тато вже більш як п’ять років збирає кошти на машину, і всі ці п’ять років дитина не має можливості поїхати відпочити, купити гарний одяг, хоч хлопчик вже дорослий і йому важливо, які в нього кросівки, бо в однокласників інакші. І до нас приходить 12-річний підліток, який каже: «Я стомився так жити, я так жити не можу, я готовий іти працювати, щоб допомогти купити ту машину. Може, тоді в нас життя зміниться». І це зразок економічного насильства», – пояснює фахівчиня.З її слів, працівники соціальних служб мають доступ до телеграм-каналу, куди поліція повідомляє про випадки домашнього насильства й інформує, чи є там діти, визначає рівень небезпеки. Є такі сім’ї, які потрапляють в поле зору соцслужб уп’яте чи вдесяте.

«Ми тішимось, що два роки тому в законі прописали нові норми про заборонні приписи, які дозволяють сім’ї перевести подих. Часто, коли кривдник не має права наближатися до родини протягом якогось періоду, це вирівнює ситуацію. Показово, що в Україні заборонили застосовувати медіацію (примирення, – ред.) у випадках вчинення домашнього насильства, бо це – злочин і він може повторитися. Змінитися дорослій людині в 30-40 років дуже непросто. А насильство не можна терпіти, бо на це дивляться діти, вони наслідують цю поведінку і згодом переносять її у свої сім’ї», – резюмує Ліна Галан.

Більш як сім тисяч заяв

На обліку в Нацполіції перебуває 2 203 волинян, які вчинили домашнє насильство, інформує заступник начальника управління – начальник відділу дільничих офіцерів поліції ГУ Нацполіції у Волинській області Валерій Чоботан. З них 2 060 чоловіків, 139 жінок і 4 неповнолітніх.

«На обліку ці особи перебувають рік. Лише за сім місяців цього року поставлено на облік 1196. За цей час до поліції надійшло 7 007 звернень щодо домашнього насильства, складено 1 782 адміністративні протоколи за ст. 173, винесено 349 термінових заборонних приписів, внесено відомості в ЄРДР про 20 кримінальних проваджень», – зазначає правоохоронець.

Ще 17 обмежувальних приписів видано судами: по п’ять у Луцькому та Ковельському районах та сім у Володимир-Волинському районі. Зі слів Валерія Чоботана, повторні виклики складають близько 16,7% від загальної статистики. Причому кількість задокументованих випадків домашнього насильства зросла.

«Вона збільшилась і у зв’язку з карантином. Крім того, в нас уже діють три мобільні групи з протидії домашньому насильству, тож робота активізувалася», – зазначає він.

До слова, лише у Луцьку, інформують в управлінні соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, у червні було 167 повідомлень щодо домашнього насильства.Нагадаємо, наприкінці червня чотирьом громадам та обласному бюджету уряд виділив 7,23 мільйона гривень з державного бюджету на створення мережі спеціалізованих служб підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі.

Кошти надійдуть до обласного бюджету (1,863 мільйона гривень, в основному на потреби центру соціально-психологічної допомоги, зокрема на придбання автомобіля), до бюджетів Луківської селищної територіальної громади (486,352 тисячі гривень), Турійської селищної територіальної громади (272,6 тисячі гривень), Камінь-Каширської міської територіальної громади (537,911 тисячі гривень) та Зимнівської сільської територіальної громади (4,07 мільйона гривень).

Юлія МАЛЄЄВА

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---